Справа № 304/390/25 Провадження № 2/304/409/2025
11 червня 2025 рокум. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Ганька І. І.,
за участі секретаря судового засідання - Галас Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 304/390/25 за позовом ОСОБА_1 до Перечинської міської ради Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Ужгородська районна державна адміністрація - Ужгородська районна військова адміністрація про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,
позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати за ним право власності на земельну частку (пай) відповідно до сертифікату на земельну частку (пай) відповідно до сертифікату на земельну частку (пай) серії ЗК № 0033355, зареєстрованого за № 12 в Книзі № 3 реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видається Перечинською райдержадміністрацією Сімерської сільської ради по КСГП ім. І.Франка, в порядку спадкування за законом за ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його свекор ОСОБА_3 , якому за життя було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0033355 згідно розпорядження голови Перечинської районної державної адміністрації від 12 червня 1997 року, про що у Книзі № 3 реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видається Перечинською райдержадміністрацією Сімерської сільської ради по КСГП ім. І.Франка зроблено запис за № 12. Так як на момент смерті ОСОБА_3 його донька (водночас дружина позивача) ОСОБА_2 постійно проживала разом зі спадкодавцем, то у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину за померлим батьком. 25 березня 2004 року ОСОБА_2 успадкувала за своїм покійним батьком житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , про що Перечинською державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину, однак оформити свої права на сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0033355 вона не встигла. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Оскільки покійна заповіту не залишила, тому у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України він прийняв спадщину за такою спільним проживанням. 10 вересня 2007 року Перечинською державною нотаріальною конторою йому було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого він є спадкоємцем майна ОСОБА_2 . Спадкове майно, не яке було видано свідоцтво, складалося з житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , однак сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0033355 ним успадковано так і не було. Наразі, збираючи необхідний пакет документів для оформлення права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за покійною дружиною, він виявив втрату такого. У січні 2025 року він звернувся до державного нотаріуса Перечинської державної нотаріальної контори Михалко В.П., яка своєю постановою від 30 січня 2025 року відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) у зв'язку з відсутністю у нього сертифікату на про право на земельну частку (пай). З метою отримання дублікату сертифіката на право на земельну частку (пай), необхідного для оформлення спадщини, його адвокат Зизич Н.Ю. звернулась із відповідним запитом до Ужгородської районної військової адміністрації Закарпатської області, яка 14 січня 2025 року надала відповідь № 103 про те, що в районній державній адміністрації - районній військовій адміністрації відсутні бланки сертифікатів на право на земельну частку (пай), оскільки на виконання Указу Президента України «Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» 08 серпня 1995 року № 720/95 Кабінетом Міністрів України було організовано виготовлення сертифікатів на право на земельну частку (пай) в необхідній кількості. На сьогоднішній день земельне законодавство не передбачає виготовлення сертифікатів на право на земельну частку (пай). Одночасно її було проінформовано, що згідно ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» 05 червня 2003 року № 899-ІV право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено у судовому порядку. Аналогічний адвокатський запит щодо видачі сертифікату на право на земельну частку (пай) його адвокатом було надіслано до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області. Відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № 29-7-0.31-136/2-25 від 13 січня 2025 року їх було проінформовано, що порядок видачі сертифікатів на земельну частку (пай) регулювався Порядком виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 листопада 2000 року № 1619 «Про затвердження Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів». Згідно п. 5 даного Порядку передбачалося, що державні органи земельних ресурсів можуть виконувати та надавати на платній основі такі види земельно-кадастрових робіт і послуг, як, зокрема, і підготовка дублікатів на право на земельну частку (пай). Розмір оплати земельно-кадастрових робіт та послуг визначався спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 15 червня 2001 року № 97/298/124 «Про затвердження розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 579/5770, та становив 17 грн. На сьогодні вищезазначені постанови та наказ є такими, що втратили чинність. Відтак, станом на даний час діє розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 травня 2014 року № 523-р «Деякі питання надання адміністративних послуг органів влади через центри надання адміністративних послуг», відповідно до якої видача сертифікатів на право на земельну частку (пай) чи їх дублікатів не передбачена. Одночасно було вказано, що у Головному управлінні відсутня інформація щодо видачі станом на 01 січня 2013 року державного акту на право власності на земельну ділянку на підставі сертифіката на земельну частку (пай) серії ЗК № 0033355. Відтак, оскільки станом на сьогодні отримати дублікат втраченого сертифікату є неможливо, тому просить позов задовольнити.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 лютого 2025 року головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі визначено суддю Ганька І.І.
Ухвалою судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 18 лютого 2025 року прийнято подану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Перечинської міської ради Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Ужгородська районна державна адміністрація - Ужгородська районна військова адміністрація про визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, відтак призначено підготовче судове засідання та визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву.
Дванадцятого травня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Зизич Н.Ю. подала заяву про зміну (зменшення) позовних вимог, у якій просила визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом за спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/2 частину земельної частки (паю), відповідно до сертифікату на земельну частку (пай) серії ЗК № 0033355, зареєстрованого за № 12 в Книзі № 3 реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видається Перечинською райдержадміністрацією Сімерської сільської ради по КСГП ім. І.Франка.
У підготовче судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Зизич Н.Ю. не з'явилися, однак остання подала клопотання про проведення розгляду справи без їх участі, змінені (зменшені) позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити, а також одночасно не вирішувати питання судових витрат.
У підготовче судове засідання представник Перечинської міської ради Закарпатської області як відповідача ОСОБА_4 не з'явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, не заперечує проти задоволення змінених позовних вимог.
У підготовче судове засідання представник Ужгородської районної державної адміністрації - Ужгородської районної військової адміністрації як третьої особи не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки не повідомив, пояснення щодо позову не подав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який є у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що стверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті № 00048970745, сформованим Перечинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 25 січня 2025 року.
Як видно з Книги 3 реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видається Перечинською райдержадміністрацією Сімерської Ради по КГСП ім. І.Франка, власником сертифікату серії ЗК № 0033355 є ОСОБА_3 , мешканець АДРЕСА_1 (запис № 12 від 18 червня 1997 року).
Як вбачається з Розрахунку вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах Колективного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка, затвердженого Розпорядженням голови Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області від 12 червня 1997 року № 146 «Про затвердження вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах по колективному сільськогосподарському підприємству ім. Ів.Франка смт. Перечин», кількість осіб, які мають право на земельну частку (пай), становить 324 особи згідно зі списком, що є додатком до державного акту на право колективної власності на землі; вартість земельної частки (паю) - 3 022 грн; розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах - 2,1 га.
У Архівному витязі з рішення шістнадцятої сесії третього скликання Сімерської сільської ради Перечинського району Закарпатської області від 02 лютого 2001 року «Про взяття на облік частково виділених паїв (рілля)» зазначено, що вказана сільська рада вирішила взяти на облік частково виділені паї (рілля), які знаходяться в користуванні жителів села і занести їх в погосподарські книги згідно поданих списків правонаступником колгоспу ім. І.Франка, ТзОВ «Земледар» згідно списку. У Списку громадян, які одержали частину паю в урочищі «Лази» (1,14 га), значиться, серед інших, ОСОБА_3 , мешканець АДРЕСА_1 .
Таким чином, вищенаведені обставини свідчать про те, що за життя покійному ОСОБА_3 належало право на земельну частку (пай), посвідчене вищевказаним сертифікатом.
Згідно довідки Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Перечинської міської ради Закарпатської області № 69/14-11 від 04 лютого 2025 року, на день смерті ОСОБА_3 , 1926 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис про смерть 11 від 17 жовтня 1998 року), та в строк 6-ти місяців за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_3 , 1926 року народження (помер) та ОСОБА_2 , 1960 року народження (померла).
Відповідно до ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Як вбачається з копії спадкової справи № ІІ.7-60/99 за померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , наданої завідувачем Перечинської державної нотаріальної контори Михалко В.П. від 21 березня 2025 року за № 47/01-16, 28 жовтня 1999 року державним нотаріусом Перечинської державної нотаріальної контори Ганчак Е.О. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 483, згідно якого на підставі ст. 529 ЦК України спадкоємцями майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , в рівних частках кожний: ОСОБА_2 - дочка, яка проживає в АДРЕСА_2 та ОСОБА_5 - дочка, яка проживає в АДРЕСА_2 . Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається із «Сертифікату» на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0033355, виданого Перечинською райдержадміністрацією на підставі рішення цієї ж райдержадміністрації за № 146 від 12 червня 1997 року, розміром 2,1 умовних кадастрових гектарів, вартістю три тисячі двадцять дві гривні. Вказаний «Сертифікат» зареєстровано у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 12 - 18 червня 1997 року.
Крім цього, суд встановив, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 10 січня 2006 року Виконкомом Сімерської сільської ради Перечинського району Закарпатської області, актовий запис № 01.
Частиною третьою статті 1296 ЦК України передбачено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно ст. 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.
Таким чином після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається, зокрема, з права на 1/2 частину земельної частки (паю) відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0033355, зареєстрованого в Книзі № 3 реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видається Перечинською райдержадміністрацією Сімерської сільської ради по КСГП ім. І.Франка за № 12.
Згідно довідки Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Перечинської міської ради Закарпатської області № 70/14-11 від 04 лютого 2025 року, на день смерті ОСОБА_2 , 1960 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть НОМЕР_2 ), та в строк 6-ти місяців за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_2 , 1960 року народження (померла), та ОСОБА_1 , 1957 року народження.
З огляду на відсутність заповіту спадкодавця ОСОБА_2 право на спадкування після її смерті одержали спадкоємці за законом.
Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Оскільки ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги за законом за спадкодавцем ОСОБА_2 , постійно проживав разом з такою на час відкриття спадщини, а також 10 вересня 2007 року звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що стверджується копією спадкової справи № 194/2007 за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України не відмовився від неї, а тому, за відсутності інших спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку та прийняли спадщину після смерті спадкодавця, він вважається таким, що прийняв спадщину одноосібно.
Десятого вересня 2007 року державним нотаріусом Перечинської державної нотаріальної контори Ганчак Е.О. видано ОСОБА_1 Свідоцтво про право на спадщину за законом; спадкова справа № 194/207 року, зареєстровано в реєстрі за № 1312. З вказаного свідоцтва видно, що спадкоємцем майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 - чоловік. Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину, виданого Перечинською державною нотаріальною конторою 25 березня 2004 року і зареєстрованого в реєстрі за № 341.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину (підп. 3.14 п. 3 гл. 10 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказ Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5).
Аналіз статті 1268 та книги 6 ЦК України свідчить, що спадковому праву характерний принцип універсальності спадкового правонаступництва, який проявляється у тому, що на стадії прийняття спадщини вона розглядається як єдине ціле, незалежно від підстави спадкування. Тобто особа реалізує свої права як спадкоємця, приймаючи спадщину, незалежно від підстави спадкування (за законом чи за заповітом). За своєю сутністю прийняття спадщини - це односторонній правочин, який спрямований на набуття спадкового майна (спадщини). Для прийняття спадщини властивий універсальний характер, оскільки воно поширюється на всю спадщину, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась, тобто на всі спадкові активи і пасиви. Прийняття може мати місце лише стосовно всієї спадщини як єдиного цілого. Відповідно прийняття частини спадщини означає прийняття всієї спадщини (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2018 року в справі № 497/1870/16-ц (провадження № 61-1831св18) та від 07 квітня 2020 року в справі № 456/2628/17 (провадження № 61-5524св19).
Вищевикладене свідчить про те, що окрім будинку АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 також успадкував і право на 1/2 частину земельної частки (паю) відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0033355, зареєстрованого в Книзі № 3 реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видається Перечинською райдержадміністрацією Сімерської сільської ради по КСГП ім. І.Франка за № 12.
Поряд з цим, звертаючись до суду з даним позовом позивач ОСОБА_1 стверджує, що оригінал сертифікату на земельну частку (пай) серії ЗК № 0033355 було втрачено.
Так, як вбачається з постанови державного нотаріуса Перечинської державної нотаріальної контори Михалко В.П. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30 січня 2025 року, позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) у зв'язку з відсутністю у спадкодавця ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , сертифікату про право на земельну частку (пай).
Згідно повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 13 січня 2025 року № 29-7-0.3-136/2-25, за нормою статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), свідоцтво про право на спадщину, посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додаються сертифікат на право на земельну частку (пай), рішення суду про визнання права власності на земельну частку (пай). Порядок видачі сертифікатів на земельну частку (пай) регулювався Порядком виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01 листопада 2000 року № 1619 «Про затвердження порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів». Згідно пункту 5 даного Порядку передбачалось, що державні органи земельних ресурсів можуть виконувати та надавати на платній основі такі види земельно-кадастрових робіт і послуг, зокрема, підготовку сертифікатів на право на земельну частку (пай). Розмір оплати земельно-кадастрових робіт та послуг визначався спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15 червня 2001 року № 97/298/124 «Про затвердження розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року № 579/5770, та становив 17 грн. На сьогодні вищезазначені постанова та наказ втратили чинність на законодавчому рівні. Відтак, станом на даний час діє постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання адміністративних послуг органів влади через центри надання адміністративних послуг» від 16 травня 2014 року № 523-р «Деякі питання надання адміністративних послуг органів влади через центри надання адміністративних послуг», відповідно до якої видача сертифікатів на право на земельну частку (пай) чи їх дублікатів не передбачена. Також повідомлено, що у Головному управлінні відсутня інформація щодо видачі станом на 01 січня 2013 року державного акта на право власності на земельну ділянку на підставі сертифіката на земельну частку (пай) серії ЗК № 0033355. Разом з тим поінформовано, що з 01 січня 2013 року вступили в дію ряд нормативно-правових актів, відповідно до яких реєстрація та припинення речових прав на земельні ділянки здійснюється органами державної реєстрації прав Міністерства юстиції України відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
У частині другій статті 23 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ № 720/95) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Згідно з пунктом 2 Указу № 720/95 право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства; отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; включення особи до списку, доданого до цього акта.
Право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів колективного сільськогосподарського підприємства до відповідних списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнень і затвердження указаних списків, а з моменту передачі (державної реєстрації) державного акта про право колективної власності на землю конкретному колективному сільськогосподарському підприємству.
У разі смерті члена колективного сільськогосподарського підприємства, що набув права на земельну частку (пай) з дня видачі КСП державного акта на право колективної власності на землю, успадкування права на земельний пай здійснюється за загальними правилами про спадкування.
За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) та Указу № 720/95 особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання, включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, одержання КСП цього акта.
У разі смерті члена КСП, включеного до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК.
Статтею 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.
Як роз'яснено в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно ч. 3 ст. 1296 цього Кодексу відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
У відповідності до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом.
Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки у позивача ОСОБА_1 існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, тому суд, використовуючи винятковий спосіб їх захисту - визнання права власності на спадкове майно, приходить до висновку, що змінений позов підлягає задоволенню.
Крім цього, суд встановив, що згідно платіжної інструкції № 0.0.4189693507.1 від 13 лютого 2025 року позивачем ОСОБА_1 сплачено 1 211,20 грн судового збору.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Як встановлено у судовому засіданні, адвокат Зизич Н.Ю., з урахуванням принципу диспозитивності, просить не вирішувати питання розподілу понесених позивачем судових витрат, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що оскільки таке її волевиявлення не суперечить вимогам закону та не порушує права відповідача, тому може бути задоволене судом.
На підставі наведеного та керуючись ст. 41, 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 328, 331, 1216-1218, 1223, 1241, 1268-1270, 1296, 1297 ЦК України, ст. 12, 13, 76-83, 206 ч. 4, 258-259, 265 ЦПК України, суд,
змінений позов ОСОБА_1 до Перечинської міської ради Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Ужгородська районна державна адміністрація - Ужгородська районна військова адміністрація про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на 1/2 частину земельної частки (паю), відповідно до сертифікату на земельну частку (пай) серії ЗК № 0033355, зареєстрованого за № 12 в Книзі № 3 реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видається Перечинською райдержадміністрацією Сімерської сільської ради по КСГП ім. І.Франка, в порядку спадкування за законом за спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 .
Представник позивача: адвокат Зизич Наталія Юріївна, РНОКПП: НОМЕР_4 ; місцезнаходження: АДРЕСА_4 .
Відповідач: Перечинська міська рада Закарпатської області, ЄДРПОУ: 04351274; місцезнаходження: 89200, Закарпатська область, Ужгородський район, м. Перечин, пл. Народна, 16.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Ужгородська районна державна адміністрація - Ужгородська районна військова адміністрація, ЄДРПОУ: 04053849; місцезнаходження: 88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4.
Головуючий: Ганько І. І.