24.06.2025 року м.Дніпро Справа № 908/3877/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» на рішення господарського суду Запорізької області від 24.06.2024 року у справі №908/3877/21 (суддя Азізбекян Т.А.)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “СДУ», м. Київ
до відповідача: Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», м. Київ в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», м. Енергодар, Запорізька область
про стягнення 2 257 762,17 грн,-
Товариство з обмеженою відповідальністю “СДУ» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» про:
- стягнення основного боргу в сумі 49920,00 грн., трьох процентів річних у сумі 521,08 грн., інфляційних витрат у сумі 1357,82 грн. за договором поставки товару № 53-121-08-21-10347 від 09.06.2021;
- стягнення основного боргу в сумі 948000,00 грн., трьох процентів річних у сумі 3895,89 грн., інфляційних витрат у сумі 7584,00 грн. за договором поставки товару № 53-121-08-21-10540 від 04.08.2021;
- стягнення основного боргу в сумі 1244040,00 грн., трьох процентів річних у сумі 2435,51 грн., інфляційних витрат у сумі 7,87 грн. за договором поставки товару № 53-121-08-21-10595 від 25.08.2021.
Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов'язань за договорами поставки товару, укладеними між сторонами, щодо оплати товару у встановлений в договорах строк. Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами. На час звернення з позовом до суду, за твердженням позивача, сума основного боргу по договорами склала 2257762,17 грн. За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховано 3% річних та інфляційні втрати.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.06.2024 року у справі №908/3877/21 позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СДУ» 1 541 960 грн. 00 коп. основного боргу, 6 852 грн 48 коп. - 3% річних, 8 949 грн. 69 коп. інфляційних втрат та 23 366 грн 43 коп. судового збору.
Рішення обґрунтовано тим, що матеріалами справи підтверджується неналежне виконання відповідачем умов договору у частині повної та вчасної оплати поставленого товару, та у зв'язку з цим, правомірності нарахування позивачем трьох процентів річних та інфляційних втрат у визначених ним розмірах. Також суд закрив провадження у справі у частині стягнення 700 000,00 грн. основного боргу у зв'язку з частковою оплатою цієї суми відповідачем.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:
- вказане рішення суду ухвалено за умов невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та за неправильного застосування норм матеріального права в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат;
- відповідно до п. 3.2 договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1. цього договору, отже узгоджений сторонами строк оплати (60 календарних днів) розпочався для скаржника з наступного дня після поставки товару за останньою видатковою накладною, тобто з 22.09.2021. Таким чином, оскільки строк оплати поставленого товару на загальну суму 1 244 040,00 грн розпочався з 22.09.2021, то повинен закінчитися 22.11.2021, в зв'язку з тим, що останній 60 день для оплати припадає на 21.11.2021, який є вихідним днем. Отже, позивачем безпідставно включений до розрахунку день - 22.11.2021, коли прострочення ще не відбулося;
- господарським судом Запорізької області безпідставно стягнуті нараховані позивачем інфляційні витрати за видатковою накладною № 1900 від 26.08.2021, оскільки прострочення оплати з 26.10.2021 з боку відповідача не було в зв'язку з тим, що строк оплати ще не настав;
- судом не застосовані норми матеріального права, зокрема п. 5 ст. 254 ЦК України, яким встановлено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, що призвело до стягнення з боржника зайвих сум.
23.01.2025 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання відповідача, в якому він просить вважати винятковим випадком ненадання відповідачем до суду першої інстанції доказів здійснення розрахунків з позивачем у повному обсязі з причин, що об'єктивно не залежали від нього; прийняти докази до справи та розглянути їх разом з апеляційною скаргою, а також змінити рішення суду від 24.06.2024 року в частині стягнення основного боргу, закривши провадження у справі № 908/3877/21 в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 541 960,00 грн.
Відповідач зазначає, що після відкриття апеляційного провадження скаржник дізнався, що стягнута рішенням суду у справі № 908/3877/21 сума в розмірі 1 541 960,00 грн на момент ухвалення рішення була сплачена у повному обсязі. Таким чином, основний борг перед позивачем був відсутній, а отже, і відсутні підстави для його стягнення.
В обґрунтування неможливості подання доказів у суді першої інстанції відповідач послався на те, що:
- відповідачем у справі є АТ “НАЕК “Енергоатом» в особі філії “ВП ЗАЕС», яка за договорами, що є предметом позову, здійснює платежі за придбаний товар зі свого банківського рахунку;
- захист інтересів відповідача здійснюють юрисконсульти, які виїхали на підконтрольну Україні територію, проте всі документи, що мали відношення до справи, в зв'язку із забороною окупаційних військ на їх вивезення, залишилися на ВП ЗАЕС;
- оскільки ВП ЗАЕС продовжує бути зареєстрованою в м. Енергодарі, на законодавчому рівні встановлена заборона на здійснення всіх розрахунків особами, які знаходяться на окупованій території, зокрема, ВП ЗАЕС;
- заборгованість перед позивачем була сплачена саме юридичною особою - ДП “НАЕК “Енергоатом» (перетворено в АТ “НАЕК “Енергоатом») 02.08.2022, вже після захвату 04.03.2022 м. Енергодар, та передана в подальшому відокремленому підрозділу “Запорізька АЕС» за Авізо № 50608 для відображення в бухгалтерському обліку. Проте, постійний контроль озброєних військових рф, робота в небезпечних умовах для життя та здоров'я працівників, відсутність постійного інтернет - зв'язку, поганий телефонний зв'язок з юридичною особою на підконтрольній Україні території, вплинули на те, що представники ВП ЗАЕС, за незалежних від них причин, не були обізнані про здійснені розрахунки з ТОВ “СДУ», у зв'язку з чим не мали змоги надати до суду першої інстанції, до ухвалення рішення по справі № 908/3877/21, підтверджуючі документи про сплату заборгованості у розмірі 1 541 960,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2024 року для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Верхогляд Т.А. (доповідач), суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2024 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано час для усунення недоліку скарги.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.11.2024 року, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Предметом апеляційного оскарження у даному випадку є рішення суду в частині стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 6 852,4 грн та інфляційних втрат у сумі 8 949,69грн, тому відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише у цій частині.
Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З матеріалів даної справи вбачається, що, 09.06.2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю “СДУ» (постачальником) та державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція» (покупцем) укладений договір поставки товару №53-121-08-21-10347, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (згідно наведеній у зазначеному пункті договору таблиці).
Строк поставки товару: червень 2021 року (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 3.1 вартість договору складає 41 600,00 грн (сорок одна тисяча шістсот грн. 00 коп.), крім того ПДВ 20% - 8 320,00 грн (вісім тисяч триста двадцять грн. 00 коп.), разом 49 920,00 (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять грн. 00 коп.).
Згідно п. 3.2. договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шестидесяти) календарних днів з дати поставки, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (п. 3.3.).
За визначенням пунктів 4.1-4.3 договору, поставка товару відбувається на умовах DDP - м. Енергодар згідно з Правилами ІНКОТЕРМС 2010: Вантажоодержувач - ВП ЗАЕС м. Енергодар, вул. Промислова, 133. Поставка товару відбувається в строки згідно з п. 1.2 договору. Товар, що поставляється повинен супроводжуватись наступними документами:
а) видаткова накладна (3 шт.);
б) рахунок-фактура;
в) документ, що підтверджує якість продукції, виданий підприємством-виробником;
г) пакувальний аркуш.
Постачальник, згідно з п. 4.5, зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством, з дотриманням вимог Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг» та “Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса Замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdzaes@mgw.npp.zp.ua.
Згідно з п. 10.2 договору досудовий порядок врегулювання спору між сторонами є обов'язковим
Відповідно до п. 12.1 договір вважається укладеним з дати підписання сторонами і діє до 30.07.2022.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ “СДУ» виконало взяті на себе зобов'язання з поставки товару вчасно та належної якості, про що свідчить підписана обома сторонами договору видаткова накладна № 1320 від 10.06.2021 на суму 49920,00 грн. з ПДВ.
З урахуванням умов договору строк оплати по видатковій накладній № 1320 від 10.06.2021 на суму 49 920,00 грн. з ПДВ - до 09.08.2021.
Між тим, взяті на себе зобов'язання щодо оплати товару в строк, визначений договором, відповідачем не виконані.
Також, 04.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “СДУ» (постачальник) та державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція» (покупець) укладений договір поставки товару №53-121-01-21-10540, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (згідно наведеній у зазначеному пункті договору таблиці).
Строк поставки товару: серпень - вересень 2021 року (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору вартість товару за договором складає 790 000 (сімсот дев'яносто тисяч грн. 00 коп.), крім того ПДВ 20% - 158 000,00 грн, загальна вартість складає 948 000,00 (дев'ятсот сорок вісім тисяч грн. 00 коп.).
Згідно п. 3.2. договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шестидесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1. цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлений ПК України видатках та порядку (п. 3.3.).
За визначенням пунктів 4.1., 4.2. договору поставка товару відбувається на умовах DDP м. Енергодар, відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010: Вантажоодержувач - ЗВ ВП “Складське господарство» ДП НАЕК “Енергоатом», м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ЗВ ВП “Складське господарство» склад № 2. Товар, що поставляється, повинен супроводжуватись наступними документами: а) видаткова накладна - 3 екз.; б) копією висновка державної санітарно - епідеміологічної експертизи або паспортом, виданим підприємством - виробником та містити: печатки заводу - виробника, штампу ВТК, назвою країни та підприємства - виготовлювача, дата виготовлення.
Відповідно до п. 4.3. договору постачальник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг» та “Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdzaes@mgw.npp.zp.ua.
Згідно з п. 10.2 договору досудовий порядок врегулювання спору між сторонами є обов'язковим
Відповідно до п. 12.1 договір вважається укладеним з дати підписання сторонами і діє до 30.07.2022.
Позивач виконав зобов'язання по договору з поставки товару у повному обсязі, що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною № 1898 від 26.08.2021 на суму 948 000,00 грн. з ПДВ.
Проте, відповідач в строк до 25.10.2021 поставлений товар не оплатив.
Крім того, 25.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “СДУ» (постачальник) та державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (покупець) укладений договір поставки товару №53-121-01-21-10595, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (згідно наведеній у зазначеному пункті договору таблиці).
Строк поставки товару: серпень - жовтень 2021 року (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 3.1 вартість товару за договором складає 1 036 700 (один мільйон тридцять шість тисяч сімсот грн. 00 коп.), крім того ПДВ 20% - 207340,00 грн, загальна вартість складає 1 244 040,00 (один мільйон двісті сорок чотири тисячі сорок грн. 00 коп.).
Згідно п. 3.2. договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шестидесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1. цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
За визначенням пунктів 4.1., 4.2. договору, поставка товару відбувається на умовах DDP м. Енергодар, відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010: Вантажоодержувач - ЗВ ВП “Складське господарство» ДП НАЕК “Енергоатом», м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ЗВ ВП “Складське господарство» склад № 2. Товар, що поставляється, повинен супроводжуватись наступними документами: а) видаткова накладна - 3 екз.; б) копією висновка державної санітарно - епідеміологічної експертизи або паспортом, виданим підприємством - виробником, сертифікатом якості та містити: печатки заводу - виробника, штампу ВТК, назвою країни та підприємства - виготовлювача, дата виготовлення.
Відповідно до п. 4.3. договору постачальник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг» та “Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdzaes@mgw.npp.zp.ua.
Впродовж серпня-вересня 2021 року на виконання умов цього договору позивач поставив відповідачу товар на суму 1 244 040,00 грн., що підтверджується наявними видатковими накладними № 1900 від 26.08.2021 на суму 984,00 грн з ПДВ; № 1965 від 01.09.2021 на суму 47268,00 грн з ПДВ; № 2129 від 21.09.2021 на суму 1195788,00 грн з ПДВ.
Таким чином, з урахуванням умов п. 3.2. договору, відповідач повинен був сплатити вартість товару у строк до 25.10.2021 за накладною № 1900, в строк до 01.11.2021 за накладною № 1965, в строк до 21.11.2021 за накладною № 2129.
Проте, взяті на себе зобов'язання відповідачем не виконані.
07.12.2021 року позивач направив відповідачу цінним листом з описом вкладення лист-вимогу вих. № 0712/2021/01П від 07.12.2021 року, в якому просив протягом 5 днів з моменту отримання цієї вимоги погасити заборгованість у сумі 2 241 960,00 грн.
Відповідь відповідача на лист-вимогу у матеріалах справи відсутня.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару у визначений договорами строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
За змістом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Щодо досліджуваної справи, то, як зазначено вище, позивач виконав зобов'язання з поставки товару за договорами у повному обсязі, поставив товар відповідачу у передбачених цими договорами обсягах, доказів зворотного скаржником не надано.
За п. 3.2 спірних договорів, розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 60-ти календарних днів з дати поставки всього товару, передбаченого п. 1.1. договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Відповідач, у порушення умов договорів та чинного законодавства, оплату вартості отриманого товару у визначений ними строк у повному не здійснив. Факт отримання від позивача товару та не сплата його вартості у повному обсязі відповідачем не заперечується.
Одночасно судом встановлено, що з огляду на здійснену відповідачем часткову оплату на загальну суму 700 000,00грн, несплаченою залишилась заборгованість за отриману відповідачем продукцію у сумі 1 541 960,00 грн.
Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме - невиконання відповідачем зобов'язання за вказаними вище договорами в частині повної оплати поставленого за цими договорами товару, а також ненадання ним доказів, які б спростовували таке порушення, місцевим господарським судом задоволені вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 1 541 960,00 грн. та закрито провадження у справі у частині стягнення боргу у сумі 700 000,00 грн.
Разом з тим, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проценти та інфляційні втрати, передбачені ст.625 Цивільного кодексу України за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто, вони є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов'язань. Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
У даному випадку, з огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, яке було встановлено судом та не заперечувалося в апеляційній скарзі, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат, які позивач нарахував за кожною видатковою накладною окремо.
Місцевий господарський суд перевірив складений позивачем розрахунок інфляційних втрат та знайшов наявними підстави для стягнення з відповідача таких втрат у загальній сумі 8 949,09грн, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, враховуючи , що розрахунки цих сум є арифметично правильним та не суперечать вимогам чинного законодавства України.
Одночасно, не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи доводи скаржника щодо відсутності підстав для нарахування інфляційних втрат за видатковою накладною №1900 від 26.08.2021 у зв'язку з відсутністю прострочення оплати, тому такі доводи відхиляються апеляційним судом.
Також, місцевий господарський суд вважав наявними підстави для стягнення з відповідача 3% річних у загальній сумі 6 852,48грн.
Колегія апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунки позивача, встановила наступне.
Як вбачається з розрахунків позивача, за видатковою накладною № 2129 від 21.09.2021, останнім нараховані 3% річних у сумі 2260,53 грн за період з 22.11.2021 по 14.12.2021.
Відповідно до п. 3.2 договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1. цього договору. Отже, узгоджений сторонами строк оплати (60 календарних днів) за видатковою накладною № 2129 від 21.09.2021 розпочався з 22.09.2021 та повинен закінчитись 21.11.2021, який є вихідним днем (неділею).
Між тим, відповідно до ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
У даному випадку, оскільки строк оплати припадає на вихідний день, тому, враховуючи положення наведеної вище норми, граничним строком оплати поставленого товару за вказаною накладною є 22.11.2021 (понеділок), у зв'язку з чим річні за видатковою накладною № 2129 від 21.09.2021 слід нараховувати з 23.11.2021 по 14.12.2021 року. З огляду на викладене сума річних у цей період, за підрахунками апеляційного суду, складає 2 162,25 грн.
Таким чином, 3% річних підлягають стягненню з відповідача у загальній сумі 6754,20 грн.
Місцевий господарський суд наведеного не врахував, що призвело до неправильних висновків щодо стягнення 3 процентів річних у заявленій позивачем сумі.
З огляду на викладене доводи скаржника у відповідній частині знайшли підтвердження.
Одночасно суд враховує, що наявність підстав для нарахування сум річних та інфляційних втрат випливає з висновків суду про доведеність обставин стосовно невиконання зобов'язання відповідачем за договором у частині повної оплати поставленого товару, у зв'язку з чим інші доводи скаржника є необґрунтованими.
За змістом ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами ч. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Отже, ґрунтуючись на матеріалах справи та встановлених вище обставинах, апеляційний суд вважає, що резолютивна частина рішення господарського суду підлягає зміні щодо визначення розміру 3% річних, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Щодо клопотання скаржника про долучення додаткових доказів слід зазначити таке.
Відповідач у клопотанні просить врахувати при розгляді справи докази оплати у повному обсязі спірної заборгованості станом на час розгляду справи у суді першої інстанції та його доводи щодо такої оплати.
Згідно з ч. 1- 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах, зокрема, змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип рівності сторін у процесі в розумінні “справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони.
За приписами ч.ч.1, 3, 5 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Тобто, у розумінні положень вказаної статті, апеляційний суд не наділений правом надавати оцінку доводам та доказам, які не заявлялися (не надавалися) до суду першої інстанції, не розглядалися і не могли бути розглянуті цим судом.
У даному випадку відповідач не довів неможливість подання відповідних доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, а також неможливість подання цих доказів у строки, встановлені ухвалою суду апеляційної інстанції про відкриття провадження у справі від 07.11.2024 та не надав доказів на підтвердження цих обставин. З поданого апелянтом клопотання не вбачається, коли саме йому стало відомо про обставини щодо оплати та не надано доказів на їх підтвердження.
При цьому слід зазначити, що наведені у клопотанні обставини не завадили відповідачу надати під час розгляду справи у суді першої інстанції докази часткової оплати суми боргу за поставлений за спірними договорами поставки товар згідно платіжних доручень № 5687 від 22.03.2022, № 5683 від 22.03.2022, № 5695 від 22.03.2022 та № 5821 від 29.03.2022 на загальну суму 700 000,00 грн.
Отже, суд не бере до уваги додані до клопотання від 23.01.2025 докази.
Разом з тим, суд звертає увагу, що такі докази можуть бути враховані виконавцем під час виконання оскаржуваного рішення.
Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, підлягають перерозподілу судові витрати відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 24.06.2024 року у справі №908/3877/21 змінити.
Викласти абзац другий резолютивної частини рішення у наступній редакції:
"Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СДУ» (03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 36, корп. Б, офіс 312, код ЄДРПОУ 39877562) - 1541960 грн. 00 коп. основного боргу, 6 754 грн 20 коп. - 3% річних, 8 949 грн. 69 коп. інфляційних втрат та 23 364 грн 96 коп. судового збору. "
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СДУ» на користь Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 16,94 грн. Видати наказ.
Видачу наказів, з урахуванням відповідних реквізитів, доручити господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя О.Г.Іванов