вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
11.06.2025м. ДніпроСправа № 904/884/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Цибульської К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області, м. Самар, Дніпропетровська обл.
до відповідача-1: Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області, с. Гупалівка, Самарівський р-н, Дніпропетровська обл.;
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Світанок", с. Михайлівка, Царичанський р-н, Дніпропетровська обл.
про визнання незаконним та скасування п. 2 рішення сільської ради, скасування державної реєстрації права оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку
Представники:
від прокуратури: Рожко Д.І., службове посвідчення, прокурор;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився.
Керівник Самарівської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом від 28.02.2025 № 62-1005вих-25, в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати п.2 рішення Гупалівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 10.12.2018 № 701-30/VІІ "Про прийняття в комунальну власність територіальної громади земельної ділянки та надання дозволу на укладання договору її оренди" в частині укладання договору оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1222381500:01:001:1251, площею 5, 56 га, з ТОВ "Агрофірма Світанок", код ЄДРПОУ 30824884;
- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,56 га, кадастровий номером 1222381500:01:001:1251, яка розташована на території Гупалівської сільської ради Самарівського району (Чернеччинської об'єднаної сільської територіальної громади), проведену за ТОВ "Агрофірма Світанок", код ЄДРПОУ 30824884 на підставі рішення державного реєстратора Царичанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 44802622 від 22.12.2018 (номер запису про право 29626211);
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Світанок" (код ЄДРПОУ 30824884) повернути земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,56 га, кадастровий номер 1222381500:01:001:1251, яка розташована на території Гупалівської сільської ради Самарівського району Чернеччинській об'єднаній сільській територіальній громаді в особі Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 20241361).
Судові витрати прокурор просить покласти на відповідачів.
Позов мотивовано тим, що Гупалівська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, яка увійшла до складу Чернеччинської сільської територіальної громади, набувши в 2019 році у комунальну власність спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану за межами населеного пункту, в порушення вимог ст.ст. 124, 127, 134, 135 Земельного кодексу України та окремих положень ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", прийняла рішення про надання дозволу на укладання договору її оренди, а ТОВ "Агрофірма Світанок" набуло право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, площею 5,56 га, з кадастровим номером 1222381500:01:001:1251 не на конкурентних засадах, без попереднього проведення земельних торгів (аукціону).
Ухвалою суду від 10.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження; справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 27.03.2025.
24.03.2025 від ТОВ "Агрофірма Світанок" до суду надійшов відзив, в якому останнє просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на таке.
Відповідач-2 вважає, що в частині позовних вимог стосовно визнання незаконним та скасування п.2 рішення Гупалівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 10.12.2018 № 701-30/VІІ "Про прийняття в комунальну власність територіальної громади земельної ділянки та надання дозволу на укладання договору її оренди", прокурором обрано неефективний спосіб захисту, у зв'язку з чим вказана вимога задоволенню не підлягає.
Крім того, відповідач-2 звертає увагу суду на те, що в даній справі позивач грубо порушив статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" та не додав до позову докази свого повідомлення до компетентного органу до подання позову, також в позові не наведені факти та докази бездіяльності компетентного органу.
Таким чином, недотримання позивачем порядку надсилання повідомлення передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", позбавило компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно звернутися до суду з позовом в інтересах держави.
Ухвалою суду від 23.03.2025 підготовче засідання відкладено на 22.04.2025.
31.03.2025 від прокуратури до суду надійшла відповідь на відзив відповідача-2, в якому прокурор вказує на те, що п. 2 рішення Гупалівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області прийнято рішення №701-30/VІІ від 10.12.2018 «Про прийняття в комунальну власність територіальної громади земельної ділянки та надання дозволу на укладання договору її оренди» підлягає визнанню незаконним та скасуванню як ефективний спосіб захисту правомірного інтересу власника.
Також, прокурор вважає, що твердження представника відповідача-2 про невиконання прокурором, перед поданням позову вимог, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» не відповідає обставинам справи та долученим до неї доказам, оскільки в даному випадку єдиним органом, який відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 80, 83 Земельного кодексу України має виключну компетенцію щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, у тому числі щодо розпорядження земельною ділянкою територіальної громади є Чернеччинська сільська рада Самарівського району, якою прийнято протиправне рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки без проведення земельних торгів, що свідчить про неналежне виконання нею повноважень у сфері земельних відносин.
Прокурор зазначає, що чинними нормами матеріального права не передбачено звернення до суду органів місцевого самоврядування з вимогами про скасування або визнання недійсними власних рішень, які суперечать законодавству.
У підготовче засідання 22.04.2025 відповідачі 1 та 2 явку повноважних представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.
У судовому засіданні 22.04.2025 прокурор не заперечував щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 22.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.05.2025.
У судове засідання 08.05.2025 представники відповідачів-1,2 явку повноважних представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Ухвалою суду від 08.05.2025 розгляд справи відкладено до 11.06.2025.
У судове засідання 11.06.2025 представники відповідачів-1,2 явку повноважних представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
У судовому засіданні 11.06.2025 прокурор підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив на позов, просив їх задовольнити.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено скорочене рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є наявність/відсутність підстав для визнання незаконним та скасування п. 2 рішення сільської ради, скасування державної реєстрації права оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку.
Звертаючись з даним позовом, прокурор вказує на те, що 10.12.2018 Гупалівською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області прийнято рішення №701-30/VІІ «Про прийняття в комунальну власність територіальної громади земельної ділянки та надання дозволу на укладання договору її оренди», відповідно до п. 2 якого вирішено дозволити укладання договору оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1222381500:01:001:1251, площею 5,56 га, з ТОВ «Агрофірма Світанок», вартість орендної плати складає 10% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
На підставі зазначеного рішення 13.02.2018 між Гупалівською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області (далі - відповідач-1) та ТОВ «Агрофірма Світанок» (далі - відповідач - 2) укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222381500:01:001:1251, загальною площею 5,56 га, без об'єктів нерухомості, терміном на 30 років, який 20.12.2018 державним реєстратором Царичанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 29626211).
Згідно із відповіддю Чернеччинської сільської ради №06/01-13 від 02.01.2025 сільською радою рішення про проведення конкурсу (земельних торгів) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1222381500:01:001:1251, загальною площею 5,56 га, не приймалося.
В свою чергу, прокурор обґрунтовуючи позовні вимоги вказує на те, що оскільки надання спірної земельної ділянки в оренду не належить до випадків, передбачених частинами 2 та 3 ст.134 Земельного кодексу України, необхідною умовою для передачі її в оренду в даному випадку є обов'язкове проведення земельних торгів (аукціону), за результатами яких органом місцевого самоврядування мало бути прийнято відповідне рішення.
Однак, згідно із відповіддю Чернеччинської сільської ради №06/01-13 від 02.01.2025 сільською радою рішення про проведення конкурсу (земельних торгів) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1222381500:01:001:1251, загальною площею 5,56 га, не приймалося.
Наведені обставини свідчать про те, що Гупалівська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, яка увійшла до складу Чернеччинської сільської територіальної громади, набувши в 2019 році у комунальну власність спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану за межами населеного пункту, в порушення вимог ст.ст. 124, 127, 134, 135 Земельного кодексу України та окремих положень ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прийняла рішення про надання дозволу на укладання договору її оренди, а ТОВ «Агрофірма Світанок» набуло право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, площею 5,56 га, з кадастровим номером 1222381500:01:001:1251 не на конкурентних засадах, без попереднього проведення земельних торгів (аукціону).
Враховуючи вищевикладене, прокурор вважає, що рішення Гупалівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області № 701-30/VІІ «Про прийняття в комунальну власність територіальної громади земельної ділянки та надання дозволу на укладання договору її оренди» підлягає визнанню незаконним та скасуванню.
Крім того, прокурор звертає увагу на те, що відповідно до частин першої, другої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Оскільки договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222381500:01:001:1251, загальною площею 5,56 га, укладений 13.02.2018 між Гупалівською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області та ТОВ «Агрофірма Світанок», без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, то він не містить всіх істотних вимог та відповідно до ч.ч.1, 2 статті 228 ЦК України є нікчемним.
Також прокурор вважає, що оскільки згідно із відповіддю Чернеччинської сільської ради №06/01-13 від 02.01.2025 сільською радою рішення про проведення конкурсу (земельних торгів) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1222381500:01:001:1251, загальною площею 5,56 га, не приймалося, що підтверджує порушення конкурентних засад набуття права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, державна реєстрація права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 5,56 га, кадастровий номер 1222381500:01:001:1251, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Позивач вважає, що з огляду на незаконність набуття ТОВ «Агрофірма Світанок» права користування спірною земельною ділянкою, вона підлягає поверненню територіальній громаді.
Вказані обставини і стали причиною виникнення даного спору.
Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором суд зазначає наступне.
Порушення або загроза порушення інтересів держави є ключовою та виключною підставою для застосування конституційної функції представництва прокурором інтересів держави.
Відповідно до п. З ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно зі ст. ст. 4, 53 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
Аналіз положень ст. 53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про охорону землі» землі в межах території України є об'єктом особливої охорони держави.
Зі змісту ст.ст. 140, 142, 143 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 4, 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі земля, правомочності власника щодо якої від імені та виключно в інтересах територіальної громади виконує відповідна рада.
Натомість, як зазначалось вище, Чернеччинська сільська рада при прийнятті оспорюваного рішення внаслідок допущених порушень розпорядилась земельною ділянкою поза конкурентними засадами, а відтак діяла всупереч інтересам Чернеччинської сільської територіальної громади та, відповідно, і держави.
Так, відповідно до ст. 135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.
Згідно з положеннями п. 5.3 ст. 288 Податкового кодексу України, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах розмір орендної плати може перевищувати граничний розмір орендної плати, який становить дванадцять відсотків від нормативно-грошової оцінки.
Конкурентний спосіб передачі земельних ділянок є ефективним інститутом державного регулювання земельних відносин та застосовується з метою отримання максимально вигідного для територіальної громади та держави результату і залучення додаткових коштів до бюджету.
Передача спірної земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів порушує інтереси держави, які полягають у втраті можливості отримати територіальною громадою міста максимально великий розмір орендної плати за використання земельної ділянки у разі продажу права оренди на конкурентних засадах.
Отримані за результатами аукціону додаткові кошти можливо було б спрямувати нафінансування місцевих програм соціально-економічного та культурного розвитку, комунальних підприємств, установ та організацій, вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку транспорту і зв'язку, розвитку освіти та медичного обслуговування, вирішення інших питань, що стосуються територіальної громади та фінансуються з бюджету.
Наповненість та збільшення бюджету, у тому числі місцевого як складової частини державних фінансових ресурсів, є запорукою стабільної економіки держави.
Таким чином, оскаржуваним рішенням щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду та укладенням договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення без проведення торгів порушено інтереси держави в частині ефективного використання земельних ресурсів з максимально вигідним економічним результатом, зокрема для Чернеччинськоі сільської територіальної громади.
Приймаючи оскаржуване рішення та укладаючи договір оренди земельної ділянки, Чернеччинська сільська рада діяла всупереч інтересам територіальної громади села, що є неприпустимим в розумінні положень ст. ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та підтверджує наявність підстав для представництва інтересів Чернеччинськоі сільської територіальної громади органами прокуратури.
Суспільний інтерес звернення прокуратури до суду із вказаною позовною заявою полягає у тому, що порушення встановленого законодавством порядку набуття прав на землю завдають значної шкоди інтересам держави та територіальної громади.
Чернеччинською сільською радою заходи, спрямовані на захист порушених інтересів держави, не здійснені, претензійно-позовна робота, спрямована на припинення незаконного користування земельною ділянкою не проведена.
Самарівською (Новомосковською) окружною прокуратурою направлялися запити від 10.11.2023 № 04/62-5575вих-23, від 10.01.2024 № 62-163вих24, від 20.02.2024 № 62-965вих24, від 30.07.2024 № 62-4114вих24, від 01.10.2024 № 62-5262вих24, від 15.11.2024 № 62-6288вих24, від 31.12.2024 № 62-7099вих24 до Чернеччинської сільської ради, в яких повідомлялося про встановлені факти.
Згідно із відповідями сільської ради № 1021/01-13 від 12.12.2023, № 262/01-13 від 25.03.2024, № 262/01-13 від 25.03.2024, № 1089/01-13 від 21.11.2024, № 06/01-13 від 02.01.2025 заходи претензійно-позовного характеру, спрямовані на захист порушених інтересів держави, спричинених незаконним без дотримання конкурентних засад вибуттям із комунального користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1222381500:01:001:1251, загальною площею 5,56 га, не здійснювалися.
Таким чином, при наявності загрози інтересам держави та не здійсненні їх захисту Чернеччинською сільською радою як органом, до повноважень якого відноситься розпорядження спірною земельною ділянкою, прийнятті нею незаконного рішення щодо надання у користування земельної ділянки без проведення земельних торгів, найефективнішим правовим способом захисту, поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право, буде саме представництво органами прокуратури інтересів держави як самостійним позивачем.
Інтереси держави повинні захищати насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, у тому числі шляхом подання відповідних позовних заяв, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Проте для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Наведена правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, постановах Верховного Суду від 10.08.2021 по справі №923/833/20, від 20.07.2021 у справі № 908/2153/20.
Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України).
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 3 грудня 2019 року у справі № 810/3164/18, від 5 березня 2019 року у справі № 806/602/18, від 13 березня 2019 року у справі № 815/1139/18, від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а та від 5 листопада 2019 року у справі № 804/4585/18.
Звернення керівника Самарівської окружної прокуратури до суду з позовом в інтересах територіальної громади у даному випадку відповідає принципу змагальності та є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, враховуючи, що Чернеччинська сільська рада прийняття незаконне рішення та є відповідачем у справі, а іншого органу, який міг би захистити її інтереси, немає.
Враховуючи наведені положення законодавства та висновки щодо застосування норм права Верховного Суду, суд прийшов до висновку, що у прокурора наявні передбачені законом підстави для звернення до суду в інтересах держави.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Щодо вимог прокурора про визнати незаконним та скасувати п.2 рішення Гупалівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 10.12.2018 № 701-30/VІІ "Про прийняття в комунальну власність територіальної громади земельної ділянки та надання дозволу на укладання договору її оренди" в частині укладання договору оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1222381500:01:001:1251, площею 5, 56 га, з ТОВ "Агрофірма Світанок" та господарський суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При цьому право визначення предмета позову належить лише позивачу, який обирає правомірний та ефективний спосіб захисту прав та інтересів.
Способи захисту цивільних прав та інтересів, за загальним правилом, визначені частиною другою статті 16 ЦК України та частиною другою статті 20 Господарського кодексу України, хоча суд може захистити цивільне право або інтерес й іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Частиною першою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що способом реалізації компетенції органу місцевого самоврядування є нормативні та інші акти (ненормативні) у формі рішень.
Правовий акт - це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин тощо.
Ненормативними актами є індивідуально-правові акти (юридичні факти), на підставі яких у конкретних суб'єктів правовідносин (фізичних осіб та/чи юридичних осіб приватного права) виникають, змінюються або припиняються конкретні права і обов'язки.
Індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що пред'явлення вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 100), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29).
У зв'язку з цим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц відступила від висновку у своїй постанові від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.17), де зазначалося про можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності як належного способу захисту права або інтересу.
У пункті 8.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 зроблено правовий висновок про те, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20.
Предметом позову у даній справі є вимоги прокурора про визнання недійсним пункту 2 рішення ради, скасування державної реєстрації прав оренди та повернення земельної ділянки Чернеччинській територіальній громаді.
При цьому прокурор вважає, що п. 2 рішення Гупалівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 10.12.2018 № 701-30/VІІ "Про прийняття в комунальну власність територіальної громади земельної ділянки та надання дозволу на укладання договору її оренди" є незаконним, відповідно незаконними є подальші дії, які призвели до державної реєстрації права оренди відповідача-2 на спірну земельну ділянку.
Оскільки визнання незаконними та скасування п.2 рішення Гупалівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 10.12.2018 № 701-30/VІІ "Про прийняття в комунальну власність територіальної громади земельної ділянки та надання дозволу на укладання договору її оренди" не дозволить позивачу ефективно відновити володіння спірним майном, такі вимоги не підлягають задоволенню.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 906/1052/22, від 11.12.2024 у справі № 927/1089/23.
Щодо вимог позивач про скасування державної реєстрації права оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку господарський суд зазначає наступне.
Прокурор стверджує, що договір оренди земельної ділянки від 13.02.2018, укладений між Гупалівською сільською радою та ТОВ «Агрофірма Світанок» без проведення земельних торгів є нікчемним, що зумовлює необхідність скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки на користь територіальної громади незалежно від факту розірвання зазначеного договору.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За змістом частин першої та третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, зокрема, передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (стаття 216 Цивільного кодексу України).
Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.ч.1,2 ст. 228 Цивільного кодексу України).
Згідно ст.12 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельної ділянки виключно відповідно до закону та у порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Частиною 1 ст.122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. В даному випадку відповідно до ч.1 ст.16 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами і договором оренди землі.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 ст.134 цього Кодексу.
Частинами 2 та 3 ст.134 Земельного кодексу України встановлено випадки, за якими земельні ділянки або право на них не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), однак передача в оренду земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не підпадає під ці винятки.
Статтею 127 Земельного кодексу України визначено, що органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Продаж земельних ділянок комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 Земельного кодексу України.
Також, відповідно до ст.134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату прийняття органом місцевого самоврядування рішення та укладення договорів) земельні ділянки комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзіс), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Статтею 135 Земельного кодексу України визначено, що земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.
Господарським чудом встановлено, що 10.12.2018 Гупалівською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області прийнято рішення №701-30/VІІ «Про прийняття в комунальну власність територіальної громади земельної ділянки та надання дозволу на укладання договору її оренди», відповідно до п. 2 якого вирішено дозволити укладання договору оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1222381500:01:001:1251, площею 5,56 га, з ТОВ «Агрофірма Світанок», вартість орендної плати складає 10% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
На підставі зазначеного рішення 13.02.2018 між Гупалівською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області (далі - відповідач-1) та ТОВ «Агрофірма Світанок» (далі - відповідач - 2) укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222381500:01:001:1251, загальною площею 5,56 га, без об'єктів нерухомості, терміном на 30 років, який 20.12.2018 державним реєстратором Царичанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 29626211).
Згідно із відповіддю Чернеччинської сільської ради №06/01-13 від 02.01.2025 сільською радою рішення про проведення конкурсу (земельних торгів) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1222381500:01:001:1251, загальною площею 5,56 га, не приймалося.
Таким чином, Гупалівською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області надано відповідачу-2 земельну ділянку з кадастровим номером 1222381500:01:001:1251 в позаконкурсному порядку, що є порушенням ст.ст. 134, 135 ЗК України.
Неконкурентне надання землі у користування не відповідає принципам справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц.
Відповідно до зазначеного висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, передбачених частинами 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України, договір оренди земельної ділянки, укладений без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою, відповідно до частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.
Нікчемність правочину має місце в наслідок отримання спірної земельної ділянки всупереч імперативним вимогам Земельного кодексу України про неможливість такого отримання в позаконкурсному порядку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 922/1130/23.
Оскільки спірний договір оренди за відсутності для цього підстави, визначеної в абзаці 2 частини 2 статті 134 ЗК України, укладений без дотримання конкурентних засад, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, такий договір згідно з частинами 1 та 2 статті 228 ЦК України є нікчемним.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.10.2023 у справі №916/2319/22.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц звертала увагу, що якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, вимога про визнання його недійсним за загальним правилом не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.
Враховуючи зазначене, договір украдений між Гупалівською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області та ТОВ «Агрофірма Світанок» є нікчемним та не підлягає визнанню таким в судовому порядку
Таким чином, з огляду на те, що спірний договір оренди земельної ділянки, укладений між Гупалівською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області та ТОВ «Агрофірма Світанок» без проведення земельних торгів є нікчемним, що зумовлює необхідність скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки на користь територіальної громади незалежно від факту розірвання зазначеного договору.
Загальні способи захисту порушених прав та інтересів судом визначені у ст. 16 ЦК України. Зокрема, до таких способів належать, зокрема, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Велика Палата Верховного Суду у своїх висновках звертає увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.
Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20).
Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).
Відповідно до п. 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком (далі за текстом Порядок № 1127).
Пунктом 8 вказаного Порядку визначено, що державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв за умови відсутності підстав для її неприйняття, передбачених законом.
Відповідно до п. 12 Порядку під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід'ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).
Отже, право або інтерес позивача, який є власником земельної ділянки, порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права оренди.
Частина 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Законом: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Статтею 17 Закону України «Про оренду землі» об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Наявність зареєстрованого права оренди на спірну земельну ділянку з порушенням порядку її отримання на підставі нікчемного договору, перешкоджає належному володінню, розпорядженню та користуванню земельною ділянкою комунальної власності у встановлений законодавством спосіб, а тому право оренди на земельну ділянку площею 5,56 га з кадастровим номером 1222381500:01:001:1251.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором.
Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про:
- скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;
- визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;
- судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 354/397/17.
Крім того, необхідно зазначити, що навіть у випадку якщо буде встановлено, що суб'єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову.
Вказана позиція також викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 та від 04.08.2018 у справі № 915/127/18.
Таким чином, з урахуванням нікчемності договору оренди землі, з метою усунення перешкод Чернеччинській об'єднаній сільській територіальній громаді у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, наявні підстави для скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1222381500:01:001:1251, площею 5,56 га.
Відповідно до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові.
Згідно із нормою ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Також відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Статтею 1213 ЦК України визначено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (ч.ч.1,2 ст.216 Цивільного кодексу України).
Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону у разі недійсності правочину.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15.
У разі, якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним, і таке майно залишається у набувача, то позов про застосування наслідків недійсності правочину є ефективним способом захисту. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.01.2024 у справі №908/1445/20, від 21.11.2023 у справі №908/423/20.
Отже, відсутність у орендаря правових підстав для користування земельною ділянкою (користування землею на підставі нікчемного договору) свідчить про те, що останній використовує її незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном. Тому позовні вимоги прокурора про повернення Чернеччинській об'єднаній сільській територіальній громаді в особі Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області земельної ділянки у даному випадку є такими, що спрямовані на усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном.
Європейський суд з прав людини, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали Європейського суду з прав людини у справах «Раймондо проти Італії» від 22.02.1994, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 05.07.2001, «Аркурі та інші проти Італії» від 05.07.2001, «Ріела та інші проти Італії» від 04.09.2001, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 06.11.2008).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на викладене, оцінивши усі наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з підстав, наведених судом у даному рішенні.
Усі інші доводи, посилання та обґрунтування учасників справи судом враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду щодо спірних правовідносин учасників справи, судом надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи, за результатами чого ухвалюється рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 185, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області про визнання незаконним та скасування п. 2 рішення сільської ради, скасування державної реєстрації права оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку задовольнити частково.
Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,56 га, кадастровий номером 1222381500:01:001:1251, яка розташована на території Гупалівської сільської ради Самарівського району (Чернеччинської об'єднаної сільської територіальної громади), проведену за ТОВ "Агрофірма Світанок" (код ЄДРПОУ 30824884) на підставі рішення державного реєстратора Царичанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 44802622 від 22.12.2018 (номер запису про право 29626211).
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Світанок" (51011, Дніпропетровська обл., Царичанський р-н, с. Михайлівка, вул. Вороного, 1, код ЄДРПОУ 30824884) повернути земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,56 га, кадастровий номер 1222381500:01:001:1251, яка розташована на території Гупалівської сільської ради Самарівського району Чернеччинській об'єднаній сільській територіальній громаді в особі Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області (51110, Дніпропетровська обл., Самарівський р-н, с. Гупалівка, вул. Савченка Романа, буд. 40А, код ЄДРПОУ 20241361).
Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування п.2 рішення Гупалівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 10.12.2018 № 701-30/VІІ "Про прийняття в комунальну власність територіальної громади земельної ділянки та надання дозволу на укладання договору її оренди" в частині укладання договору оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1222381500:01:001:1251, площею 5, 56 га, з ТОВ "Агрофірма Світанок".
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Світанок" (51011, Дніпропетровська обл., Царичанський р-н, с. Михайлівка, вул. Вороного, 1, код ЄДРПОУ 30824884)) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ код за ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Стягнути з Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області (51110, Дніпропетровська обл., Самарівський р-н, с. Гупалівка, вул. Савченка Романа, буд. 40А, код ЄДРПОУ 20241361) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ код за ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 23.06.2025.
Суддя І.А. Рудь