24 червня 2025 року справа №320/39584/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдсістемсекспорт" до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанов.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдсістемсекспорт" із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №014352 від 19.09.2023, винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Київській області;
- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №014365 від 19.09.2023, винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Київській області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдсістемсекспорт" вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, постанови № 014352 та № 014365, винесені Відділом державного нагляду (контролю) у Київській області.
Щодо постанови № 014352 позивач вказує, що перевізник не зобов'язаний забезпечувати водія щоденним реєстраційним листом режиму праці та відпочинку, якщо перевезення здійснюється в межах України. Вимога щодо наявності таких документів передбачена Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), проте у випадку, що розглядається, транспортний засіб не здійснював міжнародне перевезення. Позивач також наводить дані офіційного сайту Укртрансбезпеки, де зазначено, що щоденні реєстраційні листки необхідні лише для міжнародних перевезень. Крім того, відповідальність за відсутність таких документів передбачена абзацом 11 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", що встановлює штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тоді як у спірній постанові застосовано штраф згідно з абзацом 3 цієї статті в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Окремо позивач наголошує, що чинне законодавство України не містить заборони щодо використання аналогового тахографа, а транспортний засіб був обладнаний діючим та повіреним аналоговим тахографом відповідно до нормативних вимог.
Щодо постанови № 014365 позивач заперечує правомірність застосування штрафу за перевищення вагових норм, оскільки зафіксоване перевищення навантаження на другу вісь автопоїзду становило 10,95%, тобто на 0,95% більше, ніж граничне значення 10%, встановлене для застосування штрафу відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Однак позивач зазначає, що відповідно до пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів допускається перевищення вагових параметрів на 2% без необхідності оформлення дозволу або внесення плати за проїзд. Таким чином, перевищення у 10,95% входить у межі допустимої похибки вимірювань, що становить 2%, а отже, правові підстави для застосування штрафу відсутні. Позивач стверджує, що територіальний орган Укртрансбезпеки при розгляді справи не врахував величину похибки вимірювань, що призвело до неправильного кваліфікування порушення та винесення необґрунтованої постанови.
Додатково позивач посилається на положення статті 19 Конституції України, яка встановлює, що органи державної влади зобов'язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом. Також позивач апелює до статті 55 Конституції України, що гарантує право кожного на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади у судовому порядку.
Таким чином, на підставі зазначених доводів та правових аргументів, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати постанови № 014352 та № 014365, а також стягнути судові витрати з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь позивача. Позивач також заявляє, що в межах досудового врегулювання спору він звертався до Укртрансбезпеки зі скаргами на оскаржувані постанови, проте у їх задоволенні було відмовлено без наведення будь-яких мотивів, що змусило його звернутися до суду для захисту своїх прав.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
22.12.2023 канцелярією суду зареєстровано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдсістемсекспорт" про забезпечення позову шляхом:
- зупинення стягнення у виконавчому провадженні №73626935, що відкрито державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шульгою М.Ю. на підставі постанови №014365 від 19.09.2023, виданої Державною службою України з безпеки на транспорті про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдсістемсекспорт" штрафу в сумі 17000 грн в дохід держави;
- зупинення стягнення у виконавчому провадженні №73627402, що відкрито державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шульгою М.Ю. на підставі постанови №014352 від 19.09.2023, виданої Державною службою України з безпеки на транспорті про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдсістемсекспорт" штрафу в сумі 17000 грн в дохід держави.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдсістемсекспорт" від 22.12.2023 про забезпечення адміністративного позову задоволено повністю. Зупинено стягнення:
- у виконавчому провадженні ВП №73626935, відкритому державним виконавцем Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шульгою М.Ю. на підставі постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області від 19.09.2023 №014365 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдсістемсекспорт" адміністративно-господарського штрафу 17000,00 грн;
- у виконавчому провадженні ВП №73627402, відкритому державним виконавцем Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шульгою М.Ю. на підставі постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області від 19.09.2023 №014352 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдсістемсекспорт" адміністративно-господарського штрафу 17000,00 грн, - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
09.01.2024 канцелярією суду зареєстровано відзив на позовну заяву про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 19.09.2023 №014352, 014365, згідно з яким Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), заперечує проти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдсістемсекспорт" та наполягає на правомірності винесених постанов № 014352 та № 014365, обґрунтовуючи свою позицію законодавчими нормами, встановленими фактами та відповідними доказами.
Щодо постанови № 014352 відповідач зазначає, що здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту, включаючи контроль за режимом праці та відпочинку водіїв транспортних засобів. Відповідно до пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. У ході перевірки було встановлено, що водій транспортного засобу, який належить позивачу, не мав необхідного щоденного реєстраційного листа режиму праці та відпочинку (тахокарти), що є порушенням вимог законодавства. Відповідач також зазначає, що положення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачають адміністративно-господарський штраф за відсутність документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що було належним чином застосовано у постанові. Крім того, відповідач вказує, що вимоги щодо оснащення транспортного засобу тахографом є обов'язковими не лише для міжнародних, а й для внутрішніх перевезень, а аналоги тахокарти, такі як індивідуальна контрольна книжка водія, застосовуються лише для категорії транспортних засобів, які не підпадають під вимоги пункту 6.1 Положення.
Щодо постанови № 014365 відповідач посилається на результати габаритно-вагового контролю, проведеного відповідно до Порядку № 879, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України. В ході перевірки було встановлено, що транспортний засіб позивача перевищив допустиме навантаження на вісь, що підтверджується відповідною довідкою про здійснення габаритно-вагового контролю та актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. Відповідач стверджує, що національне законодавство не передбачає винятків щодо допустимого переміщення вантажу під час руху, що могло б бути підставою для звільнення перевізника від відповідальності. Відповідач також наголошує, що позивач не надав жодного доказу того, що після встановлення порушення були вжиті заходи щодо приведення параметрів транспортного засобу у відповідність з нормативами, а отже, застосування штрафу було обґрунтованим.
Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Відповідне повідомлення було направлено рекомендованим листом із повідомленням та отримано позивачем до моменту винесення постанови. Таким чином, позивач мав можливість подати свої заперечення і докази ще до прийняття рішення, однак не скористався цим правом.
Враховуючи викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті наполягає на тому, що винесені постанови є законними і обґрунтованими, а тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. Відповідач просить суд залишити постанови № 014352 та № 014365 без змін та відмовити позивачу у задоволенні його вимог у повному обсязі.
27.01.2024 канцелярією суду зареєстровано відповідь на відзив, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдсістемсекспорт" у відповідь на позицію відповідача додатково обґрунтовує неправомірність винесених постанов, наголошуючи на неточностях у кваліфікації порушень та недостатності доказової бази, наведеної Укртрансбезпекою.
Щодо постанови № 014365 про перевищення вагових параметрів позивач звертає увагу на те, що відповідач при розгляді справи не врахував похибку вагового комплексу, яка відповідно до пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів становить 2%. В результаті, фактичне перевищення вагових норм на рівні 10,95% мало б бути скориговане з урахуванням цієї похибки, що призвело б до кваліфікації ситуації як такої, що не підпадає під застосування адміністративно-господарських санкцій. Позивач зазначає, що у відзиві відповідач проігнорував цей аспект, що вказує на формальний підхід до визначення порушення без врахування технічних особливостей процедури вимірювання. Крім того, позивач зауважує, що відповідач неправильно зазначив нормативно допустиме осьове навантаження, штучно занижуючи його, що могло вплинути на загальний розрахунок перевищення.
Щодо постанови № 014352 про відсутність щоденного реєстраційного листа режиму праці та відпочинку позивач наголошує, що законодавство України не містить вимоги щодо надання таких документів для внутрішніх перевезень. Відповідач у своєму відзиві цитує загальні норми законодавства, проте не наводить конкретних доказів відсутності відповідних документів у водія, що робить позицію Укртрансбезпеки необґрунтованою. Позивач підкреслює, що транспортний засіб був обладнаний аналоговим тахографом, який пройшов повірку та повністю відповідав вимогам нормативних документів. Відсутність міжнародного перевезення виключає необхідність ведення реєстраційних листів, що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному сайті Укртрансбезпеки. Позивач вказує, що відповідач не надав жодного обґрунтування необхідності застосування штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки відповідна норма закону передбачає таку санкцію лише за відсутність документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Окрім цього, позивач звертає увагу на той факт, що відповідач не надав доказів щодо заборони подальшого руху транспортного засобу після встановлення порушень, що також має значення для оцінки правомірності винесених постанов. В контексті загальних принципів адміністративного судочинства позивач наголошує на необхідності дотримання презумпції правомірності дій суб'єкта господарювання, коли відсутні конкретні докази протиправності його поведінки.
Таким чином, позивач наполягає на тому, що оскаржувані постанови були винесені з порушенням вимог законодавства, а отже, підлягають скасуванню. Він вимагає судового захисту своїх прав, обґрунтовуючи необхідність задоволення позову відсутністю належної доказової бази з боку відповідача та фактичними недоліками у кваліфікації порушень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдсістемсекспорт" зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 12.03.2015, ідентифікаційний код 39690815, номер запису 13531020000007280.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдсістемсекспорт" взято на облік у Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції (м. Біла Церква) Головного управління ДФС у Київській області 13.03.2015.
Основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдсістемсекспорт" є 52.29 "Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту"
ТОВ "Трейдсістемсекспорт" у своїй господарській діяльності, зокрема, використовує:
транспортний засіб марки MAN TGA 18.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом STAS 03431АК, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , і використовується ТОВ "Трейдсістемсекспорт" для перевезень;
транспортний засіб марки DAF FT XF 105.410, реєстраційний номер НОМЕР_5 , з причепом KRAKER DE, реєстраційний номер НОМЕР_6 , який належить на праві власності ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 та НОМЕР_8 , і використовується ТОВ "Трейдсістемсекспорт" для перевезень.
12.08.2023 на автомобільній дорозі М-15 "Одеса-Рені-Бухарест" (12 км+125 м) посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області під час проведення рейдової перевірки було здійснено перевірку транспортного засобу марки MAN TGA 18.430, реєстраційний номер НОМЕР_9 , з причепом STAS 03431АК, реєстраційний номер НОМЕР_10 .
Співробітниками територіального органу Укртрансбезпеки 12.08.2023 було складено акт № 356997 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Так, в акті зазначено, що під час перевірки виявлено порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом МТЗУ від 07.06.2010 № 340, пункту 3.3.8 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого наказом МТЗУ від 24.06.2010 №385, під час перевезення вантажу перевізник не забезпечив водія реєстраційними листками праці та відпочинку, транспортний засіб обладнаний аналоговим тахографом, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", абзацу 3 частини 1 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 48 цього закону, а саме: відсутній щоденний реєстраційний листок режиму праці та відпочинку (тахокарта за 12.08.2023 водію ОСОБА_3 ).
На підставі вказаного акту перевірки, 19.09.2023, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області було винесено постанову № 014352, якою, на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 грн на Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдсістемсекспорт".
Крім того, 12.08.2023 на автомобільній дорозі М-15 (12 км+125м) посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області під час проведення рейдової перевірки було здійснено перевірку транспортного засобу марки DAF FT XF 105.410, реєстраційний номер НОМЕР_11 , з причепом KRAKER DE, реєстраційний номер НОМЕР_12 .
Під час проведення перевірки було виявлено факт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, про що співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області 12.08.2023 було складено Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0062863, Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0071936 та Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 016216.
Так, в акті № 016216 зазначено, що під час перевірки виявлено порушення пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, а саме: при нормативному навантаження на одиночну вісь 11,50 т, фактичне навантаження становить 12,76 т (перевищення на 10,95%), у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", частини 1 абзацу 15 - перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні подільного вантажу.
На підставі вказаного акту перевірки, 19.09.2023, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області прийнято постанову № 014365 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%, на підставі абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", постановив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдсістемсекспорт" штраф у розмірі 17 000,00 грн.
Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача про застосування адміністративно-господарських штрафів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-Ш (далі - Закон № 2344-Ш), Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567), Інструкція з використання пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385 (далі - Наказ № 385), Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення №340) та Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) до якої Україна приєдналася Законом України "Про приєднання до ЄУТР" від 07.09.2005 №2819-ІУ (далі - ЄУТР).
Щодо наявності у відповідача повноважень на проведення перевірок на транспорті.
Статтею 6 Закону №2344-Ш передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, у тому числі, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільним перевізником вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Частинами 14, 17 статті 6 Закону №2344-Ш встановлено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланової і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно з приписами Порядку №1567 визначено, що державному контролю підлягають усі транспорті засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103.
Згідно з пунктом 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Отже, із наведених приписів чинного законодавства у сфері державного контролю на автомобільному транспорті видно, що відповідачу, його територіальним органам, а відповідно, і їх посадовим особам надані повноваження на проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), тому слід дійти висновку, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі), яка відбулася 12.08.2023 відповідачем проведена у межах наданих йому повноважень, визначених вищенаведеними приписами Закону №2344-Ш, Порядку №1567 та Положення № 103.
Щодо виявлених 12.08.2023 у ході проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт (згідно з актом № 356997), за наслідками яких винесено постанову № 014352, суд зазначає про таке.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах (стаття 33 Закону №2344-Ш).
Згідно з вимогами статті 34 Закону №2344-Ш автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Відповідно до статті 48 Закону №2344-Ш автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Приписами статті 49 Закону №2344-Ш установлено, що водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Положення №340 встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.
Так, відповідно до пункту 1.3 Положення №340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Згідно з приписами пункту 6.1 Положення №340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 т повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Отже, у даному випадку, законодавець в імперативному порядку визначає умови для встановлення на транспортний засіб тахографа.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання тахографів визначений Інструкцією №385.
Пунктом 1.3 Інструкції №385 встановлено, що її норми поширюються на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Приписами пункту 3.3 Інструкції №385 передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом повинен мати про собі, зокрема, заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Отже, з аналізу змісту наведених норм слідує, що зазначений у наведеній статті 48 Закону №2344-Ш перелік документів не є вичерпним, тобто законодавцем передбачено можливість його доповнення іншими, визначеними законодавством документами, зокрема, одним із таких інших документів є заповнені, а саме:
1) тахокарти (щоденні реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водія) у кількості, що передбачена ЄУТР; 2) або картка водія чи роздруківка даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Також і відповідно до статті 7а) Додатку до ЄУТР з 21.03.2010 водій повинен надати інспектору реєстраційні листи за поточний день та за попередні 28 календарних днів (1+28 тахограм), коли він керував транспортним засобом.
В Україні реєстраційні листи режимів праці та відпочинку водіїв втілені у формі тахокарт або картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа згідно з пунктом 3.3 Інструкції №385.
Аналізуючи вказані вище норми, суд доходить висновку, що водій, за умови обладнання транспортного засобу тахографом, зобов'язаний надати інспектору для контролю реєстраційні листи режиму праці та відпочинку за поточний день та попередні 28 календарних днів (1+28 тахограм), які в Україні оформлюються у формі тахокарт у кількості, що передбачена ЄУТР; або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, що відповідає вимогам пункту 3.3 Інструкції №385 та є іншими документами, які передбачені законодавством (Інструкцією №385, Положенням №340) відповідно до вимог статті 48 Закону №2344-Ш.
А отже, оскільки тахокарти або бланк підтвердження віднесені до інших документів, які передбачені статтею 48 Закону №2344-Ш, доводи позивача про те, що їх наявність у водія не передбачена вказаною нормою є неспроможними та спростовані вище.
Також, і за приписами абзацу 4 пункту 3.3 Наказу №385 передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, має мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
11.10.2005 набув чинності Закон України №2819-ІV від 07.09.2005 "Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)".
20.12.2010 набрала чинності Поправка №6 до ЄУТР у частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання Бланка підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Отже, норми ЄУТР розмежовують такі документи, як "реєстраційний листок" та "роздруківка".
При цьому слід зазначити, що щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія це тахокарти, які використовуються в аналоговому тахографі.
Своєю чергою, для цифрових тахографів не використовуються щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія. Для даного приладу необхідно використовувати карту водія, роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія.
Також і згідно з нормами статті 18 Закону №2344-Ш з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані, зокрема, організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Пунктом 1.2 Положення №340 передбачено, що зазначене Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.
Вимоги Положення №340 поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами пункт 1.3 згаданого Положення №340.
Відповідно до пункту 3.3 Положення №340 тривалість керування водія на тиждень, включаючи надурочні роботи, не повинна перевищувати 48 годин.
А пункт 6.4 згаданого Положення №340 встановлює, що графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.
У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).
Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
А відповідно до пункту 3.5 розділу Ш Наказу №385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою техографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Отже, у розумінні зазначених вище норм, контроль за режимом роботи водіїв, у тому числі, і контроль за водіями в частині необхідності заповнювати та мати при собі щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку (тахокарт) у кількості, передбаченій вимогами ЄУТР (за поточний день та за попередні 28 календарних дні), повинен здійснюватися автомобільним перевізником (у даному випадку позивачем), незалежно від протяжності маршрутів, а також від виду перевезення внутрішнього чи міжнародного.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 19.03.2020 у справі №823/1199/17
Статтею 60 Закону №2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-Ш).
Таким чином, із аналізу наведених вище норм слідує, що контроль за належним виконанням обов'язків водіями, які здійснюють, як міжнародні, так і внутрішні автомобільні перевезення, зокрема, і забезпечення наявності у таких водіїв при собі щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку водія (тахокарти) у кількості, передбаченій вимогами ЄУТР (за поточний день та за попередні 28 календарних днів) або у разі їх відсутності Бланку підтвердження діяльності, покладається саме на автомобільного перевізника, а відповідно, і відповідальність за здійснення таких перевезень без згаданих документів (за відсутності реєстраційних листів режиму роботи праці та відпочинку водія) покладається на автомобільного перевізника, у даному випадку, на позивача, згідно з абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-Ш.
З огляду на викладене та з урахуванням встановлених судом обставин з приводу того, що 12.08.2023 на місці зупинки транспортного засобу марки MAN TGA 18.430, реєстраційний номер НОМЕР_9 , з причепом STAS 03431АК, реєстраційний номер НОМЕР_10 , автомобільним перевізником за яким був позивач та який був обладнаний аналоговим тахографом, (що не заперечується позивачем у позові), під керуванням водія ОСОБА_3 , яким здійснювалося внутрішнє автомобільне перевезення вантажу згідно з ТТН №ПР-0001918 від 11.08.2023, суд приходить до висновку, що позивач, як автомобільний перевізник, мав обов'язок забезпечити наявність у згаданого водія при собі щоденних реєстраційних листів режимів праці та відпочинку водія (тахокарт) за 12.08.2023 або за їх відсутності Бланку підтвердження діяльності, надати їх до перевірки відповідно до вимог статей 48, 49 Закону №2344-Ш.
Разом з тим, судом установлено, що 12.08.2023 під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадовою особою відповідача було зафіксовано факт здійснення внутрішнього автомобільного перевезення вантажу транспортним засобом марки MAN TGA 18.430, реєстраційний номер НОМЕР_9 , з причепом STAS 03431АК, реєстраційний номер НОМЕР_10 , який був обладнаний аналоговим тахографом та встановлено відсутність у водія ОСОБА_3 при собі щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку вказаного водія (тахокарт) за 12.08.2023 або за їх відсутності Бланку підтвердження діяльності, що підтверджується змістом акту № 356997 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.08.2023.
У цьому ж акті в графі: "Пояснення водія про причини порушень" зазначено наступне: "водій від підпису та пояснення відмовився".
Отже, факт порушення 12.08.2023 позивачем як автомобільним перевізником вимог статті 48 Закону №2344-Ш зафіксований та підтверджений актом №356997 від 12.08.2023 (відсутній щоденний реєстраційний листок режиму праці та відпочинку (тахокарта за 12.08.2023 водія ОСОБА_3 ) та у ході судового розгляду даної справи позивачем будь-якими іншими доказами не спростований.
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн за допущення відсутності на момент проведення перевірки тахокарти водія, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-Ш, є правомірним та законним.
Щодо виявлених 12.08.2023 у ході проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт (згідно з довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0062863, актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0071936 та актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 016216), за наслідками яких винесено постанову № 014365, суд зазначає про таке.
Пунктом 1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879), визначено, що цей Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку № 879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Згідно з пунктами 4, 6 Порядку № 879 робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку. Власники (балансоутримувачі) пунктів габаритно-вагового контролю здійснюють фінансування робіт (послуг) з їх утримання, обслуговування та забезпечення функціонування. Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Пунктами 12, 13 Порядку № 879 передбачено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Відповідно до пунктів 15, 16, 18, 20 Порядку № 879 контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль. Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. У разі пред'явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється. За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та поліцейських.
Пунктом 23 Порядку № 879 визначено, що власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Згідно з пунктом 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх Справ України від 10.10.2013 № 1007/1207, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за № 215/24992 (далі - Порядок № 1007/1207) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: 1) визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; 2) розробляють та погоджують з відповідними підрозділами МВС, службами автомобільних доріг графіки роботи пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт зі зважування транспортних засобів; 3) здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422; 4) видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); 5) складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; 6) у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; 7) у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю (додаток 2); 8) реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів (додаток 3); 9) при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку; 10) у разі відсутності документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовують до автомобільних перевізників адміністративно-господарські штрафи, визначені статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).
Відповідно до абзацу 27 глави І Правил № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Згідно з пунктами 8.14, 8.15, 8.19 Глави 8 Правил № 363 навантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення. При вантаженні в один автомобіль важких і легких за масою вантажів важкі розміщують унизу, а легкі зверху. Вантажі розміщують так, щоб вага вантажу рівномірно розподілялася між автомобілем і причепом.
Відповідно до пунктів 8.20, 8.21 Глави 8 Правил № 363 водій зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню. Виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов'язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.
Пунктами 12.1, 12.5 Глави 12 Правил № 363 передбачено, що при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України. Для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30) передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
З аналізу вищенаведених правових норм слідує, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
За спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Водночас допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Крім того, відповідно до частини 9 розділу II та частини 3 розділу III Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 28.07.2016 №255, визначено, що вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування в русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2% та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.
У спірних правовідносинах, які склались у цій справі підставою для накладення на позивача штрафу відповідно до оскаржуваної постанови від 19.09.2023 № 014365 слугувало перевезення транспортним засобом марки DAF FT XF 105.410, реєстраційний номер НОМЕР_11 , з причепом KRAKER DE, реєстраційний номер НОМЕР_12 , вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%, відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Відповідно до довідки №0068863 від 12.08.2023 про результати здійснення габаритно-вагового контролю фактичне навантаження становило: 6,92 т (1 ось), 12,76 т (2 ось), 9,62 т (3 ось) та 10,48 т (4 ось). При цьому повна маса транспортного засобу становила 39,78 т.
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_4 , який був водієм зазначеного транспортного засобу, був ознайомлений з актом № 016216 від 12.08.2023, про що свідчить особистий підпис останнього в акті (графа "підпис водія транспортного засобу"). При цьому, у графі "Пояснення водія про причини порушень" зазначено "Змістився вантаж".
Водночас суд здійснює перевірку правильності розрахунку вагових параметрів транспортного засобу позивача, беручи до уваги допустиму похибку вимірювань, встановлену нормативними актами.
Під час перевірки контролюючий орган встановив, що фактичне навантаження на другу вісь транспортного засобу позивача склало 12,76 т при нормативно-допустимому значенні 11,50 т, що призвело до кваліфікації порушення за абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". При цьому перевищення ваги без врахування похибки становило 1,26 т, що у відсотках дорівнює 10,95%.
Проте відповідно до законодавства при визначенні допустимого навантаження необхідно враховувати похибку 2%, що у цьому випадку дорівнює 0,23 т. Коригована межа допустимого навантаження становить 11,73 т. Таким чином, фактичне перевищення ваги після врахування похибки складає:
12,76 т?11,73 т=1,03 т
У відсотковому вираженні:
1,03:11,50*100= 8,96%
Таким чином, після коригування, перевищення осьового навантаження не досягає 10%, що виключає застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно до абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Суд зазначає, що контролюючий орган не врахував нормативну похибку, що призвело до неправильної кваліфікації порушення та безпідставного накладення штрафу.
Таким чином, враховуючи, що відповідальність, передбачена абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт, настає за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10 відсотків до 20 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу, відповідно у разі перевищення вагових норм на 1,03 т, що в процентному співвідношенні складає 8,96%, не утворює склад адміністративно-господарського правопорушення за вказаною нормою, а отже до позивача не може бути застосована така санкція, у зв'язку із відсутністю факту перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10 відсотків до 20 відсотків включно.
У зв'язку з наведеним суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови від 19.09.2023 № 014365.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями частин 1 та 2 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з положеннями статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом також береться до уваги, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
До позовної заяви додано квитанцію про сплату позивачем судового збору від 26.10.2023 №0544-5544-3005-7299, згідно з якою позивачем сплачено судовий збір у сумі 5368,00 грн (п'ять тисяч триста шістдесят вісім грн 00 коп.).
Враховуючи приписи частини 3 статті 139 КАС України, що позивачем заявлено дві позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, з яких лише одна підлягає задоволенню, що становить 50% від загальної суми заявлених вимог.
З огляду на це, суд приходить до висновку, що позивач має право на відшкодування половини понесених ним витрат по сплаті судового збору. Враховуючи загальну суму судового збору, сплаченого позивачем, яка становить 5368,00 грн, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243 - 246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №014365 від 19.09.2023, винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Київській області.
3. Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдсістемсекспорт" (ідентифікаційний код 39690815) судовий збір в сумі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.).
4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.