Постанова від 23.06.2025 по справі 597/484/25

Справа № 597/484/25

Провадження № 2-а/597/18/2025

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2025 р. Заліщицький районний суд Тернопільської області

у складі: судді Шевчук В.М.

за участі секретаря судового засідання Николайчук З.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Заліщики Тернопільської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

УСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ОСОБА_1 звернувся до Заліщицького районного суду Тернопільської області з позовом про скасування постанови №749 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП від 07 лютого 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень, а також про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Окрім того, просив поновити строк оскарження, оскільки він його пропустив з поважних причин.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 07.02.2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_3 виніс постанову серії №749 про накладення адміністративного стягнення, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень. Відповідно до вказаної постанови його притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 07.02.2024 року о 10 годині 30 хвилин він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою подати заяви на відстрочку. У процесі уточнення військо-облікових даних та звірки інформації за допомогою ЄДР призовників, військовозобов'язаних та резервістів з'ясовано, що його оголошено в розшук ВП №4 (м.Заліщики) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області на підставі звернення від 19.12.2024 року через неявку за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, що були визначені у врученій повістці. Станом на 07.02.2025 року він перебуває в розшуку через вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст.210, 210-1 КУпАП. Разом з тим, в оскаржуваній постанові від 07.02.2025 року зазначено, що того ж дня стосовно нього було складено адміністративний протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, з яким його не ознайомлено та не вручено його копію. Позивач вважає вказану постанову незаконною та протиправною, винесеною упереджено, з грубим порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, а викладені в зазначеній постанові обставини не відповідають дійсності, суперечать фактичним даним та спростовуються наступним. Позивач стверджує, що є військовозобов'язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 14.12.2022 року. 14.12.2022 року він пройшов медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким визнаний придатним до військової служби, що підтверджується довідкою ВЛК від 14.12.2022 року. Відповідно до записів ВОД серії АВ №278400 йому 14.12.2022 року надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 27.02.2022 року надано повторно відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивач також зазначає, що ним вчасно уточнено військово-облікові дані, що підтверджується вклеєним до ВОД серії АВ №278400 ВІН (військовий ідентифікаційний номер) та відміткою про вчасне уточнення даних у витязі з додатку Резерв+, сформованим 11.04.2025 року, який являється електронним військово-обліковим документом. На даний час у нього також наявна відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, надана йому 22.02.2025 року за вих.№4591 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 на підставі п.9 ч.1ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 09.05.2025 року. Тому в період 07.02.2025 року (день виявлення інкримінованого йому правопорушення та день винесення оскаржуваної постанови) у нього були належним чином поновлені військово-облікові документи. Крім того, 07.02.2025 року, 22.02.2025 року він неодноразово добровільно звертався в ІНФОРМАЦІЯ_2 для отримання довідки про відстрочку, однак жодного повідомлення про складений протокол чи винесену відносно нього постанову не отримував. Крім того, при складенні вищевказаного протоколу та розгляді адміністративної справи грубо порушено його права передбачені ст.268 КУпАП, відповідно до якої особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Разом з тим, ці вимоги у даній адміністративній справі не виконано, вказані права йому роз'яснено не було, при складанні протоколу він присутній не був та не ознайомлювався з його змістом, а також належним чином не повідомлений про час та місце розгляду адміністративної справи. Позивач був позбавлений права надавати пояснення щодо правопорушення, надавати докази письмові та усні щодо своєї невинуватості у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, скористатися правничою допомогою, заявляти клопотання. Про те, що його визнано винним у адміністративному правопорушенні, передбаченому ч.3 ст.210 КУпАП, дізнався 04.04.2025 року, отримавши копію постанови №749 від 07 лютого 2025 року шляхом поштового відправлення. А тому строки на оскарження постанови ним пропущено з поважних причин.

Таким чином, позивач вважає, що оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності винесена протиправно, просить її скасувати, а провадження по справі закрити.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

Позивач ОСОБА_1 та його представник Кульгавець Сергій Михайлович у судове засідання не з'явилися, однак від представника позивача до суду надійшла заява, якою він просив справу розглянути за його відсутності та позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином та не повідомив суд про причини неявки.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 23.04.2025 року суддя Шевчук В.М. відкрила провадження у справі за адміністративним позовом та визначила проводити розгляд справи у порядку, визначеному параграфом другим КАС України з повідомленням (викликом) сторін.

Судом на підставі ч.4 ст.229 КАС України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що 07 лютого 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 прийнято постанову №749 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

Позивач у позовній заяві зазначає, що вказана постанова є незаконною та протиправною, винесеною упереджено, з грубим порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, а викладені в зазначеній постанові обставини не відповідають дійсності, суперечать фактичним даним та спростовуються наступним. ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 14.12.2022 року. 14.12.2022 року він пройшов медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким визнаний придатним до військової служби, що підтверджується довідкою ВЛК від 14.12.2022 року. Відповідно до записів ВОД серії АВ №278400 ОСОБА_1 14.12.2022 року надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 27.02.2022 року надано повторно відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивач також зазначає, що ним вчасно уточнено військово-облікові дані, що підтверджується вклеєним до ВОД серії АВ №278400 ВІН (військовий ідентифікаційний номер) та відміткою про вчасне уточнення даних у витязі з додатку Резерв+, сформованим 11.04.2025 року, який являється електронним військово-обліковим документом. На даний час у ОСОБА_1 також наявна відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, надана йому 22.02.2025 року за вих.№4591 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 09.05.2025 року. Тому в період 07.02.2025 року (день виявлення інкримінованого йому правопорушення та день винесення оскаржуваної постанови) у нього були належним чином поновлені військово-облікові документи. Крім того, 07.02.2025 року, 22.02.2025 року ОСОБА_1 неодноразово добровільно звертався в ІНФОРМАЦІЯ_2 для отримання довідки про відстрочку, однак жодного повідомлення про складений протокол чи винесену відносно нього постанову не отримував.

Окрім того, при складанні протоколу позивач присутній не був та не ознайомлювався з його змістом, а також належним чином не повідомлений про час та місце розгляду адміністративної справи, внаслідок чого був позбавлений права надавати пояснення щодо правопорушення, надавати докази письмові та усні щодо своєї невинуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, скористатися правничою допомогою, заявляти клопотання.

Також позивач зазначає, що оскаржувана постанова не містить посилань на будь-які докази, на яких ґрунтується висновок уповноваженої особи про вчинення адміністративного правопорушення.

V. Оцінка суду

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно зі ст.280 зазначеного Кодексу - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган(посадоваособа)встановлює наявністьчи відсутністьадміністративного правопорушення,винність даноїособи вйого вчиненніта іншіобставини,що маютьзначення дляправильного вирішеннясправи.Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення. Таким чином, аналіз ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить, що протокол про адміністративне правопорушення є належним доказом того, що особою вчинено певне діяння, яке може бути кваліфіковано як адміністративне правопорушення.

Згідно ст.245 Кодексу адміністративного судочинства, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Згідно ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу ст.ст.245, 280 КУпАП посадова особа, уповноважена розглядати адміністративну справу при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

З позовної заяви вбачається, що 07.02.2024 року о 10 годині 30 хвилин ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою подати заяви на відстрочку. У процесі уточнення військо-облікових даних та звірки інформації за допомогою ЄДР призовників, військовозобов'язаних та резервістів з'ясовано, що позивача оголошено в розшук ВП №4 (м.Заліщики) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області на підставі звернення від 19.12.2024 року через неявку за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, що були визначені у врученій повістці. Станом на 07.02.2025 року позивач перебував в розшуку через вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст.210, 210-1 КУпАП. Разом з тим, в оскаржуваній постанові від 07.02.2025 року зазначено, що того ж дня стосовно ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, з яким його не ознайомлено та не вручено його копію.

Відповідно до записів у ВОД серії АВ №278400 ОСОБА_1 14.12.2022 року надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 27.02.2023 року повторно надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»

Згідно витягу із системи «Резерв+» вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), персональні дані оновлено.

Наданий час у ОСОБА_1 наявна відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Вирішуючи питання правомірності оскаржуваної постанови, суд виходить з такого.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далівійськовий облік) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року, додатком №2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (даліПравила військового обліку), чинному на час виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 1 Правил військового обліку передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти, серед іншого, повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.

Частиною 3 статті 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчинених в особливий період.

Натомість судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , користується правом на відстрочку до 09.05.2025 року.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

З метою перевірки доводів позивача, викладених в позовній заяві, суд викликав в судове засідання представника відповідача, проте останній в суд не з'явився, відзиву на позовну заяву та доказів винуватості особи не подав.

Суд зазначає, що у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року, заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатись від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відповідно до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року) вбачається, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.» Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ і на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (Справа Лучанінова проти України (рішення від 09.06.2011 року, заява № 16347/02)).

Згідно ст.ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) забезпечує всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, зокрема, підлягають з'ясуванню чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Рішення про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблене на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото -і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В силу ч.ч.1, 2 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Всупереч вищевикладеному, вказані вимоги Закону при розгляді справи щодо позивача ОСОБА_1 дотримані не були. Так, у резолютивній частині постанови не зазначено про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Також суд звертає увагу на те, що норми Кодексу України про адміністративні правопорушення зобов'язують призначати стягнення в межах, встановлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення, та з урахуванням обставин, встановлених статтею 33 Кодексу.

Статтею 27 КУпАП штраф визначено як грошове стягнення, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

У санкціях статей (санкціях частин статей) КУпАП стягнення у виді штрафу визначено в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян.

Тобто, КУпАП чітко і послідовно вказує на єдиний вимір розміру стягнення у виді штрафу - неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Згідно з «Перехідними положеннями» Податкового кодексу (п.5 підрозділу 1 розділ ХХ), якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п.169.1.1 п.169.1 ст.169 розділ IV цього кодексу для відповідного року.

Отже, при накладенні стягнення у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією відповідної статті КУпАП, цей розмір визначається в певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із визначенням його у грошовій сумі в перерахунку його розміру в гривнях, виходячи з вимог закону щодо визначення суми одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Разом з тим, накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, посадовою особою вимог закону щодо призначення стягнення у виді штрафу не дотримано; призначено штраф у грошовій сумі без визначення кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що суперечить нормам чинного КУпАП.

Вказана думка суду узгоджується із позицією Восьмого апеляційного адміністративного суду, яка викладена в постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 158/2257/24.

Відповідно до ст.285 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі. У випадках, передбачених ст.258 КУпАП, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.

Згідно приписів ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За загальним правилом ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма - ч.2 ст.77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Ця норма права по своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений ст.63 Конституції України, котрий декларує відсутність обов'язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку, якщо рішення суб'єкта владних повноважень буде оскаржено, то обов'язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки в протилежному випадку на особу, котру визнано винним у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов'язок доводити свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.

Позиція ОСОБА_1 зводиться до заперечень самого факту вчинення правопорушення, отже ця обставина входить до предмету доказування.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, суд не має підстав для висновку, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем в повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги закону і під час цього були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є не доведеним.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210 КУпАП, від 07 лютого 2025 року №749 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, є необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю, тому позовні вимоги слід задовольнити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.7, 9, 27, ч.3 ст.210, ст.ст.245, 251, 252, 258, 268, 279, 280, 283, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.2, 5, 6, 8-10, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-245, 246, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства, суд,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови №749 від 07 лютого 2025 року.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, задовольнити повністю.

Постанову №749 від 07 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Судові витрати покласти на сторони в понесених ними розмірах.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Заліщицький районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Повне судове рішення складено 23.06.2025 року.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Суддя В.М.ШЕВЧУК

Попередній документ
128353641
Наступний документ
128353643
Інформація про рішення:
№ рішення: 128353642
№ справи: 597/484/25
Дата рішення: 23.06.2025
Дата публікації: 26.06.2025
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Заліщицький районний суд Тернопільської області
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (23.06.2025)
Дата надходження: 14.04.2025
Розклад засідань:
02.05.2025 09:30 Заліщицький районний суд Тернопільської області
16.05.2025 12:00 Заліщицький районний суд Тернопільської області
03.06.2025 11:00 Заліщицький районний суд Тернопільської області
23.06.2025 11:30 Заліщицький районний суд Тернопільської області
Учасники справи:
головуючий суддя:
ШЕВЧУК ВАЛЕНТИНА МИХАЙЛІВНА
суддя-доповідач:
ШЕВЧУК ВАЛЕНТИНА МИХАЙЛІВНА