про залишення позову без розгляду
23 червня 2025 рокусправа № 380/6166/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження заяву позивача про поновлення строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій,-
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо виписування, підпису та вручення повістки ОСОБА_1 , якою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 майор ОСОБА_2 пропонує ОСОБА_1 прибути 29.01.2023 за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 02.04.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 16.04.2025 суддя прийняла позовну заяву та відкрила спрощене позовне провадження в адміністративній справі, без повідомлення сторін.
Ухвалою від 13.05.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Позивач подав заяву про поновлення строку від 10.04.2025 (вх. № 30435ел.).
У заяві позивач вказує, що у своїй позовній заяві, наголошував, що був визнаний “придатним» військово-лікарською комісією Бродівської ТППД незаконно, це стало причиною подальшого вчинення відповідачем незаконних дій, а саме: виписування, підпису та вручення повістки. Незаконність рішення самої ВЛК ОСОБА_1 оскаржив, це встановлено постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2024 № 380/30215/23 та додатковою постановою від 08.01.2025, опираючись на таку, що має преюдиційне значення, подав позовну заяву 21.03.2025 (з дотриманням 6-тимісячного терміну). Також достеменно, аж до 18.03.2025 не було відомо хто поставив підпис на повістці, і дізнавшись лише цю інформацію від свідка ОСОБА_3 , в кримінальній справі № 439/2013/23, який написав рапорт, було встановлено, що підставою для виписування і підписування повістки неуповноваженою особою (тобто незаконно) стало засідання і рішення ВЛК при ТЦК та СП, яке відповідно оскаржене і скасоване.
Оцінюючи наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, слід зазначити, що такі підстави не можуть бути визнані поважними, виходячи з такого.
Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права. Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Предметом спору є протиправність, на думку позивача, дій відповідача щодо виписування, підпису та вручення повістки ОСОБА_1 , якою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 майор ОСОБА_2 пропонує ОСОБА_1 прибути 29.01.2023 за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач у позовній заяві зазначає, що 19.01.2023, після проходження ВЛК, невідомий чоловік запропонував йому отримати повістку (без дати і номера) для уточнення облікових даних, яку заповнював і вносив дані ОСОБА_1 , питаючи їх у нього.
Отже, про порушення свого права (щодо виписування, підпису та вручення повістки) позивач дізнався 19.01.2023.
Таким чином, процесуальний строк звернення до суду у даному випадку повинен обчислюватись з 19.01.2023, оскільки саме з цього часу позивач мав об'єктивну можливість дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суддя не бере до уваги посилання позивача на висновки, викладені у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2024 № 380/30215/23 та додатковій постанові від 08.01.2025 як преюдиційні з таких підстав.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 30.10.2024 № 380/30215/23 визнав протиправною та скасував постанову військово-лікарської комісії Бродівської ТППД при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19.01.2023, оформлену документом “Довідка військово-лікарської комісії А/530 від 20.01.2023, номенклатурний номер 9/127», засвідчену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 м-р ОСОБА_2 .
Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду (частина сьома цієї статті).
Преюдиціальність це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.
Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Суд зазначає, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи не є преюдицією, про що, зокрема, свідчить і частина сьома статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 відзначено, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Враховуючи наведені обставини, суддею не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача.
Крім цього, оскарження постанови військово-лікарської комісії Бродівської ТППД при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19.01.2023, оформлену документом "Довідка військово-лікарської комісії А/530 від 20.01.2023, номенклатурний номер 9/127", не змінює строк звернення до адміністративного суду щодо оскарження дій ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо виписування, підпису та вручення повістки ОСОБА_1 , якою Т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 майор ОСОБА_2 пропонує ОСОБА_1 прибути 29.01.2023 за адресою: АДРЕСА_2 .
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Суддя звертає увагу, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Натомість позивач не навів будь-яких конкретних обґрунтувань неможливості звернення до суду із вказаним позовом у встановлені законом строки, які могли б свідчити про поважність пропуску позивачем такого строку.
Слід зазначити, що позивач також не надав суду доказів триваючої неможливості звернення ним до суду з відповідним позовом в межах строку звернення.
За таких обставин, суддя вважає, що наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду підстави щодо поважності причин пропуску такого строку не є поважними для поновлення позивачеві пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом.
Наслідки пропущення строку звернення визначені у ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, ч. 3 цієї статті передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Аналізуючи наведені вище правові норми та оцінюючи встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовна заява подана поза межами строку звернення до адміністративного суду, і позивач не довів обставин, які об'єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Згідно з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що такий позов слід залишити без розгляду.
Керуючись ст. ст. 9, 44, 122, 123,183, 240, 248 КАС України, суд -
У задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлений 23.06.2025.
Суддя Кедик М.В.