65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"23" червня 2025 р. Справа № 916/2112/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
розглянувши заяву (вх. № 2-930/25 від 19.06.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЧ-СТОК» про забезпечення позову у справі № 916/2112/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЧ-СТОК» (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Європейська, буд. 84/86; код ЄДРПОУ 45355343)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МІРС» (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Осипова, буд. 37, офіс 551; код ЄДРПОУ 19217374)
про визнання недійсним повідомлення, визнання правомірним перерахунку орендної плати, зменшення розміру орендної плати та зобов'язання утриматися від дій,
Товариство з обмеженою відповідальністю «РІЧ-СТОК» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІРС» із вимогами про:
1) визнання недійсним та таким, що не породжує правових наслідків, повідомлення ТОВ «МІРС» від 06.05.2025 року про розірвання Договору оренди №1772 від 16 лютого 2024 року в односторонньому порядку;
2) визнання правомірним перерахунку орендної плати, здійсненого ТОВ «РІЧ-СТОК» за період з травня 2024 року по червень 2025 року;
3) зменшення розміру орендної плати на 35,2% за весь період не переданого до експлуатації підвального приміщення з травня 2024 року дотепер;
4) зобов'язання відповідача утриматися від дій, спрямованих на виселення позивача до остаточного рішення суду.
В обґрунтування позову посилається на укладення із відповідачем, як орендодавцем, Договору оренди № 1772 від 16.02.2024 (далі - Договір), згідно якого позивач отримав у тимчасове платне користування нежитлові приміщення першого поверху та підвалу, що розташовані у будівлі по вул. Катериненській, 84/86 у м. Одесі. Покликається на отримання орендованого приміщення з недоліками, які відповідач зобов'язувався усунути в обмежені строки, проте не виконав своїх обов'язків, а прохання позивача з цього приводу залишав поза увагою. Звертає увагу, що недоліки приміщень ставлять під загрозу господарську діяльність позивача. З посиланням на ч. 4 ст. 762 Цивільного кодексу України та з урахуванням площі орендованого приміщення, яка непридатна до використання, зазначає про здійснення перерахунку орендної плати. Вказує, що загальна передплата за період з травня 2024 року по травень 2025 року (включно) становить 1 026 439,80 грн. Стверджує, що з січня 2025 року по квітень 2025 року (включно) загальна сума орендної плати складає 1 120 000,00 грн. Зазначає, що у травні 2025 року направив відповідачу вимогу про проведення перерахунку, з проханням підтвердити залік переплати в розмірі 946 256,00 грн у рахунок нарахованої орендної плати за січень - квітень 2025 року (1 120 000 - 946 256 = 173 744 грн). Однак, відповіді на зазначену вимогу не отримав. Вважає, що відповідач, із врахуванням не передачі в належному стані підвального приміщення, отримав на 104 239,80 грн більше, ніж повинен був отримати. При цьому позивач покликається на те, що 07.05.2025 отримав від відповідача лист про розірвання договору в односторонньому порядку на підставі затримки платежу понад 15 днів, в якому також містилась вимога про звільнення приміщення до 20.05.2025. Такі дії відповідача позивач вважає неправомірними, оскільки затримка оплати обумовлена належним і обґрунтованим перерахунком орендної плати відповідно до ст. 762 ЦК України. На переконання позивача, приміщення площею 342,2 кв.м не могло використовуватись за призначенням, отже обов'язок платити за квадратні метри, не придатні для використання, відсутній. Позивач вказує, що прострочення сплати повної суми зумовлене неправомірною поведінкою самого відповідача, що виявилося у невиконанні обов'язку з передачі придатного до виконання майна.
Ухвалою від 16.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2112/25, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.07.2025, запропоновано відповідачу скористатися правом на подання відзиву.
18.06.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
19.06.2025 від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом:
1) зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «МІРС» подати заявку про відновлення енергопостачання в орендованому приміщенні за адресою: 65025, м. Одеса, вул. Катерининська, 84/86;
2) заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «МІРС» втручатися в господарську діяльність шляхом обмеження електропостачання, водопостачання та інш. до вирішення справи у суді.
Заяву мотивовано тим, що з 26.05.2025 відповідач подав до АТ «ДТЕК Одеські електромережі» оплатну заявку про відключення енергопостачання, яку було виконано. Покликаючись на умови Договору, позивач зазначає, що відповідач взяв на себе обов'язок не втручатися в господарську діяльність позивача, незважаючи на що, примусово припинив енергопостачання, що унеможливлює ведення господарської діяльності в орендованому приміщенні. Вказує, що звертався до відповідача з письмовою вимогою про відновлення енергопостачання, однак зазначена вимога залишена без уваги. У заяві також зазначається, що адвокат позивача зверталася до АТ «ДТЕК Одеські електромережі» з адвокатським запитом про надання інформації щодо підстав відключення енергопостачання, однак, отримала відмову у наданні інформації. Звертає увагу, що під час телефонної розмови з оператором та при поданні заявок про відновлення енергопостачання, позивачу повідомили, що електропостачання відключено за оплатною заявкою ТОВ «МІРС» та може бути відновлено лише за заявкою останнього.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За змістом ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відтак, обраний позивачем захід забезпечення позову у вигляді зобов'язання відповідача подати заявку про відновлення енергопостачання не передбачено частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим вимога позивача забезпечити позов у такий спосіб задоволенню не підлягає.
Щодо іншого заходу забезпечення позову, який просить вжити позивач, а саме заборонити відповідачу втручатися в господарську діяльність шляхом обмеження електропостачання, водопостачання та інш. до вирішення справи у суді, суд зазначає наступне.
Так, частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Водночас, за частиною 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суд зазначає, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення/істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю (грошових коштів) або погіршення за якістю майна тощо на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Означена позиція також узгоджується з постановами Верховного Суду, зокрема у справах № 911/207/20 від 16.06.2020, № 910/12641/19 від 15.06.2020 та № 910/18384/15 від 10.06.2020.
Суд зазначає, що на даному етапі не розглядається, не оцінюється та не вирішується питання обґрунтованості позовних вимог та перспектив їх задоволення.
Як вже було зазначено, предметом позову у даній справі є немайнові вимоги про:
1) визнання недійсним та таким, що не породжує правових наслідків, повідомлення ТОВ «МІРС» від 06.05.2025 року про розірвання Договору оренди №1772 від 16 лютого 2024 року в односторонньому порядку;
2) визнання правомірним перерахунку орендної плати, здійсненого ТОВ «РІЧ-СТОК» за період з травня 2024 року по червень 2025 року;
3) зменшення розміру орендної плати на 35,2% за весь період не переданого до експлуатації підвального приміщення з травня 2024 року дотепер;
4) зобов'язання відповідача утриматися від дій, спрямованих на виселення позивача до остаточного рішення суду.
Оскільки у даному випадку позивач звернувся до суду із немайновими вимогами, у такому разі згідно сформульованої у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 правовій позиції, при вирішенні питання щодо необхідності запровадження забезпечувальних заходів має досліджуватися достатність і обґрунтованість припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Водночас, за приписами ст.ст. 13, 14, 74 Господарського процесуально кодексу України обов'язок доведення обґрунтованості припущення виникнення та існування відповідних ризиків покладається на позивача як ініціатора вжиття забезпечувальних заходів.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1, 3 ст. 74 передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 ГПК України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом з тим, на переконання суду, позивачем наразі не надано доказів, які б свідчили про обґрунтованість загрози вчинення відповідачем дій, які б утруднили або унеможливили ефективний судовий захист у межах цього провадження.
Визначені у заяві дії відповідача щодо подачі оплатних заявок на відключення електроенергії за адресою орендованого приміщення не підкріплені жодними належними та допустимими доказами, а отже розцінюються судом як припущення заявника.
Крім того, обраний позивачем захід забезпечення позову шляхом заборони відповідачу втручатися в господарську діяльність шляхом обмеження електропостачання, водопостачання та інш. не є співмірними з предметом позову, що суперечить ч. 4 ст. 137 ГПК України.
За таких обставин, враховуючи те, що перший запропонований позивачем захід забезпечення позову шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії не передбачено ч. 1 ст. 137 ГПК України, а необхідність вжиття іншого заходу, який водночас є неспівмірним з предметом позову, не доведено належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви ( вх. № 2-930/25 від 19.06.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЧ-СТОК» про забезпечення позову у справі № 916/2112/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили 23 червня 2025 р. та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги в строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.В. Волков