Провадження № 11-кп/821/59/25 Справа № 704/204/22 Категорія: ч. 2 ст. 121 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
19 червня 2025 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Катеринопільського районного суду Черкаської області від 20 червня 2023 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Тальне, в силу ст.89 Кримінального кодексу України (далі - КК) визнається таким, що не має судимість, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.
Обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили. Строк відбування покарання вирішено рахувати з дня його затримання, тобто з 20.06.2023.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим в тому, що він 25.09.2021 близько 09.00 год., знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи у приміщенні спальні житлової квартири потерпілої ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_3 , під час конфлікту, який виник між ним та потерпілою ОСОБА_10 , протягом спільного вжиття спиртних напоїв, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, умисно наніс останній один удар коліном правої ноги спереду в область голови та вісімнадцять ударів кулаками обох рук в область голови, тулуба та верхніх кінцівок, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_10 , тяжкі тілесні ушкодження.
03.10.2021 внаслідок отриманих тілесних ушкоджень у вигляді забою головного мозку, крововиливу під м'які мозкові оболонки головного мозку, крововиливу в лівий боковий шлуночок ОСОБА_10 померла в реанімаційному відділенні КНП «Тальнівської багатопрофільної лікарні».
Вимоги апеляційних скарг, узагальнені доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вирок та ухвалити новий вирок, яким визнати невинуватим ОСОБА_8 у пред'явленому обвинувачені за ч.2 ст.121 КК, виправдати його у зв'язку із недоведенням вчинення вказаного кримінального правопорушення обвинуваченим.
Підставами для скасування вироку захисник зазначив невідповідність висновків суду викладених в судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження. Вважає, що висновки суду першої інстанції побудовані на недопустимих доказах, які суд взяв до уваги.
З цього приводу вказує про недопустимість висновку судово-медичної експертизи №05-9-02/282 від 15.11.2021, проведеної на підставі постанови слідчого про призначення судово-медичної експертизи від 03.10.2021, оскільки така, проведена за медичною документацією із використанням медичної карти ОСОБА_10 №3331 травматологічного відділення КНП Тальнівської БПЛ, яка не відкривалась стороні захисту у порядку ст.290 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). При цьому, із матеріалів кримінального провадження не встановлено, у який спосіб медична документація із використанням медичної карти стаціонарного хворого № 3331 потрапила до слідчого та яким чином була передана експерту. Твердження суду, що потерпілий ОСОБА_9 передав експерту медичну документацію не підтверджено під час розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки під час допиту потерпілий не повідомляв вищевказану інформацію, а під час репліки у судових дебатах на запитання суду чи робив він це, потерпілий повідомив, що не пам'ятає.
Окремо зазначає, що вказаний висновок має ймовірний характер, оскільки у ньому зазначено, що тілесні ушкодження виникли внаслідок дії твердих тупих предметів чи при ударі об такі предмети. Експерт зазначає, що виявлені тілесні ушкодження на тілі трупа ОСОБА_10 могли бути спричиненні внаслідок нанесення ударів кулаками та ногами. Отже експерт у своєму висновку робить припущення, що травма могла статися внаслідок нанесення ударів кулаками та ногами. Утім обвинувачення, не може ґрунтуватися на припущеннях. Окрім того, захисник вказує на порушення строків проведення експертизи. З цього приводу зазначає, що експерт розпочав дослідження 04.10.2021, в той же час висновок складено 15.11.2021, з пропуском місячного строку, чим порушено п.1.34 Правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи.
Також захисник звернув увагу на показання експерта ОСОБА_11 , який в суді першої інстанції повідомив, що під час проведення дослідження було проведено судово-гістологічну експертизу, відомості про яку зазначені у висновку експерта № 05-9-02/282 від 04.10.2021. Вказане дослідження проводилося іншим експертом через відсутність необхідних приладів та технічних можливостей та відповідно складено висновок № 05-2-01/559 від 03.11.2021. Інформація даного висновку стала підставою для судово-медичного експерта ОСОБА_11 , зазначити наявність у померлої ОСОБА_10 закритої черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку, крововиливу під м'які мозкові оболонки головного мозку, крововилив у лівий боковий шлуночок, що стало причиною смерті ОСОБА_10 . Проте вказаний висновок не було приєднано до основного висновку. Суд першої інстанції також відмовив у задоволенні клопотання щодо витребування вищевказаного висновку, що, на думку сторони захисту, вказує на неповноту судового розгляду.
Перелічивши встановлені тілесні ушкодження на трупі ОСОБА_10 , а також тілесні ушкодження у ОСОБА_8 ставить під сумнів, що виявлена закрита черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку, крововилив під м'які мозкові оболонки головного мозку, крововилив у лівий боковий шлуночок могли бути спричинені ОСОБА_10 внаслідок травматичних дій здійснених обвинуваченим ОСОБА_8 , які зафіксовано на відеозаписі під час проведення слідчого експерименту з останнім від 30.09.2021.
Звертає увагу, що одяг обвинуваченого не містять слідів крові, хоча свідок ОСОБА_12 повідомив, що бачив на обличчі ОСОБА_10 синці та кров. При цьому свідок ОСОБА_13 , показання якого не взято до уваги судом першої інстанції, зазначив, що 25.09.2021 разом із ОСОБА_8 був за місцем проживання ОСОБА_10 проте не бачив моменту нанесення ударів.
Вказує, що після конфлікту ОСОБА_10 із ОСОБА_8 , а саме з 25.09.2021 до моменту виклику швидкої, коли стало відомо про втрату свідомості - 29.09.2021 пройшло 5 днів, а тому вважає, що ОСОБА_10 могла мати конфлікти з іншими особами, адже як підтверджується показаннями потерпілого його мати вела аморальний спосіб життя.
Враховуючи викладене, вважає, що суд дійшов помилкового висновку про наявність достатніх, належних і допустимих доказів, зібраних у порядку, передбаченому КПК, щодо причетності ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК.
В апеляційній скарзі обвинувачений вказує на незгоду з вищевказаним вироком через невірну кваліфікацію його дій та відмову в проведенні повторної експертизи.
У судове засідання потерпілий ОСОБА_9 , висловивши позицію за апеляційною скаргою сторони захисту, у подальшому у судові засідання не з'являвся, що відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК не перешкоджає проведенню розгляду. Надіслав заяву та просив подальший розгляд справи проводити без його участі, у зв'язку з його мобілізацією до ЗСУ.
Позиції учасників судового провадження.
Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційної скарги, були заслухані:
- обвинувачений та його захисник, які підтримали вимоги апеляційних скарг, пославшись на доводи, що в ній викладені;
- прокурор та потерпілого, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг, пославшись на законність вироку.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи обвинуваченого та його захисника, прокурора, потерпілого, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіривши кримінальне провадження в апеляційному порядку, колегія суддів убачає, що вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, також кваліфікація його дій є правильними, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються доказами, дослідженими та перевіреним під час судового розгляду.
У суді першої інстанції обвинувачений свою вину у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав частково; заперечував, що наносив потерпілій ОСОБА_10 зазначену в обвинувальному акті кількість ударів. Не оспорював, що між ним та потерпілою виник конфлікт, під час вживання спиртних напоїв, через її дорікання, в ході якого він завдав ОСОБА_10 , яка знаходилась у положенні сидячи на ліжку, один удар коліном правої ноги у голову та три удари долонями рук в область голови. Після яких потерпіла впала спиною на ліжко. Вважає, що завданні ним тілесні ушкодження не могли призвести до смерті ОСОБА_10 , оскільки після отриманих ударів остання продовжувала перебувати у свідомості.
Під час проведення слідчого експерименту від 30.09.2021 за участю ОСОБА_8 , останній детально розповів механізм, локацію нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_10 , підтвердив завдання ним 25.09.2021 одного удару коліном та трьох ударів в голову потерпілої (т.1 а.с.204-207).
Суд першої інстанції ретельно перевірив часткове визнання вини обвинуваченим ОСОБА_8 , правильно встановив, що версія обвинуваченого є неспроможною, оскільки спростовується сукупністю таких доказів.
У суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_9 , який є сином потерпілої ОСОБА_10 , пояснив, що близько трьох останніх років його мати проживала разом із співмешканцем ОСОБА_14 . Він регулярно навідував матір, привозив продукти харчування. У вересні 2021 року він відвідував матір у м.Тальне, остання перебувала задовільному стані здоров'я. Згодом сусіди йому повідомили, що матір забрали до лікарні і вона перебуває у реанімаційному відділенні. Від лікарів дізнався про тяжкий стан матері, оскільки в неї ушкоджений головний мозок. В лікарні ОСОБА_10 не приходила до свідомості. Вранці 03.10.2021 йому зателефонували та повідомили, що мати померла. За вказівкою лікарів забрав тіло матері з моргу та особисто перевіз до місця проведення судово-медичної експертизи, передавши разом з тілом отриману від лікарів медичну документацію.
У суді першої інстанції свідок ОСОБА_12 , пояснив, що був знайомим з ОСОБА_10 та часто бував у її квартирі, де остання проживала разом із співмешканцем ОСОБА_15 , який приходиться обвинуваченому батьком. У вересні 2021 року (дату та час точно не пам'ятає), прийшов до місця проживання ОСОБА_10 , де бачив, що ОСОБА_16 та ОСОБА_10 лежать на ліжку. ОСОБА_16 сказав, що вчора його побив ОСОБА_13 , а ОСОБА_10 лежала з закритими очима та не відповідала на його запитання. Після чого він викликав швидку та допоміг перенести ОСОБА_10 до автомобіля. Вказав, що бачив синці та кров на обличчі ОСОБА_10 . Від лікарів швидкої допомоги почув, що вона перебуває без свідомості.
Окрім цього, винуватість обвинуваченого у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується такими письмовими доказами.
З протоколу огляду місця події від 03.10.2021 та фото таблицею до нього вбачається, що у морзі КНП «Тальнівській Багатопрофільній лікарні» було оглянуто труп ОСОБА_10 з ознаками насильницької смерті (т.1 а.с.211-215).
Відповідно до висновку експерта від 04.10.2021 №05-9-02/282 причиною смерті ОСОБА_10 стала закрита черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку з крововиливом під м'які мозкові оболонки головного мозку та крововиливом в лівий боковий шлуночок. Тілесні ушкодження у вигляді синців на верхніх кінцівках та грудній клітці, закриті черепно-мозкові травми відносяться до легких тілесних. Також тілесних ушкоджень у вигляді крововиливу в м'які покриви склепіння черепа з внутрішнього боку, крововиливу в жирову клітковину обличчя, синців на верхніх та нижніх повіках обох очей, правій та лівій вушних раковинах, підборідді, нижній щелепі, крововиливу на внутрішній поверхні нижньої губи, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Водночас вказано, що всі виявлені тілесні ушкодження на тілі трупа ОСОБА_10 утворилися від дев'ятнадцятикратної дії, а розташування ушкоджень на голові вказують на не однократну дію травмуючого предмету по ній, що виключає можливість виникнення черепно-мозкової травми від якої настала смерть внаслідок однократного падіння з висоти власного зросту стоячи на площині та удару об дану площину. Виявлені тілесні ушкодження на тілі трупа ОСОБА_10 могли бути спричинені внаслідок нанесення ударів кулаками та ногами. Розташування на голові вказують на не однократну дію травмую чого предмету по ній, що виключає можливість виникнення черепно-мозкової травми від якої настала смерть внаслідок однократного падіння з висоти власного зросту стоячи на площині та удару об дану площину (т.1 а.с.219-222).
Відповідно до висновку експерта №05-9-02/282-19 від 22.12.2021 встановлено, що отримане ОСОБА_10 тілесне ушкодження у вигляді забою головного мозку з крововиливом під м'які мозкові оболонки головного мозку та крововиливом в лівий боковий шлуночок могло виникнути при обставинах та механізмі вказаних у протоколі слідчого експерименту від 30.09.2021 та відеозапису проведення останнього з підозрюваним ОСОБА_8 (т. 2 а.с.101-102).
Відповідно до висновку експерта №05-9-02/378 від 01.10.2021 у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця на правому колінному суглобі та садна на лівому колінному суглобі, які могли виникнути від дії тупого твердого предмету. При цьому тільки синець на правому колінному суглобі міг виникнути при обставинах вказаних у постанові слідчого, цебто в ході конфлікту 25.09.2021 з ОСОБА_10 (т.1 а.с.209).
Допитаний у суді першої інстанції експерт ОСОБА_17 , пояснив, що проводив судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_10 з розтином останньої та вчиненням інших необхідних для проведення вказаної експертизи дій: відбирав гістологічні зразки з трупа з подальшим направленням їх для дослідження до Черкаського відділення СМЕ. За наслідками дослідження, з урахуванням усіх отриманих відомостей прийшов до висновку, що причиною смерті ОСОБА_10 було тілесне ушкодження у вигляді забою головного мозку з крововиливом під м'які мозкові оболонки головного мозку та крововиливом в лівий боковий шлуночок. Пояснив, що згідно з постановою слідчого про призначення експертизи, з урахуванням відомостей отриманих за наслідками слідчого експерименту проведеного з підозрюваним ОСОБА_8 , прийшов до висновку, що вказане вище тілесне ушкодження могло бути спричинено ОСОБА_10 саме внаслідок удару коліном у голову останньої підозрюваним ОСОБА_8 . Щодо кількості та локалізації тілесних ушкоджень пояснив, що усі виявлені на трупі тілесні ушкодження були заподіяні одночасно, що зокрема підтверджується даними гістологічного дослідження. Крім того, пояснив, що менша кількість ушкоджень, зазначених у висновку № 05-9-02/282-19 від 22.12.2021, пов'язана з наданням відповіді на конкретне запитання слідчого щодо відповідності механізму виникнення тілесного ушкодження, яке призвело до смерті потерпілої, діям обвинуваченого, які зображені на відеозапису проведення слідчого експерименту з останнім. Також вказав, що виявлене у обвинуваченого ОСОБА_8 тілесне ушкодження у вигляді синця на правому колінному суглобі могло виникнути від нанесення удару у голову потерпілої ОСОБА_10 . Також зазначив, що після отримання удару коліном у голову, ОСОБА_10 могла деякий час перебувати у свідомому стані і навіть пересуватися, оскільки швидкість настання негативних наслідків, зокрема у вигляді втрати свідомості залежить від інтенсивності крововиливу та виду кровоносних судин мозку, які були пошкодженні внаслідок вказаних травматичних дій.
Колегія суддів вважає, що висновки зазначених експертиз відповідають вимогам статей 101 та 102 КПК, оскільки вони містять докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені перед ним. Ці експертні дослідження проведені кваліфікованим та досвідченим експертом, на підставі наданих йому матеріалів.
Судом першої інстанції не встановлено підстав, з чим погоджується апеляційний суд, вважати висновки експерта необґрунтованими чи такими, що суперечить іншим матеріалам справи або викликають інші обґрунтовані сумніви в їх правильності.
Доводи захисника про те, що висновки експертиз №05-9-02/282 від 04.10.2021 та №05-9-02/282-19 від 22.12.2021, складені медичним експертом ОСОБА_18 , є неналежними доказами апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.85 КПК належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Згідно з п.п. 1,2 ч.1 ст.91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Водночас, апеляційний суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.01.2019 (справа 757/30683/16-к), де вказано, що чинний КПК не містить заборон щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу злочину на підставі сукупності непрямих (стосовно цього елемента доказування) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємопов'язаності.
Враховуючи, що вищевказані висновки експерта у поєднанні з іншими доказами: показаннями обвинуваченого, свідків, фактичними даними проведеного слідчого експерименту з ОСОБА_8 , підтверджують наявність існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, цебто подію кримінального правопорушення, форму вини і мету його вчинення і такі висновки є належними доказами у цьому кримінальному провадженні.
Доводи обвинуваченого та його захисника про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального правопорушення є безпідставними, оскільки в апеляційних скаргах не наведено жодного доказу, який би не був досліджений судом, і на який є посилання в обвинувальному акті, або про дослідження якого заявляла сторона захисту в суді першої інстанції, що на їх думку перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Захисник в апеляційній скарзі по суті дав власну оцінку доказам на користь невинуватості ОСОБА_8 , відмінну від оцінки, наданої судом першої інстанції. Переважно доводи захисника зводяться до переоцінки вказаних висновків експерта. Водночас вказує на порушення проведення судово-гістологічної експертизи, інформація якої стала підставою для висновків експерта ОСОБА_11 .
Апеляційний суд не погоджується з думкою захисника про необ'єктивність висновків експерта та недопустимість як доказів даних, що у них містяться, з огляду на те, що судово-гістологічне дослідження проведено неналежним експертом.
Згідно з п.1.3 Правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів в бюро судово-медичної експертизи (далі - Правил) для досягнення мети використовуються знання в галузі судової медицини та інших медичних спеціальностей, застосовуються спеціальні лабораторні методи дослідження (гістологічні, медико-криміналістичні, токсикологічні тощо) і, якщо необхідно, вивчається медична документація, матеріали кримінальних та цивільних справ.
Згідно з п.2.11 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 (далі - Інструкції), коли при відповіді на питання, поставлені перед експертизою, виникає необхідність у проведенні судово-медичних лабораторних досліджень, судово-медичний експерт має право надіслати всі необхідні матеріали на ці дослідження. Порядок, організація та вид лабораторного дослідження визначаються правилами проведення окремих видів експертиз, затверджених цим же наказом МОЗ України.
Як убачається з матеріалів провадження, під час збирання доказів на виконання вимог ч.2 ст.242 КПК щодо обов'язковості проведення експертизи на предмет встановлення причин смерті, тяжкості та характеру тілесних ушкоджень в потерпілого постановою слідчого від 03.10.2021 було призначено судово-медичну експертизу за фактом смерті ОСОБА_10 . Цією ж постановою визначено ряд питань, на які експерту слід дати відповіді під час дослідження.
Експертизи №05-9-02/282 від 04.10.2021 та №05-9-02/282-19 від 22.12.2021 були проведені судово-медичним експертом 3-го кваліфікаційного класу ОСОБА_11 , який був ознайомлений з передбаченими КПК правами та обов'язками експерта, попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта.
Предметом дослідження експерта був труп потерпілої ОСОБА_10 , а також медична документація карта стаціонарного хворого № 3331 (історія хвороби), що відповідає вимогам п.1.10 Правил, де зазначено, що у випадках смерті у лікувально-профілактичних установах особи, яка померла внаслідок насильства або при підозрі на нього, керівник даної установи зобов'язаний надіслати разом з трупом до моргу оригінал історії хвороби. Як зазначив потерпілий в апеляційному суді, медичну документацію він залишив у експерта при наданні трупа його матері.
За наслідками проведеного дослідження експерт сформував висновок, який містить інформацію стосовно локалізації, часу, характеру та механізму утворення, ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілої, причин її смерті та відповіді на інші питання, поставлені перед експертом.
Під час проведення експертизи, відповідно до п. 1.3 Правил, п. 2.11 Інструкції експертом були відібрані зразки (шматочки внутрішніх органів потерпілого) та направлені для проведення гістологічного дослідження, за результатами якого експерт-гістолог ОСОБА_19 сформувала висновок №05-2-01/559 від 03.11.2021, посилання на який є у висновку експерта ОСОБА_11 № 05-9-02/282.
Вказаним висновкам експерта районний суд надав належну оцінку відповідно до вимог ст. 94 КПК. Об'єктивних підстав не довіряти результатам експертиз та вважати їх висновки недостовірними у суду не було. Ураховуючи, що під час призначення та проведення експертиз не були допущені порушення вимог КПК, відповідних Правил та Інструкції, а висновки експерта відповідають вимогам статей 101, 102 КПК, суд першої інстанції правильно визнав їх допустимими доказами та поклав в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_8 , а доводи сторони захисту про недопустимість їх як доказів є безпідставними.
Також апеляційний суд вважає безпідставними доводи захисника щодо порушення вимог ст.290 КПК, оскільки обвинуваченому та його захиснику не була відкрита медична документація (карта стаціонарного хворого ОСОБА_10 ).
З цього приводу апеляційний суд бере до уваги практику об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладену в постанові від 27.01.2020 (справа № 754/14281/17), де зазначено, що відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 вказаного Кодексу, автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку, і згадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів або при здійсненні судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами.
Водночас апеляційним судом витребувано вказаний висновок судово-гістологічної експертизи №05-2-01/559 від 03.11.2021, а також історію хвороби (картку стаціонарного хворого №3331) потерпілої ОСОБА_10 та під час їх дослідження в суді апеляційної інстанції установлено, що такі є належними доказами у цій справі. У такий спосіб стороні захисту надана можливість ознайомитися з наведеними документами та надано достатньо часу та можливості подати заперечення щодо фактичних даних цих доказів.
Судом першої інстанції достовірно встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 у ході конфлікту з ОСОБА_10 , під час спільного вживання алкогольних напоїв наніс останній умисні тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили її смерть.
З цим висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки в основу обвинувального вироку судом взято до уваги належні, допустимі та достатні докази, які у своїй сукупності та взаємозв'язку викривають обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Відповідно до загальних засад кримінального права об'єктивну сторону злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК утворюють: 1) діяння (дія або бездіяльність); 2) наслідки у вигляді тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого; 3) причинний зв'язок між зазначеними діянням і наслідками. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим або непрямим умислом. При цьому ставлення винного до смерті потерпілого є необережним.
Колегія суддів вважає правильним і таким, що ґрунтується на обставинах кримінального провадження, встановлених судом першої інстанції, висновок місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого за ч.2 ст.121 КК, - умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_10 .
Версія обвинуваченого про те, що своїми діями він не міг заподіяти потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до її смерті, оскільки після події вона була у свідомості, спростовується фактичними даними протоколу слідчого експерименту проведеного за участі ОСОБА_8 , а також висновками експерта, де вказано, що причиною смерті ОСОБА_10 стала закрита черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку з крововиливом під м'які мозкові оболонки головного мозку та крововиливом в лівий боковий шлуночок. Виявлені тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_10 були спричинені внаслідок нанесення ударів кулаками та ногами.
Позиція захисника щодо наявності обґрунтованого сумніву, що виявлена закрита черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку, крововилив під м'які мозкові оболонки головного мозку, крововилив у лівий боковий шлуночок могли бути спричинені ОСОБА_10 внаслідок травматичних дій, здійснених обвинуваченим ОСОБА_8 , які зафіксовано на відеозаписі під час проведення слідчого експерименту з останнім від 30.09.2021, з огляду на розмір виявлених тілесних ушкоджень на трупі ОСОБА_10 та правому коліні ОСОБА_8 є необґрунтованою. Наведене спростовується даними судово-медичних експертиз №05-9-02/282-19 від 22.12.2021 щодо ОСОБА_10 та №05-9-02/378 від 01.10.2021 щодо ОСОБА_8 , де вказано, що виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця на правому колінному суглобі та садна на лівому колінному суглобі, які могли виникнути від дії тупого твердого предмету. При цьому тільки синець на правому колінному суглобі ОСОБА_8 міг виникнути при обставинах вказаних у постанові слідчого, цебто в ході конфлікту 25.09.2021 з ОСОБА_10 . У матеріалах кримінального провадження відсутні належні та допустимі докази, на підставі яких можливо встановити спричинення потерпілій встановлених у неї тілесних ушкоджень при інших обставинах.
Таким чином суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, і навів у вироку сукупність доказів на підтвердження встановлених обставин, якими повністю доведено винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, і які з точки зору достатності та взаємозв'язку правильно покладено в обґрунтування висновків суду, з'ясування яких мало істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Вирок ухвалений судом першої інстанції на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК.
Колегія суддів переконана, що при ухваленні вироку судом першої інстанції дотримано стандарт доведення поза розумним сумнівом, оскільки сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений ОСОБА_8 є винуватим у його вчиненні.
Стороною захисту не спростовані встановлені фактичні обставини цієї справи. Отже немає обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення, також відсутня реальна можливість іншої версії інкримінованої події.
З урахуванням наведеного, колегія суддів робить висновок про відсутність підстав для розумного сумніву в доведеності вини ОСОБА_8 , через те що версія сторони захисту була відкинута фактами, встановленими на підставі допустимих доказів.
Також на підставі ухвали Черкаського апеляційного суду від 13.06.2024 були перевірені та спростовані доводи обвинуваченого щодо застосування до нього недозволених методів слідства в ході перевірки уповноваженим органом офіційного розслідування, що відповідає усталеній практиці ЄСПЛ, який у своїх рішеннях у контексті ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод неодноразово наголошував на необхідності проведення ефективного офіційного розслідування скарг особи про те, що вона була піддана поганому поводженню зі сторони суб'єктів владних повноважень (справи «Вергельський проти України» та «Яременко проти України»).
Такі доводи обвинуваченого були предметом дослідження у кримінальному провадженні №420242500000000 від 20.06.2024, відомості за яким було внесено до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК. По факту розгляду якого постановою слідчого ТУ ДБР у м. Києві ОСОБА_20 від 04.12.2024 вказане кримінальне провадження було закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК через відсутність в діяннях службових осіб Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та інших складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК. Вказане рішення не було предметом оскарження.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_8 та його захисника є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Судом апеляційної інстанції було відмовлено стороні захисту у повторному дослідженні доказів, оскільки під час апеляційного перегляду не було встановлено даних, які могли б свідчити про дослідження таких обставин судом першої інстанції не повністю або з порушенням.
Суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними. Колегія суддів вважає, що немає потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції. При цьому колегія суддів враховує постанови Верховного Суду від 30.05.2019 року та від 09.07.2019 року (судове провадження №51-9282 км18, №51-392 км 19), про те, що сам по собі факт непогодження з висновком суду, не є підставою для повторного дослідження доказів; повторне дослідження доказів є правом, а не обов'язком суду, при цьому, відмова в задоволенні клопотання за відсутності аргументованих доводів щодо необхідності повторного дослідження доказів не свідчить про порушення процесуального закону або неповноту судового розгляду.
Покарання обвинуваченому призначено у відповідності до вимог статей 50 та 65 КК, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи вказане, колегією суддів не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального законодавства чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які є підставою для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, вирок Катеринопільського районного суду Черкаської області від 20 червня 2023 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена учасниками судового процесу до Верховного Суду, шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з моменту вручення копії ухвали апеляційного суду.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4