Справа № 451/1000/25
Провадження № 3/451/511/25
іменем України
24 червня 2025 року місто Радехів
Суддя Радехівського районного суду Львівської області Куцик-Трускавецька О.Б., розглянула матеріали, які надійшли з Відділення поліції №1 Шептицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, місце проживання: АДРЕСА_1 , востаннє притягався до адміністративної відповідальності 15.08.2024 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
за частиною 2 статті 130 та частиною 1 статті 122-2 КУпАП,
установила:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 361582 від 14.06.2025, ОСОБА_1 , 14.06.2025 15 год 06 хв с. Березівка вулиця Богдана Хмельницького, керував мотоциклом MUSTANG MT 125-1252В д.н.з. НОМЕР_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився. Ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів та мови, поведінка що не відповідає обстановці. В подальшому водія було відсторонено від керування транспортним засобом, що було зафіксовано на нагрудну боді камеру, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена частиною 2 статті 130 КУпАП.
Окрім цього, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 361574 від 14.06.2025, ОСОБА_1 , 14.06.2025 15 год 06 хв с. Березівка вулиця Богдана Хмельницького, керував мотоциклом MUSTANG MT 125-1252В д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав законну вимогу про зупинку транспортного засобу, подану за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольорів та гучномовця, чим порушив вимоги пункту 2.4 ПДР, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 122-2 КУпАП.
Постановою Радехівського районного суду Львівської області від 24.06.2025 справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_2 за частиною 2 статті 130 КУпАП та частиною 1 статті 122-2 КУпАП об'єднано в одне провадження, присвоївши справі №451/1000/25 (провадження 3/451/511/25).
ОСОБА_1 на виклик суду не з'явився, хоча своєчасно та у належний спосіб повідомлявся про час та місце розгляду справи.
Вирішуючи питання щодо можливості проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд зазначає, що згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім цього, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Суд зауважує, що ОСОБА_3 не подавав на розгляду суду клопотання про відкладення розгляду справи та не повідомляв суд про причини неможливості прибуття на виклик до суду, а також не подавав інших клопотань (витребування доказів, виклик свідків тощо).
Окрім цього, матеріали справи не містять фактичних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 висловлював усно або у письмовій формі аргументи щодо незаконності дій працівників поліції чи складеного відносно нього протоколу.
З огляду на викладене, а також беручи до уваги належне і своєчасне повідомлення особи про дату, час і місце розгляду справи, суддя вважає, що в силу приписів частини 2 статті 268 КУпАП наявні обґрунтовані підстави для розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суддя, дослідивши протоколи про адміністративні правопорушення та додані до них матеріали, доходить наступних висновків.
Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено форму і основні елементи змісту рішення (постанови), що приймається в конкретній справі. У ній, зокрема, повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, отримані на підставі сукупності досліджених доказів на обґрунтування наявності складу правопорушення та правильності його юридичної кваліфікації.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог статей 245, 280 та 256 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам суд повинен надати належну оцінку.
Відповідно до диспозиції, частиною 2 статті 130 КУпАП дії, адміністративним правопорушенням є повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті (керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції та передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції).
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306, передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таке положення ПДР є формою правового забезпечення працівників поліції у процесі визначення здатності водіїв здійснювати безпечне керування транспортними засобами.
Водієм, згідно з пунктом 1.10 ПДР, є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Керування транспортним засобом та набуття статусу учасника дорожнього руху є передумовою для виникнення у особи, яка керує транспортним засобом, низки обов'язків, встановлених вимогами чинного законодавства, адже, діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів чинним законодавством України визначена джерелом підвищеної небезпеки та підлягає підвищеному контролю з боку держави.
Визначення поняття "водій" наведено в пункті 1.10 ПДР України, згідно яких водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії; водієм також є особа, яка навчає керування транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Тобто, водієм вважається особа, яка керує механічним транспортним засобом, який підлягає обов'язковій державній реєстрації, і для керування яким обов'язковим є отримання посвідчення на право керування таким транспортним засобом певної категорії.
За таких обставин, користуючись правом та реалізуючи бажання керувати транспортним засобом,Є. Дубина одночасно прийняв на себе і обов'язок неухильно підкорятися вимогам нормативно-правових актів України, визначених для водіїв транспортних засобів, в тому числі на вимогу працівників поліції проходити медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
У рішенні по справі «ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до диспозиції частини 1 статті 122-2 КУпАП адміністративним правопорушенням є невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.
Згідно з пункту 2.4 Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен на вимогу поліцейського з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 130 та частиною 1 статті 122-2 КУпАП, доведена:
протоколами про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 № 361582 від 14.06.2025 та серії ЕПР1 № 361574 від 14.06.2025;
актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, яким встановлено, що ОСОБА_3 відмовився від огляду за допомогою алкотестера Drager 6820;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.06.2025, яким засвідчується, що ОСОБА_3 від проходження огляду в КНП «Радехівська ЦРЛ» відмовився;
постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4976599 від 14.06.2025 про те, що ОСОБА_3 порушив п. 2.1 «а» ПДР, за що відповідальність передбачена частиною 4 статті 126 КУпАП;
постановою Радехівського районного суду Львівської області від 15 серпня 2024 року;
рапортом ст. сержанта поліції - Т. Рудика від 14.06.2025 по суті правопорушення;
долученими до матеріалів справи 2 компакт-дисками, на яких міститься 14 відеофайли з місця події, знятими уповноваженою особою (поліцейським), в яких відображені обставини, що мали місце 14.06.2025 за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Проаналізувавши вищевказані документи, відеофайли, суддя доходить переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які підтверджують існування обставин, що викладені у протоколах про адміністративні правопорушення, отримані у порядку, передбаченому законом, уповноваженою посадовою особою, відтак відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності ці докази є достатніми для прийняття рішення. Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.
Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_4 суддя враховує: характер та суспільну небезпеку вчиненого ним правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, яка доведена повністю, істотність наслідків вчинених правопорушень та доходить переконання, що на ОСОБА_5 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
Відповідно до вимог частини 3 статті 30 КУпАП якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом не може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.
Відповідно до постанови Радехівського районного суду Львівської області від 15.08.2024, яка набрала законної сили, ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Таким чином, з урахуванням вимог частини 3 статті 30 КУпАП, невідбута частина стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами становить 2 місяці 1 день У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку призначити ОСОБА_4 остаточне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки 2 місяці 1 день.
Суд приймає до уваги характер та обставини вчинення правопорушення, його суспільну небезпеку, особу правопорушника, його ставлення до скоєного та ті обставини, що ОСОБА_3 притягався до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення, проте належних висновків для себе не зробив та знову вчинив суспільно-небезпечне адміністративне правопорушення протягом року, що свідчить про його небажання робити для себе відповідні висновки та ставати на шлях виправлення.
При цьому, судом враховано, що відповідно до вимог статті 28 КУпАП оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.
Також, суддя зауважує, що відповідно до вимог статті 29 КУпАП суддя може вирішити питання про конфіскацію транспортного засобу, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, що полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може були лише транспортний засіб, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законом України. Порядок застосування конфіскації, перелік предметів, які не підлягають конфіскації, встановлюються цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно зі статті 41 Конституції України (норма прямої дії), кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Адміністративні матеріали містять відомостей про належність мотоцикла MUSTANG MT 125-1252В д.н.з. НОМЕР_1 на праві приватної власності - ОСОБА_6 .
Відтак, підстави для застосування до ОСОБА_2 стягнення у виді конфіскації транспортного засобу чи його оплатного вилучення - відсутні.
З огляду на викладене та зважаючи на вимоги статті 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 23, 33, 36, 40-1, 283, 284 КУпАП, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», суддя Радехівського районного суду Львівської області, -
постановила:
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 130 КУпАП та частиною 1 статті 122-2 КУпАП і накласти стягнення:
за частиною 2 статті 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки без оплатного вилучення транспортного засобу;
за частиною 1 статті 122-2 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153 (сто п'ятдесят три) грн 00 коп.
На підставі частини 3 статті 30 КУпАП до адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобом, накладеного даною постановою, приєднати невідбуту частину адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, накладеного постановою Радехівського районного суду Львівської області від 15.08.2024, та на підставі частини 2 статті 36 КУпАП остаточно накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки 2 місяці 1 день.
Платіжні реквізити для сплати адміністративних штрафів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху:
Отримувач: ГУДКСУ у Львівської області
Код отримувача: (ЄДРПОУ): 38008294
Банк отримувача: ГУК у Львівській області
Номер рахунку (IBAN): UA268999980313040149000013001
ЗКПО: 21081300
МФО: 899998
Призначення платежу: Штраф по справі про адміністративне правопорушення.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсок п'ять) грн 60 коп.
Платіжні реквізити для сплати судового збору:
Отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106
Код отримувача: (ЄДРПОУ): 37993783
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Номер рахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001
ЗКПО: 22030106
МФО: 899998
Призначення платежу: 101;РНКППО;Судовий збір, Радехівський районний суд Львівської області.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП;
- витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Радехівський районний суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
СуддяО. Куцик-Трускавецька