24 червня 2025 року Справа № 480/453/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/453/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, і просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області щодо зменшення розміру пенсії з 86% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області щодо виплати перерахованої пенсії з обмеженням її максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області перерахувати мою пенсію з 01.02.2023 в розмірі 86% відповідних сум грошового забезпечення і виплатити в повному обсязі, без обмеженням її максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням вже виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 86% від суми грошового забезпечення. На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду відповідачем проведений перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023, однак під час перерахунку та виплати пенсії, відповідачем було застосовано обмеження максимального (граничного) розміру пенсії у розмірі 10 прожиткових мінімумів та здійснено такий перерахунок виходячи з 70% від суми грошового забезпечення. Позивач не погоджується із такими діями відповідача, у зв'язку із чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Відповідач повідомлявся про розгляд даної справи належним чином, проте заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надав.
Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. У відповідача було витребувано документи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Сумській області та отримує пенсію, передбачену Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та, деяких інших осіб» у розмірі 86% від суми грошового забезпечення (а.с. 24).
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 по справі №480/8842/24, крім іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідно до довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 15.08.2024 № 11/20872-суд, з урахуванням виплачених сум.
Під час виконання рішення суду, ГУ ПФУ в Сумській області був проведений перерахунок пенсії позивача, однак, під час перерахунку відповідачем було здійснено обмеження розміру виплати такої пенсії в розмірі 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність та виходячи з 70% від суми грошового забезпечення (а.с. 15).
Не погодившись із вищевказаним перерахунком та виплатами пенсії, а саме обмеженню розміру виплати пенсії з 01.02.2023, у розмірі 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність та зменшенню відсотку основного розміру пенсії з 86% до 70%, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII чинній з 01.01.2016 по 20.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн. Згідно із п. 2 резолютивної частини цього рішення № 7-рп/2016 положення ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI, в редакції Закону України від 24.12.2015 №911-VIII, на час здійснення позивачу перерахунку пенсії, максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не може перевищувати 10740 грн.
Відповідно до Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а саме: по 31 грудня 2017 року максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10740 грн., а з 01 січня 2019 року 14970 грн.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Згідно із п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року. Тобто, частина 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.
За таких обставин, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774 від 06.12.2016 до ч. 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Крім того, передбачені ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", обмеження пенсій максимальним розміром введені в дію Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII.
У той же час, п. 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується лише до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року, при цьому в ході судового розгляду встановлено, що позивач отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 2003 року.
Разом із тим, судом враховуються наступне. Положення Закону України № 3668-VI не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (крім втрати чинності ст. 2 в частині поширення її дії на Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI, як такої, що є неконституційною, на підставі Рішення Конституційного Суду № 3-рп/2013 від 03.06.2013), проте помилково вказав на можливість їх застосування для обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром (в тому числі стосовно позивача по даній справі).
Відповідно до ст. 1-1 Закону України № 2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Закон України № 2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин та саме його норми слід першочергово застосовувати для їх врегулювання. Суттєвою є обставина, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром вже регулювалося ч. 7 ст. 43 Закону України № 2262-XII, яка визнана неконституційною з 20.12.2016, а тому неможливо стверджувати, що з вказаної дати виникла ситуація, за якої дане питання попадає під регулювання положень Закону України № 3668-VI в частині, що не вирішується нормами Закону України № 2262-XII.
За таких умов, застосування положень Закону України № 3668-VI по відношенні до військовослужбовців фактично зводить нінащо наслідки прийняття рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає ст. 17 Конституції України.
Висновки по даній справі не спростовують можливість застосування норм Закону України №3668-VI по відношенню до осіб, щодо яких положення про обмеження виплати пенсії в максимальному розмірі встановлено іншими спеціальними Законами, які у встановленому порядку неконституційними не визнано.
Так, протоколом про перерахунок пенсії позивача підтверджується, що під час здійснення перерахунку пенсії позивача з 01.02.2023, сума, яка належала до виплати позивачу є меншою, ніж здійснений перерахунок. Так, розмір пенсії позивача становить 25246,86 грн, а з урахування максимального розміру пенсії становить 20930,00 грн (а.с. 15).
ГУ ПФУ в Сумській області призначено позивачу пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, а тому її обмеження максимальним розміром на підставі Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VІ при фактичних обставинах даної справи є протиправним, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивачу, відповідно до оновленої довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України з 01.02.2023 без обмеження її граничним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Також матеріалами справи підтверджується, що згідно протоколу за пенсійною справою від 01.01.2018 (а.с. 24), позивачу призначено пенсію за вислугу, розмір пенсії становить 86% від суми грошового забезпечення, а тому відповідач повинен здійснити такий перерахунок із врахуванням такого відсотку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на виплати у сфері соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Враховуючи викладене вище, суд вважає за необхідне обрати належний захист порушеного права позивача та із врахуванням ст. 9 КАС України визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області щодо зменшення розміру пенсії з 86% до 70% відповідних сум грошового забезпечення та обмеженням її максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність при здійсненні її перерахунку. Крім того, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2023 в розмірі 86% відповідних сум грошового забезпечення, без обмеженням її максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням вже виплачених сум.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір" і такий ним не сплачувався. Відтак, підстави для компенсації витрат за сплату позивачем судового збору у справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 86% до 70% відповідних сум грошового забезпечення та обмеженням її максимальним розміром при здійсненні її перерахунку з 01.02.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області (м.Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013) здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2023 у розмірі 86% відповідних сум грошового забезпечення, без обмеженням її максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Савицька