65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"23" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1132/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу №916/1132/25
за позовом: Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 7, код ЄДРПОУ 05523398)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМГ-БУД» (68602, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Ізмаїл, вул. Українська, буд. 44, код ЄДРПОУ 41347695)
про стягнення 463689,54 грн., -
Суть спору: Акціонерне товариство «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМГ-БУД» про стягнення 463689,54 грн., з яких: 184958,95 грн. основного боргу, 180345,93 грн. пені, 48190,67 грн. 10% річних та 50193,99 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» обгрунтовані невиконання відповідачем взятих на себе зобов?язань за договором поставки бетонних сумішей готових та будівельних розчинів №БТРО_2022/01/069 від 19.01.2022.
Ухвалою суду від 31.03.2025 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з виявленими недоліками позовної заяви та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали.
10.04.2025 за вх.№11653/25 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1132/25; визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; роз?яснено сторонам про можливість подання відповідно до ч.7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи; запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; зобов?язано позивача надіслати або вказати можливий термін надсилання оригіналів всіх поданих до суду в додатку до позовної заяви письмових доказів (для огляду суду).
16.05.2025 за вх.№15652/25 до суду від позивача надійшли оригінали поданих до суду в додатку до позовної заяви письмових доказів, які оглянуто судом.
15.04.2025 на адресу відповідача по справі судом було направлено копію ухвали суду від 14.04.2025 про відкриття провадження у справі. 25.04.2025 до суду надійшло поштове повернення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Окрім того, з метою вчинення всіх можливих дій для повідомлення відповідача про розгляд справи №916/1132/25, судом також додатково надіслано ухвалу суду від 14.04.2025 на наявні в матеріалах справи електронні поштові адреси: tmgbud2021@gmail.com та 4252018@gmail.com. Відтак, господарський суд констатує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом, судом було надано час для забезпечення відповідачу процесуальних прав на подання позиції у справі, заяв, клопотань. Натомість відповідач відзив на позов і жодних доказів, заяв/клопотань до суду не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином, відтак у відповідності до ч.9 ст. 165 ГПК України суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
У зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 15 квітня 2025 року №235/2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб.
Справа №916/1132/25 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Жодних заяв та/або клопотань, пов?язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв?язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
19.01.2022 між Акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» (далі - АТ «ЗЗБК ім. Ковальська», позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТМГ-БУД» (далі - ТОВ «ТМГ-БУД», відповідач, покупець) укладений договір поставки бетонних сумішей готових та будівельних розчинів №БТРО_2022/01/069.
Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю на умовах цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити бетонні суміші готові та будівельні розчини, які надалі іменуються «Товар», в асортименті та за цінами, визначеними сторонами у видаткових накладних.
Згідно з п.2.2 договору поставка товару покупцю здійснюється автомобільним транспортом на умовах згідно Інтеркомерс 2020: поставка бетонних сумішей готових та будівельних розчинів покупцю здійснюється спеціалізованим автомобільним транспортом (АБЗ) на наступних умовах: FCA - склад постачальника: м. Київ, вул. Будіндустрії, 7, або м. Київ, вул. Святошинська, 34, або м. Київ, вул. Пшенична, 2, або Київська обл., м. Ірпінь, вул. Північна, 54, або Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, 54; конкретне місце відвантаження погоджується сторонами в заявках; завантаження товару здійснюється силами та за рахунок постачальника; DAP місце призначення погоджене сторонами в заявках; покупець додатково сплачує постачальнику вартість доставки товару, яка визначається постачальником у видаткових накладних; поставка бетонних сумішей готових та будівельних розчинів за адресою: м. Київ, вул Заболотного Академіка, 1 ЖК «Метрополіс».
Пунктом 2.3 договору сторони передбачили, що на товар постачальник надає покупцю наступні документи: товарно-транспортна накладна, видаткова накладна - 2 екземпляри, та документ, який підтверджує якість товару, при цьому товарно-транспортна накладна та документ, який підтверджує якість товару направляється покупцю разом з товаром; покупець зобов'язаний один екземпляр оформленої видаткової накладної повернути постачальнику протягом 5 (п'яти) днів з дати її отримання; податкова накладна повинна бути оформлена постачальником у відповідності до вимог і в порядку, передбаченому законодавством України; при цьому, сторони можуть здійснити попереднє узгодження тексту податкової накладної, в терміни, встановлені законодавством України, для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; у разі постачання товару, яке має ритмічний характер (два та більше разів на місяць) може бути складена зведена податкова накладна; датою поставки і датою переходу права власності є дата зазначена в видатковій накладній.
Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дати поставки товару; незалежно від строку оплати, покупець повинен повністю сплатити поставлений товар до закінчення строку дії договору; датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки постачальника (п.4.3 договору).
Пунктом 5.1 договору передбачено, що порушенням договору є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п.5.2 договору в разі невчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої суми; нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов'язання має бути виконане; відповідно до ст. 259 ЦК України, із змінами і доповненнями, сторони погодили, що для вимог про стягнення пені за цим договором встановлюється строк позовної давності 3 роки.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і скріплення печатками і діє до 12 квітня 2022 року (п.9.1 договору).
Факт поставки товару підтверджується відповідними накладними та актами звіряння взаємних розрахунків.
На підтвердження здійснення поставки за договором №БТРО_2022/01/069 від 19.01.2022 позивачем надано та матеріали справи містять:
1) підписані обома сторонами наступні накладні:
- накладна №24094/04882 від 23.02.2022, за якою надано послуги (поставлено товару, товарно-транспортні витрати, сума ПДВ) на загальну суму 15817,75 грн.;
- накладна №24094/07439 від 30.06.2022, за якою надано послуги (поставлено товару, товарно-транспортні витрати, сума ПДВ) на загальну суму 23463,89 грн.;
- накладна №24094/07671 від 05.07.2022, за якою надано послуги (поставлено товару, товарно-транспортні витрати, сума ПДВ) на загальну суму 26159,32 грн.;
- накладна №24094/07897 від 07.07.2022, за якою надано послуги (поставлено товару, товарно-транспортні витрати, сума ПДВ) на загальну суму 14935,57 грн.;
- накладна №24094/08002 від 08.07.2022, за якою надано послуги (поставлено товару, товарно-транспортні витрати, сума ПДВ) на загальну суму 7644,54 грн.;
- накладна №24094/08072 від 09.07.2022, за якою надано послуги (поставлено товару, товарно-транспортні витрати, сума ПДВ) на загальну суму 8351,56 грн.;
- накладна №24094/08152 від 15.07.2022, за якою надано послуги (поставлено товару, товарно-транспортні витрати, сума ПДВ) на загальну суму 38399,46 грн.;
- накладна №24094/08397 від 16.07.2022, за якою надано послуги (поставлено товару, товарно-транспортні витрати, сума ПДВ) на загальну суму 8174,81 грн.;
- накладна №24094/08448 від 18.07.2022, за якою надано послуги (поставлено товару, товарно-транспортні витрати, сума ПДВ) на загальну суму 7644,54 грн.;
- накладна №24094/08638 від 25.07.2022, за якою надано послуги (поставлено товару, товарно-транспортні витрати, сума ПДВ) на загальну суму 24701,16 грн.;
- накладна №1/10486 від 29.07.2022, за якою надано послуги (поставлено товару, товарно-транспортні витрати, сума ПДВ) на загальну суму 14256,98 грн.;
- накладна №24094/08908 від 30.07.2022, за якою надано послуги (поставлено товару, товарно-транспортні витрати, сума ПДВ) на загальну суму 31682,81 грн.;
- накладна №1/10666 від 01.08.2022, за якою надано послуги (поставлено товару, товарно-транспортні витрати, сума ПДВ) на загальну суму 7128,49 грн.;
2) наступні накладні, які за твердженнями позивача не були повернуті підписаними з боку відповідача:
- накладна №1/03590 від 04.02.2022, за якою надано послуги (поставлено товару, товарно-транспортні витрати, сума ПДВ) на загальну суму 16499,76 грн. Окрім того, в накладній міститься інформація щодо номерів перепусток (ТТН), по яким було відвантаження: №9183 від 02.02.2022, №10173 від 04.02.2022;
- накладна №1/04330 від 10.02.2022, за якою надано послуги (поставлено товару, товарно-транспортні витрати, сума ПДВ) на загальну суму 35260,74 грн. Окрім того, в накладній міститься інформація щодо номерів перепусток (ТТН), по яким було відвантаження: №11866 від 08.02.2022, №12342 від 09.02.2022, №12819 від 10.02.2022;
- накладна №1/04921 від 14.02.2022, за якою надано послуги (поставлено товару, товарно-транспортні витрати, сума ПДВ) на загальну суму 32047,74 грн. Окрім того, в накладній міститься інформація щодо номерів перепусток (ТТН), по яким було відвантаження: №13519 від 11.02.2022, №14107 від 12.02.2022, №14617 від 14.02.2022;
- накладна №24094/0413 від 21.02.2022, за якою надано послуги (поставлено товару, товарно-транспортні витрати, сума ПДВ) на загальну суму 62450,15 грн. Окрім того, в накладній міститься інформація щодо номерів перепусток (ТТН), по яким було відвантаження: №9091 від 16.02.2022, №9448 від 17.02.2022, №9820 від 18.02.2022, №10174 від 19.02.2022, №10685 від 21.02.2022;
- накладна №24094/04801 від 23.02.2022, за якою надано послуги (поставлено товару, товарно-транспортні витрати, сума ПДВ) на загальну суму 29754,52 грн. Окрім того, в накладній міститься інформація щодо номерів перепусток (ТТН), по яким було відвантаження: №11037 від 22.02.2022, №11363 від 23.02.2022;
- накладна №24094/04882 від 24.02.2022, за якою надано послуги (поставлено товару, товарно-транспортні витрати, сума ПДВ) на загальну суму 32021,30 грн. Окрім того, в накладній міститься інформація щодо номерів перепусток (ТТН), по яким було відвантаження: №11362 від 23.02.2022, №11669 від 24.02.2022;
3) підписані обома сторонами наступні товарно-транспортні накладні: товарно-транспортна накладна №8766 від 01.02.2022 щодо постачання товару за накладною №1/03490; товарно-транспортна накладна №9183 від 02.02.2022 щодо постачання товару за накладною №1/03590; товарно-транспортна накладна №9669 від 03.02.2022 щодо постачання товару за накладною №1/03490; товарно-транспортна накладна №10173 від 04.02.2022 щодо постачання товару за накладною №1/03590; товарно-транспортна накладна №10661 від 05.02.2022 щодо постачання товару за накладною №1/03490; товарно-транспортна накладна №11350 від 07.02.2022 щодо постачання товару за накладною №1/04078; товарно-транспортна накладна №11350 від 07.02.2022 щодо постачання товару за накладною №1/04078; товарно-транспортна накладна №11866 від 08.02.2022 щодо постачання товару за накладною №1/04330; товарно-транспортна накладна №12342 від 09.02.2022 щодо постачання товару за накладною №1/04330; товарно-транспортна накладна №12819 від 10.02.2022 щодо постачання товару за накладною №1/04330; товарно-транспортна накладна №13519 від 11.02.2022 щодо постачання товару за накладною №1/04921; товарно-транспортна накладна №14107 від 12.02.2022 щодо постачання товару за накладною №1/04921; товарно-транспортна накладна №114617 від 14.02.2022 щодо постачання товару за накладною №1/04921; товарно-транспортна накладна №15140 від 15.02.2022 щодо постачання товару за накладною №1/04755; товарно-транспортна накладна №9091 від 16.02.2022 щодо постачання товару за накладною №24094/04113; товарно-транспортна накладна №9448 від 17.02.2022 щодо постачання товару за накладною №24094/04113; товарно-транспортна накладна №9820 від 18.02.2022 щодо постачання товару за накладною №24094/04113; товарно-транспортна накладна №10174 від 19.02.2022 щодо постачання товару за накладною №24094/04113; товарно-транспортна накладна №10685 від 21.02.2022 щодо постачання товару за накладною №24094/04113; товарно-транспортна накладна №11037 від 22.02.2022 щодо постачання товару за накладною №24094/04801; товарно-транспортна накладна №11363 від 23.02.2022 щодо постачання товару за накладною №24094/04801.
Також 01.07.2022 між позивачем та відповідачем підписаний акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 між Акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» і Товариством з обмеженою відповідальністю «ТМГ-БУД» по договору №БТРО_2022/01/069 від 19.01.2022 (підписаний обома сторонами). У вказаному акті зазначено, що станом на 30.06.2022 сальдо на користь Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» складає: 87879,71 грн.
07.09.2022 між позивачем та відповідачем підписаний акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.07.2022 по 31.07.2022 між Акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» і Товариством з обмеженою відповідальністю «ТМГ-БУД» по договору №БТРО_2022/01/069 від 19.01.2022 (підписаний обома сторонами). У вказаному акті зазначено, що станом на 31.07.2022 сальдо на користь Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» складає: 177830,46 грн.
Окрім того, 07.09.2022 між позивачем та відповідачем підписаний акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.08.2022 по 31.08.2022 між Акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» і Товариством з обмеженою відповідальністю «ТМГ-БУД» по договору №БТРО_2022/01/069 від 19.01.2022 (підписаний обома сторонами). У вказаному акті зазначено, що станом на 31.08.2022 сальдо на користь Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» складає: 184958,95 грн.
24.03.2023 між позивачем та відповідачем підписаний акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 23.03.2023 між Акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» і Товариством з обмеженою відповідальністю «ТМГ-БУД» по договору №БТРО_2022/01/069 від 19.01.2022 (підписаний обома сторонами). У вказаному акті зазначено, що станом на 23.03.2023 сальдо на користь Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» складає: 184958,95 грн.
Окрім того, в матеріалах справи наявна податкова накладна №520 від 15.02.2022 щодо постачальника (продавця) - АТ «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» та отримувача (покупця) - «ТМГ-БУД». Відповідно до відомостей, що містяться в податковій декларації, загальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість становить 136929,79 грн.; надано наступні товари/послуги - товарно-транспортні витрати, РК М100 П12 (М5), РК М100 П12 (З) та РК М100 П12 (М10,15). В матеріалах справи міститься квитанція про реєстрацію вказаної податкової накладної за номером 9067154503.
В матеріалах справи міститься податкова накладна №677 від 24.02.2022 щодо постачальника (продавця) - АТ «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» та отримувача (покупця) - «ТМГ-БУД». Відповідно до відомостей, що містяться в податковій декларації, загальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість становить 124225,97 грн.; надано наступні товари/послуги - товарно-транспортні витрати та РК М100 П12 (З). В матеріалах справи міститься квитанція про реєстрацію вказаної податкової накладної за номером 9067173468.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено постачання товару в рамках договору №БТРО_2022/01/069 від 19.01.2022 в період з 04.02.2022 по 01.08.2022 на загальну суму 482958,95 грн. Однак відповідач лише частково розрахувався за отриманий товар, лише у розмірі 298000 грн. Відтак, сума основної заборгованості відповідача за договором №БТРО_2022/01/069 від 19.01.2022 становить 184958,95 грн.
Позивачем здійснено розрахунки пені, 10% річних та інфляційних втрат на загальну суму заборгованості 184958,95 грн. за період з 16.08.2022 по 24.03.2025. Так, позивачем нараховано 50193,99 грн. інфляційних втрат, 180345,93 грн. пені та 4205,92 грн. 10% річних.
Невиконання відповідачем своїх зобов?язань з оплати отриманого товару за договором №БТРО_2022/01/069 від 19.01.2022 стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Згідно з п.п. 5,6 ч.1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч.1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов?язання, що виникає між суб?єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб?єкт (зобов?язана сторона, у тому числі боржник) зобов?язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб?єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб?єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов?язаної сторони виконання її обов?язку.
Згідно зі ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов?язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов?язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов?язаної сторони виконання її обов?язку.
У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов?язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку; зобов?язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов?язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Положеннями п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов?язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов?язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов?язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов?язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов?язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч.1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов?язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов?язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч.1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.
За ч.ч. 1,2 ст. 662 ЦК України продавець зобов?язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 663 ЦК України продавець зобов?язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 689 ЦК України передбачено, що покупець зобов?язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Згідно з ч.1 ст. 691 ЦК України покупець зобов?язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч.1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов?язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов?язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу; у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов?язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов?язання.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов?язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позивачем визначено предмет спору як зобов'язання за договором поставки №БТРО_2022/01/069 від 19.01.2022, що виникли між сторонами при постачанні товару у період з 31.01.2022 по 01.08.2022 на загальну суму 482958,95 грн., з яких відповідачем сплачено 298000 грн.
На підтвердження здійснених поставок позивачем надано підписані обома сторонами накладні за 23.02.2022, 30.06.2022 та за період з 05.07.2022 по 01.08.2022, а також накладні, які за твердженнями позивача не повернуті відповідачем, за період з 04.02.2022 по 24.02.2022.
Водночас відомості щодо здійснення постачання за накладними №1/03590 від 04.02.2022, №1/04330 від 10.02.2022, №1/04921 від 14.02.2022, №24094/04113 від 21.02.2022 та №24094/04801 від 23.02.2022 та №24094/04882 від 24.02.2022 містяться у товарно-транспортних накладних №11866 від 08.02.2022, №12342 від 09.02.2022, №12819 від 10.02.2022, №13519 від 11.02.2022, №14107 від 12.02.2022, №14617 від 14.02.2022, №9091 від 16.02.2022, №9448 від 17.02.2022, №9820 від 18.02.2022, №10174 від 19.02.2022, №10685 від 21.02.2022, №11037 від 22.02.2022, №11363 від 23.02.2022 відповідно. Вказані товарно-транспортні накладні містять підписи обох сторін. А також відомості про непідписані накладні містяться в акті звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 23.03.2023, який підписано обома сторонами. Зокрема у вказаному акті сторонами зафіксовано номери, дати накладних, а також суму поставленого товару/наданих послуг.
Окрім того, господарський суд зазначає, що зазначені позивачем накладні №1/02977, №1/03490, №1/04078 та №1/04755 на суму 25463,62 грн., 25846,73 грн., 12905,20 грн. та 14369,62 грн. відповідно в матеріалах справи відсутні, однак відомості про останні містяться у товарно-транспортних накладних №876 від 01.02.2022, №9669 від 03.02.2022, №10661 від 05.02.2022, №11350 від 07.02.2022, №15140 від 15.02.2022 відповідно. Вказані товарно-транспортні накладні містять підписи обох сторін. А також відомості про вказані накладні містяться в акті звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 23.03.2023, який підписано обома сторонами. Зокрема у вказаному акті сторонами зафіксовано номери, дати накладних, а також суму поставленого товару/наданих послуг.
Також господарський суд бере до уваги, що позивачем зареєстровано відповідні податкові накладні щодо надання послуг/постачання товарів за договором поставки №БТРО_2022/01/069 від 19.01.2022, вказані податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних; як зазначено позивачем, органи ДПС України не повідомляли позивача про наявність розбіжностей в реєстрі виданих та отриманих накладних, які реєструвались відповідачем.
Таким чином, господарський суд, керуючись принципом вірогідності доказування, приходить до висновку, що поставка товару у період з 31.01.2022 по 01.08.2022 відповідачу підтверджується сукупністю наявних в матеріалах справи доказів, відповідачем підписано всі надані акти звіряння розрахунків за поставлений товар, у тому числі і акт від 24.03.2023 за період з 01.01.2022 по 23.03.2023, а також відповідачем не надано будь-яких заперечень стосовно встановлених обставин, з огляду на що суд вважає, що відповідач зобов'язаний погасити наявну перед позивачем заборгованість за договором поставки №БТРО_2022/01/069 від 19.01.2022 щодо поставленого товару.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов?язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов?язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб?єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з?ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов?язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов?язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об?єктивного з?ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обгрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарським судом за наявними матеріалами справи встановлено, що між сторонами у справі виникли договірні відносини, за якими позивач зобов??язався передати відповідачу певний товар, а відповідач в свою чергу зобов?язався прийняти і оплатити його. Відтак, з обставин, встановлених судом, вбачається належне виконання позивачем взятих на себе зобов?язань з поставки товару, що підтверджується наявними первинними документами. Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача заперечень щодо якості, кількості поставленого товару, який прийнятий відповідачем, тому відповідач зобов?язаний оплатити повну вартість поставленого позивачем товару. Доказів повної оплати поставленого товару відповідачем до суду не надано і матеріали справи не містять.
З урахуванням норм чинного законодавства, засад справедливості, добросовісності та розумності, концепції вірогідності доказів, оцінюючи дії обох сторін у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що матеріали справи не містять наданих відповідачем у встановлений строк обґрунтованих заперечень, належних та допустимих доказів на спростування обставин, які доводить суду позивач, а також з урахуванням поставки позивачем визначеного товару та несплатою відповідачем за нього, господарський суд вважає доведеними та підставними позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 184958,95 грн. основного боргу.
Іншого відповідачем не доведено.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача десяти відсотків річних та інфляційних втрат, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов?язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з п.4.3 договору покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дати поставки товару.
Таким чином, відповідач порушив взяті на себе зобов?язання в частині оплати поставленого товару.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до пункту 5.2 договору в разі невчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику … 10% річних від простроченої суми.
Враховуючи факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов?язань у вигляді неоплати поставленого товару, позивачем правомірно застосовано до відповідача відповідальність у вигляді нарахування 10% річних та інфляційних втрат. Встановивши вірність розрахунків за визначений позивачем період (16.08.2022-24.03.2025) та відповідність вимогам чинного законодавства, враховуючи встановлення судом факту неналежного виконання відповідачем зобов?язань з оплати поставленого йому позивачем і прийнятого ним товару, а також приймаючи до уваги не надання відповідачем контррозрахунків нарахованих сум, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 48190,67 10% річних та 50193,99 грн. інфляційних втрат.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сплата пені передбачена п.5.2 договору поставки №БТРО_2022/01/069 від 19.01.2022 - в разі невчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення…; нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов'язання має бути виконане; відповідно до ст. 259 ЦК України, із змінами і доповненнями, сторони погодили, що для вимог про стягнення пені за цим договором встановлюється строк позовної давності 3 роки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 по справі №911/952/22 вказала, що застосування в тексті господарського договору формулювання «за кожен день прострочення» не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує її механізм визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором. Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором.
Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що умовами п.5.2 договору сторонами було узгоджено збільшення строку нарахування пені до 3 років. Відтак, позивачем правомірно здійснено нарахування пені з 16.08.2022 по 24.03.2025.
Отже, перевіривши розрахунки позивача, а також приймаючи до уваги не надання відповідачем контррозрахунків нарахованих сум, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 180345,93 грн. пені.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМГ-БУД» на користь Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» 184958,95 грн. основного боргу, 180345,93 грн. пені, 48190,67 грн. 10% річних та 50193,99 грн. інфляційних втрат.
Іншого відповідачем не доведено.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМГ-БУД» (68602, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Ізмаїл, вул. Українська, буд. 44, код ЄДРПОУ 41347695) на користь Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 7, код ЄДРПОУ 05523398) 184958 /сто вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят вісім/ грн. 95 коп. основного боргу, 180345 /сто вісімдесят тисяч триста сорок п'ять/ грн. 93 коп. пені, 48190 /сорок вісім тисяч сто дев'яносто/ грн. 67 коп. 10% річних, 50193 /п'ятдесят тисяч сто дев'яносто три/ грн. 99 коп. інфляційних втрат та 5564 /п'ять тисяч п'ятсот шістдесят чотири/ грн. 27 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 23 червня 2025 р.
Суддя Ю.С. Бездоля