Справа № 597/486/25
Провадження № 2-а/597/20/2025
"23" червня 2025 р. Заліщицький районний суд Тернопільської області
у складі: судді Шевчук В.М.
за участі секретаря судового засідання Николайчук З.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Заліщики Тернопільської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 звернувся до Заліщицького районного суду Тернопільської області з позовом про скасування постанови №750 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП від 31 січня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень, а також про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Окрім того, просив поновити строк оскарження, оскільки він його пропустив з поважних причин.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 31.01.2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_3 виніс постанову серії №750 про накладення адміністративного стягнення, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень. Відповідно до вказаної постанови його притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 29.01.2025 року о 16 годині 00 хвилин офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим лейтенантом ОСОБА_4 виявлено адміністративне правопорушення, яке полагає у наступному: на виконання Указу Президента України від 06.05.2024 року №271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», керуючись Законом України «Про оборону Україну», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок та військову службу», 29.01.2025 року працівниками поліції в ході здійснення заходів оповіщення в с.Нирків він був зупинений для пред'явлення військово-облікового документа та перевірки облікових даних, але не зміг пред'явити військово-обліковий документ через його відсутність, у зв'язку з чим був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу та притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідальність за яке передбачена за ст.ст.210 і 210-1 КУпАП. Разом з тим, в оскаржуваній постанові від 31.01.2025 року зазначено, що 29.01.2025 року стосовно нього було складено адміністративний протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, з яким його не ознайомлено та не вручено його копію. Позивач вважає вказану постанову незаконною та протиправною, винесеною упереджено, з грубим порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, а викладені в зазначеній постанові обставини такими, що не відповідають дійсності, суперечать фактичним даним та спростовуються наступним. Позивач стверджує, що 29.01.2025 року до його будинку під'їхали працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 у супровіді працівника поліції та покликали його для перевірки облікових даних. Під час розмови працівник поліції попросив пред'явити військово-обліковий документ. Згідно п.49 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» у період проведення мобілізації окрім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військов-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу. Позивачем на вимогу працівника поліції було пред'явлено військово-обліковий документ в електронній формі, окрім того він повідомив, що станом на зараз він здійснює догляд за тіткою, яка потребує постійного сторонього догляду. Проте групою оповіщення позивачу було повідомлено, що він зобов'язаний проїхати з ними до ІНФОРМАЦІЯ_2 для перевірки права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Після доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 ніякої перевірки щодо права на відстрочку не проводилася, йому було виписано направлення на військово-лікарську комісію з метою встановлення придатності до військової служби. Під час проходження військово-лікарської комісії лікарем психіатром було направлено позивача на стаціонарне дообстеження у КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської області. Позивач перебував у станціонарному відділенні з 29.01.2025 року до 07.02.2025 року. Крім того, при складанні вищевказаного протоколу та розгляді адміністративної справи грубо порушено його права, передбачені ст.268 КУпАП, відповідно до якої особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Разом з тим, ці вимоги у даній адміністративній справі не виконано, вказані права йому роз'яснено не було, при складанні протоколу він присутній не був та не ознайомлювався з його змістом, а також належним чином не повідомлений про час та місце розгляду адміністративної справи. Позивач був позбавлений права надавати пояснення щодо правопорушення, надавати докази письмові та усні щодо своєї невинуватості у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, скористатися правничою допомогою, заявляти клопотання. Про те, що його визнано винним у адміністративному правопорушенні, передбаченому ч.3 ст.210 КУпАП, дізнався після отримання поштового відправлення №4860101934725, яке надійшло на адресу зареєстрованого місця проживання: с.Нирків Чортківського району Тернопільської області та було вручено його матері ОСОБА_5 03.04.2025 року. Після чого мати передала листа 04.04.2025 року позивачу за місцем проходження військової служби, а саме АДРЕСА_1 . А тому строки на оскарження постанови ним пропущено з поважних причин.
Таким чином, позивач вважає, що оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності винесена протиправно, просить її скасувати, а провадження по справі закрити.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, однак від нього до суду надійшла заява, якою він просив справу розглянути за його відсутності та позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином та не повідомив суд про причини неявки.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 15.04.2025 року суддя Шевчук В.М. відкрила провадження у справі за адміністративним позовом та визначила проводити розгляд справи у порядку, визначеному параграфом другим КАС України з повідомленням (викликом) сторін.
Судом на підставі ч.4 ст.229 КАС України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІV.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Судом встановлено, що 31 січня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 прийнято постанову №750 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.
Позивач у позовній заяві зазначає, що вказана постанова є незаконною та протиправною, винесеною упереджено, з грубим порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, а викладені в зазначеній постанові обставини не відповідають дійсності, суперечать фактичним даним та спростовуються наступним. 29.01.2025 року о 16 годині 00 хвилин офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим лейтенантом ОСОБА_4 виявлено адміністративне правопорушення, яке полягає у наступному: на виконання Указу Президента України від 06.05.2024 року №271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», керуючись Законом України «Про оборону Україну», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок та військову службу», 29.01.2025 року працівниками поліції в ході здійснення заходів оповіщення в с.Нирків був зупинений ОСОБА_1 для пред'явлення військово-облікового документа та перевірки облікових даних, але не зміг пред'явити військово-обліковий документ через його відсутність, у зв'язку з чим був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу та притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідальність за яке передбачена за ст.ст.210 і 210-1 КУпАП.
Окрім того, при складанні протоколу позивач присутній не був та не ознайомлювався з його змістом, а також належним чином не повідомлений про час та місце розгляду адміністративної справи, внаслідок чого був позбавлений права надавати пояснення щодо правопорушення, надавати докази письмові та усні щодо своєї невинуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, скористатися правничою допомогою, заявляти клопотання.
Також позивач зазначає, що оскаржувана постанова не містить посилань на будь-які докази, на яких ґрунтується висновок уповноваженої особи про вчинення адміністративного правопорушення.
V. Оцінка суду
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно зі ст.280 зазначеного Кодексу - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган(посадоваособа)встановлює наявністьчи відсутністьадміністративного правопорушення,винність даноїособи вйого вчиненніта іншіобставини,що маютьзначення дляправильного вирішеннясправи.Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення. Таким чином, аналіз ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить, що протокол про адміністративне правопорушення є належним доказом того, що особою вчинено певне діяння, яке може бути кваліфіковано як адміністративне правопорушення.
Згідно ст.245 Кодексу адміністративного судочинства, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.
Згідно ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу ст.ст.245, 280 КУпАП посадова особа, уповноважена розглядати адміністративну справу при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
З позовної заяви вбачається, що 29.01.2025 року до будинку ОСОБА_1 під'їхали працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 у супровіді працівника поліції та покликали його для перевірки облікових даних. Під час розмови працівник поліції попросив пред'явити військово-обліковий документ. Згідно п.49 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» у період проведення мобілізації окрім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також предаставники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військов-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу. Позивачем на вимогу працівника поліції було пред'явлено військово-обліковий документ в електронній формі, окрім того він повідомив, що він здійснює догляд за тіткою, яка потребує постійного сторонього догляду. Проте групою оповіщення позивачу було повідомлено, що він зобов'язаний проїхати з ними до ІНФОРМАЦІЯ_2 для перевірки права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав визначених у ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Після доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 ніякої перевірки щодо права на відстрочку не проводилася, йому було виписано направлення на військово-лікарську комісію з метою встановлення придатності до військової служби. Під час проходження військово-лікарської комісії лікарем психіатром було направлено позивача на станціонарне дообстеження у КНП «Тернопільська обласна клінічна психохоневрологічна лікарня» Тернопільської області. Позивач перебував у станціонарному відділенні з 29.01.2025 року до 07.02.2025 року. Разом з тим, в оскаржуваній постанові від 31.01.2025 року зазначено, що 29.01.2025 року стосовно ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, з яким його не ознайомлено та не вручено його копію.
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №8232 від 15.04.2025 року, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно витягу із системи «Резерв+» вбачається, що ОСОБА_1 знято з обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) у зв'язку з мобілізацією, персональні дані оновлено.
Вирішуючи питання правомірності оскаржуваної постанови, суд виходить з такого.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далівійськовий облік) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року, додатком №2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (даліПравила військового обліку), чинному на час виникнення спірних правовідносин.
Пунктом 1 Правил військового обліку передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти, серед іншого, повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Частиною 3 статті 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчинених в особливий період.
Натомість судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 знято з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з перебуванням на військовій службі.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
З метою перевірки доводів позивача, викладених в позовній заяві, суд викликав в судове засідання представника відповідача, проте останній в суд не з'явився, відзиву на позовну заяву та доказів винуватості особи не подав.
Суд зазначає, що у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року, заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатись від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року) вбачається, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.» Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ і на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (Справа Лучанінова проти України (рішення від 09.06.2011 року, заява № 16347/02)).
Згідно ст.ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) забезпечує всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, зокрема, підлягають з'ясуванню чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Рішення про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблене на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото -і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В силу ч.ч.1, 2 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Всупереч вищевикладеному, вказані вимоги Закону при розгляді справи щодо позивача ОСОБА_1 дотримані не були. Так, у резолютивній частині постанови не зазначено про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Також суд звертає увагу на те, що норми Кодексу України про адміністративні правопорушення зобов'язують призначати стягнення в межах, встановлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення, та з урахуванням обставин, встановлених статтею 33 Кодексу.
Статтею 27 КУпАП штраф визначено як грошове стягнення, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
У санкціях статей (санкціях частин статей) КУпАП стягнення у виді штрафу визначено в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян.
Тобто, КУпАП чітко і послідовно вказує на єдиний вимір розміру стягнення у виді штрафу - неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Згідно з «Перехідними положеннями» Податкового кодексу (п.5 підрозділу 1 розділ ХХ), якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п.169.1.1 п.169.1 ст.169 розділ IV цього кодексу для відповідного року.
Отже, при накладенні стягнення у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією відповідної статті КУпАП, цей розмір визначається в певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із визначенням його у грошовій сумі в перерахунку його розміру в гривнях, виходячи з вимог закону щодо визначення суми одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Разом з тим, накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, посадовою особою вимог закону щодо призначення стягнення у виді штрафу не дотримано; призначено штраф у грошовій сумі без визначення кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що суперечить нормам чинного КУпАП.
Вказана думка суду узгоджується із позицією Восьмого апеляційного адміністративного суду, яка викладена в постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 158/2257/24.
Відповідно до ст.285 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі. У випадках, передбачених ст.258 КУпАП, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.
Згідно приписів ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За загальним правилом ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма - ч.2 ст.77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Ця норма права по своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений ст.63 Конституції України, котрий декларує відсутність обов'язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку, якщо рішення суб'єкта владних повноважень буде оскаржено, то обов'язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки в протилежному випадку на особу, котру визнано винним у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов'язок доводити свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.
Позиція ОСОБА_1 зводиться до заперечень самого факту вчинення правопорушення, отже ця обставина входить до предмету доказування.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, суд не має підстав для висновку, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем в повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги закону і під час цього були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є не доведеним.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210 КУпАП, від 31 січня 2025 року №750 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, є необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю, тому позовні вимоги слід задовольнити.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.7, 9, 27, ч.3 ст.210, ст.ст.245, 251, 252, 258, 268, 279, 280, 283, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.2, 5, 6, 8-10, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-245, 246, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства, суд,
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови №750 від 31 січня 2025 року.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, задовольнити повністю.
Постанову №750 від 31 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Судові витрати покласти на сторони в понесених ними розмірах.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Заліщицький районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Повне судове рішення складено 23.06.2025 року.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована адреса місця проживання: с.Нирків Чортківського району Тернопільської області.
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Суддя В.М.ШЕВЧУК