вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" червня 2025 р. Справа№ 910/11450/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Хрипуна О.О.
Кравчука Г.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
матеріали апеляційної скарги Київської міської ради
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 (повний текст складено і підписано 22.04.2025)
у справі № 910/11450/24 (суддя Головіна К.І.)
за позовом Київської міської ради
до Малого приватного підприємства «Гетьман»
про стягнення 3 925 746,82 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі № 910/11450/24 задоволено клопотання Малого приватного підприємства «Гетьман» про зупинення провадження у справі, зупинено провадження у справі № 910/11450/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/4454/25, учасників процесу зобов'язано повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що:
- у провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/4454/25 за позовом Київської міської ради до ТОВ «ХВА Груп», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - МПП «Гетьман» про усунення перешкод в користуванні майном шляхом зобов'язання знести самочинне будівництво, а саме: нежитлову будівлю площею 53,6 кв.м. та нежитлову будівлю площею 184,1 кв.м., які розташовані на земельній ділянці по вул. Верховинна, 77/13 у Святошинському районі м. Києва;
- пов'язаність вказаної справи (№ 910/4454/25) та справи, що розглядається (№ 910/11450/24) полягає у встановленні взаємовиключних обставин в цих справах щодо наявності або відсутності у МПП «Гетьман» правових підстав для використання земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:75:227:0010;
- у даній справі (№ 910/11450/24) підставою для нарахування безпідставно отриманих коштів за користування земельною ділянкою площею 0,2955 га за кадастровим номером 8000000000:75:227:0010 є саме перебування у власності відповідача розташованих на ній будівель, що дає право на користування земельною ділянкою, а у справі 910/4454/25 вирішується питання про визнання будівництва самочинним та знесення вказаних нежитлових будівель, що може підтвердити відсутність чи наявність правових підстав для зайняття відповідачем земельної ділянки і, відповідно, підстав для нарахування грошових коштів за її користування;
- вказане свідчить про те, що ця справа та справа № 910/4454/25 є пов'язаними між собою;
- вирішення спору про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та встановлення факту самочинного будівництва (тобто спір про право) має преюдиціальне значення для підтвердження наявності підстав у Київради для стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою у справі, що розглядається;
- при цьому у цій справі (про стягнення безпідставно збережених коштів) неможливо самостійно встановити обставини, які будуть встановлені Господарським судом м. Києва у справі № 910/4454/25 (щодо наявності права користування земельною ділянкою), з огляду на межі заявлених позовних вимог та предмет спору, а також обсяг наданих доказів.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Київська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі № 910/11450/24 скасувати та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва; судові витрати покласти на відповідача.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права (ст. ст. 2, 13, п. 5 ч. 1 ст. 227, 228, 234 ГПК України), що відповідно до ст. 280 ГПК України є підставою для її скасування.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що
- визнання об'єктів нерухомості об'єктами самочинного будівництва жодним чином не впливає та не спростовує факту який вже відбувся, а саме використання відповідачем земельної ділянки;
- об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства не входить до вичерпного переліку підстав для зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті;
- сама по собі взаємопов'язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду іншої справи господарський суд у цій справі має достатньо доказів та правових підстав для розгляду та вирішення спору по суті;
- предметом спору у даній справі є стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, яка сформована і зареєстрована як об'єкт речового права; право власності на майно за визначений період зареєстровано за відповідачем; договір оренди не укладений. Вказане свідчить про те, що підстави, які унеможливлюють розгляд даної справи відсутні, а предмет спору у справі № 910/4454/25 не стосується предмету розгляду у даній справі;
- зупиняючи провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд першої інстанції повинен в обов'язковому порядку викласти обґрунтування неможливості з'ясування цих обставин самим судом, та в чому полягає саме об'єктивна неможливість розгляду справи, проте, з урахуванням предмету та підстав позову у даній справі, суд може самостійно встановити обставини, що входять до предмету доказування без необхідності оприлюднення повного тексту рішення у справі № 910/4454/25;
- можливість зупинення провадження у справі не повинна призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 справа № 910/11450/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Кравчук Г.А.
З урахуванням того, що апеляційна скарга надійшла безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 у справі № 910/11450/24 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/11450/24; відкладено вирішення питання щодо відкриття чи відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Київської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі № 910/11450/24.
08.05.2025 матеріали справи № 910/11450/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду.
За приписами ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
За змістом частини 2 статті 271 ГПК України апеляційні скарги про зупинення провадження у справі розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі № 910/11450/24., постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), учасникам справи роз'яснено право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення (обізнаності) ухвали про відкриття провадження у справі.
13.05.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на те, що:
- підставою для нарахування безпідставно отриманих коштів за користування земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:75:227:0010 є саме перебування у власності відповідача розташованих на ній будівель, що дає право на користування земельною ділянкою, і виключає визнання її самовільно захопленою;
- у провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/4454/25 за позовом Київської міської ради до ТОВ «ХВА Груп», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - МПП «Гетьман» про усунення перешкод в користуванні майном шляхом зобов'язання знести самочинне будівництво, а саме: нежитлову будівлі, площею 53,6 кв.м. та нежитлову будівлю площею 184,1 кв.м., які розташовані на земельній ділянці по вул. Верховинна, 77/13 у Святошинському районі м. Києва;
- у позовній заяві у справі № 910/4454/25 позивач стверджує, що нежитлова будівля площею 53,6 кв.м та нежитлова будівля площею 184,1 кв.м, які розташовані на земельній ділянці по вул.Верховинна, 77/13 в Святошинському районі м.Києва є самочинним будівництвом. При цьому до нового власника самочинного будівництва не переходить право користування земельною ділянкою на підставі ст.120 ЗК України. З огляду на вказане Київська міська рада просить усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:75:227:0010 шляхом зобов'язання ТОВ «ХВА ГРУП» знести об'єкт самочинного будівництва нежитлову будівлю площею 53,6 кв.м та нежитлову будівлю площею 184,1 кв.м, які розташовані на земельній ділянці по вул.Верховинна, 77/13 в Святошинському районі м.Києва;
- отже позиція Київської міської ради у згаданих справах є взаємовиключною - або відповідач набув право власності на нежитлові будівлі і має право користуватися земельною ділянкою за що повинен сплатити кошти, або відповідач не набув право власності на нежитлові будівлі, оскільки вони самочинно побудовані, і не має права користуватися земельною ділянкою та повинен її звільнити;
- у випадку, якщо нежитлові будівлі площею 53,6 кв.м та 184,1 кв.м будуть визнані самочинним будівництвом із наступним знесенням, відсутні підстави говорити про те, що до МПП «Гетьман», а потім до ТОВ «ХВА ГРУП» згідно ст.120 ЗК України перейшло право користування земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:75:227:0010 тим більше у тому розмірі, про який заявлено в позовній заяві, за що відповідач повинен сплачувати кошти;
- зазначені способи захисту прав є взаємовиключними. При цьому Київська міська рада не може спочатку стягнути кошти за правомірне користування земельною ділянкою відповідачем як власником будівель, а потім зобов'язати відповідача знести дані будівлі та звільнити земельну ділянку, оскільки це порушуватиме принцип правової визначеності та покладатиме на відповідача надмірний тягар;
- таким чином, справа про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів за користування земельною ділянкою не може бути розглянута до вирішення позову Київської міської ради про усунення перешкод в користуванні майном шляхом зобов'язання знести самочинне будівництва,
- з незалежних від відповідача обставин, він не міг заявити клопотання про зупинення провадження до початку розгляду справи по суті, оскільки відповідні обставини, що зумовлюють зупинення, не існували на момент підготовчого провадження.
У період з 23.05.2025 по 06.06.2025 та з 09.06.2025 по 13.06.2025 головуючий суддя Яценко О.В. перебувала у відпустці, а у період з 09.06.2025 по 22.06.2025 у відпустці перебував суддя Кравчук Г.А.
Станом на 23.06.2024 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.
Враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його неодноразове продовження, справа розглядається у розумний строк.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, з наступних підстав.
У вересні 2024 року Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Малого приватного підприємства «Гетьман» про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 3 925 746,82 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
- відповідно до ст. 86 ЗК України територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради є власником земельної ділянки загальною площею 0,2955 га з кадастровим номером 8000000000:75:227:0010;
- на підставі договорів купівлі-продажу нежитлової будівлі за реєстровим № 31 та № 32 нежитлова будівля площею 53,6 кв.м. та нежитлова будівля площею 184,1 кв.м., які розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,2955 га з кадастровим номером 8000000000:75:227:0010 на вул. Верховинна, 77/13 у Святошинському районі м. Києва, зареєстровані на праві власності за відповідачем;
- із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна відповідач, як власник такого майна (з 2019 року), став фактичним користувачем земельної ділянки на який розташований такий об'єкт, і саме з цієї дати у відповідача виник обов'язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов'язок сплачувати орендні платежі за користування земельною ділянкою;
- вказане свідчить про те, що відповідач без достатніх правових підстав, не сплачуючи орендну плату, використовує спірну земельну ділянку, що є підставою для стягнення з нього безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за період з 16.04.2020 по 03.09.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 зазначений позов був прийнятий до розгляду, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва, занесеною до протоколу судового засідання від 14.01.2025, підготовче провадження було закрите, справу призначено до розгляду по суті.
16.04.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження, в якому заявник просить зупинити провадження у справі № 910/11450/20 до набрання законної сили рішенням у справі № 910/4454/25 за позовом Київської міської ради до ТОВ «ХВА ГРУП», 3-я особа без самостійних вимог на стороні відповідача МПП «Гетьман» про усунення перешкод в користуванні майном шляхом зобов'язання знести самочинне будівництва, а саме: нежитлову будівлю площею 53,6 кв.м та нежитлову будівлю площею 184,1 кв.м, які розташовані на земельній ділянці по вул.Верховинна, 77/13 в Святошинському районі м.Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі № 910/11450/24 задоволено клопотання Малого приватного підприємства «Гетьман» про зупинення провадження у справі, зупинено провадження у справі № 910/11450/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/4454/25, учасників процесу зобов'язано повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.
Колегія суддів не може погодитись з судом першої інстанції щодо наявності підстав для зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/4454/25, з огляду на таке.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства.
При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин;
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.
Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом, із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.
З матеріалів справи слідує, що:
- предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за період з 16.04.2020 по 03.09.2024, які нараховані за користування у спірний період належною позивачу земельною ділянкою загальною площею 0,2955 га з кадастровим номером 8000000000:75:227:0010 на вул. Верховинна, 77/13 у Святошинському районі м. Києва. Користування цією земельною ділянкою відбулось шляхом перебування та такій земельній ділянці нерухомого майна (нежитлова будівля площею 53,6 кв.м. та нежитлова будівля площею 184,1 кв.м) право власності на яке на підставі договорів купівлі-продажу нежитлової будівлі за реєстровим № 31 та № 32 було зареєстровано за відповідачем;
- предметом розгляду у справі № 910/4454/25 за позовом Київської міської ради до ТОВ «ХВА Груп», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - МПП «Гетьман» є усунення перешкод в користуванні майном шляхом зобов'язання знести самочинне будівництво, а саме: нежитлову будівлю площею 53,6 кв.м. та нежитлову будівлю площею 184,1 кв.м., які розташовані на земельній ділянці по вул. Верховинна, 77/13 у Святошинському районі м. Києва;
Зупиняючи провадження у цій справі суд першої інстанції виходив з того, що:
- пов'язаність справи № 910/4454/25 та справи № 910/11450/24 полягає у встановленні взаємовиключних обставин в цих справах щодо наявності або відсутності у МПП «Гетьман» правових підстав для використання земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:75:227:0010;
- у даній справі № 910/11450/24 підставою для нарахування безпідставно отриманих коштів за користування земельною ділянкою площею 0,2955 га за кадастровим номером 8000000000:75:227:0010 є саме перебування у власності відповідача розташованих на ній будівель, що дає право на користування земельною ділянкою, а у справі 910/4454/25 вирішується питання про визнання будівництва самочинним та знесення вказаних нежитлових будівель, що може підтвердити відсутність чи наявність правових підстав для зайняття відповідачем земельної ділянки та, відповідно, підстав для нарахування грошових коштів за її користування
Отже, фактично суд першої інстанції зупинив провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням у справі № 910/4454/25 де буде вирішено питання про визнання будівництва самочинним та знесення вказаних нежитлових будівель, що може підтвердити відсутність чи наявність правових підстав для зайняття відповідачем земельної ділянки.
Колегія суддів зазначає про те, що факт вирішення питання про визнання будівництва самочинним не спростує того, що у спірний період право власності на нежитлові будівлі, які перебували на належній позивачу земельній ділянці було зареєстровано за відповідачем, так і не спростовує факту користування відповідачем спірною земельною ділянкою протягом вказаного періоду.
У випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України. Зазначений правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.
Отже, для вирішення позову у цій справі визначальним є саме встановлення фактичного користування відповідачем у спірний період належною позивачу земельною ділянкою загальною площею 0,2955 га з кадастровим номером 8000000000:75:227:0010 на вул. Верховинна, 77/13 у Святошинському районі м. Києва, а визнання будівництва самочинним на встановлення вказаних обставин не впливає.
Як встановлено вище, підставою для зупинення провадження у справі на підставі ч. 5 ст. 227 ГПК України є не лише пов'язаність справ, а і об'єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом яка полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.
За обставин, що склалися, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції як про те, що ця справа та справа № 910/4454/25 є пов'язаними між собою, так і про те, що ця справа не може бути розглянута до вирішення справи № 910/4454/25, оскільки незалежно від результату розгляду справи № 910/4454/25, господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті даної справи № 910/11450/24.
Також колегія суддів зауважує і на наступному.
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Наведеного судом першої інстанції враховано не було, тому, зупинивши провадження в даній справі, суд порушив право учасників справи на розгляд справи упродовж розумного строку.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає помилковою позицію суду першої інстанції щодо наявності підстав для зупинення провадження у цій справі № 910/11450/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/4454/25.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
За приписами ч. 3 ст. 271 ГПК України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореної ухвали судом першої інстанції мало місце неправильне застосування норм процесуального права, а відтак, ухвала Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі № 910/11450/24 підлягає скасуванню із направленням справи до місцевого суду для подальшого розгляду.
Враховуючи вимоги, які викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Київської міської ради підлягає задоволенню.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК України).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі № 910/11450/24 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі № 910/11450/24 скасувати.
3. Справу № 910/11450/24 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 23.06.2025.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді О.О. Хрипун
Г.А. Кравчук