13 червня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/2380/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши у порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом: Головного управління ДПС у Кіровоградській області, вул. В. Перспективна,55, м. Кропивницький,25006
до відповідача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДПС у Кіровоградській області звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу в загальній сумі 20 955,68 грн.
Ухвалою суду від 15.04.2025 року адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу надати суду відзив на адміністративний позов, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, у разі необхідності.
Копію ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі направлено на адресу відповідача. Однак, відповідно до відомостей щодо вручення поштового відправлення з сайту «Укрпошта» - "адресат відсутній".
З огляду на описані вище заходи, вжиті судом для повідомлення відповідача про розгляд справи за його участі, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд цієї справи. Відповідач по суті заявлених вимог не висловився, відзиву на позовну заяву не подав, заяв чи клопотань процесуального характеру суду не надсилав, про причини неподання відзиву суд не повідомив. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п'ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Судом встановлено, у відповідача наявна заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі - 20955,68 грн.
Згідно з пунктами 15.1, 15.2 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Щодо заборгованості з податку на доходи у вигляді мінімального податкового зобов'язання, що підлягає сплаті фізичними особами.
Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
30.11.2021 року був прийняти закон 1914-ІХ яким вносились зміни до Податкового кодексу і був введений показник як мінімальне податкове зобов'язання.
Мінімальне податкове зобов'язання (МПЗ) - мінімальна величина податкового зобов'язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Податкового Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов'язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов'язанням (підпункт 14.1.114-2 пункту 14.1 ст. 14 ПКУ)
Податковим повідомленням-рішенням від 11.06.2024 №476870-24/11-16 відповідачу було визначено податкові зобов'язання з мінімального податкового зобов'язання в сумі 6515,48, яке надіслано контролюючим органом на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою реєстрації місця проживання, що є її податковою адресою у розумінні пункту 45.1 статті 45 ПК України (а.с.11).
Податковим повідомленням-рішенням від 25.07.2023 №241280-24/11-16 відповідачу було визначено податкові зобов'язання з мінімального податкового зобов'язання в сумі 11777,39 яке надіслано контролюючим органом на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою реєстрації місця проживання, що є її податковою адресою у розумінні пункту 45.1 статті 45 ПК України (а.с.11,зв.бік).
Згідно із пунктом 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України, платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Згідно із п. 70.7 статті 70 ПК України, фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до підпункту 70.2.4 пункту 70.2 статті 70 ПК України, до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація, в тому числі про місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство.
Таким чином, платник податків у разі зміни податкової адреси зобов'язаний подати відповідному контролюючому органу заяву для реєстрації в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків або заяву про внесення змін до Державного реєстру, в тому числі щодо місця проживання. Натомість, докази того, що платник податків у встановленому порядку повідомив контролюючий орган про зміну місця проживання відсутні.
Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України (в редакції на час винесення податкових повідомлень-рішень) податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Щодо заборгованості з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
Вказана сума податкового боргу була сформована платником самостійно на підставі податкової декларації про майновий стан і доходи від 23.05.2022 в сумі 273,00 грн. (а.с.9).
Відповідно до п.п. 14.1.175 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання не сплаченого відповідачем у встановлений строк набрала статусу податкового боргу.
У відповідача наявний податковий борг по земельному податку з фізичних осіб, загальною сумою 2389,81 грн., що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податків та податковим розрахунком (а.с. 6,8).
Вказана сума податкового боргу була сформована на підставі податкових повідомлень-рішень:
№5568483-2410-1128-UA35080130000048304 від 30.05.2024 року на суму 2509,42 грн. (а.с.4, зв.бік)
В зв'язку з переплатою, сума боргу складає 2389,81 грн.
Відповідно до п.269.1 ст. 269 ПК України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
За приписами п.285.1 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Умовами п.285.2 ст. 285 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Відповідно до п.286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є:
а) дані державного земельного кадастру;
б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);
Пунктами285.1,285.2 ст. 285 ПК України встановлено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
За умовами п.286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є:
а) дані державного земельного кадастру;
б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);
г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);
ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);
д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).
Згідно з п.286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Виникнення та існування податкового боргу відповідача підтверджується наявними у матеріалах справи доказами: випискою з інтегрованої картки платника податку та розрахунком суми боргу.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідачу виставлялась податкова вимога "Ф" №0001099-1307-1128 від 09.05.2024 року, з часу виставлення якої податковий борг платника не переривався.
Пунктом 87.1 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти.
Згідно пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
З урахуванням викладеного норми статей 95 - 99 ПК України можуть застосовуватися до процедури стягнення податкового боргу з фізичних осіб лише в тій частині, що не суперечить вимогам пункту 87.11 статті 87 ПК України.
Виходячи з норм статті 95 ПК України податкова заборгованість платників податків стягується органами державної податкової служби на підставі рішення суду шляхом: стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; реалізації майна платника податків, що перебуває у податковій заставі; стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків. При цьому, право на звернення з позовом про стягнення податкового боргу з платника податків виникає у податкового органу через 30 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Таким чином, процедура стягнення податкового боргу з фізичної особи може ініціюватися виключно через звернення органу стягнення з відповідним позовом. При цьому окремі процедури стягнення коштів за податковим боргом та продажу майна, що перебуває в податковій заставі, не застосовуються, а виконання рішення суду про стягнення податкового боргу з фізичної особи - платника податків здійснюється не податковими органами, а державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та вважає за необхідне їх задовольнити.
Судові витрати по справі згідно ч.2 ст.139 КАС України з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 11, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ін. код - НОМЕР_1 ) податковий борг у розмірі 20 955,68 грн. на погашення податкового боргу , а саме:
- по земельному податку з фізичних осіб в сумі 2389,81 грн. /код платежу - 50 18010700 (місцевий бюджет-тг с. Попельнасте);
- податок на доходи фізичних осіб, у вигляді мінімального податкового зобов'язання, що підлягає сплаті фізичними особами в сумі 18292,87 грн. /код платежу - 85 11011300 (місцевий бюджет-тг с. Попельнасте)
- з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 273 грн. /код платежу - 30 11011001 (державний бюджет).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень КАС України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО