23 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/5932/24
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним, скасування наказу та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 24 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.01.2024 року (з основної діяльності) "Про призов на військову службу" в частині призову та направлення солдата ОСОБА_1 в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 28 від 26.01.2024 року в частині призначення на посаду та зарахування до списків особового складу та на всі види забезпечення (з прийняттям справ і посади і з приступленням до виконання службових обов'язків) ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби та виключити його з військового обліку.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що з 23.05.2022 року він перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 , Відповідач - 2) і, маючи відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у період, зокрема, з 20.07.2023 до 19.01.2024 року, неодноразово відвідував ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується, зокрема, відміткою про проходження ВЛК у військовому квитку.
Як стверджує позивач, про факт свого бронювання та цілеспрямовані дії підприємства - Фермерського господарства "МАВ-2007" (далі - ФГ "МАВ-2007"), у якому він працевлаштований, щодо повторного бронювання у зв'язку зі спливом строку такого 19.01.2024 року, було завчасно повідомлено працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 , але зранку 26.01.2024 року, коли він з'явився на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнім було видано протиправний наказ № 24 від 26.01.2024 року про призов позивача на військову службу та направлення в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 , хоча Відповідача - 2 було повідомлено про те, що 26.01.2024 року Міністерством економіки України має бути підписано наказ про бронювання працівників ФГ "МАВ-2007" за списком, у якому є позивач.
Позивач вказує, що наслідком такого протиправного наказу, прийнятого без з'ясування наявності у позивача майже оформленої відстрочки від призову на військову службу, Військовою частиною НОМЕР_1 (далі - Відповідач - 1), в свою чергу, було прийнято наказ №28 від 26.01.2024 року про зарахування позивача до списків особового складу військової частини, який також підлягає скасуванню.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення учасників справи.
Відповідач - 2 у відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що на момент видачі оскарженого наказу у нього були відсутні відомості про те, що позивач перебуває на спеціальному обліку, а відповідальні особи щодо ведення військового обліку у ФГ "МАВ-2007", всупереч вимогам "Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів", затвердженого постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року (далі - Порядок 1487), не звертались до ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо оформлення бронювання свого працівника та постановлення його на спеціальний облік. Вважає необґрунтованими та непідтвердженими посилання позивача на те, що Відповідачу - 2 були відомі обставини щодо бронювання позивача. Крім того, відповідач звертає увагу, що при проходження ВЛК позивачем 03.01.2024 року, останній в опитувальному листку не зазначав про наявність у нього відстрочки від призову на військову службу.
Відповідач - 1 також заперечив проти доводів позивача, вказавши на непідтвердження належними доказами доводів позивача про інформування персоналу ІНФОРМАЦІЯ_3 26.01.2024 року про наявність у нього броні. Крім того, зауважив, що наказ Мінекономіки, на який посилається позивач, і згідно якого позивачу надано бронь до 26.07.2024 року, був підписаний уповноваженою особою Мінекономіки в кінці дня 26.01.2024 року, а саме о 18:55, відтак, позивач не міг знати про те, чи буде він заброньований і якщо так, то до якої дати.
В спростування зазначеного твердження військової частини позивач у відповіді на відзив вказав, що повідомляв працівників Відповідача - 2 про готовність наказу Мінекономіки до підписання усно, але в силу фактичної відсутності такого документа до дня прибуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 роботодавець (ФГ "МАВ-2007"), в свою чергу, об'єктивно не міг посилатись на наказ, якого не мав в наявності та, відповідно, повідомити Відповідача - 2 про заброньованих працівників. Так само і позивач не міг надати такого документа.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, зокрема, довідкою ФГ "МАВ-2007" від 23.02.2024 року № 8, що до зарахування на військову службу позивач був працевлаштований у ФГ "МАВ-2007" трактористом.
Сторонами не заперечується, що 26.01.2024 року позивач прибув на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 і цієї ж дати останнім було видано наказ № 24, витяг з якого долучено до справи, відповідно до якого солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу у зв'язку з мобілізацією та направлено в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
З військового квитка позивача серії НОМЕР_2 вбачається, що дата видачі позивачу квитка - 24.01.2024 року, тобто до дня виклику в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Цьому передувало також проходження позивачем медичної комісії 03.01.2024 року при ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок чого позивача визнано придатним до військової служби.
За наведених підстав 26.01.2024 року командиром Військової частини НОМЕР_1 було видано наказ (по стройовій частині) № 28, відповідно до якого позивача, зокрема, було зараховано до списків особового складу військової частини.
Також судом встановлено, що ФГ "МАВ-2007" зверталось до голови Бердичівської районної військової адміністрації (вих. № 42 від 28.12.2023 року) з обґрунтуванням потреби у бронюванні працівників господарства за списком, у якому значиться позивач.
Зазначене обґрунтування разом із списком було адресовано Житомирською обласною військовою адміністрацією Житомирської облдержадміністрації Генеральному штабу Збройних Сил України згідно листа від 10.01.2024 року № 201/2-24/40.
Генштаб ЗСУ, погодивши список військовозобов'язаних, запропонованих до бронювання, у відповідності до положень "Порядку бронювання військовозобов'язаних за списком військовозобов'язаних під час дії воєнного стану", затвердженого постановою КМУ від 27.01.2023 року № 76 (далі - Порядок № 76), спрямував даний лист з доданими до нього документами Міністерству економіки України, заступником Міністра якого 26.01.2024 року було підписано наказ "Про бронювання військовозобов'язаних за ПП "Верлоцьке", ТОВ "Терези 5", ФГ "МАВ-2007". Надано заброньованим згідно цього наказу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців.
Як зазначалося вище, позивач вважає, що Відповідач-2 видав протиправний наказ, не взявши до уваги усні пояснення позивача щодо готовності до підписання наказу Мінекономіки про його бронювання.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає таке.
Частиною 3 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ) передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
До видів військової служби, згідно частини 6 статті 2 Закону № 2232-ХІІ, належить, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 24 лютого 2022 року, який в подальшому було продовжено та наразі триває.
Окрім того, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території, зокрема, Житомирської області.
Спірні правовідносини виникли в період дії в Україні воєнного стану та проведення загальної мобілізації.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 року № 3543-XII (далі Закон № 3543-ХІІ).
Частиною 5 статті 22 Закону № 3543-ХІІ в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Вказане узгоджується також з положеннями частини 10 статті 1 Закону № 2232-ХІІ, відповідно до якої громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, в тому числі, прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Отже, вищезазначеними законодавчими нормами передбачено, що з метою доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють призов військовозобов'язаних на військову службу.
Вказане кореспондується з повноваженнями та завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, визначеними "Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки", яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154.
Наведені положення законодавства свідчать про правомірність дій відповідача в частині виклику позивача, зокрема, для проходження медичної комісії, що не спростовується ні позивачем, ні його представником.
Протиправність призову на військову службу позивач обґрунтовує тим, що на момент виникнення спірних правовідносин він був заброньованим, що, відповідно до вимог Закону № 3543-ХІІ, є підставою для відстрочки від призову.
Надаючи оцінку цьому твердженню позивача суд виходить з такого.
Згідно з частиною 5 статті 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Нормами статті 23 Закону № 3543-ХІІ врегульовано питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Так, згідно абзацу 2 частини 1 цієї норми не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 2 Порядку № 76 постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 року №76 "Деякі питання реалізації положень Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час" (далі - Порядок № 76 в редакції станом на день прийняття наказу Мінекономіки від 26.01.2024 року "Про бронювання військовозобов'язаних за ПП "Верлоцьке", ТОВ "Терези 5", ФГ "МАВ-2007", в тому числі позивача) бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється згідно з рішенням Мінекономіки за списками військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі - список), погодженими Генеральним штабом Збройних Сил (військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку в СБУ, Службі зовнішньої розвідки, - за списками, погодженими СБУ, Службою зовнішньої розвідки). Заброньованим військовозобов'язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Як передбачено частиною 2 пункту 17 Порядку № 1487 в редакції, яка діяла на час прийняття оскарженого наказу Відповідачем - 2, військовозобов'язані, які згідно із Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, перебувають на спеціальному військовому обліку.
Відповідно до пункту 33 Порядку № 1487 персональний військовий облік в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях ведеться за списками персонального військового обліку за формою згідно додатку 5 до цього Порядку. Інформація про чисельність призовників, військовозобов'язаних та резервістів вноситься до відомості оперативного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 12), яка зберігається разом із списками персонального військового обліку.
Пунктом 34 Порядку 1487 передбачено, що підприємства, зокрема:
- забезпечують повноту та достовірність облікових даних, що вносяться до списків персонального військового обліку;
- оформляють документи, необхідні для бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час;
- періодично звіряють списки персонального військового обліку із записами у їх військово-облікових документах. Не рідше одного разу на рік проводять звіряння даних списків персонального військового обліку з обліковими документами відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки, в яких вони перебувають на військовому обліку;
- взаємодіють з відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, органами СБУ, підрозділами Служби зовнішньої розвідки щодо строків та способів звіряння даних списків персонального військового обліку, внесення відповідних змін до них, а також щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів тощо.
Згідно з пунктом 43 Порядку № 1487 відомості щодо військовозобов'язаних, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час, виокремлюються у списках персонального військового обліку військовозобов'язаних.
Отже, з норм наведеного вище законодавства, яке регулює засади здійснення військового обліку громадян України, слідує, що підприємство - роботодавець має забезпечити ефективну комунікацію з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, зокрема, щодо забезпечення можливості інформування про рух відповідних категорій працівників, звіряння облікових даних, оперативного реагування на їх запити і вимоги тощо.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обізнаність Відповідача - 2 про перебування позивача на спеціальному обліку.
Зокрема, вручення (надсилання) Фермерським господарством "МАВ-2007" Відповідачу - 2 Повідомлення № 1 про перебування позивача у період з 23.07.2023 по 19.01.2023 року на спеціальному обліку, документально не підтверджено.
Не доведено позивачем і наявності обґрунтованих перешкод у здійсненні ФГ "МАВ-2007" права завчасно повідомити ІНФОРМАЦІЯ_3 про наміри господарства забронювати конкретних працівників, зокрема позивача.
Разом з тим, докази на підтвердження того, що ФГ "МАВ-2007" у певний спосіб намагалося актуалізувати інформацію щодо позивача з метою запобігання настанню для позивача несприятливих наслідків, у справі також відсутні.
Твердження позивача про те, що він завчасно усно повідомив Відповідача - 2 про дії ФГ "МАВ-2007", спрямовані на повторне бронювання позивача, судом до уваги не беруться, оскільки достовірно не підтверджують, що такий факт мав місце.
Суд також підкреслює, що законодавство з питань військового обліку не містить норм щодо комунікації призовників, резервістів, військовозобов'язаних з відповідними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в інший спосіб, ніж вчинення відповідних дій особисто. При цьому "Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів" (Додаток 2 до Порядку 1487) зобов'язують військовозобов'язаного мати при собі військово-обліковий документ з відповідними відмітками, зокрема, про взяття на облік, зняття з обліку або інші відмітки, передбачені законодавством.
Разом з тим, у військовому квитку, виданому під підпис позивачеві 24.01.2024 року, до дня прибуття на виклик в ІНФОРМАЦІЯ_3 , відсутні будь-які відмітки про перебування позивача на спеціальному обліку.
Також, як свідчить лист вивчення військовозобов'язаного ОСОБА_1 , складений 03.01.2024 року та засвідчений власним підписом позивача про вірний, повний та достовірний запис наданої ним інформації, що відображена у цьому листі, позивач, будучи обізнаним про вчинення роботодавцем дій щодо його бронювання, не спромігся уточнити свої облікові дані щодо наявності чи відсутності підстав для відстрочки від призову або вчинити інші активні дії щодо належного письмового звернення до Відповідача - 2 для надання можливості документально підтвердити свої аргументи щодо бронювання, або ж скористатися правовою допомогою у разі необізнаності з цих питань.
В контексті доводів позову суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення мобілізаційних процедур позивач, так само як і його роботодавець, надав Відповідачу-2 належний документ для підтвердження наявності у нього підстав для відстрочки від мобілізації у зв'язку з бронюванням (витяг з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного згідно Додатку 3 до Порядку бронювання) та оформлення права на відстрочку від призову на військову службу у встановлений законодавством спосіб.
Зважаючи на це, а також в зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказів на підтвердження того, що позивач станом на 26.01.2024 року відносився до кола осіб, які заброньовані та перебувають на спеціальному обліку, з чого слідує, що на момент призову позивача на військову службу під час мобілізації останній перебував на загальному військовому обліку, суд не вбачає правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 24 від 26.01.2024 року в частині призову позивача на військову службу та направлення його в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 .
Крім того, у даному спірному випадку суд бере до уваги, що оскаржуваний у цій справі наказ від 26.01.2024 року № 24 є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, який станом на час вирішення даної справи вже вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби, що підтверджено, зокрема, зарахуванням позивача до особового складу Військової частини НОМЕР_1 згідно наказу № 28 від 26.01.2024 року, а також листом Відповідача від 23.02.2024 року № 2035, з якого слідує, що позивач як мобілізований перебуває на військовій службі у військовій частині.
Отже, виходячи з наданих Конституційним Судом України роз'яснень, наведених у п.5 рішення від 22.04.2008 № 9-рп/2008 у справі №1-10/2008 стосовно визначення природи правових актів ненормативного характеру (індивідуальної дії), які стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію, а також, враховуючи той факт, що після видання спірного у цій справі наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 виникли нові правовідносини проходження позивачем військової служби, особливості яких визначаються Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" та "Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, якими законодавець не передбачає звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов на військову службу чи наказу про прийняття на військову службу до військової частини, суд визнає, що внаслідок скасування вже реалізованого наказу від 26.01.2024 року № 24, який є предметом оскарження у цій справі, суд не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.
Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 24 від 26.01.2024 року в частині призову позивача на військову службу та направлення в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 .
Як наслідок, не підлягають задоволенню й вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача до особових списків військової частини, а також про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби, позаяк суду не надані докази відмови у задоволенні відповідачем такої вимоги позивача.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог розподіл судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування наказів відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко
23.06.25