Справа № 303/4530/25
Провадження № 1-кп/303/411/25
23 червня 2025 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071040000182 від 07 лютого 2025 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
До Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071040000182 від 07 лютого 2025 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 червня 2025 року призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
У підготовчому судовому засідання прокурор подав клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , яке мотивоване наступним.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 21.03.2025, о 17 годині 05 хвилин, ОСОБА_4 , знаходячись в під'їзді на 3-му поверсі будівлі, вийшовши з квартири АДРЕСА_1 , діючи з єдиним корисливим умислом на збут психотропних речовин, а саме метамфетаміну, будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.309 КК України, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, під час проведення оперативної закупки, шляхом продажу за 400 гривень, незаконно збув громадянину під вигаданими анкетними даними - ОСОБА_6 кристалічну речовину білого кольору, в одному згортку металевої фольги сріблястого кольору, яка згідно висновку експерта є психотропною речовиною, обіг якої обмежений - метамфетамін, вагою 0,0531 г, (в перерахунку на метамфетамін основу).
Крім цього, 26.03.2025 о 16 годині 08 хвилин, ОСОБА_4 , знаходячись в під'їзді на 3-му поверсі будівлі, вийшовши з квартири АДРЕСА_1 , діючи з єдиним корисливим умислом на збут психотропних речовин, а саме метамфетаміну, громадянину під вигаданими анкетними даними - ОСОБА_6 та будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.І ст.309 КК України, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, під час проведення оперативної закупки, шляхом продажу за 400 гривень, незаконно збув громадянину під вигаданими анкетними даними - ОСОБА_6 кристалічну речовину білого кольору, в одному згортку металевої фольги сріблястого кольору, під виглядом психотропної речовини, обіг якої обмежений - метамфетамін, масою в перерахунку на метамфетамін основу 0,0436 гр.
Умисні дії ОСОБА_4 , кваліфіковано як кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.2 ст.307 КК України, тобто - незаконний збут психотропних речовин, вчинений особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.І ст.309 КК України.
Крім цього, ОСОБА_4 , у точно невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, набув психотропну речовину- метамфетамін, обіг якої обмежено, масою в перерахунку на метамфетамін: 0,7352 г. та 0,1196 г, яку умисно, будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.309 КК України, діючи повторно, з корисливим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, зберігав з метою збуту в розфасованому вигляді, а саме в окремих 3 згортках металевої фольги, масою у перерахунку на метамфетамін 0,7352 г, що знаходилось в чорній наплічній сумці за місцем його проживання в квартирі АДРЕСА_1 до її виявлення та вилучення працівниками Мукачівського РУП ГУНИ в Закарпатській області - 26.03.2025 о 17 годині 10 хвилин. Та, масою в перерахунку на метамфетамін основу 0,1196 гр, яку ОСОБА_4 зберігав з метою збуту, а саме в одному згортку металевої фольги, який з метою приховання своєю протиправної діяльності викинув через вікно квартири АДРЕСА_1 , та який було виявлено та вилучено працівниками Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області - 26.03.2025 о 19 годині 12 хвилин на прибудинковій території будинку АДРЕСА_2 .
Умисні дії ОСОБА_4 , кваліфіковано як кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.2 ст.307 КК України, тобто - незаконне зберігання психотропних речовин, з метою збуту, вчинене повторно, особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.309 КК України.
У сукупності дії ОСОБА_4 , кваліфіковано як кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.2 ст.307 КК України, тобто - незаконний збут психотропних речовин, вчинений особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.309 КК України та незаконне зберігання психотропних речовин, з метою збуту, вчинене повторно, особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.309 КК України.
Так, 26.03.2025 о 17:00 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Надалі, 27.03.2025 о 16:48 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України.
Після затримання ОСОБА_4 , судом розглянуто клопотання про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою, за результатми чого було винесено рішення про задоволення такого клопотання, строком до 24.05.2025 та надалі строк тримання під вартою ОСОБА_4 було продовжено до 26.06.2025.
При цьому, 18.06.2025 до Мукачівського міськрайонного суду в порядку ст.291 КПК України було направлено обвинувальний акт з додатками щодо ОСОБА_4 та наразі наявна необхідність у продовженні останньому запобіжного заходу.
Враховуючи той факт, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину з корисливим мотивом, тому обрати відносно останнього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання не надається можливим. Окрім того, при обранні вказаного заходу може впливати на свідків, у даному кримінальному провадженні.
Запобіжний захід у вигляді особистої поруки передбачає собою перебування обвинуваченого під виховним впливом людей, близьких по роботі, місцю проживання або пов'язаних між ними родинними зв'язками. В ході проведення досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_4 на даний час не працює, осіб, які б поручились за виконанням підозрюваним покладених на нього обов'язків, які викликають довіру суду не встановлено, що унеможливлює обрання відносно останнього запобіжного заходу у вигляді особистої поруки. Окрім того, при обранні вказаного заходу може впливати на свідків, у даному кримінальному провадженні.
Обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не надається можливим, оскільки, враховуючи тяжкість злочину в якому він обвинувачується та особливості його вчинення, відсутність постійного джерела доходи та інших соціальних зв'язків, створюють реальні підстави вважати, що в разі обрання даного запобіжного заходу обвинувачений ОСОБА_4 може покинути межі Закарпатської області. Також на даний час слідством не встановлено місця де обвинувачений виготовляв чи придбав психотропні речовини та наркотичні засоби, це викликає потребу додаткових оглядів. Відповідно при застосуванні домашнього арешту обвинувачений зможе знищити, приховати знаряддя та засоби, які слідство у подальшому планує використати в якості доказів її злочинної діяльності та може безперешкодно продовжувати свою злочинну діяльність. Більше того, обвинувачений ОСОБА_4 ніде не працює, єдиним джерелом доходів є незаконний збут психотропних речовин, а тому також унеможливлює обрати відносно нього вищевказаний запобіжний захід. Окрім того, при обранні вказаного заходу може впливати на свідків, які на даний час не допитані.
Відповідно до ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується до осіб, які підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень, санкція статті яких передбачає позбавлення волі.
Обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який відповідно до ч.2 ст.307 КК України передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років.
Відповідно до вимог п. 4 ч.І ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність декількох ризиків, передбачених у п.1, п.3 та п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може:
- переховуватися від органу досудового слідства, зокрема це підтверджується тим, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, міцних соціальних зв'язків не має, а тому з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Зокрема, ОСОБА_4 може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, вчиняти погрози, умовляння до свідків даного кримінального правопорушення, оскільки останній знаючи, які склалися для нього обставини та до чого вони можуть призвести, з метою уникнення покарання може відшукати свідків даної події, чинити на них психологічний або фізичний вплив з метою примусити їх до зміни або відмови від своїх показів, а також схиляти свідків, до дачі неправдивих показань про вчинення останнім кримінального правопорушення, мотивуючи тим, що їхні покази зможуть призвести до притягнення її до кримінальної відповідальності, що в сукупності унеможливить повноту, всебічність та неупередженість при розслідуванні даного кримінального провадження, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачується саме у вчиненні злочину після вчинення кримінального проступку.?
Так як ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, предметом якого є психотропні речовини - метамфетамін. Даному злочину притаманний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками не лише для здоров'я конкретної особи, а й для здоров'я населення, економіки та суспільства в цілому. Саме тому право кожного на охорону здоров'я, в тому числі і від негативного впливу в організм людини наркотичних, психотропних і токсичних речовин, визначено як одне основних прав людини, та закріплене в ст. 49 Конституції України.
Слід враховувати реакцію суспільства та соціальні наслідки правопорушення, вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 може продовжувати здійснювати збут наркотичних засобів чи психотропних речовин, а тому перебування обвинуваченого під вартою є виправданим та слугує інтересам громади у демократичному суспільстві.
У зв'язку з вищезазначеним прокурор подав клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У судовому засідання прокурор підтримав подане клопотання з наведених в ньому підстав та просив його задовольнити, а також просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання. Пояснила, що клопотання необґрунтоване, ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу зменшились, тому відсутні підстави для задоволення клопотання.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.
Вирішуючи питання, пов'язані з підготовкою до судового розгляду, враховуючи думки сторін кримінального провадження, суд вважає можливим судовий розгляд провести у відкритому судовому засіданні. Підстав для здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні та колегіально судом у складі трьох професійних суддів немає.
Обвинувальний акт затверджений прокурором і відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Підстави для повернення обвинувального акта відсутні.
Всі питання, пов'язані з підготовкою до судового розгляду, передбачені ст. 315 КПК України, вирішені, визначено склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.
Відповідно до ч.1 ст.316 КПК України після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.
Враховуючи вищенаведене, вислухавши думку учасників підготовчого провадження щодо можливості призначення судового розгляду, враховуючи, що відсутні підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд вважає за необхідне призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Дослідивши клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заслухавши з цього приводу думку учасників судового провадження, суд доходить наступного висновку.
Відповідно до ч.3 статті 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.03.2025 застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 24 травня 2025 року включно.
Ухвалою слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.05.2025 відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 26 червня 2025 року.
Отже, строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, визначений вищезазначеною ухвалою, закінчується 26.06.2025. До вказаного часу судове провадження не може бути завершене.
У судовому засіданні установлено, що на даний час ризики, які були підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а у подальшому і для його продовження, хоч і зменшились, однак своєї актуальності не втратили.
Так, ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може:
- переховуватися від суду, зокрема це підтверджується тим, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, міцних соціальних зв'язків не має, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від суду.
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Зокрема, ОСОБА_4 може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню судового провадження, вчиняти погрози, умовляння до свідків даного кримінального правопорушення, оскільки останній знаючи, які склалися для нього обставини та до чого вони можуть призвести, з метою уникнення покарання може відшукати свідків даної події, чинити на них психологічний або фізичний вплив з метою примусити їх до зміни або відмови від своїх показів, а також схиляти свідків, до дачі неправдивих показань про вчинення останнім кримінального правопорушення, мотивуючи тим, що їхні покази зможуть призвести до притягнення її до кримінальної відповідальності, що в сукупності унеможливить повноту, всебічність та неупередженість при розслідуванні даного кримінального провадження;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачується саме у вчиненні злочину після вчинення кримінального проступку.?
Так як ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, предметом якого є психотропні речовини - метамфетамін, даному злочину притаманний високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками не лише для здоров'я конкретної особи, а й для здоров'я населення, економіки та суспільства в цілому. Саме тому право кожного на охорону здоров'я, в тому числі і від негативного впливу в організм людини наркотичних, психотропних і токсичних речовин, визначено як одне основних прав людини, та закріплене в ст. 49 Конституції України.
Будь-яких підстав, які б унеможливлювали застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено та сторонами не наведено.
Тому, враховуючи наявні ризики, існування яких доведено, суд вважає доведеною ту обставину, що застосування більш м'якого запобіжного заходу у даному випадку не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
За таких обставин суд доходить висновку, що відсутні підстави для зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого з тримання під вартою на більш м'який, оскільки ризики, які слугували підставою для обрання такого запобіжного заходу, на даний час своєї актуальності не втратили.
Застосований до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними у кримінальному процесуальному законі конкретними підставами і метою запобіжного заходу, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв'язку з чим з плином часу його продовження не втратило актуальності.
Щодо обґрунтованості застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, суд також вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 183 КПК України визначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Суд звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлені наслідками для конкретних осіб, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Тому, враховуючи наведене і, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає обґрунтованим висновок про необхідність продовження до обвинуваченого виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення вищевказаних ризиків.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 08.07.2003 року № 14-рп/2003, тяжкість злочину не є єдиною підставою для обрання виключного запобіжного заходу, як тримання під вартою, а враховується разом з іншими обставинами по справі.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відтак, виключно у сукупності з усіма наведеними вище обставинами, для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та для запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, за відсутності доказів щодо неможливості тримання обвинуваченого під вартою, в тому числі за станом здоров'я, із врахуванням вимог щодо наявності наведених вище ризиків в їх сукупності, передбачених ст. 177 КПК України, а також того, що судовий розгляд не може бути закінченим до спливу строку дії попередньої ухвали суду про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, суд робить висновок про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою.
До того ж такий строк перебування обвинуваченого під вартою не можна визнати таким, що є свавільним або таким, що порушує принцип справедливої співрозмірності. Продовжуючи тримання під вартою обвинуваченому, суд застосовує таке обмеження його права на свободу, виходячи з потреб цього судового розгляду, який несе за собою великий суспільний інтерес, як суворий виняток із загального правила презумпції на користь свободи та гарантій недопущення свавільного затримання і тримання під вартою, які з огляду на практику Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України») для суду залишається домінантним керівним принципом і в цьому випадку, враховуючи мету застосування запобіжного заходу - допровадження обвинуваченого до компетентного судового органу, як того вимагають справжні інтереси суспільства щодо повного, неупередженого та як можливо швидкого у продовж розумного строку проведення цього судового розгляду.
Керуючись ст. 314, 315, 331, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, призначити до судового розгляду в залі судових засідань Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області на 27 червня 2025 року о 10 год. 40 хв.
Для судового розгляду даного кримінального провадження викликати на вказаний вище час та дату сторін кримінального провадження.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцю АДРЕСА_3 , не одруженому, не працюючому, раніше судимому, громадянину України, обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 КК України, строком на 60 днів - по 21 серпня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованому та мешканцю АДРЕСА_3 , не одруженому, не працюючому, раніше судимому, громадянину України, розмір застави у межах 70 (сімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 211960,00 гривень (двісті одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят гривень, 00 копійок).
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному розмірі протягом дії ухвали. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти, повідомивши про це Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області.
У разі внесення застави, відповідно до частини 5 статті 194 КПК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов'язки:
- прибувати до прокурора та суду за кожним викликом;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
При невиконанні обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 24.06.2025.
Суддя Мукачівського
міськрайонного суду ОСОБА_7