вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"22" травня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3304/24
Суддя Господарського суду Київської області Смірнов О.Г., за участю секретаря судового засідання Дубенко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №911/3304/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДНІПРОЖИЛБУД» (02121, м. Київ, вул. Вербицького, буд. 32-А)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Вишгородміськреконструкція-1» (07301, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд.1, оф. 7)
про стягнення 330 000, 00 грн.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Ярмоленко А.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ДНІПРОЖИЛБУД» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою за вих. №б/н від 07.12.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вишгородміськреконструкція-1» про стягнення 330 000, 00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2024 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 16.12.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ДНІПРОЖИЛБУД» за вих. №б/н від 07.12.2024 залишено без руху в порядку ч. 1 ст. 174 ГПК України.
23.12.2024 через систему “Електронний суд» від позивача надійшла заява, відповідно до якої усунуто недоліки, які зумовили залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 30.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.02.2025 о 10:00.
31.01.2025 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:
- cпірна земельна ділянка площею 2,4 га (2,3718) з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003 за адресою провулок Прожекторний м. Вишгород Київська область, що відведена під розміщення масиву багатоквартирних житлових будинків, раніше перебувала у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрожилбуд», на підставі Договору оренди земельної ділянки від 20.01.2006 зі змінами та доповненнями зі строком дії вказаного Договору до 20.01.2020;
- 24.12.2019 рішенням 59 сесії VII скликання Вишгородської міської ради Київської області за №59/34 Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпрожилбуд» у поновленні дії вказаного вище Договору оренди земельної ділянки відмовлено (заперечено);
- таким чином, орендована позивачем спірна земельна ділянка площею 2,4 га з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003 за адресою провулок Прожекторний у м. Вишгород Київської області цілком у законний спосіб вибула з користування (володіння) позивача;
- у подальшому, вказана вище земельна ділянка у законний спосіб була передана Вишгородською міською радою Київської області в оренду відповідачу на підставі рішення міської ради від 17.03.2020 №61/42 «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» та Договору оренди земельної ділянки від 17.03.2020 за реєстром 427, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А.;
- в матеріалах справи відсутні достатні, належні та допустимі докази нашої вини у правовідносинах з позивачем за Договором про співробітництво б/н від 20.08.2012, що послугувало б підставою до відповідальності за порушення зобов?язання;
- матеріали справи не містять жодних письмових доказів щодо виконання саме позивачем хоча б одного з пунктів та розділів Договору про співробітництво б/н від 20.08.2012;
- у діях керівництва підприємства відповідача відсутня будь-яка пряма вина і зокрема з необережності, а також відсутній будь-який умисел, направлений на невиконання взятих на себе договірних зобов?язань за Договором про співробітництво.
31.01.2025 на адресу суду від відповідача надійшла заява про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву.
31.01.2025 на адресу суду від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності.
В судовому засіданні 13.02.2025 судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву та оголошено перерву до 06.03.2025 о 15:00.
17.02.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
03.03.2025 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
У судовому засіданні 06.03.2025 судом закрито підготовче провадження у справі №911/3304/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.04.2025 о 14:30.
У судовому засіданні 10.04.2025 судом оголошено перерву до 08.05.2024 о 14:00.
08.05.2025 на адресу суду від відповідача надійшла заява, в якій останнім зазначено про фактичні судові витрати відповідача.
У судовому засіданні 08.05.2025 судом було відкладено ухвалення та проголошення судового рішення до 15.05.2025 о 15:45.
Судове засідання призначене на 15.05.2025 о 15:45 не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Смірнова О.Г. з 13.05.2025 по 16.05.2025 включно на лікарняному.
Ухвалою суду від 19.05.2025 призначено судове засідання на 22.05.2025 о 12:30.
У судове засідання 22.05.2025 з'явився представник відповідача, який проти позову заперечив.
Представник позивача в судове засідання 22.05.2025 не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правові норми, які підлягають застосуванню, враховуючи позиції сторін, суд встановив.
Позов мотивовано тим, що між сторонами 20.08.2012 укладено Договір про співробітництво, умови якого, на думку позивача, відповідачем було порушено, внаслідок чого, позивач втратив можливість отримати нерухомість у розмірі 3% від нежитлових приміщень комерційного призначення в третій черзі об'єкта будівництва.
Так, 20.08.2012 між Приватним акціонерним товариством «Дніпрожилбуд», правонаступником якого є ТОВ “Дніпрожилбуд», (далі - позивач, Сторона - 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Вишгородміськреконструкція-1» (далі - відповідач, Сторона - 2) укладено Договір про співробітництво (далі - Договір).
Відповідно до розділу 1 Договору сторонами погоджено визначення термінів, які вживаються у Договорі, зокрема, визначено, що: будівництво - це комплекс робіт та заходів, необхідних для створення об'єкта, у тому числі (але не виключно) погоджувальні, передпроектні, проектні, будівельно-монтажні та інші роботи; ділянка - це земельна ділянка, кадастровий номер 3221810100:01:257:0003, орієнтовною площею 2,4 га, яка розташована за адресою: пров. Прожекторний, м. Вишгород, Вишгородського р-ну, Київської області, запланована для розміщення (будівництва) об'єкту; нерухоме майно - це об'єкти майна, які розташовуються на землі і не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характеристик (властивостей); об'єкт - це житловий комплекс, до складу якого входять багатоквартирні житлові будинки із вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями, окремі нежитлові будівлі.
За цим Договором Сторони зобов'язуються об'єднувати свої зусилля з метою будівництва об'єкту на ділянці та реалізації на ринку продукції Сторони 2 (нерухомого майна, побудованого на ділянці) для досягнення господарських цілей у відповідності до статутних завдань та економічних інтересів кожної із сторін цього договору (п. 3.1. Договору).
Відповідно до п. 3.2. Договору в рамках цього договору всі витрати, пов'язані з будівництвом, фінансуванням, спорудження об'єкту та введенням об'єкта в експлуатацію несе Сторона 2.
Пунктами 5.1., 5.2. Договору передбачено, що послуги із реалізації продукції Сторони 2 надаються Стороною 1 на підставі окремих завдань, які можуть оформлюватися Сторонами у вигляді додатків до цього Договору. В завданні Сторони обумовлюють вид завдання, характеристики і ціну продукції Сторони 2.
Під час виконання завдання на пошук потенційних покупців продукції Сторони 2 Сторона 1 вчиняє наступні дії:
- розміщує інформацію про продукцію Сторони 2 в базах даних агентств нерухомості, засобах масової інформації та мереж Інтернет;
- вивчає попит на нерухоме майно та здійснює пошук потенційних покупців продукції Сторони 2;
- збирає, аналізує та систематизує інформацію про потенційних покупців продукції Сторони 2;
- надає Стороні 2 інформацію про потенційних покупців продукції Сторони 2;
- організовує огляд продукції Сторони 2 потенційними покупцями та організовує проведення переговорів між потенційними покупцями та Стороною 2;
- супроводжує покупців під час оформлення договорів про набуття права власності на продукцію Сторони 2 (п. 5.3. Договору).
Згідно п. 6.3.6. Договору Сторона 2 зобов'язується, зокрема, надавати Стороні 1 завдання по реалізації своєї продукції у відповідності до п. 5.1., 5.2. цього Договору.
Сторона 2 має право, зокрема, самостійно планувати строки виконання своїх зобов'язань за цим Договором, виконання необхідних дій, вжиття заходів і т.п., спрямованих на будівництво об'єкта (п. 6.4.6. Договору).
Після завершення будівництва кожної окремої черги об'єкта та введення його в експлуатацію, за умови виконання своїх зобов'язань, передбачених розділом 5 цього договору, Сторона 1 отримує у власність (для оформлення у власність) квартири або інші приміщення в об'єкті, загальна площа яких дорівнює 5% від загальної площі всіх квартир та інших приміщень в об'єкті (п. 7.1. Договору).
Пунктом 7.2. Договору встановлено, що протягом 10 днів з дати завершення проектної документації (стадія проект) на будівництво об'єкта (відповідної окремої черги будівництва об'єкта) Сторона 1 та Сторона 2 укладають додаткову угоду до цього договору, згідно з умовами якої за Стороною 1 та Стороною 2 закріплюються нежитлові приміщення, квартири, машиномісця (у разі наявності останніх) і т.п. у складі об'єкта (відповідної окремої черги будівництва об'єкта) з врахуванням викладеного в п. 8.1. цього договору та проектної документації (складається перелік нерухомого майна, що отримуватиметься Стороною 1 після введення об'єкта (відповідної окремої черги будівництва об'єкта) в експлуатацію).
Протягом 5 (п?яти) робочих днів з дити введения Об?єкта (його, черг будівництва) в експлуатацію Сторона 1 та Сторона 2 укладають додаткову угоду до цього Договору згідно з умовами якої до переліку, складених згідно п. 7.2. цього Договору, вносяться зміни, пов?язані з проведенням технічної інвентаризації площ по Об?єкту, присвоєнням квартирам, нежитловим приміщенням і т.п. у складі Об?єкта номерів, з відповідним перерахунком фактичних (а не проектних) площ (п. 7.3. Договору).
Нерухомість у складі об'єкта передається Стороною 2 та отримується Стороною 1 згідно акту прийому-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 7.4. Договору).
Відповідно до п. 9.1. Договору строки Будівництва Об?єкта, в тому числі строки виконання будівельно-монтажних робіт, визначаються (плануються) Стороною 2 на власний розсуд ізарахуванням строку цього Договору.
Цей Договір набуває чинності з дати підписання його примірників повноважними представниками Сторін і діє протягом семи років з дати його укладення. За згодою Сторін строк Договору може були змінений (збільшений або зменшений). У випадку, якщо до закінчення зазначеного строку Договору Сторонами будуть виконані всі зобов'язання (обов'язки) та реалізовані всі права, ним (Договором) передбачені, цей Договір припиняється (п. 11.2. Договору).
У випалку, якщо внаслідок дій (бездіяльності) Сторони 2 Сторона 1 не матиме можливості реалізовувати права, передбачені цим Договором, у тому числі якщо внаслідок будь-яких дій (бездіальності) Сторони 2 Сторона І не матиме (позбавиться) можливості отримати у власність нерухоме майно (квартири, нежитлові приміщення і т.н) у складі Об?єкта, у тому числі внаслідок недотримання (порушення) Стороною 2 своїх гарантій (заяв), наведених у Розділі 2 цього Договору (чи внаслідок недостовірності зазначених заяв та гарантій), Сторона 1 мас право в односторонньому порядку відмовитися від цього Договору та/або вимагати від Сторони 2 відшкодування всіх заподіяних цим збитків в повному обсязі, у тому числі неодержані доходи, а Сторона 2 зобов'язується задовольнити зазначену вимогу (п. 12.6. Договору).
Пунктом 14.5. Договору передбачено, що до завершення Будівництва власником Об?єкта, у тому числі як об?єкта незершеного будівництва, є Сторона 2. Після завершення Будівництва Об?єкта та введення його в експлуатацію Сторона 1 набуває прово власності на квартири, нежитлові приміщення, машиномісця (в розі наявності останніх) та ін. в Об?єкті згідно умов п. 7.1. нього Договору та в порядку, визначеному чинним законодавством України.
Пунктами 14.8., 14.9. Договору встановлено, що у зв?язку з укладенням цього Договору Сторона 1 має право на отримання (після завершення Будівництва та введення Об?єкта в експлуатацію) у власність (для оформлення у власність) квартир або інших приміщень в Об?єкті, загальна площа яких дорівнює 5% від загальної площі всіх квартир та інших приміщень в Об?єкті. За клопотанням Сторони 1 та за згодою Сторін може бути укладено додаткову угоду до цього Договору, згідно з умовами якого Сторона 2 передасть Стороні 1 замість нерухомості, передбаченої п. 7.1, цього Договору грошові кошти, сума яких буде визначена Сторонами у вищевказаній додатковій угоді.
Сторони погодили, що в будь-якому випадку, Сторона 2 набуває права Забудовника щодо ділянки у розумінні Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (п. 14.10. Договору).
Додатком №1 до Договору сторони домовилися внести зміни до п. 7.1 та п. 14.8 Договору, а саме викласти їх в таких редакціях:
- п. 7.1 - після завершення будівництва об'єкта та введення його в експлуатацію, за умови виконання своїх зобов'язань, передбачених розділом 5 цього договору, Сторона 1 отримує у власність (для оформлення у власність) квартири або інші приміщення в об'єкті, загальна площа яких дорівнює 5% від загальної площі всіх квартир та 3% від нежитлових приміщень комерційного призначення в об'єкті;
- п. 14.8 - у зв'язку з укладенням цього договору Сторона 1 має право на отримання (після завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію) у власність (для оформлення у власність) квартир або інших приміщень в об'єкті, загальна площа яких дорівнює 5% від загальної площі всіх квартир та 3% від нежитлових приміщень комерційного призначення в об'єкті.
28.12.2012 між сторонами підписано Додаткову угоду до Договору.
Також, позивач в позові зазначає, що 28.12.2012 між сторонами було укладено договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 3221810100:01:257:0003, зареєстрований в управлінні Держкомзему у Вишгородському районі за №522180004000386.
Позивач вказує, що на виконання п. 6.4.1. Договору надав відповідачу право здійснювати будівництво у межах переданої йому за договором суборенди земельної ділянки.
При цьому, позивач звернувся до відповідача з листом за вих. №211/18 від 05.10.2018, згідно якого пропонував сформувати та надіслати йому завдання щодо реалізації продукції відповідача у відповідності до п. 6.3.6. Договору. Копію вказаного листа позивач долучив до матеріалів справи.
За доводами позивача відповіді на вказаний вище лист відповідач не надав.
11.06.2019 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано сертифікат серія ІУ №163191620140, що засвідчує закінчення будівництва об'єкта - Будівництво житлового комплексу за адресою: Київська обл., м. Вишгород, пров. Прожекторний, ІІI черга будівництва та його готовність до експлуатації. Копія вказаного сертифіката наявна в матеріалах справи.
26.12.2019 позивач звернувся до відповідача з листом за вих. №5664/19, згідно якого, з огляду на закінчення 20.08.2019 терміну дії Договору, запропонував відповідачу умови додаткової угоди до вказаного Договору, якими передбачалося продовження терміну дії Договору та закріплення за позивачем квартир і нежитлових приміщень в об'єкті будівництва, зокрема в ІІІ черзі будівництва - квартири загальною площею 371,17 кв.м. та нежитлові приміщення загальною площею 32,98 кв.м. Копія вказаного листа наявна в матеріалах справи.
У відповідь на вказаний вище лист відповідач листом за вих. №17/01/20-1 від 17.01.2020 повідомив позивача про відмову у внесенні змін до Договору щодо продовження його дії та відмову в укладенні додаткової угоди про закріплення за позивачем нерухомого майна, у зв'язку з невиконанням позивачем своїх договірних зобов'язань. Копія листа №17/01/20-1 від 17.01.2020 наявна в матеріалах справи.
Позивач наголошує на тому, що вказана вище відмова відповідача свідчить про його небажання добровільно виконати свої зобов'язання за Договором, тоді як саме ненадання останнім позивачу письмового завдання, згідно п. 5.1. Договору, призвело до неможливості позивачем виконати власні договірні зобов'язання, внаслідок чого відповідач і відмовив йому у передачі нерухомості, відповідно до п. 7.1. Договору.
Позивач вказує, що небажання відповідача продовжити термін дії Договору, що втратив чинність, остаточно позбавив його сподівань на отримання того на, що він розраховував під час укладення Договору, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
В позові позивач зазначає, що вина відповідача полягає у допущеній ним бездіяльності в частині належного виконання умов Договору у строк та умисного (позадоговірного) позбавлення позивача можливості скористатися переважним правом на поновлення Договору оренди земельної ділянки на якій здійснюється будівництво Об'єкта.
Протиправна поведінка відповідача полягає у його небажанні належним чином виконати умови Договору та завершити будівництво у визначені Договором строки або продовжити термін дії Договору для його належного виконання.
Шкода нанесена позивачу в даній справі вимірюється вартістю 5 квадратних метрів нежитлових приміщень в третій черзі об'єкта будівництва.
Причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача шкоди полягає у неналежному виконанні відповідачем умов Договору, що призвело до неможливості позивача отримати нежитлові приміщення в третій черзі об'єкта будівництва.
Згідно викладених у позові обставин сума збитків завданих відповідачем позивачу розрахована як добуток необхідної до передачі останньому площі приміщень 32,59 кв.м. та ринкової вартості 1 кв.м. відповідного нежитлового приміщення, що визначена відповідно до звіту про оцінку майна від 30.09.2024 та складає 330 000, 00 грн. Копія вказаного звіту наявна в матеріалах справи.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, а також заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд дійшов таких висновків.
Приписами статей 224, 225 Господарського кодексу України унормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Зазначена норма кореспондується з нормою частини першої статті 22 ЦК України, згідно з якою збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Отже, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої вищевказаними нормами законодавства, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки та причинний зв'язок між ними, а також вина, тоді як відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Так, протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб'єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки нормою права.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у справі №910/3501/18.
Водночас, реальність отримання можливого прибутку полягає не тільки в обґрунтованості таких очікувань, а і у їх правомірності.
Поряд з цим саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Приписами ст. ст. 1130, 1131 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Так, спір між сторонами у даній справі виник щодо нежитлових приміщень третьої черги об'єкта будівництва за адресою Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 8Д, будівництво яких здійснювалось на підставі укладеного між сторонами договору про співробітництво від 20.08.2012, та вартість 3% площі від загальної площі яких позивач просить стягнути як збитки.
Зі місту Договору про співробітництво, зокрема, пунктів 6.2.1, 7.1, 7.2., 7.4., 14.5, 14.8. слідує, що ним передбачено право позивача на отримання у власність, зокрема, 3% від нежитлових приміщень в об'єкті, після завершення будівництва та введення його в експлуатацію, а також відповідний порядок реалізації відповідного права шляхом укладення додаткових угод, якими закріплюються за позивачем певні приміщення із визначенням їх площі та, надалі, передачі цих приміщень за актом приймання-передачі позивачу.
До того ж, пунктом п. 14.9. Договору визначено, що за клопотанням позивача та за згодою сторін може бути укладено додаткову угоду до цього Договору, згідно з умовами якого відповідач передасть позивачу замість нерухомості, передбаченої п. 7.1. цього Договору, грошові кошти, сума яких буде визначена сторонами у вищевказаній додатковій угоді.
Згідно приписів статтей 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Водночас приписи статтей 2, 13 ГПК України презюмують принцип змагальності господарського судочинства, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 08.09.2020 у справі №926/1904/19.
Однак, позивачем не надано суду доказів наявності обставин порушення відповідачем умов Договору стосовно реалізації позивачем права на отримання у власність частини приміщень в об'єкті будівництва третьої черги, тоді як безпосереднього обов'язку відповідача передати позивачу відповідні нежитлові приміщення Договір не містить. Навпаки, умовами Договору про співробітництво від 20.08.2012 передбачено спільну діяльність сторін для досягнення позитивного результату.
Стосовно тверджень позивача щодо протиправності поведінки відповідача, яка полягає у завершенні будівництва об'єкту не в строк та відмовою продовжити термін дії Договору, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 9.1. Договору строки будівництва об'єкта, в тому числі строки виконання будівельно-монтажних робіт, визначаються (плануються) відповідачем на власний розсуд із врахуванням строку цього договору.
Таким чином, Договір не містить ані чітко визначених строків завершення будівництва в цілому або чергової його частини, ані безпосереднього обов'язку відповідача продовжити дію Договору, а, як слідує з матеріалів справи, об'єкт будівництва третьої черги, вартість приміщень в якому позивачем заявлено до стягнення, здано в експлуатацію до закінчення строку дії Договору.
Крім цього, рішенням Господарського суду Київської області від 24.06.2019 у справі №911/531/19 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпрожилбуд до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вишгородміськреконструкція-1» про визнання укладеною додаткової угоди до договору про співробітництво від 20.08.2018 у запропонованій позивачем редакції та зобов'язанні відповідача надати доповнення до додаткової угоди.
Стосовно посилання позивача на те, що вина відповідача, в тому числі, полягає в умисному (позадоговірному) позбавленні позивача можливості скористатись переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки, на якій здійснювалось будівництво об'єкта, суд звертає увагу, що вказані обставини були досліджені судом під час розгляду справи №911/207/20.
Крім того, згідно ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Посилання позивача на невиконання відповідачем умов Договору щодо надання йому завдань на реалізацію продукції оцінюються судом критично, оскільки Договором не встановлено конкретної форми та порядку надання таких завдань, п. 5.1. Договору передбачено лише альтернативу оформлення відповідних завдань у вигляді додатків до Договору.
Пунктом 6.1.7. Договору встановлено, що позивач зобов'язався негайно повідомляти відповідача про всі обставини, які перешкоджають або ставлять під сумнів досягнення мети цього договору.
Однак, позивачем не надано суду доказів реальності неодержаних ним та заявлених до стягнення доходів у загальній сумі 330 000, 00 грн., як і не надано доказів вжиття позивачем заходів, спрямованих на одержання наведеної суми коштів у якості прибутку, тоді як вартість майна, право на отримання якого у власність має позивач за Договором, не є доходом у розумінні вимог чинного законодавства, що також свідчить про доказову непідвердженість понесення позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди у заявленому розмірі.
При цьому, вимога позивача щодо покладення на відповідача упущеної вигоди ґрунтується, у відповідності до звіту про оцінку майна від 30.09.2024, на розрахунку можливого прибутку у разі продажу приміщень на ринку нерухомості, тобто має характер припущення та побудована на можливих очікуваннях.
З огляду на вказане вище, суд, за результатами дослідження наданих сторонами доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, які необхідні для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як збитки.
Наявність у п. 12.6. Договору права позивача на відшкодування заподіяних збитків у разі неможливості реалізувати передбачене Договором право не звільняє позивача від передбаченого законодавчими приписами обов'язку доведення наявності усіх елементів складу правопорушення, що є підставою для стягнення збитків.
Відтак, оскільки позивачем не доведено наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування збитків, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “ДНІПРОЖИЛБУД» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вишгородміськреконструкція-1» про стягнення 330 000, 00 грн. збитків, що спричинені не передачею 5 кв. м. нежитлових приміщень в третій черзі об'єкта будівництва житлової будівлі №8Д по вул. Набережній у м. Вишгород.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі “Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин, суд зазначає таке.
Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами, визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.
Виходячи з вимог ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.
Таким чином, оскільки судом відмовлено у задоволенні даного позову з підстав його необґрунтованості, то заява про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин не застосовуються.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю “ДНІПРОЖИЛБУД».
У судовому засіданні, яке відбулось 22.05.2025, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “ДНІПРОЖИЛБУД» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вишгородміськреконструкція-1» відмовити.
2. Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “ДНІПРОЖИЛБУД».
Повний текст рішення складено 24.06.2025.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.