про відмову в задоволенні клопотання
Справа № 500/2866/25
24 червня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 через представника - адвоката Єрьоміну Вікторію Анатоліївну звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті позивачу за період з 28.04.2017 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу за період з 28.04.2017 по 28.02.2018 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 28.04.2017 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 28.04.2017 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Позов обґрунтовано тим, що позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 . При цьому за період з 28.04.2017 по 28.02.2018 йому була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення не в повному обсязі. Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період. Відповідач листом від 09.02.2025 відмовив в нарахуванні індексації з базовим місяцем січень 2008 року.
Позивач не погоджується з такою бездіяльністю відповідача та враховуючи вказані обставини, з метою відновлення порушених прав, звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 19.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
04.06.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач проти позову заперечує. Згодом до суду 23.06.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з тих підстав, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Зокрема, у клопотанні вказано, що з 19.07.2022 у Кодексі законів про працю України (далі - КЗпП України) відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці будь-яким строком. Після 19.07.2022 строк обмежений трьома місяцями з дня коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Тому відповідач зазначає, що позивач отримуючи заробітну плату за спірний період з 28.04.2017 по 28.02.2018 мав достатньо часу для звернення з позовом щодо невірного розрахунку. Будь-яких обставин і причин, які об'єктивно перешкоджали своєчасно звернутися до суду щодо індексації грошового забезпечення позовна заява та заява про поновлення пропущеного строку не містить. З огляду на наведене просить залишити позовну заяву без розгляду.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, заявах та клопотаннях сторін, суд дійшов таких висновків.
За змістом частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Відповідно до частин третьої, п'ятої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Частина друга статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 18.07.2022 включно) передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду без обмеження будь-яким строком.
Однак, Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» були внесені зміни до цієї статті КЗпП України і з 19.07.2022 строки звернення до суду стали обмеженими. Зокрема, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, суд приходить до висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції після 19.07.2022 тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою чинності.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 сформував правовий висновок, за яким правовідносини, які стосуються виплати грошового забезпечення і мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України у попередній редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Спірні правовідносини за період з 28.04.2017 по 28.02.2018 виникли за старої редакції положень статті 233 КЗпП України, а тому не обмежуються будь-яким строком.
Отже, відповідач Військова частина НОМЕР_1 помилково покликається на редакцію частини другої статті 233 КЗпП України, чинну на момент звернення до суду із позовом.
З огляду на викладене доводи Військової частини НОМЕР_1 про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом в частині позовних вимог до Військової частини НОМЕР_1 (за період з 28.04.2017 по 28.02.2018) відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19.07.2022) не обмежене будь-яким строком.
Таким чином, у спірному випадку відсутні правові підстави для застосування наслідків пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог до Військової частини НОМЕР_1 (за період з 28.04.2017 по 28.02.2018) та залишення позову без розгляду, бо позивач такий строк не пропустив.
Керуючись статтями 122, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 24 червня 2025 року.
Суддя Чепенюк О.В.