65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"20" червня 2025 р.м. Одеса Справа№ 916/3240/23(916/5360/24)
Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.
за участі секретаря судового засідання Васильєвої К.О.,
дослідивши матеріали справи
за позовом: ліквідатора Приватного підприємства «Юр-Про» (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15; код ЄДРПОУ 37479178) арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича (65001, м. Одеса, вул. Садова, буд. 18, офіс №5),
до відповідачів: 1). ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );
2). ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 );
3). ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ),
про покладення субсидіарної відповідальності в межах справи №916/3240/23 про банкрутство Приватного підприємства «Юр-Про» (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15; код ЄДРПОУ 37479178) та солідарне стягнення 7 056 003,12 грн.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін та учасників:
позивач: ліквідатор Приватного підприємства «Юр-Про» арбітражний керуючий Дарієнко Віктор Дмитрович;
від відповідачів: представник ОСОБА_2 - адвокат Микитенко Валерій Іванович (приймав участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду);
Судове засідання 20.06.2025 р. проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ліквідатор Приватного підприємства «Юр-Про» арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. звернувся до господарського суду із позовною заявою до колишнього керівника та засновників банкрута ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про покладення субсидіарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів в межах справи №916/3240/23 про банкрутство Приватного підприємства «Юр-Про» та солідарне стягнення 7 056 003,12 грн.
Підставою подання до господарського суду даного позову, ліквідатор банкрута вказує неправомірні дії та бездіяльність колишнього керівника та засновників Приватного підприємства «Юр-Про», які свідчать, що ці посадові особи діяли недобросовісно та здійснювали дії щодо умисного доведення Приватного підприємства «Юр-Про» до банкрутства.
Предметом зазначеного позову є покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства.
Позивач ліквідатор ПП «Юр-про» арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. посилається на те, що розпорядник майна за результатами проведення інвентаризації майна боржника не виявив; керівником боржника Жиліним С.М. проведення інвентаризації не призначено, вимоги постанови суду про визнання ПП «Юр-про» банкрутом не виконано, документи, печатки, штапми, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору керівником підприємства не передані; на підставі акту перевірки 06.04.2018р. ГУ ДФС у Черкаській області виникла податкова заборгованість, при цьому у підприємства не було в наявності майна та інших активів для її погашення; 4.12.2018 р. у підприємства виникла загроза неплатоспроможності; після прийняття податкової вимоги засновники боржника та директор здійснили реєстраційні дії по виходу зі складу засновників та припинили управління підприємством та контроль над ним; керівництвом боржника за весь період з моменту виникнення податкового боргу не було вчинено жодних активних дій для його погашення чи добровільного припинення підприємства у порядку, передбаченому ЦК України, що спричинило визнання його банкрутом; за період з 12.12.2018р. по 17.12.2018р. боржником були здійснені грошові перекази на суму 2 887 400 грн. на користь підприємств, викладені обставини можна розглядати як умисне ухилення засновників та керівника боржника від сплати податків, умисні дії призвели до фактичного ненадходження до бюджетів коштів в особливо великих розмірах.
До позову додано докази наявності податкового боргу, запит про надання інформації ліквідатора керівнику боржника Жиліну С.М., витяги стосовно підприємств, яким перераховано кошти. До заяви про усунення недоліків позовної заяви додано аналіз фінансового стану боржника, інвентаризаційні описи, копії Статуту ПП «Юр-Про», протоколи загальних зборів засновників боржника, договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі боржника.
Відповідач ОСОБА_2 надала відзив на позов (т.2 а.с.74-77), в якому зазначено, що позов необґрунтований, заявлений через 6 років та підлягає відхиленню з таких підстав. Після проведення державної реєстрації ПП «ЮР-ПРО» і до прийняття рішення про вихід її зі складу засновників ПП «ЮР-ПРО» та укладення в 2018 році Договору купівлі- продажу частки в Статутному фонді даного підприємства:
- жодного разу не брала участі в проведенні загальних зборів засновників Приватного підприємства «ЮР-ПРО» з будь-яких питань Порядку денного, так як такі збори не збиралися;
- жодного разу в будь-якій формі, в період з 2011 року по 2018 рік не отримувала будь-якої інформації щодо фінансово-господарської діяльності ПП «ЮР-ПРО»;
- неодноразово, починаючи з 2013 року, пропонувала ОСОБА_1 вивести мене зі складу засновників ПП «ЮР-ПРО», так як не бачила в даному статусі засновника сенсу;
- за період з 2011 року до 2018 року не брала участі в будь-якій фінансово- господарській діяльності даного підприємства, в тому числі в укладенні, погодженні чи підписанні договорів чи інших угод, а тому висновки арбітражного керуючого, зроблені на підставі Акту перевірки №150/23-0014-1007/37479178 від 06.04.2018 року про її участь в укладенні господарських договорів не ґрунтуються ні на матеріалах позовної заяви, ні на самому Акті перевірки, в якому зазначено про неї інформацію тільки як про засновника Підприємства;
- за весь період перебування в статусі засновника ПП «ЮР-ПРО» (2011-2018 роки) ій не було здійснено жодних виплат як в якості дивідендів, так і інших виплат зі сторони Підприємства;
- не була наділена правом представництва інтересів ПП «ЮР-ПРО» у взаємовідносинах з іншими структурами (державними чи приватними), в тому числі правом підпису будь-яких документів від імені Підприємства, жодних дій по управлінню Підприємством я ніколи не здійснювала і здійснювати не мала наміру;
- не мала доступу до будь-якого банківського рахунку ПП «ЮР-ПРО» з моменту його державної реєстрації і до цього часу, не брала участі в їх відкритті, функціонуванні чи закритті, не була їх розпорядником чи підписантом, і не володіла і не мала змоги володіти будь-якою інформацією щодо їх функціонування;
- жодного доступу до фінансово-господарських документів ПП «ЮР-ПРО» з моменту його державної реєстрації і до моменту мого виходу зі складу засновників у неї не було, тому не могла передати їх арбітражному керуючому Дарієнку В.Д., який з такою вимогою і не звертався;
- постанова господарського суду Одеської області від 23 лютого 2024 року у справі №9916/3240/23 про визнання ПП «ЮР-ПРО» банкрутом містить наступну інформацію - «Розпорядник майна боржника у звіті зазначає, що за результатами проведення процедури розпорядження майном боржника, яку було введено 31.08.2023р., дійшов наступних висновків щодо фінансово-господарського стану ПП «Юр-Про»: ... об'єктивно неможливо встановити факт наявності або відсутності ознак доведення до банкрутства, приховування банкрутства через відсутність необхідних для вирахування відповідних показників документів.»;
- твердження арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. про не виконання обов'язку виконати вимоги ст. 34 КУзПБ, вказує на її недобросовісність вважає надуманими, так як Кодекс України з питань банкрутства почав свою дію в 2019 році, а я перестала бути засновником ПП «ЮР-ПРО» ще в 2018 році.
Відповідач ОСОБА_2 вважає, що додані до позовної заяви додатки вказаної обставини не спростовують вказаного у відзиві.
В обґрунтування заперечень посилається на позиції постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №910/3438/13, від 16.06.2020у справі № 910/21323/16, від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 15.02.2023 № 902/1078/16, від 07.03.2023 № 911/101/21 (911/3174/21).
Відповідач ОСОБА_4 надала відзив на позов (т.2 а.с.86-89), який за змістом повністю ідентичний відзиву на позов ОСОБА_2 та містить висновок про необґрунтованість та відхилення позову.
Відповідач ОСОБА_1 надав суду відзив на позов (т.2 а.с.99-103), в якому вказує, що у позові слід відмовити внаслідок необґрунтованості та недоведеності з наступних підстав.
З викладеними в Акті перевірки№150/23-00-141007/37479178 від 06.04.2018 року висновками я не погоджувався, так як згідно висновків контролюючого органу, викладених в Акті №332/23-00-13-214/2420601637 від 11.08.2017 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем Мкртчяном Араіком Рафіковичем (РНОКПП НОМЕР_4 ) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 було підтверджено реальність фінансово-господарських відносин між ПП «Юр-Про» та ФОП Мкртчян А.Р. з приводу постачання від ПП «Юр-Про» на користь ФОП «Мкртчян А.Р. товарно-матеріальних цінностей (горіх волоський в шкаралупі, ядро волоського горіха, гарбузове насіння), які в подальшому ФОП Мкртчян А.Р. реалізовував за межі митної території України по зовнішньоекономічним контрактам.
Невизнання контролюючим органом первинних фінансово-господарських документів, якими підтверджувався факт придбання товарно-матеріальних цінностей, не може означати саму відсутність (нереальність) господарської операції, так як товар нізвідки не може взятися, в той час як орган державної податкової служби визнає його реалізацію від ПГІ «Юр-Про» і не визнає його походження до ПП «Юр-Про».
Видана 28.12.2018 року на ім'я Чернеця С. С. довіреність за підписом нового керівника ПП «Юр-Про» Жиліна С.М. слугувала виключно для можливості подачі пакету документів для проведення реєстраційної дії «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи». Зазначена довіреність була подана до Центру надання адміністративних послуг м. Черкаси в оригіналі і має знаходитися в реєстраційній справі ПП «Юр-Про».
Твердження позивача про те, що Чернецом С.С. здійснювалось фактичне керівництво ПП «Юр- Про» після звільнення з посади директора даного підприємства нічим, окрім надуманих висновків, не підтверджується. Долучені до непідписаної ОСОБА_5 позовної заяви документи не містять жодної інформації про те. що зазначена довіреність була десь, крім ЦПАП м. Черкаси використана.
Твердження ліквідатора ПП «Юр-Про» - арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. про проживання нового керівника ПП «Юр-Про» ОСОБА_6 на окупованій російською федерацією території, і як наслідок - неможливість фактичного управління підприємством, виражають думку самого ОСОБА_5 . І нічим більше не підтверджені.
Відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території.(ст. 2 Закону)
Мільйони громадян України через бойові дії є внутрішньо переміщеними особами, і проживають поза місцем їх реєстрації (в тому числі окуповані райони Донецької та Луганської областей). Однак зазначена обставина не може бути підставою для обмеження їх в будь-яких правах як громадян України.
Станом на 2018 рік строк для звернення до суду платника податків із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого орган визначався за правилами п. 56.18 ст. 56 ПКУ (1095 днів із дня отримання такого рішення), незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове вирішення спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження.
Тобто, податкові повідомлення-рішення у відповідності до діючого на той час законодавства могли бути оскаржені протягом трьох років з дати їх отримання (до червня 2021 року) - тобто ще два з половиною роки після мого звільнення з посади директора ПП«Юр-Про». Фінансово-господарські документи в повному обсязі були передані новому керівнику ПП «Юр-Про» ОСОБА_6 , і починаючи з 28 грудня 2018 року новий керівник мав можливість використати право судового оскарження зазначених вище ППР.
Твердження позивача про те, що первинні фінансові документи ПП «Юр- Про» знаходяться в мене як колишнього керівника чи в інших відповідачів по справі - ОСОБА_3 чи ОСОБА_2 , є надуманими, так як в колишніх засновників господарські документи ніколи не перебували, до фінансово-господарської діяльності ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_2 ніколи не мали жодного відношення, не мали доступу ні до банківських рахунків підприємства, ні до укладання та виконання господарських договорів, не знали і не могли знати по фінансовий стан ПП «Юр-Про. Повідомляє, що до нього як колишнього керівника ПП «Юр-Про» ліквідатор ОСОБА_5 з таким чи іншим листом щодо фінансово-господарської документації ніколи не звертався.
Вказівка ліквідатора ПП «Юр-Про» Дарієнка В.Д. на те, що керівником ПП «Юр- Про» було здійснено заходи, направлені на закриття рахунків у банках в межах 13.08.2019 року, які були відкриті на ім'я ПП «Юр-Про». що практично, на його думку, зробило неможливим здійснення підприємством фінансово-господарської діяльності, носить виключно інформаційний характер.
До закриття рахунку, відкритому в АТ «КБ «Глобус», я не має відношення, так як припинив повноваження керівника ПП «Юр-Про» ще в грудні 2018 року. Інформація щодо керівника підприємства, який має право розпоряджатися банківським рахунком, банківськими установами відслідковуються постійно шляхом безпосереднього доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб. Фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, і розпоряджатися банківським рахунком не уповноваженій особі ніхто б не дозволив.
Вказує, що всі інші банківські рахунки (ПАТ КБ «Хрещатик», ПАТ «Реал Банк», ПАТ «Вектор Банк», АТ «Банк «Січ») закривалися виключно з ініціативи тимчасових адміністрацій, які були введені до них на підставі рішень Національного банку України про віднесення перелічених банківських установ до числа неплатоспроможних, і в їх закритті як тодішній керівник ПП «Юр-Про» жодної участі не брав.
Ліквідатором ПП «Юр-Про» Дарієнком В.Д. було проведено аналіз платежів, проведених від імені боржника на користь інших господарюючих суб'єктів, та зроблено висновок, що грошові кошти, які надійшли на рахунок ПП «Юр-Про» мали б бути перераховані на погашення заборгованості, яка виникла на підставі податкових повідомлень-рішень на користь Головного управління ДПС в Одеській області. На момент проведення платежів жодної заборгованості ГІП «Юп-Про» перед ГУ ДПС в Одеській області не існувало.
Станом на дану проведення платежів у ПП «Юр-Про» існувало ряд заборгованостей перед суб'єктами господарювання за поставлені раніше товарно- матеріальні цінності на його адресу. Крім цього, існувала також заборгованість по Договорам про відступлення права вимоги від 2016 року перед ТОВ «Регіонметал-Захід», платежі по яким філія «Рівненський райавтодор» провела в 2018 році на виконання судових рішень.
Жодного наміру ухилятися від сплати податкової заборгованості ПП «Юр-Про» не було, як керівником підприємства було проведено платежі, направлені на погашення кредиторських заборгованостей ПП «Юр-Про» перед іншими підприємствами.Про відсутність жодних претензій фінансового характеру з боку господарюючих суб'єктів до ПП «Юр-Про» свідчить також і затверджений господарським судом Одеської області реєстр вимог кредиторів, в якому вимог не заявлено та не затверджено.
Ліквідатором ПП «Юр-Про» Дарієнком В.Д. визначено, що загроза неплатоспроможності - фінансово-господарський стан боржника, що характеризуються наявність обставин, що підтверджують, що боржник протягом наступних 12 місяців не зможе виконати свої зобов'язання в строк, передбачений для їх виконання, чи здійснювати платежі за звичайними господарськими операціями, виник \ ПП «ЮР-ПРО» 04 грудня 2018 року, тобто після прийняття податковим органом податкової вимоги форми «Ю» від 04 грудня 2018 року №64071-17.
На обґрунтування суб'єктного складу субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства ПП «Юр-Про», включаючи в нього ОСОБА_1 як колишнього керівника ПП «Юр-Про» та колишніх засновників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ліквідатор Дарієнко В.Д. зазначає невиконання вимог ст. 34 КУзПБ про те, що боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі виникнення неплатоспроможності. Таким чином, кінцева дата терміну звернення до суду (04 січня 2019 року) знаходиться поза межами строку, коли я був керівником ГІП «Юр-Про», а ОСОБА_3 та ОСОБА_2 засновниками, а тому таке рішення нами як відповідачами у даній справі прийнято не могло бути.
Відповідач вважає, що ліквідатор володіючи банківською випискою з рахунку, відкритому в АТ КБ «Глобус», та будучи переконаним в тому, що банківські платежі, зроблені у грудні 2018 року, направлені виключно на ухилення від сплати податкової заборгованості, не здійснив жодного запиту на адреси зазначених ним підприємств з метою отримання копій фінансово-господарських документів по цих господарських операціях чи не ініціював господарський спір про судове стягнення з перелічених підприємств грошових коштів, отриманих без належних правових підстав.
Зазначає, що ліквідатор ПП «Юр-Про» ОСОБА_5 жодним чином, без жодних посилань на ті чи інші докази не обґрунтував заявлені в непідписаній позовній заяві позовні вимоги про притягнення його та інших відповідачів у справі - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ПП «Юр-Про».
Пояснює, що всі його дії як керівника ПП «Юр-Про» були направлені виключно в інтересах підприємства (укладення та підписання господарських договорів, договорів про відступлення права вимоги боргових зобов'язань, ініціювання судових спорів про стягнення заборгованостей (судові справи №№918/434/17. 918/445/17, 918/366/17 і т.д.).
В ході господарського обороту, можливо, і були допущені якісь недоліки в оформленні первинних документів, і які в подальшому не визналися як первинні контролюючим органом, але наміру доведення ГІГІ «Юр-Про» до банкрутства у мене та в колишніх засновників підприємства ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не було.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.12.2024 р. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/5360/24 за позовом (вх. №5504/24 від 09.12.2024 р.) ліквідатора Приватного підприємства «Юр-Про» арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича до відповідачів: 1). ОСОБА_1 ; 2). ОСОБА_2 ; 3). ОСОБА_3 , про покладення субсидіарної відповідальності в межах справи №916/3240/23 про банкрутство Приватного підприємства «Юр-Про» та солідарне стягнення 7 056 003,12 грн. Справу №916/5360/24 вирішено розглядати в межах справи №916/3240/23 про банкрутство Приватне підприємство «Юр-Про» за правилами загального позовного провадження із присвоєнням справі №916/3240/23(916/5360/24).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.02.2025 р. продовжено строк проведення підготовчого засідання у справі №916/3240/23(916/5360/24) за позовом ліквідатора Приватного підприємства «Юр-Про» арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича до відповідачів: 1). ОСОБА_1 ; 2). ОСОБА_2 ; 3). ОСОБА_3 , про покладення субсидіарної відповідальності в межах справи №916/3240/23 про банкрутство Приватного підприємства «Юр-Про» та солідарне стягнення 7 056 003,12 грн. 30 днів. Підготовче засідання у справі №916/3240/23(916/5360/24) відкладено до"17" березня 2025 р. о 15:00 год., про що повідомлено учасників справи.
Підготовче засідання у справі №916/3240/23(916/5360/24) відкладались/призначались до розгляду на 22.01.2025 р. о 14:40 год. (ухвала суду від 24.12.2024 р.); на 24.02.2025 р. о 10:20 год. (ухвала суду від 22.01.2025 р.) та на 17.03.2025 р. о 15:00 год. (ухвала суду від 24.02.2025 р.).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 р. закрито підготовче провадження у справі №916/3240/23(916/5360/24). Справу №916/3240/23(916/5360/24) призначено до розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 р. розгляд даної справи по суті відкладено на "20" червня 2025 р. о 10:20 год., про що повідомлено учасників справи.
Про відкладення розгляду справи по суті, ліквідатор Приватного підприємства «Юр-Про» арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. та представник ОСОБА_2 адвокат Микитенку В.І. були повідомлені шляхом надсилання копії ухвали до електронного кабінету користувача підсистеми “Електронний суд», про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного документу.
Інші учасники справи були повідомлені про дату час та місце розгляду підготовчого засідання у даній справі шляхом направлення копій ухвал суду на поштові адреси, а саме ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ); ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 ), що в свою чергу підтверджується наявними у матеріалах справи поштовими повідомленнями/поверненнями.
Господарським судом, за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвала Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 р. була оприлюднені у вказаному Реєстрі, тобто текст ухвал був у вільному доступі через мережу Інтернет, учасники справи та заінтересовані особи мали можливість ознайомитись з процесуальними документами суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п.п. 2,5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, ухвала Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 р. була надіслана у відповідності до вимог чинного процесуального законодавства, а тому усі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи в підготовчому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Ч. 6 ст. 12 ГПК України передбачено, що Господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Згідно із абзацом першим частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци другий, третій частини другої статті 61 КУзПБ).
Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини зазначених осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.
Метою субсидіарної відповідальності як інституту є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.
Визначене частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони).
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника; об'єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов'язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів; суб'єктами правопорушення є особи визначені частиною другою статті 61 КУзПБ; суб'єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб'єкта правопорушення).
Тлумачення положень частини другої статті 61 КУзПБ із застосуванням філологічного, системного та телеологічного (цільового) способів її інтерпретації свідчить, що у ній закріплено припис згідно з яким суб'єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.
До третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника, у зв'язку з доведенням його до банкрутства частини другої статті 61 КУзПБ відносяться будь-які особи, наслідком дій або бездіяльності яких стало банкрутство юридичної особи (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №915/1624/16).
Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов'язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з'ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.
Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини п'ятої статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), частини другої статті 61 КУзПБ (від 21.10.2019) та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв'язку між винними діями/бездіяльністю суб'єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов'язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв'язку також належить до об'єктивної сторони цього правопорушення (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17).
Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №915/1624/16).
У справі, ліквідатор банкрута в якості підстав покладення субсидіарної відповідальності на відповідачів зазначив про наявність податкового боргу, відсутність майна, зміну власників підприємства, відсутність документів, перерахування коштів контрагентам в результаті чого воно стало неплатоспроможним та було визнано банкрутом.
В обґрунтування наведеного ліквідатор у поданій заяві навів положення статуту боржника, зазначив перелік керівників та засновників, обставини виникнення заборгованості перед ДПС, яка встановлена та підтверджена рішенням суду, вимоги яких були заявлені та визнані судом у справі про банкрутство, надав аналіз фінансово-господарського стану боржника, надав виписку з банківського рахунку з банківського рахунку, витяги стосовно підприємств, яким було перераховано кошти, рішення загальних зборів учасників боржника.
Водночас, як свідчать установлені судом обставини справи, ліквідатор не надав належних та допустимих доказів, які би достеменно підтверджували вину визначених ліквідатором осіб в заяві у доведенні юридичної особи до неплатоспроможності.
Господарський суд установив, що ліквідатор боржника у цій справі лише констатував наявність податкової заборгованості, яка виникла у певний період часу до порушення справи про банкрутство засновниками та керівниками якого були певні особи.
Однак, ліквідатор не зазначив, ким конкретно та якими саме діями здійснювалось умисне погіршення фінансово-господарського стану боржника, чи була необґрунтована виплата коштів або необґрунтована та безоплатна передача майна третім особам, чи мало місце приховування засновниками (учасниками, акціонерами), керівником підприємства майна, чиї та які дії призвели до доведення до банкрутства, чи вчинялися особами, на яких пропонується покласти субсидіарну відповідальність, інші незаконні дії, що сприяли банкрутству, ким та коли приймалися нераціональні управлінські рішення, що спричинили фінансові збитки та втрати, і в чому полягає вина засновників (учасників, акціонерів), а також причинно-наслідковий зв'язок між діями/бездіяльністю зазначених вище осіб.
Суд встановив, що в матеріалах справи міститься аналіз фінансово-господарської діяльності ПП «Юр-Про» складений ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Дарієнко В.Д. 20.12.2024р. на предмет виявлення ознак неплатоспроможності, дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства, відповідно до висновків, викладених у пунктах 1,4,5 зазначено, що боржник господарську діяльність не здійснює, фінансову звітність за період з 01.01.2016р. по теперішній час не надавав; об'єктивно неможливо встановити факт наявності або відсутності ознак доведення до банкрутства, приховування банкрутства через відсутність відповідних показників документів; ПП «Юр-Про» за показниками коефіцієнту покриття, співвідношення активів та зобов'язань, а також враховуючи відсутність фінансово-господарської діяльності, що має наслідком відсутність доходів перебуває у стані надкритичної неплатоспроможності. Висновку щодо наявності ознак фіктивного банкрутства не зазначено.
При цьому, суд зазначає, що звіт за результатами проведеного аналізу фінансово господарського стану боржника, складений не у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства затверджених Наказом Мінекономіки 19.01.2006 № 14 (із змінами та доповненнями) та не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, в тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування, що узгоджується із правовою позицією Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.04.2021 у справі №915/1624/16.
Враховуючи викладене, суд не приймає до уваги аналіз фінансово-господарського стану боржника наданий ліквідатором як доказ наявності факту доведення до банкрутства ПП «Юр-Про».
Суд враховує, що рішень зборів кредиторів щодо заявлення вимог до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства у справі про банкрутство не надано.
Жодних інших доводів та доказів щодо доведення ПП «Юр-про» відповідачами боржника до стану неплатоспроможності, ліквідатор не надав, так само як і не надав жодних належних доказів на підтвердження вчинення зазначеними особами умисних дій (бездіяльності), які б призвели до погіршення платоспроможності.
Водночас суд звертає увагу, що положення частини другої статті 61 КУзПБ закріплюють та гарантують ліквідатору боржника, щодо якого здійснюється провадження у справі про банкрутство, право на звернення до господарського суду із заявою про покладення на винних осіб за доведення боржника до банкрутства субсидіарної відповідальності, що є реалізацією принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі.
Однак, таке звернення ліквідатора боржника має бути аргументованим, містити виклад обставин з наданням підтверджуючих доказів, які свідчать про наявність стверджуваного правопорушення зі сторони особи (осіб) винних за твердженням ліквідатора у доведенні боржника до банкрутства. Доведення до банкрутства для покладення субсидіарної відповідальності має відбуватись на підставі документів та фактичних даних, здобутих у процедурах банкрутства. Саме на ліквідатора як заявника відповідно до приписів частини другої статті 61 КУзПБ, статей 74, 76, 77 ГПК України покладається обов'язок доведення причинно-наслідкового зв'язку між винними діями чи бездіяльністю суб'єкта відповідальності та настанням негативних для наслідків боржника у вигляді неплатоспроможності, відсутності у нього активів для задоволення вимог визнаних судом кредиторів.
Формальне виконання ліквідатором визначеного КУзПБ обов'язку зі звернення до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності - створення легітимного вигляду дотримання/виконання вимог закону (вчинення дій "про людське око") за своєю суттю не свідчить про наявність підстав для притягнення визначених ним в заяві осіб до субсидіарної відповідальності, адже ініціювання притягнення осіб до субсидіарної відповідальності насамперед передбачає доведення причинно-наслідкового зв'язку між їх діями чи бездіяльністю таких осіб та неплатоспроможністю боржника, доведенням його до банкрутства.Такі дії ліквідатора мають підлягати критичній оцінці щодо дотримання ним принципу безсумнівної повноти дій при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника.
Як свідчать встановлені господарським судом обставини справи, ліквідатором банкрута не доведено належними та допустимими доказами стверджуваних ним обставин доведення діями чи бездіяльністю визначених ним осіб в заяві боржника до банкрутства, а заява ліквідатора не містить конкретних дій/бездіяльності щодо кожної осіб, які за його твердженням зумовили погіршення фінансово-господарського становища боржника.
Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об'єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб'єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об'єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб'єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб'єктів (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020у справі N 910/21323/16, від 15.02.2022 у справі N 927/219/20, від 15.02.2023 N 902/1078/16, від 07.03.2023 N 911/101/21 (911/3174/21)).
Відхиляючи доводи позивача суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Суд зазначає, як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов'язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з'ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.
Ураховуючи наведене, суд вважає, що підстави для задоволення заяви ліквідатора боржника та покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ПП «Юр-Про» відсутні, тому у позову відмовляє у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -
1. Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ліквідатора Приватного підприємства «Юр-Про» арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича до відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про покладення субсидіарної відповідальності в межах справи №916/3240/23 про банкрутство Приватного підприємства «Юр-Про» та солідарне стягнення 7 056 003,12 грн.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у порядку ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 23 червня 2025 р.
Копію рішення надіслати до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд": ліквідатору Приватного підприємства «Юр-Про» арбітражному керуючому Дарієнку В.Д.; представнику ОСОБА_2 адвокату Микитенку В.І.
Копію рішення надіслати: 1). ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ); 2). ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ).
Суддя Л.І. Грабован