Справа № 304/1391/25 Провадження № 1-кс/304/569/2025
16 червня 2025 року м. Перечин
Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 42025072030000053 від 15 квітня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Перечин Перечинського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , з вищою освітою, лікаря невропатолога КНП «Перечинська лікарня» Перечинської міської ради (члена військово-лікарської комісії), неодруженого, громадянина України, раніше не судимого,
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
слідчий ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з даним клопотанням на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 42025072030000053 від 15 квітня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України про застосування відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з можливістю внесення застави.
Клопотання мотивує тим, що слідчим відділенням відділення поліції № 1 здійснюється досудове розслідування вказаного кримінального провадження за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, в ході якого встановлено, що за наказом директора КНП «Перечинська лікарня» Перечинської міської ради № 4-к від 18 лютого 2020 року ОСОБА_4 було призначено на посаду лікаря-невропатолога, а за наказом № 07-0 від 20 січня 2025 року «Про організацію медичного огляду військовозобов'язаних, кандидатів на навчання у вищі військово-навчальні заклади, резервістів та громадян, які приймаються на військову службу за контрактом у 2025 році» - затверджено склад медичної комісії для проведення такого медичного огляду, до якої включено також і ОСОБА_4 як лікаря-невропатолога.
Відтак ОСОБА_4 , обіймаючи вказану посаду, будучи членом ВЛК, запропонував військовозобов'язаному ОСОБА_8 допомогу у вирішенні питання проходження ВЛК з подальшим списанням його з військового обліку за надання йому неправомірної вигоди, наголосивши, що без надання такої рішення про списання отримати неможливо.
Так, 14 квітня 2025 року ОСОБА_8 отримав направлення № 3190158 ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження ВЛК та визначення придатності до військової служби, після чого, розуміючи протиправність дій ОСОБА_4 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинюваний злочин, з 15 квітня 2025 року був залученим до конфіденційного співробітництва та проведення негласних слідчих дій, та у подальшому діяв під контролем на викриття злочинної діяльності останнього.
П'ятнадцятого квітня 2025 року ОСОБА_8 передав картку обстеження та медичного огляду ОСОБА_4 , який у свою чергу за неправомірну вимогу зобов'язався посприяти у проходженні ВЛК без участі останнього та надати висновок щодо непридатності ОСОБА_8 до військової служби з подальшим виключенням з військового обліку, що у подальшому ним було зроблено.
Надалі 14 червня 2025 року о 19.10 год ОСОБА_4 , реалізуючи протиправний умисел, знаходячись біля будинку № 5 по вулиці Світанковій у місті Перечин Ужгородського району, отримав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду у розмірі 13 500 грн за допомогу у проходженні ВЛК без участі останнього та сприяння у наданні фіктивних заключень щодо непридатності до військової служби з подальшим виключенням з військового обліку.
Слідчий вказує, що 14 червня 2025 року ОСОБА_4 було затримано працівниками поліції, а 15 червня 2025 року - повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
Вважає, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме заявою ОСОБА_8 , протоколом вручення грошових коштів від 14 червня 2025 року, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, протоколом обшуку, повідомленням про підозру.
У свою чергу стороною обвинувачення зібрано достатньо доказів, які б підтверджували існування окремих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема того, що підозрюваний ОСОБА_4 з метою ухилення від відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування/суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення даного злочину може незаконно впливати на свідків, інших на даний час невстановлених можливих співучасників вчинення кримінального правопорушення, шляхом їх підкупу, умовляння або залякування, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, існування зазначених ризиків слідчий обґрунтовує встановленими фактичними обставинами, зокрема тяжкістю покарання, усвідомлюючи яке ОСОБА_4 може переховуватися від суду, при тому, що у разі визнання його винним у вчиненні даного злочину може понести покарання у виді позбавлення волі до десяти років з конфіскацією майна; може знищити чи спотворити будь-яку з речей та документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки медична документація наразі ще не вилучена; також існує ризик незаконного впливу на свідків, яких підозрюваний може схиляти до надання неправдивих показань шляхом підкупу, вмовляння чи залякування, а саме свідка ОСОБА_8 та свідків, які являються членами ВЛК, оскільки працює з ними тривалий час, а також ОСОБА_4 , на думку слідчого, може продовжити свою злочинну діяльність як член ВЛК, оскільки налагодив схему незаконного збагачення за рахунок осіб призовного віку.
Відтак слідчий вказує, що наведені обставини, а також соціальні наслідки даного правопорушення, яке викликало неабиякий суспільний резонанс, не дають можливості органу досудового розслідування звернутися до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, а відтак враховуючи суспільну небезпечність кримінального правопорушення, що ставиться йому у провину, сторона обвинувачення вважає, що підозрюваному слід обрати запобіжний захід виключно у вигляді тримання під вартою, оскільки інші, більш м'які запобіжні заходи за наведених вище підстав, не зможуть запобігти встановленим органом досудового розслідування ризикам.
У судовому засіданні прокурор у провадженні ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив задовольнити з наведених у ньому підстав, а також вказував на необхідність визначення застави у розмірі 350 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Просив врахувати, що досудове розслідування триває, а підозрюваний може чинити тиск на заявника ОСОБА_8 , оскільки під час затримання мати та сестра ОСОБА_4 висловлювали погрози та здійснювали можливий тиск на заявника.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив та просив застосувати відносно його підзахисного більш м'який запобіжний захід, оскільки це ОСОБА_8 постійно ходив до ОСОБА_4 , просив про допомогу, будучи раніше залученим до співпраці зі слідством. Просив врахувати, що підозрюваний має на утриманні хвору матір, яка потребує постійної сторонньої допомоги, а він сам виключно позитивно характеризується як за місцем роботи, так і за місцем проживання, має відповідні подяки за місцем роботи. Вважав достатнім обрати стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, а у разі задоволення клопотання прокурора - не визначати заявлений прокурором розмір застави як непомірний для його підзахисного, достатнім та посильним буде розмір у межах 150 тисяч гривень.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні позицію свого захисника підтримав та вказував на те, що гроші ні від кого він не вимагав, з часу огляду ОСОБА_8 лікарською комісією пройшло два місці, останній сам зініціював зустріч, щоб віддячити йому.
Слідчий суддя, заслухавши позиції учасників розгляду, вивчивши матеріали клопотання, прийшов до такого висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.
На підставі матеріалів клопотання встановлено, що слідчим відділенням відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 15 квітня 2025 року здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за фактом надходження зі Служби безпеки в Закарпатській області матеріалів про те, що особа ОСОБА_9 вимагає неправомірну вигоду за вчинення в інтересах того, хто надає, дій з використанням наданого їй службового становища, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025072030000053 з правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 368 КК України (а. к. 8).
Чотирнадцятого червня 2025 року за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення затримано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого 15 червня 2025 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (а. к. 15-20, 45-49).
Вищезазначені обставини, на думку сторони обвинувачення, обумовлюють наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, з чим слідчий суддя погоджується, виходячи з такого.
Наявність обґрунтованою підозри є умовою законності застосування запобіжного заходу.
Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Так, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчому судді матеріалах, вислухавши пояснення самого підозрюваного, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність обґрунтованої підозри причетності ОСОБА_4 до кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.
Слідчий суддя погоджується із доводами прокурора, що повідомлена ОСОБА_4 підозра станом на час розгляду цього клопотання повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», яка відображена у п.175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зокрема термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990). Тобто факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, з урахуванням доводів сторони захисту, слідчий суддя прийшов до переконання, що вони є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра». Тобто наведені стороною обвинувачення докази із розумною достатністю та вірогідністю пов'язують підозрюваного ОСОБА_4 з кримінальним правопорушенням на даному етапі досудового розслідування. В подальшому такі обставини мають бути перевірені та оцінені в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.
Викладене узгоджується з позицією, що відображена Європейським судом з прав людини у п. 184 рішення Великої Палати у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява № 72508/13, «обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку».
Слідчий суддя звертає увагу, що на даній стадії кримінального провадження не вирішує питання правильності кваліфікації дій підозрюваного, наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.
Так, з матеріалів клопотання видно, що з 19 лютого 2020 року за наказом № 4-к від 18 лютого 2020 року ОСОБА_4 прийнятий на роботу до КНП «Перечинська районна лікарня» на посаду лікаря невропатолога, а з 20 січня 2025 року за затвердженим наказом №07-0 «Про організацію медичного огляду військовозобов'язаних, кандидатів на навчання у вищі військово-навчальні заклади, резервістів та громадян, які приймаються на військову службу за контрактом у 2025 році» увійшов до складу членів ВЛК вказаного комунального закладу (а. к. 33, 34, 35-36, 37, 38, 39).
Також, як було встановлено вище, 14 червня 2025 року ОСОБА_4 було затримано у порядку ст. 208 КПК, при цьому в ході його обшуку працівниками поліції вилучено грошові кошти з номіналами, серіями та номерами банкнот, що були того ж дня вручені ОСОБА_8 за протоколом про ідентифікацію (помічення) та вручення грошових коштів (а. к. 12-14, 15-20). Вказані обставини також підтверджуються наявними у матеріалах клопотання протоколами обшуку від 14 червня 2025 року та допиту свідка ОСОБА_8 від 14 червня 2025 року (а. к. 21-25, 26-29).
За вказаних вище обставин слідчий суддя вважає підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, обґрунтованою, а докази можливої причетності ОСОБА_4 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення достатніми.
Слідчий суддя наголошує, що на цій стадії досудового розслідування встановлено нижчі критерії до стандарту доказування, які зобов'язують слідчого суддю з'ясувати лише наявність достатніх доказів, які виправдовують необхідність здійснення досудового розслідування та пов'язаних з ним заходів забезпечення кримінального провадження. Ці критерії не передбачають обов'язку детальної перевірки та аналізу кваліфікації кримінального правопорушення та встановлення вини конкретної особи.
Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. Ті докази, які б під час судового розгляду могли б бути приводом для розумного сумніву, під час оцінки обґрунтованості підозри не переконують слідчого суддю в іншому.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Під час перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України у кримінальному провадженні № 42025072030000053 від 15 квітня 2025 року відносно підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя прийшов до таких висновків.
Сторона обвинувачення у поданому клопотанні зазначила про наявні ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризик переховування від органу досудового розслідування або/та суду обумовлюється серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Злочин, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , є тяжким та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Поряд з цим варто врахувати, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Таким, що існує слідчий суддя вважає й ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ст. 177 КПК України), та вказує, що не застосувавши запобіжний захід пов'язаний з позбавленням волі у підозрюваного ОСОБА_4 буде можливість та доступ до медичної документації та/чи інших важливих для кримінального провадження речей і документів, які наразі не встановлені та відповідно органом досудового розслідування не вилучені, а також можливість знищити їх або сховати.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
Так, відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК України, безпосередність дослідження показань є загальною засадою кримінального провадження та повинна застосовуватися за загальним правилом, можливість використання показань, зафіксованих за допомогою технічних засобів відеофіксації, передбачена ч. 11 ст. 615 КПК України, застосовується лише як виключення. При цьому, показання свідків, безпосередньо досліджені в суді, мають пріоритет над показаннями, отриманими у порядку ч. 11 ст. 615 КПК України.
За таких обставин, за умови застосування до підозрюваного запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, він зможе встановити контакт із свідками та шляхом погроз вплинути на них, тиснути з метою надання ними неправдивих свідчень органу досудового розслідування і суду. При цьому слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 знайомий з ОСОБА_8 , який наразі вже допитаний органом досудового розслідування в якості свідка та надав покази, що викривають підозрюваного (а. к. 26-29).
Також слідчий суддя вважає доведеним прокурором ризик вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки за родом своєї професійної діяльності та займаної посади має таку можливість.
Слідчий суддя також приймає до уваги мотив та спосіб вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, що мало місце в умовах воєнного стану, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин зазначені в клопотанні слідчого ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України слідчий суддя вважає обґрунтованими та переконливими.
Щодо інших обставин, які враховуються при обранні запобіжного заходу, а саме за змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі ті, що перелічені у п. п. 1-12 цієї статті.
Дослідивши надані стороною обвинувачення відомості, слідчий суддя під час застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу враховує, що він станом на момент розгляду даного клопотання досяг 44-річного віку, є громадянином України, раніше не судимий, виключно позитивно охарактеризований як за місцем проживання, так і за місцем роботи як чуйний, доброзичливий, добросовісний та відповідальний у роботі, не одружений, проживає разом з матір'ю пенсійного віку, яка за медичними показниками потребує постійного стороннього догляду.
Стосовно можливості інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, слідчий суддя прийшов до такого висновку.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України).
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК).
Приймаючи до уваги вищенаведені ризики, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, який є тяжким злочином, а також доведення прокурором наведених вище ризиків, слідчий суддя прийшов до висновку про неможливість обрання підозрюваному іншого більш м'якого запобіжного заходу.
На переконання слідчого судді обрання відносно ОСОБА_4 іншого більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, застави або домашнього арешту не зможе запобігти встановленим ризикам та може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування.
При цьому слідчий суддя враховує прохання сторони захисту у судовому засіданні про застосування відносно ОСОБА_4 домашнього арешту у нічний період доби, однак зазначає, що більш м'який запобіжний захід з великою вірогідністю не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування ОСОБА_4 під вартою за станом здоров'я, стороною захисту слідчому судді не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування підозрюваного під вартою.
В той же час слідчий суддя вказує на те, що висловлені в ухвалі слідчого судді висновки за результатами розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень (ст. 198 КПК України).
При вирішенні питання про розмір застави, який необхідно визначити підозрюваному, слідчий суддя враховує таке.
Як встановлено вище, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина 4 статті 182 КПК України).
Водночас визначені у ч. 5 ст. 182 КПК України мінімальні і максимальні розміри застави дають можливість досягти мети запобіжного заходу без обмеження права на свободу та особисту недоторканість. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
При визначені розміру застави необхідно врахувати: обставини кримінального правопорушення; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, стан здоров'я, встановлені ризики, передбачені статтею 177 КПК; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Доцільним є також врахування висновків ЄСПЛ у рішенні від 13.01.2022 у справі «Істоміна проти України», де Європейський Суд зауважив, що відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК слідчий суддя визначає розмір застави «з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього».
Далі Суд зазначив, що застава має на меті не гарантування відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи в судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватися залежно від особи, про яку йдеться, з урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. В ЄСПЛ наголосили, що суд повинен так само обережно й ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди може бути одним з факторів, що виправдовує вищий розмір застави, але лише в поєднанні з іншими критеріями - серйозністю злочину, ризику втечі та ін.
В даному випадку Суд вирішив, що національним судом було залишено без аналізу аргументи заявника, що визначена сума застави є надмірною, жодним чином не було досліджено питання про пропорційність суми застави, а рішення прийняте тільки з огляду на один критерій - суму шкоди, завданої у справі. На основі такого висновку Європейський Суд установив порушення Україною § 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини.
Слідчий суддя, з урахуванням досліджених даних, вважає, що заявлений прокурором у судовому засіданні розмір застави у виді 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є невиправданим, жодним чином необґрунтованим як у змісті клопотання, так і у судовому засіданні, а тому не може бути застосований до підозрюваного ОСОБА_4 .
Тож за наведених обставин слідчий суддя дійшов висновку, що заставу слід установити в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 грн, оскільки саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, згідно з позицією сторони захисту - посильним для підозрюваного, і таким, що не суперечить позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на нього процесуальні обов'язки.
На переконання слідчого судді такий розмір застави не є завідомо непомірним для підозрюваного ОСОБА_4 та разом з покладеними на нього обов'язками, про що йтиметься далі, забезпечуватиме належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігатиме існуючим ризикам і таким, що не суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК та вимогам статей 178, 182, 183 КПК.
При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час розгляду клопотання сторонами не заявлялися клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду.
Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, та які передбачені пунктами 1-9 частини 5 статті 194 КПК України.
Слідчий суддя переконаний, що з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, необхідним є покладення на нього обов'язків відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, що з урахуванням обставин кримінального провадження, мають найменший вплив на реалізацію прав і свобод підозрюваного, отже таке втручання є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження, з урахуванням його стадії.
В той же час слідчий суддя зазначає, що положеннями ч. 7 ст. 194 КПК України встановлено, що обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.
Керуючись ст. 5 п. 1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 29 Конституції України, ст. 177, 183, 186, 193, 194, 196-198, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя,
клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за №42025072030000053 від 15 квітня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Перечин Перечинського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 11 серпня 2025 року (включно) із визначенням застави у розмірі 50 (п'ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає суму 151 400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) грн.
У разі внесення застави, у порядку ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) прибувати до старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , прокурора чи суду за їх першою вимогою;
2) повідомляти старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , прокурора чи суд про зміну місця проживання;
3) не відлучатися за межі району проживання без дозволу слідчого, прокурора;
4) здати на зберігання до відповідного органу міграційної служби за місцем реєстрації свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному та заставодавцю, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Дата закінчення дії ухвали - 11 серпня 2025 року.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1