Справа № 450/3176/24 Провадження № 2/450/452/25
"14" квітня 2025 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Мельничук І. І.
за участю секретаря судових засідань Дикої О. Ю.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання в порядку спадкування права на земельну частку (пай), -
позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай) у колективній власності КАТ «Білківський», розміром 1, 24 в умовних кадастрових гектарах, без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, розташовану на території Чорнушовицької сільської ради, що належало ОСОБА_2 , згідно розпорядження Пустомитівської РДА від 26.05.1997 року № 262.
В обґрунтування позову покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 13.05.2003 року. За життя спадкодавиця склала заповіт 27.12.2002 року, посвідчений секретарем Чорнушовицької сільської ради Левкуц В.М. та зареєстрований в реєстрі за № 75, яким усе своє майно, у тому числі і те, що буде належати їй на день смерті, заповіла позивачці - ОСОБА_1 . На момент подання позову заповіт не був скасований або змінений, що підтверджується витягом із спадкового реєстру № 74464263 від 24.10.2023 року. Після смерті спадкодавиці, 25.12.2003 року, нотаріус ОСОБА_3 видала свідоцтво про право на спадщину № 1-6023 на частину спадкового майна. Проте до складу спадщини також входить право на земельну частку (пай) розміром 1,24 умовних кадастрових гектара у колективній власності КАТ «Білківський», яка не була оформлена нотаріально через відсутність правовстановлюючого документа. Позивачка зазначає, що ОСОБА_2 була членом КАТ «Білківський» і була включена до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), затвердженого розпорядженням Пустомитівської РДА № 262 від 26.05.1997 року. Однак сертифікат на право на земельну частку за життя не отримала, що не позбавляє її права на цю частку згідно з пунктом 2 Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 року та практикою Верховного Суду України. Позивачка звертає увагу на правові висновки, викладені у постановах Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року та № 4 від 24.06.1983 року, а також положення ЦК УРСР 1963 року, які регулювали спадкові правовідносини у випадках відкриття спадщини до 01.01.2004 року. Вона вважає, що фактично прийняла спадщину - проживала зі спадкодавицею в одному будинку, вела спільне господарство, не відмовилася від спадщини та вступила у фактичне володіння спадковим майном. Позивачка зазначає, що немає інших спадкоємців, які мали б право на обов'язкову частку у спадщині, а вона є єдиною спадкоємицею за заповітом. У зв'язку з відсутністю сертифіката на земельну частку, вона позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права у нотаріальному порядку. Тому звертається до суду з вимогою визнати за нею право на земельну частку (пай) у розмірі 1,24 умовних кадастрових гектара у КАТ «Білківський», що знаходиться на території Чорнушовицької сільської ради.
Позивач в судове засідання не з'явилася, однак в матеріалах справи є її заява про розгляд справи у без участі. Заявлені вимоги підтримує повністю та просить їх задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, будучи належним чином повідомлений про дату час та місце судового засідання.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Право на справедливий суд та доступ до правосуддя визначено також у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. ст. 124, 129 Конституції України і ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту прав та законних інтересів особи є визнання права.
Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, у віці 67 років, ОСОБА_4 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть, виданого повторно 18.03.2003 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Пустомитівського районного управління юстиції, про що в книзі реєстрації актів про смерть 06.07.1982 року, зроблено запис за № 18.
З копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 13.05.2003 року міським відділом реєстрації актів громадянського стану Львівського обласного управління юстиції вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 79 років померла ОСОБА_2 , про що 13.05.2003 року складено відповідний актовий запис № 13.
Факт родинних відносин підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 02.07.1969 року з якому батьками ОСОБА_5 (позивача) вказано: батьком - ОСОБА_4 , матір'ю - ОСОБА_6 , також як вбачається із Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 03.09.1977 року, прізвище позивача змінено на « ОСОБА_7 » у зв'язку із укладенням шлюбу.
За життя ОСОБА_2 своїм майном на випадок смерті розпорядилася, склавши 27.12.2002 року заповіт, посвідчений секретарем Чорнушовицької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, Левкуц В. М., та зареєстрований в реєстрі за № 75, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, та все, що буде належати їй на день смерті, заповіла мені - ОСОБА_1 .
На даний час вказаний заповіт не змінений і не скасований, що підтверджується Витягом
із спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 74464263 від 24.10.2023 року.
Після смерті ОСОБА_2 , 25.12.2003 року приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу, Демською О. В., видано Свідоцтво про право на спадщину № 1-6023 на
частину спадкового майна, а саме на: житловий будинок зі всіма господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 (сім), житловий глиняний будинок 4-1, в цілому складається з однієї кімнати, житловою площею 26,3 кв.м, та кухні, до якого належать такі господарські будівлі та споруди: дерев'яний сарай - Б, дерев'яна вбиральня - В, цегляний погріб - Г, металеві ворота -1, металеві хвіртки - 2,5, металева огорожа - 3, огорожа з металевої сітки - 4, колодязь (1/2) з бетонних кілець - к, замощення з бетонних плит - 1, а також на грошовий вклад з відповідними відсотками та всіма компенсаційними нарахуваннями, що знаходиться у відділенні Ощадного банку України с. Чорнушовичі Пустомитівського району Львівської області № 6381/048 по рахунку № НОМЕР_6 , та який належав спадкодавцю на підставі ощадної книжки, виданої на її ім'я вищевказаним ощадбанком.
Судом встановлено, що після смерті, ОСОБА_2 , окрім іншого, увійшло також право на земельну частку (пай) розміром 1,24 в умовних кадастрових гектарах у колективній власності КАТ «Білківський» на території Чорнушовицької сільської ради.
ОСОБА_2 була членом КАТ «Білківський» на момент розпаювання землі колгоспу та за життя фактично набула право на земельну частку (пай), оскільки була включена в Списки осіб, які мають право на середню земельну частку (пай), що були затверджені розпорядженням Пустомитівської РДА від 26.05.1997 року № 262, але сертифікат за життя не отримала. Вказане підтверджується також копією списку громадян працівників колективних сільгосппідприємств, селянських (фермерських господарств), до якого була включена ОСОБА_2 .
Записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності (Інформаційний лист ВСС України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»). Отже, спадкодавець правомірно набув спадкове майно.
Згідно інформації ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 13.06.2024 року розмір середньої земельної частки (паю), яка належить ОСОБА_2 становить 1,24 умовних кадастрових гектарів.
Інформація щодо видачі ОСОБА_2 сертифікату на середню земельну частку (пай) у ГУ
Держгеокадастру у Львівській області відсутня, так як відсутня книга реєстрації сертифікатів на території Чорнушовицької сільської ради.
Як роз'яснено у п.1 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються за правилами ЦК в редакції 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати, застосовується чинне на той час законодавства, зокрема, відповідні правила ЦК 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.
Оскільки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , до правовідносин спадкування слід застосовувати норми закону, які діяли на час його смерті, а саме відповідні норми ЦК УРСР.
Згідно ст. 524 ЦК УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Відповідно до ст. 527 ЦК УРСР, спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народжені після його смерті.
У відповідності до ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу УРСР, котрий діяв на момент відкриття спадщини, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. ОСОБА_8 була єдиним спадкоємцем за законом після смерті батька та вважається такою, що прийняла спадщину після його смерті.
В свою чергу згідно довідки № 416 від 29.11.2022 року, виданою Чорнушовицьким старостинським округом Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області вбачається, що гр. ОСОБА_2 дійсно до дня своєї смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
проживала і була зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 проживала з нею без реєстрації і вела спільне господарство, доглядала її до дня смерті і займалася похованням.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (п. 24 рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справі Ейрі»; п. 32 рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Стретч проти Сполученого Королівства»). «Законне сподівання» на отримання активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).
Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, Конституції України, Цивільного кодексу України, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.
Виходячи з засад диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Окрім того, згідно положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що слід застосовувати і при розгляді заяви про забезпечення позову.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищенаведене, те, що позивач прийняла спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , яка склала заповіт на її користь, оскільки проживала без реєстрації за одною адресою, фактично вступивши в управління або володіння спадковим майном, однак в позасудовому порядку позбавлена можливості здійснити свої спадкові права, оскільки не оформлено право на земельну частку (пай) за життя, позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними та підлягають до задоволення.
Таким чином, представлені суду докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на предмет їх достовірності та допустимості, а також їх достатності та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені обставини судом свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 64, 76-83, 247, 258, 315 ЦПК України, ст. ст. 524, 527, 529, 549 ЦК УРСР, суд, -
позовні вимоги ОСОБА_1 до Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання в порядку спадкування права на земельну частку (пай), - задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай) у колективній власності КАТ «Білківський», розміром 1,24 га в умовних кадастрових гектарах, без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, розташовану на території Чорнушовицької сільської ради, що належало, ОСОБА_2 , згідно розпорядження Пустомитівської РДА від 26.05.1997 року № 262.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 14.04.2025 року.
СуддяІ. І. Мельничук