номер провадження справи 27/234/24
09.06.2025 Справа № 908/3118/24
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи
за позовом: Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Форма-Пак» (вул. Сєдова, буд. 7, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 30663762)
про стягнення 1 641 447 грн 38 коп.
представники сторін
від позивача: Білик Н.О., самопредставництво, витяг з ЄДР
від відповідача: Покатаєва О.Ю., ордер серія АР № 1212887 від 17.12.2024
Суть спору:
Запорізька міська рада звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Форма-Пак» про стягнення дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2019 по 31.07.2024 в розмірі 1 641 447 грн 38 коп.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3118/24 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3118/24, присвоєно справі номер провадження 27/234/24. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 17.12.2024.
Ухвалою суду від 17.12.2024 відкладено підготовче засідання на 15.01.2025.
27.12.2024 за допомогою підсистеми “Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Форма-Пак» Покатаєвою О.Ю. подана до суду заява про вступ у справу як представника.
30.12.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “Форма-Пак» за допомогою підсистеми “Електронний суд» поданий до суду відзив на позовну заяву.
08.01.2025 за допомогою підсистеми “Електронний суд» Запорізькою міською радою подана до суду відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 15.01.2025 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 03.02.2025.
В судовому засіданні 03.02.2025 суд в порядку ст. 208 Господарського процесуального кодексу України заслухав вступне слово сторін, в порядку ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголосив протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 03.03.2025 о 12 год. 00 хв. Представники позивача та відповідача повідомлені про дату, час та місце наступного судового засідання. Також, суд зобов'язав сторін надати суду оригінали документів в обґрунтування своїх доводів та заперечень для дослідження під час судового розгляду справи по суті в порядку статті 210 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою суду від 03.03.2025 постановлено повернутись на стадію підготовчого провадження, призначено підготовче судове засідання на 31.03.2025.
В судовому засіданні 31.03.2025 судом в порядку ч. 5 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошена протокольна ухвала про перерву в підготовчому судовому засіданні до 30.04.2025.
04.04.2025 за допомогою підсистеми “Електронний суд» Запорізькою міською радою подана (зареєстрована 07.04.2025) до суду заява про збільшення розміру позовних вимог.
В прийнятті заяви позивача про збільшення позовних вимог відмовлено.
Ухвалою суду від 30.04.2025 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 13.05.2025.
13.05.2025 за допомогою підсистеми “Електронний суд» представником Запорізькою міською радою Білик Н.О. подана (зареєстрована 13.05.2025) заява, просить суд відкласти розгляд справи по суті № 908/3118/24 призначений на 13.05.2025, у зв'язку із перебуванням представника позивача на лікарняному у зв'язку з госпіталізацією з 08.05.2025 по 16.05.2025.
Також, 13.05.2025 представником Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Форма-Пак» Покатаєвою О.Ю подана до суду заява, у якій остання у зв'язку із неявкою представника позивача в судове засідання 13.05.2025 та враховуючи заяву представника позивача, просить суд відкласти розгляд справи по суті № 908/3118/24.
Пунктом 3 ст. 222 ГПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
13.05.2025 представники сторін у судове засідання в призначений час не прибули.
Розгляд справи по суті 13.05.2025 судом не розпочато, у зв'язку з неявкою учасників судового процесу.
Ухвалою суду від 13.05.2025 відкладено розгляд справи по суті, судове засідання призначено на 09.06.2025.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам позивача та відповідача, які прибули судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Судом розпочато розгляд справи по суті.
09.06.2025 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги. Просив суд стягнути з відповідача дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2019 по 31.07.2024 в розмірі 1 641 447 грн 38 коп. та надав через систему «Електронний суд» 26.05.2025 клопотання про повернення суми судового збору в розмірі 5 672 грн 73 коп., сплаченого згідно платіжної інструкції № 273 від 02.04.2025,м у зв'язку з відмовою у прийнятті заяви про збільшення розміру позовних вимог.
09.06.2025 представник відповідача підтримав свої заперечення викладені у відзив, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначивши, що відповідач неодноразово звертався до позивача з метою укладення договору оренди земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7, що підтверджується наступним. згідно рішення Запорізької міської ради № 53/46 від 26.06.2012 року «Про надання дозволу ТОВ «фірма «Форма-Пак» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Сєдова, 7 для розташування майстерні з гаражами та складів, Запорізька міська рада вирішила надати товариству з обмеженою відповідальністю «фірма «Форма-Пак» дозвіл на розроблення в установленому порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,7580 га по вул. Сєдова, 7 для розташування майстерні з гаражами (копія додається). Рішенням Запорізької міської ради від 05.11.2014 № 56/27 «Про внесення змін до рішення міської ради від 26.06.2012 № 53/46 «Про надання дозволу ТОВ «Фірма «Форма-Пак» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Сєдова, 7 для розташування майстерні з гаражами та складами», постановлено: «пункт 1 рішення міської ради від 26.06.2012 № 53/46 читати в наступній редакції: «Надати товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Форма-Пак» на розроблення в установленому порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,7580 га по вул. Сєдова, 7 для розташування майстерні з гаражами та складів для подальшої передачі її в оренду (копія додається). Згідно висновку Головного управління Держземагенства у Запорізькій області про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 8-8-03-13208/2-14 від 19.12.2014, Держземагенством було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Форма-Пак» для розташування майстерні з гаражами та складів за адресою: вул. Сєдова, 7, м. Запоріжжя, Запорізька обл. Вказаний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Запоріжжя по вул. Сєдова, 7 для затвердження та подальшої передачі земельної ділянки в оренду, ТОВ «Фірма «Форма-Пак» було передано до Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради, що підтверджується супровідним листом вих. № 08/05/15-1 від 08.05.2015 з відміткою посадової особи про прийняття документів (копія додається). Через п'ять років після подання до Запорізької міської ради проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, Запорізькою міською радою було прийнято рішення №111/3 від 26.08.2020 року «Про передачу в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Форма-Пак» земельної ділянки по вул. Сєдова, 7 для розташування майстерні з гаражами та складами. Згідно зазначеного рішення, Запорізька міська рада вирішила: 1. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Сєдова, 7 товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Форма-Пак»; 2. Встановити та затвердити товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Форма-Пак» межі та розмір земельної ділянки площею 0,7580 га по вул. Сєдова, 7 згідно з планом, що додається до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. 3. Передати в оренду строком на 10 років товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Форма-Пак» земельну ділянку площею 0,7580 га по вул. Сєдова, 7 4. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Форма-Пак»: 4.1.Після прийняття даного рішення у чотиримісячний термін отримати витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, укласти з Запорізькою міською радою договір оренди землі та здійснити державну реєстрацію права користування в установленому законодавством порядку (копія додається). На виконання даного рішення ТОВ «Фірма «Форма-Пак» 08.09.2020 року звернулося до Держгеокадастру із заявою ЗВ-9909417302020 про надання відомостей про землі в межах території адміністративно-територіальної одиниці. Згідно відповіді ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 23.10.2020 № 2034/207-20, останнім було відмовлено ТОВ «Фірма «Форма-Пак» у наданні відомостей про нормативну грошову оцінку на заяву ЗВ-9801763972020 (копія додається). 12.01.2022 ТОВ «Фірма «Форма-Пак» вчергове звернулося до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області із заявою про надання витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7. Згідно відповіді ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 17.02.2022 № 6453/33-22 останнім було відмовлено ТОВ «Фірма «Форма-Пак» у наданні запитуваної інформації (копія додається). Враховуючи вище викладене, відповідач вважає, що «ТОВ «Фірма «Форма-Пак» було вжито усіх заходів щодо укладення договору оренди земельної ділянки за адресою м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7. Крім того, відповідач зазначив, що що позивачем безпідставно заявлено про стягнення грошових коштів з відповідача за період з 01 березня 2022 по 31 грудня 2022, оскільки згідно Закону № 3050 від 11 квітня 2023 року не нараховувалася та не сплачувалася плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності), що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Тобто, грошові кошти за період з 01.03.2023 по 31.12.2023 не є безпідставно набутим майном відповідача. А, отже, відсутні правові підстави для стягнення на користь позивача безпідставно набутого майна (грошових коштів) за зазначений період, оскільки відповідач був би звільнений від обов'язку сплати земельного податку та орендної плати, та, як результат, позивач не отримав би грошові кошти за вказаний період навіть при наявності договору оренди. Відповідач у відзиві просив застосувати позовну давність.
Позивач скористався своїм правом та надав відповідь на відзив, вважає заперечення відповідача безпідставними, а позов обґрунтованим.
У судовому засіданні 09.06.2025, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.
Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.09.2024 № 396740698, Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Форма-Пак» (ідентифікаційний код юридичної особи 30663762) є власником об'єкта нерухомого майна, за адресою: м. Запоріжжя вул. Сєдова, 7, а саме споруди інв. № 21, літ. Л, загальною площею 1821,00 га, який розташовано на земельній ділянці з кадастровим номером: 2310100000:05:009:0400.
Земельна ділянка кадастровий номер - 2310100000:05:009:0400, за адресою: м. Запоріжжя вул. вул. Сєдова, 7 є належить Територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської раді на праві комунальної власності, згідно інформації Державного
Відповідно до листа Департаменту управління активами Запорізької міської ради від 22.10.2024. № 6920/01/01-07, згідно з наявною інформаційної базою договорів оренди землі, укладених Запорізькою міською радою, не обліковується договір оренди землі на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:05:009:0400.
Тобто, договір оренди земельної ділянки з Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “Форма-Пак» не був укладений.
Наведене свідчить про безоплатне та безпідставне використання Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “Форма-Пак» земельної ділянки комунальної форми власності, площею 0,758 га, кадастровий номер 2310100000:05:009:0400, з цільовим призначенням: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком, без правовстановлюючих документів, за період часу з 01.01.2019 по 31.07.2024., що є порушенням вимог ст. 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) щодо платності використання землі.
Відповідно до витягу № НВ-2300128962024 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.09.2024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:009:0400, загальною площею 0,758 га, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7, становить 12 009 524 грн 60 коп., у цінах 2024 року.
Запорізькою міською радою складено розрахунок, щодо розміру недоотриманих доходів за фактичне користування Відповідачем земельною ділянкою площею 0,758 га, з кадастровим номером 2310100000:05:009:0400, розташованою за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.01.2019 по 31.07.2024.
Відповідно до розрахунку розмір недоотриманих доходів склав: за 2019 рік з 01.01.2019 по 31.12.2019- 270 990 грн 35 коп.; за 2020 рік з 01.01.2020 по 31.12.2020- 248 407 грн 82 коп.; за 2021 рік з 01.01.2021 по 31.12.2021- 270 990 грн 35 коп.; за 2022 рік з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 298 089 грн 39 коп.; за 2023 рік з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 342 802 грн 80 коп.; за 2024 рік з 01.01.2024 по 31.07.2024 - 210 166 грн 67 коп.
Розрахунок зроблено на підставі рішення Запорізької міської ради від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», витягу НГО № НВ-23000128962024 від 23.09.2024.
Загальний розмір недоотриманих доходів за період з 01.01.2191 по 31.07.2024 склав 1 641 447 грн 38 коп., що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.
Відповідно ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Формування земельної ділянки, відповідно ст. 79-1 ЗК України, полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності від 15.10.2024 № 399254638, належне Товариству з обмеженою відповідальністю “Фірма “Форма-Пак» (ідентифікаційний код юридичної особи 30663762) (відповідачу) на праві власності об'єкт нерухомого майна у м. Запоріжжі по вул. Сєдова, 7, а саме споруди інв. № 21, літ. Л, загальною площею 1821,00 га, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером: 2310100000:05:009:0400.
Отже, земельна ділянка з кадастровим номером: 2310100000:05:009:0400 по вул. Седова, 7 у м. Запоріжжі належить на праві комунальної власності Територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради та є сформованою.
Протилежного матеріали справи не містять та сторонами не надано.
Частиною 1 статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об'єкта до набувача такого об'єкта.
Згідно з частиною 11 статті 120 Земельного кодексу України, якщо об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об'єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об'єкта нерухомого майна зобов'язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об'єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов'язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом. Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об'єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт.
Відтак, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо й не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
Згідно ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до пп. 265.1.3 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з плати за землю.
У пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України встановлено, що податок на майно належить до місцевих податків.
Згідно пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.
Відповідно пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18.
У цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Форма-Пак» не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Форма-Пак» використовувало спірну земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав, а саме: укладеного між ним та власником (Запорізькою міською радою) договору оренди.
Відповідно до листа Департаменту управління активами Запорізької міської ради від 22.10.2024 №6920/01/01-07 згідно з наявною інформаційної базою договорів оренди землі, укладених Запорізькою міською радою, не обліковується договір оренди землі на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:05:009:0400.
Згідно положень ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Несплата Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, який може бути використаний для задоволення нагальних потреб.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Форма-Пак» не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшило вартість власного майна, а Запорізькою міською радою втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), на отримання яких позивач цілком правомірно очікував.
Запорізька міська рада відповідно до вимог пунктів 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника, щодо спірної земельної ділянки.
Крім того, відповідно до вимог ст. ст. 2, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Запорізька міська рада є органом, через який територіальною громадою міста Запоріжжя безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.
Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Основою будь-якої держави є нормативно правові акти, які є обов'язковими до виконання. Без права і законодавства держава не спроможна об'єктивно управляти суспільством, забезпечувати здійснення прийнятих нею рішень, охороняти і захищати права своїх громадян. При цьому, створюючи систему органів державної влади та визнаючи свободу кожного у реалізації права на власність, держава жодним чином не мала на меті, щоб будь-який суб'єкт правовідносин міг обійти встановлений законом порядок набуття певних прав.
Саме тому, врегульовуючи відносини набуття права на власність, законодавець унормував їх шляхом встановлення відповідних процедур, з якою вимогою - недопущення порушення прав інших осіб. При цьому, кожному без винятку не надано право на зловживання чи нівелювання закону.
Використання спірної земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення позбавило Запорізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.
Як визначено в ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
У відповідності до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту ЇЇ формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
При застосуванні положень статті 120 Земельного кодексу України у поєднанні з положеннями статті 125 Земельного кодексу України у редакції, що була чинною, починаючи з 01 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об'єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об'єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об'єкт, розміщений на цій ділянці.
Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 Земельного кодексу України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.
Правовий механізм переходу права на землю у зв'язку з переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначений ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України. Виходячи зі змісту зазначених статей закону, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або користуванні колишнього власника будівлі.
Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.
Главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України (ст.ст. 116, 120-126) визначена певна процедура набуття та оформлення прав на землі комунальною власності громадянами та юридичними особами, яка передбачає звернення до власника землі (територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування) з метою подальшого оформлення права на землю. Вказана процедура є обов'язково для всіх суб'єктів земельних відносин.
Отже, з моменту набуття у власність відповідачем об'єкта нерухомості за адресою: м. Запоріжжя вул. Сєдова, 7, без подальшого оформлення прав на користування земельною ділянкою, діяльність відповідача на землях комунальної форми власності має лише видимість законної, що фактично можна віднести до зловживання правом, а саме особливого виду юридично значущої поведінки, яка полягає в соціально шкідливих учинках суб'єкта права, у використані недозволених конкретних форм у межах дозволеного законом типу поведінки, що суперечить цільовому призначенню права.
Водночас, за змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав. Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяжень які підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону виникають з моменту такої реєстрації.
Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов; набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок Іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Предметом позову є стягнення з власника об'єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщені, без належних на те правових підстав. Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України.
Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга ст. 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "є" частини першої статті 141 цього Кодексу).
За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. При цьому згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Отже, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Відповідачем не було оформлено право користування земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди та державної реєстрації права оренди.
Отже, відповідач користувався земельною ділянкою у період з 01.01.2019 по 31.07.2024 без достатніх правових підстав.
В даному випадку до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди (іншого речового права) щодо земельної ділянки, на якій розташовані ці об'єкти, відносини з фактичного користування ним без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно зі статтею 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (провадження № 14-175цс21).
Статтею 1213 Цивільного кодексу України встановлено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
З аналізу змісту норм ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, що зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов'язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.
У спірних правовідносинах наявні всі три вказані умови: відповідач зберіг майно (грошові кошти) у розмірі орендної плати, яка нараховується за володіння і користування земельною ділянкою комунальної власності за адресою: м. Запоріжжя вул. Сєдова, 7. Збереження такого майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття права власності на нерухоме майно за адресою: м. Запоріжжя вул. Сєдова, 7.
Набута відповідачем споруда інв. № 21, літ. Л, загальною площею 1821,00 га, будучи згідно зі ст. 181 Цивільного кодексу України нерухомим майном, є органічно та нерозривно пов'язаною з земельною ділянкою. Відсутність договору оренди землі має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті чого відбулося збереження відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у розмірі орендної плати.
Правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні, так як реалізація речового права на земельну ділянку згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України, п. 14.1.136 ч. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем права володіння і користування земельною ділянкою безоплатно - відсутні, так само, як і підстави для ненарахування, несплати орендної плати за землю.
Власником земельної ділянки за адресою; м. Запоріжжя вул. Сєдова, 7, протягом вищезазначеного періоду часу була територіальна громада міста Запоріжжя в особі позивача відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України, за якою всі землі в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці є комунальною власністю, за винятком земельних ділянок, які перебувають у державній або приватній власності.
Таким чином, збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення цих коштів у відповідача за рахунок їх несплати позивачеві.
Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування», що є загальновизнаною, у тому числі у практиці ЄСПЛ.
При цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю, як землекористувача, є орендна плата. Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (п.п. 14.1.125, 14.1.136 ст. 14, п. 288.5 ст. 288 Кодексу).
Відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та п.п. 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням ЇЇ розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За змістом п. 4 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення Глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Підстави та порядок стягнення коштів, які особа мала б отримати за звичайних умов, втім не отримала, визначені також ст. 22 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 224, ст. 225 Господарського кодексу України, за змістом яких упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а інша сторона додержувалась правил здійснення господарської діяльності.
За приписами ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, що завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов'язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе ніяких майнових витрат - він зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).
У той час на відміну зобов'язань, які виникають із завдання шкоди за п.4 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливим є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Форма-Пак» є набувачем, без сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, за відсутності укладеного договору.
Відповідачем збільшено вартість власного майна, а Запорізькою міського радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок Запорізької міської ради.
Запорізькою міською радою здійснено розрахунок, щодо розміру недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою за кадастровим номером 2310100000:05:009:0400, за адресою: м. Запоріжжя вул. Сєдоваа, 7, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.01.2019 по 31.07.2024.
Розмір недоотриманих доходів склав:
за 2019 рік з 01.01.2019 по 31.12.2019- 270 990 грн 35 коп.;
за 2020 рік з 01.01.2020 по 31.12.2020- 248 407 грн 82 коп.;
за 2021 рік з 01.01.2021 по 31.12.2021- 270 990 грн 35 коп.;
за 2022 рік з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 298 089 грн 39 коп.;
за 2023 рік з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 342 802 грн 80 коп.;
за 2024 рік з 01.01.2024 по 31.07.2024 - 210 166 грн 67 коп.
Загальний розмір недоотриманих доходів за період з 01.01.2019 по 31.07.2024 склав 1 641 447 грн 38 коп.
Таким чином, несплата відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору призвела до недоотримання позивачем належних йому грошових коштів у вигляді орендної плати в сумі 1 641 447 грн 38 коп.
Неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування земельною ділянкою порушує інтереси Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу.
У постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.04.2023 у справі № 357/8975/20 викладено правові висновки про те, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20 вересня 2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18) на які як на підставу касаційного оскарження посилається заявник. Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів (коштів) за безпідставне користування земельною ділянкою є за своїм змістом кондикційними. Разом з тим, для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України). Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач не надав доказів сплати позивачу недоотриманих грошових коштів у сумі 1 641 447 грн 38 коп., контррозрахунку суми, заявленої до стягнення не надав.
Щодо заперечень відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідач вказує, що у відповідності до законодавства, а саме пункт 69 підрозділу 10 Перехідні положення Податкового кодексу України, Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначений Постановою Кабінету міністрів України від 06 грудня 2022 року за №1364, а також Наказу від 22.12.2022 за № 309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, Додатком (Переліком) до вказаного Наказу, актуалізованим станом на 31.12.2022 року, у п. 2.3 Запорізька область зазначено, що вся територія Запорізького району, де Запорізька територіальна громада і м. Запоріжжя є його невід'ємною частиною, віднесені до територій на яких ведуться активні бойові дії. Згідно до наказу № 309, територія Запорізького району знаходилася в зоні активних бойових дій в період часу з 01.03.2022 по 31.12.2022. Отже, плата за землю в цей період не повинна була стягуватися.
Згідно із вимогами частини 5 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та пункту 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яким унормовано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Слід зауважити, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 06 грудня 2022 року за № 1364 визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою, згідно з додатком, за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. До територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій, території активних бойових дій та території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.
Згідно пункту 1 вказаної Постанови Кабінету Міністрів України №1364, який доповнено новим абзацом, згідно з Постановою Кабінету Міністрів № 485 вц 30.04.2024, для цілей оподаткування території активних бойових дій - це включені де переліку території активних бойових дій, території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.
Тобто, даною Постановою № 1364 передбачено її застосування безпосередньо до оподаткування, а не договірних відносин, оскільки вказівка на це прямо по тексту Постанови відсутня.
Наказом від 22.12.2022 за № 309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, додатком (Переліком) до якого в початковій редакції від 22.12.2022, в редакції від 27.01.2023, а також актуалізованим в редакції станом на 10.03.2023, у п. 1.3 «Запорізька область» зазначено, що вся територія Запорізького району, де Запорізька територіальна громада і, відповідно, м. Запоріжжя є його невід'ємною частиною, віднесені до територій можливих бойових дій.
12.12.2022 Державною податковою службою України було надано роз'яснення, в якому зазначено, що після запровадження воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ГХ, п. 69 підрозділу 10 «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - Кодекс) доповнено підпунктами 69.14, 69.16, 69.22 щодо нарахування та сплати плати за землю, екологічного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти оподаткування, розташовані в межах територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та територій, тимчасове окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Слід зазначити, земельна ділянка розташована безпосередньо у місті Запоріжжі, в межах Запорізької територіальної громади.
Відповідно до абз. 27 ст. 1 Закону України «Про оборону України» район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Відповідно до абз. 25 ст. 1 Закону України «Про оборону України» бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь - яких видів зброї (озброєння).
В даному випадку, безпосередньо на території міста Запоріжжя жодних зазначених дій з боку військових чи спецпідрозділів поліції не відбувалось.
Слід зазначити, що порушене питання щодо факту ведення на території міста Запоріжжя активних бойових дій, перебування м. Запоріжжя в окупації тощо неодноразово описувалось в багатьох рішення Господарського суду Запорізької області та Постановах Центрального апеляційного господарського суду (м. Дніпро), зокрема по справах № 908/1118/23, 908/1180/23, 908/1435/23 тощо.
Таким чином, відповідно до чинної редакції Переліку територій, станом на момент набрання чинності Законом № 3050 (06.05.2023), територія Запорізького району Запорізької області, до складу якої входить територія Запорізької міської територіальної громади, не знаходилась в зоні активних бойових дій або в зоні тимчасово окупованих російською федерацією територій України.
За таких обставин у відповідача відсутні правові підстави для звільнення від оплати орендної плати за землю за 2022 рік.
Разом з тим, в умовах воєнного стану та погіршення економічної ситуації в Україні, сплата податків, в тому числі і орендної плати за земельні ділянки, є обов'язком суб'єктів господарювання, який безпосередньо впливає на обороноздатність Держави, забезпечення фінансування заходів з розвитку територіальної громади міста Запоріжжя, виконання функцій місцевого самоврядування, а тому не сплата відповідачем орендної плати за орендовану земельну ділянку є неприпустимим.
Водночас, слід звернути увагу на те, що встановлена «податкова пільга» щодо звільнення від плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих, за період з березня по грудень 2022 року, на яку посилається відповідач, регламентована Законом України від 11.04.2023 № 3050-ІХ, тобто закріплена законодавчо у 2023 році, при цьому сам по собі обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за земельну ділянку у 2022 році існував на підставі вимог законодавства.
Податковим кодексом України (в редакції від 11.04.2023 за № 3050-ІХ) надає право коригування податкових зобов'язань виключно тим суб'єктам господарювання, орендовані земельні ділянки яких перебувають в зоні активних бойових дій, або щодо яких затверджено робочий проект землеустрою щодо консервації земельної ділянки, або у зв'язку із потенційною загрозою її забруднення вибухонебезпечними предметами.
Підстав для застосування позовної давності відповідно до відзиву відповідача також немає.
Відповідно до ст. 256 ЦК Україна позовна давність це строк в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність, згідно вимог ст. 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.
Разом з цим, п.п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу продовжуються на строк дії такого карантину. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу продовжуються на строк його дії.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» в Україні встановлено карантин строком до 03.04.2020.
У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України № 230 від 25.03.2020, № 291 від 22.04.2020, №343 від 04.05.2020, № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104, від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 530 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1423 від 23.12.2022, № 383 від 24.04.2023 строк дії карантину продовжено до 30 червня 2023 року.
Постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023р «Про відміну на території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню н території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин відмінено з 24.00 год. 30.06.2023 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому, Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на теперішній час, та на теперішній час, продовжено дія воєнного стану в Україні.
Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу. Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.
Отже, виходячи з вище наведеного, позивачем не пропущено строк позовної давності за заявлений період орендної плати з 01.01.2019 по 31.07.2024, наведені норми, строки визначені ст. 257 ЦК України були продовжені на час карантину та на період військового стану, що для заявлених вимог строки загальної позовної давності не спливли, оскільки Законами України були внесені зміни до ЦК України щодо продовження строків за ст. 257 ЦК України на час дії карантинних обмежень та на час введеного в Україні воєнного стану. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
За вказаних обставин, позовні вимоги задовольняються судом.
З відповідача на користь позивача стягується 1 641 447 грн 38 коп. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2019 по 31.07.2024.
В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 19 697 грн 37 коп. покладається на відповідача.
Статтею 4 Закону України “Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положеннями ст. 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що у 2025 році прожитковий мінімум для працездатної особи з 1 січня 2025 року становить 3028,00 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивач надав через систему «Електронний суд» 26.05.2025 клопотання про повернення суми судового збору в розмірі 5 672 грн 73 коп., сплаченого згідно платіжної інструкції № 273 від 02.04.2025, у зв'язку з відмовою у прийнятті заяви про збільшення розміру позовних вимог, що розцінюється судом, як внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір», сума судового збору підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Враховуючи викладене, суд вважає наявними підстави для повернення з Державного бюджету України, згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір», судового збору в сумі 5 672 грн 73 коп., сплаченого згідно платіжної інструкції № 273 від 02.04.2025.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Форма-Пак» задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Форма-Пак» (вул. Сєдова, буд. 7, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 30663762) на користь Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915 (отримувач: ГУК у Зап.обл/ТГ м.Запорiжжя/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку (IBAN): UA318999980314090544000008479, код класифікації доходів бюджету: 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2019 по 31.07.2024 в розмірі 1 641 447 (один мільйон шістсот сорок одна тисяча чотириста сорок сім) грн 38 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Форма-Пак» (вул. Сєдова, буд. 7, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 30663762) на користь Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915, на р/р UA058201720344270024000034816, отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, ЄДРПОУ 02140892, банк: Державна казначейська служба України м. Київ) 19 697 (дев'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто сім) грн 37 коп. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повернути з Державного бюджету України на користь на користь Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915, на наступні реквізити: отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, рахунок: UA058201720344270024000034816, ЄДРПОУ 02140892, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ)) 5 672 (п'ять тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 73 коп. судового збору надмірно сплаченого згідно платіжної інструкції № 273 від 02.04.2025.
Повний текст рішення складено та підписано 23.06.2025, після виходу судді із відпустки.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.