24 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/17970/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 11/в від 26.07.2024 року, в частині відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, а також зобов'язати відповідача прийняти рішення щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій Міністерства оборони України щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 25% втрати працездатності внаслідок отриманої травми під час захисту Батьківщини, мотивовану встановленням втрати працездатності понад тримісячний термін після звільнення. Пояснює, що необхідною передумовою для визначення медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) ступеня втрати працездатності являється наявність документа військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку захворювання. Таким документом є витяг з протоколу засідання штатної Центральної військово-лікарської комісії від 18.09.2023 року № 3069, якою зазначено травма, поранення, так пов'язане із захистом Батьківщини. На підставі вищевказаного протоколу, МСЕК видано довідку про ступінь втрати працездатності та підстави такої втрати. При цьому, зауважує, що у визначений законом термін позивач не мав об'єктивної можливості звернутися до уповноваженого органу із заявою про призначення вказаної одноразової грошової допомоги.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем подано відзив на позов, відповідно до змісту якого заперечує проти задоволення позову. Вказує, що законодавчо встановлені норми ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві передбачають виплату одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності лише за умови часткової втратити працездатності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з військової служби. У даному випадку позивачу встановлено 25% втрати працездатності, пов'язаної із захистом Батьківщини, у понад тримісячний термін після звільнення, а тому він не набуває права на отримання спірної допомоги, останньому ступінь втрати професійної працездатності встановлено 25.01.2024 року, а дата звільнення з військової служби 14.11.2022 року, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.
В свою чергу, позивач у відповіді на відзив пояснив, що причини пропуску тримісячного терміну від нього не залежали, оскільки після звільнення з військової служби він одразу звернувся за направленням для проходження МСЕК, яка тривалий час розглядала питання позивача через велике навантаження і черги на запис.
Ухвалою суду від 30.10.2024 року за клопотанням представника відповідача до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Третя особа правом щодо надання пояснень по суті спору не скористалась.
Дослідивши письмові, докази суд встановив, що позивач до 14.11.2022 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу т.в.о командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.11.2022 року № 310.
Довідкою військової частини від 28.02.2023 року № 2665 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) встановлено, що 22.09.2022 року позивач отримав мінно-вибухову травму: закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Вогнепальне осколкове дотичне поранення лівої надбровної ділянки. Вказану травму отримав за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу Військової частини НОМЕР_1 , не в стані алкогольного сп'яніння, поблизу АДРЕСА_1 .
Довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 28.02.2023 року № 2664 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) встановлено, що 29.10.2022 року позивач отримав мінно-вибухову травму: закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Акубаротравма. Посттравматичний середній отит. Посттравматичний двобічний кохлеарний неврит. Вказану травму отримав за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу Військової частини НОМЕР_1 , не в стані алкогольного сп'яніння, поблизу АДРЕСА_1 .
Витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної ВЛК ЗСУ від 18.09.2023 року № 3069 встановлено наступне.
Повторні мінно-вибухові травми (від 22.09.2022 - ЗЧМТ, струс головного мозку та від 29.10.2022 - ЗЧМТ, струс головного мозку, акубаротравма) сержанта запису ОСОБА_1 , 1980 року народження, що підтверджуються довідками про обставини травми від 28.02.2023 № 2664 та від 28.02.2023 № 2665, які видані ТВО командира Військової частини НОМЕР_1 , що в подальшому призвели до наслідків мінно-вибухової травми (22.09.2022, 29.10.2022) у вигляді вегето-судинної дистонії, астено-цефалгічного синдрому з вестибуло-атактичними розладами, хронічної двобічної сенсоневральної приглухуватості, що підтверджується військово-обліковими медичними документами - ТРАВМИ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.
Довідкою МСЕК від 25.01.2024 року позивачу встановлено 25% втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини.
З метою отримання одноразової грошової допомоги внаслідок втрати працездатності, встановленої п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", позивач звернувся до уповноважених органів, однак отримав відмову, оформлену витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 11/в від 26.07.2024 року. Підставою для прийняття вказаного рішення слугував факт встановлення ступеня втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини у понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992р. № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.
Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ регламентовано питання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Частиною 1 статті 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (частина 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII).
Постановою КМУ від 25.12.2013 року № 975 затверджений "Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі - Порядок №975).
Згідно із положеннями пункту 3 цього Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Абзацом другим пункту 7 Порядку № 975 визначено, що у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Суд зазначає, що аналіз вищевказаних положень Закону № 2011-ХІІ та Порядку №975 дозволяє дійти висновку про те, що право звільненої з військової служби особи на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності обмежено:
тримісячним строком для встановлення такій особі часткової втрати працездатності, що рахується з дня звільнення такої особи з військової служби;
причинами отримання такою особою поранення (контузії, травми або каліцтва) або захворювання, оскільки останні повинні бути набуті особою саме під час виконання нею обов'язків військової служби.
Встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об'єктивно непереборних обставин, які пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову).
Вищезазначене підтверджується позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 23.10.2018 року у справі № 161/69/17 та від 12.03.2019 року у справі №760/18315/16-а, у яких колегія суддів Верховного Суду дійшла обґрунтованого висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об'єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.
Таким чином, суд дійшов висновку, що встановлений законодавством тримісячний строк для встановлення особі часткової втрати працездатності відраховується з дня звільнення такої особи з військової служби, є преклюзивним і підлягає поновленню лише у виключних випадках у зв'язку із наявністю об'єктивно непереборних обставин, які пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені доказами, належність яких повинна бути перевірена уповноваженим органом або судом.
Позивача звільнено з військової служби 14.11.2022 року, тобто тримісячний строк закінчився 14.02.2023 року, а довідка МСЕК про встановлення часткової втрати працездатності датована 25.01.2024 року.
Проте, суд виходить з того, що підставою звільнення позивача з військової служби була наявність батька дружини із числа осіб з інвалідністю І групи. При цьому умовою такого звільнення є відсутність у особи з інвалідністю інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
Крім того, суд враховує, що висновку МСЕК про встановлення часткової втрати працездатності позивача передували його обстеження.
Враховуючи викладене в сукупності, суд вважає, що позивачем пропущений тримісячний строк з об'єктивних, незалежних від нього причин.
Відтак, оскаржуване рішення про відмову у здійсненні нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги в зв'язку з пораненням під час захисту Батьківщини є протиправним та підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Стосовно розподілу судових витрат.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат відсутній.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.07.2024 року № 11/в, в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення (травми, контузії), отриманої під час захисту Батьківщини.
Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності внаслідок поранення (травми, контузії), пов'язаної із захистом Батьківщини.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко
24.06.25