Справа № 459/2028/25
Провадження № 2/459/558/2025
судового засідання
23 червня 2025 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Горощук А. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову
Позивачі звернулись до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_4 про визнання права власності на частку квартири.
Ухвалою суду від 23.06.2025 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Разом з матеріалами позовної заяви до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили з метою забезпечення позову накласти арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Свою заяву обґрунтовували тим, що звернулись до суду із вимогами до відповідача про визнання квартири АДРЕСА_2 загальною площею 104,4м2 спільною власністю із визначенням за позивачами по частці квартири. Зазначили, що на підставі розпорядження органу приватизації у 1996 році квартира площею 68,5 м2 за адресою: АДРЕСА_3 була передана (приватизована) відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у спільну сумісну власність сім'ї ОСОБА_3 (відповідач), ОСОБА_4 та неповнолітнім на той час позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Проте згодом, рішенням Виконавчого комітету Добротвірської селищної ради від 14 червня 2001 року №58, за результатами розгляду заяви батьків та постанови комісії "Милосердя" з питань опіки і піклування та соціального захисту населення було надано дозвіл на продаж квартири, що знаходиться в АДРЕСА_3 . В подальшому, 2001 року державним нотаріусом Кам'янко-Бузької державної нотаріальної контори було посвідчено Договір купівлі-продажу трьохкімнатної квартири, площею 68.5 м2 за адресою: АДРЕСА_3 . Від імені неповнолітніх дітей (позивачів) зазначений договір підписано батьками. Отже, внаслідок укладення договору від імені неповнолітніх дітей їх частки у приватизованій квартирі були відчужені (продані) батьками. Приблизно у липні-серпні 2001 року сім'я переїхала на постійне місце проживання у м. Шептицький у квартиру АДРЕСА_2 . Як з'ясувалось згодом, квартира АДРЕСА_2 була подарована ОСОБА_6 відповідачу (батьку) - ОСОБА_3 на підставі Договору дарування квартири від 03 липня 2001 року. Враховуючи постійні конфлікти в сім'ї, а також те, що відповідач неодноразово повідомляв позивачам, що може відчужити спірну квартиру без будь-яких погоджень з ними, позивачі вважають, що існує реальна загроза відчуження відповідачем квартири, що може призвести до неможливості виконання рішення суду. Вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру є співрозмірним позовним вимогам та ефективним заходом. Тому просять клопотання про забезпечення позову задовольнити.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, передбачені ст.150 цього Кодексу. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.
З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» ).
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Як передбачено положеннями ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.
Види забезпечення позову визначені положеннями ст. 150 ЦПК України та до них належать, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідного виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників у справі з тим, щоб забезпечити позивачам реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
З матеріалів справи вбачається, що згідно із свідоцтвом на право власності квартира за адресою: АДРЕСА_4 на праві спільної сумісної власності сім'ї ОСОБА_3 (відповідач), ОСОБА_4 та неповнолітнім, на той час позивачам, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
22.06.2001 року державним нотаріусом Кам'янко-Бузької державної нотаріальної контори було посвідчено Договір купівлі-продажу трьохкімнатної квартири, площею 68.5 м2 за адресою: АДРЕСА_3 . Від імені неповнолітніх дітей (позивачів) зазначений договір було підписано батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
На підставі Договору дарування квартири від 03 липня 2001 року спірна квартира була подарована ОСОБА_6 відповідачу (батьку) - ОСОБА_3 .
Відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_3 (відповідач) є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 03.07.2001.
Позивачі стверджують, що їхні права на володіння житлом були порушені внаслідок невиконання відповідачем обов'язків щодо правомірного, добросовісного управління майном дітей.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що між сторонами дійсно існує спір щодо спірної квартири.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Ознайомившись із заявою про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку про обґрунтованість наведених у ній доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду.
Таким чином, суд вважає, що ефективним, розумним та адекватним способом забезпечення позову буде у виді накладення арешту на дану квартиру, оскільки такий спосіб забезпечення позову є взаємопов'язаний з предметом спору, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду, а також може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 149-153, 260 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_4 про визнання права власності на частку квартири. - шляхом накладення арешту на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 до завершення розгляду даної справи судом та набранням рішенням суду законної сили.
Ухвала підлягає до негайного виконання.
Копію ухвали направити позивачу для звернення до виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повна ухвала складена 23.06.2025.
Суддя: М. В. Мельникович