79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"12" червня 2025 р. Справа №914/912/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.,
суддів Галушко Н.А.,
Желіка М.Б.
секретар судового засідання Хом'як Х.А.
розглянув апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Львівської області від 03.02.2025 (повне рішення 13.02.2025, суддя Мазовіта А.Б.)
у справі №914/912/24
за позовом Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави, м. Львів
до відповідача-1 Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача-2 Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско», м. Львів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ноблесс Буд», м. Миколаїв, Львівська область
про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації речового права та його припинення
за участю представників:
прокурор - Винницька Л.М.
від позивача - не з'явились
від відповідача-1 - не з'явились
від відповідача-2 - Пастернак П.І.
від третьої особи - Симиренко П.Я.
Перший заступник керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова (далі прокурор) звернувся в інтересах держави до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради та Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско» про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації речового права та його припинення.
В ухвалі про прийняття до розгляду позовної заяви прокурора та відкриття провадження у цій справі, місцевим господарським судом до участі у справі було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Ноблесс Буд», як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2.
В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор покликався на те, що на підставі ухвали за №828 від 20.05.2021 Львівська міська рада передала ОК ЖБК «Під Голоско» у власність земельну ділянку площею 0,5500 га на вул. Під Голоском (кадастровий номер 4610137500:05:004:0491) для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків для учасників операції об'єднаних сил (учасників антитерористичної операції) - членів обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско». Однак, за твердженнями прокурора вказана ухвала міської ради суперечить вимогам ст. ст. 41, 116, 124, 134 Земельного кодексу України, ст. ст. 133-135, 137 Житлового кодексу України та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186. Зокрема, Львівською міською радою не з'ясовувалось питання про те, чи потребують поліпшення житлових умов учасники кооперативу, виконавчим комітетом Львівської міської ради рішення зборів про організацію Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско» та список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей не затверджувалися. Крім того, відсутнє також належне обґрунтування розміру земельної ділянки, що була передана відповідачу-2. Вказані обставини слугували підставою для звернення прокурора до суду з позовом про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради за №828 від 20.05.2021; скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4610137500:05:004:0491.
Господарський суд Львівської області, розглянувши вказані позовні вимоги прокурора, 03.02.2025 ухвалив рішення, яким відмовив в задоволенні таких.
Відмовляючи в задоволенні позову прокурора, місцевий господарський суд встановив, що:
- в розумінні Закону України «Про кооперацію» ОК «ЖБК «Під Голоско» є житлово-будівельним кооперативом, з аналізу положень статуту якого вбачається, що метою його створення та діяльності є задоволення житлових потреб членів кооперативу, які цього потребують. Відтак, суд дійшов до висновку про наявність підстав, визначених ст. 41 ЗК України, для передачі земельної ділянки у користування кооперативу, а прокурором, в свою чергу, не доведено обставин, що станом на момент створення кооперативу його члени не потребували поліпшення житлових умов;
- 11.06.2019 здійснено державну реєстрацію Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Під Голоско», при цьому державна реєстрація кооперативу, яким отримано спірну земельну ділянку за оскаржуваним рішенням Львівської міської ради в порядку статті 41 Земельного кодексу України, не скасована у встановленому порядку. Таким чином, суд вважав, що Львівською міською радою при прийнятті спірного рішення враховані питання створення та діяльності ОК «ЖБК «Під Голоско», метою якого є забезпечення житлових, економічних, соціальних та інших потреб їх членів, що врегульовано чинним законодавством України, зокрема, Цивільним кодексом України, Законом України «Про кооперацію» та Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». Разом з цим, Львівська міська рада, перевіряючи правовий статус та правосуб'єктність кооперативу, керувалася приписами статей 10, 16, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», за якими відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін;
- за змістом пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. Так, у зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права. Отже, ухвала Львівської міської ради якою означеному кооперативу передано у власність земельну ділянку, є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання;
- з огляду на вказані обставини, суд першої інстанцій дійшов до висновку, що позов, предметом якого є визнання недійсним ухвали органу місцевого самоврядування, яким вирішено питання про передачу у власність земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволено, оскільки така ухвала органу місцевого самоврядування вичерпала свою дію внаслідок виконання, а відтак скасування такої ухвали не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки у такої особи виникло право власності на земельну ділянку, і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.
Львівська обласна прокуратура не погодилась з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, оскаржила його в апеляційному порядку, позаяк вважає вказане рішення незаконним з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, що згідно із ст.277 ГПК України є підставою для його скасування. Доводи апеляційної скарги прокурора зводяться до такого:
- при вирішенні питання, яким нормативно-правовим актом слід керуватись при створенні ЖБК: ст. 7 Закону України «Про кооперацію» або Примірним статутом необхідно врахувати, що зазначені нормативно-правові акти співвідносяться як загальний (Закон України «Про кооперацію») та спеціальний (Примірний статут), а тому слід застосовувати норми спеціального нормативно-правового акта. Разом з тим, з покликанням на правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 21.03.2019 у справі № 922/2751/16, прокурор зазначає, що доводи з приводу неможливості застосування до спірних правовідносин положень ЖК УРСР та Примірного статуту ЖБК не можуть вважатись обґрунтованими з огляду на те, що норми ЖК УРСР та постанови Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186, якою затверджено Примірний статут ЖБК, є чинними, їх положення не суперечать чинному законодавству України, а тому обов'язкові до виконання всіма юридичними та фізичними особами, органами влади та посадовими особами. З огляду на вказане вважає хибним є висновок суду, що створення, державна реєстрація та діяльність житлово-будівельних кооперативів в Україні регулюється Цивільним та Господарським кодексами України, Законами України «Про кооперацію» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та іншими нормативно-правовими актами, а застосування до спірних правовідносин норм ЖК УРСР та Примірного статуту ЖБК є неприйнятним;
- відповідно до статуту, даний кооператив за своєю правовою формою є обслуговуючим, а метою його діяльності є задоволення соціальних та інших потреб членів кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними витрат, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю, забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу. У статуті кооперативу взагалі не визначено кількості квартир у житловому будинку (будинках), які заплановано до будівництва кооперативом, що суперечить його меті, та не зазначено відомостей щодо перебування засновників (членів) кооперативу на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов. Таким чином, ОК «ЖБК «Під Голоско» не є житлово-будівельним, а є обслуговуючим кооперативом, оскільки його фактична мета та порядок створення, організація та діяльність не відповідають вимогам до житлово-будівельного кооперативу, як це необхідно для безоплатного отримання земельної ділянки у власність у порядку ст. 41 Земельного кодексу України;
- прокурор зазначає, що суд належним чином не дослідив та не надав оцінки тому факту, що при вирішенні питання про надання ОК «ЖБК «Під Голоско» у приватну власність земельної ділянки на підставі ст. 41 Земельного кодексу України, Львівською міською радою жодним чином не з'ясовувалось питання про те, чи потребують поліпшення житлових умов учасники кооперативу, як на час створення ОК «ЖБК «Під Голоско», так і на час прийняття ухвали № 828 від 20.05.2021. Більше того, як стверджує прокурор, більша половина засновників (членів) обслуговуючого кооперативу як на час створення кооперативу, так і на час передачі у власність кооперативу земельної ділянки комунальної власності для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків, були забезпеченні житлом та явно не потребували поліпшення житлових умов, а ОСОБА_1 взагалі підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину щодо шахрайського заволодіння грошовими коштами інвесторів будівництва багатоквартирного житлового будинку, що судом залишено поза увагою;
- разом з тим, прокурор вказує, що частина квартир у запланованих будинках прогнозовано піде на комерційну реалізацію, що черговий раз підтверджує правильність правової позиції прокурора, обґрунтованої в позовній заяві. Земельна ділянка надана в приватну власність без проведення конкурсу, тобто без надходження коштів в бюджет, обслуговуючому кооперативу, який по суті не є житлово-будівельним кооперативом в розумінні діючого житлового законодавства, і не створений для забезпечення житлом його членів, а створений для можливості позаконкурентного набуття земельної ділянки для будівництва житла з метою його подальшої комерційної реалізації. Водночас, прокурор наголошує, що з матеріалів справи вбачається зловживання відповідачем-2 пільговими умовами, з метою створення формальних підстав для отримання в користування земельної ділянки комунальної власності на підставі ст. 41 ЗК України, ніби-то для задоволення потреб учасників житлово-будівельного кооперативу у будівництві житла. Однак, в даному випадку, створено незаконні передумови для отримання у власність земельної ділянки на пільговій (позаконкурентній) основі, тоді як можливість надання у власність земельної ділянки комунальної власності обслуговуючому кооперативу для здійснення житлового будівництва з комерційною метою без проведення аукціону не передбачена законодавчо;
- рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним можуть розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку позовна вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень. У спірних правовідносинах основною є позовна вимога про визнання недійсним рішення місцевої ради, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права власності за відповідачем-2. Саме скасування такого рішення є законодавчою підставою для припинення речового права і повернення у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, що відповідає меті поданого позову у цій справі. Разом з тим, оскарження рішення органу місцевого самоврядування про надання у власність земельної ділянки має легітимну мету у припиненні та усуненні всіх негативних наслідків, пов'язаних із незаконністю такого рішення, і таке оскарження дозволяє досягти правової визначеності як мети судового захисту.
З огляду на вказані обставини, прокурор просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Львівська міська рада, скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, подала відзив на апеляційну скаргу, доводи в якому фактично зводяться до того, що оскаржувана ухвала відповідає вимогам чинного законодавства та прийнята у визначеній законом компетенції, а також не порушує жодних прав держави, у зв'язку з прийняттям такого рішення, за захистом яких звернувся прокурор. Разом з тим, відповідач-1 вказує, що згідно зі статутом, який є частиною технічної документації, ОК «ЖБК «Під Голоско» створений у відповідності до вимог чинного законодавства, є житлово-будівельним кооперативом та суб'єктом якому, у відповідності до ст. 41 Земельного кодексу України, за рішенням органу місцевого самоврядування можуть надаватися земельні ділянки для житлового будівництва у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Відтак, у Львівської міської ради, як уповноваженого органу, не було правових підстав для відмови у затвердженні відповідачу-2 проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки після прийняття ухвали Львівської міської ради від 19.09.2019 №5441. Таким чином, відповідач-1 вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора не заслуговують на увагу, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалене за правильного застосування норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що свідчить про його законність та обґрунтованість, а тому підстави для скасування такого відсутні.
Третя особа також подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила доводи прокурора та зазначила, що житлово-будівельний кооператив є спеціальним суб'єктом права, відповідно до положень ст. 41 Земельного кодексу України. За умовами вказаної статті житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Тобто, вказаною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи або надання в оренду для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати, що метою створення такого кооперативу є саме спільне вирішення економічних, соціально-побутових та інших питань забезпечення членів кооперативу. Враховуючи ту обставину, що ОК «ЖБК «Під Голоско» є саме житлово-будівельним кооперативом, відтак, у Львівської міської ради, як уповноваженого органу місцевого самоврядування, не було правових підстав для відмови ОК «ЖБК «Під Голоско» у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та у наданні земельної ділянки на вул. Під Голоском у користування, оскільки згідно зі ст. 123 Земельного кодексу України, уповноважений орган зобов'язаний затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за умови наявності дозволу на розробку проекту землеустрою та відповідності розробленого проекту землеустрою вимогам земельного законодавства та прийнятим до нього нормативно-правовим актам. Крім цього, третя особа зазначає, що прокурором не наведено чітких і конкретних обставин, які б вказували на наявність порушень законодавства Львівською міською радою при прийнятті оскаржуваної ухвали, як і не вказано у чому саме полягає порушення інтересів територіальної громади м. Львова. Відтак, третя особа не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.
В ході апеляційного провадження прокурором було подано додаткові пояснення щодо застосування практики Верховного Суду та ефективності обраного прокурором способу захисту.
ОК «ЖБК «Під Голоско», ознайомившись із додатковими поясненнями прокурора, подало свої письмові пояснення щодо ефективності обраного прокурором способом захисту, в яких зазначило, що належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права.
Так, відповідач-2 зазначає, що право власності ОК «ЖБК «Під Голоско» на земельну ділянку площею 0,5500 га з кадастровим номером 4610137500:05:004:0491 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. За відомостями з Державного земельного кадастру цільове призначення спірної земельної ділянки з кадастровим № 4610137500:05:004:0491 - для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків для учасників операції об'єднаних сил (учасників антитерористичної операції), категорія земель-землі житлової та громадської забудови. Ухвалою Львівської міської ради № 828 від 20.05.2021 земельну ділянку з кадастровим № 4610137500:05:004:0491, цільове призначення: для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків для учасників операції об'єднаних сил (учасників антитерористичної операції), передано у приватну власність ОК «ЖБК «Під Голоско», та зареєстровано відповідне право власності на неї в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що здійснено відповідний запис. Відтак, особа, до якої перейшло право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння. Суб'єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем такого нерухомого майна (принцип реєстраційного володіння). Таким чином, фактичним володільцем земельної ділянки з кадастровим № 4610137500:05:004:0491 є ОК «ЖБК «Під Голоско».
Відтак, належним та ефективним способом захисту прав та інтересів позивача у даній справі має бути віндикаційний позов. Такий спосіб захисту є найбільш ефективним засобом (способом), оскільки призводить до потрібних результатів, про що неодноразово наголошував Верховний Суд.
З врахуванням наведеного, відповідач-2 вважає, що позовна вимога про скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки не призведе до поновлення прав держави, відновлення володіння, користування або розпорядження земельною ділянкою, а тому в цьому випадку така позовна вимога не є ефективним способом захисту права держави. Аналогічна позиція викладена в постанові Західного апеляційного господарського суду 20.11.2024 у справі № 914/1334/22, яка залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 18.02.2025.
Відповідач-2 наголошує, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. З огляду на вказане, не підлягає також задоволенню і похідна позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,5500 га (кадастровий номер 4610137500:05:004:0491) на вул. Під Голоском за Обслуговуючим кооперативом «Житлово-Будівельний кооператив «Під Голоско».
За вказаних обставин, відповідач просить суд залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.
Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображений у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.
В дане судове засідання прибули прокурор та представники відповідача-2 і третьої особи, які підтримали свої доводи, міркування та заперечення, наведені у їх процесуальних документах, поданих суду апеляційної інстанції.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, колегія суддів встановила таке:
05.06.2019 відбулись збори засновників, на яких було прийнято рішення про створення Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско», яке оформлене протоколом №1 від 05.06.2019.
На вказаних зборах також було затверджено статут Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско», відповідно до п. 1.1 якого ОК «ЖБК «Під Голоско» є неприбутковою організацією, створюється і діє у відповідності з Конституцією України, Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України «Про кооперацію», на підставі рішення установчих зборів на добровільних засадах з метою забезпечення житлом та/або нежилими приміщеннями членів та асоційованих членів кооперативу і членів їх сімей.
Кооператив за типом є обслуговуючим, а за напрямком діяльності - житлово-будівельним (п. 1.2. статуту).
Метою кооперативу, у відповідності до п. 2.1. статуту, є задоволення житлових, економічних та соціальних потреб його членів та асоційованих членів кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, трудової участі та майна, поділу між ними ризиків, витрат від діяльності кооперативу, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.
Предметом діяльності кооперативу є забезпечення житлом та/або нежитловими приміщеннями членів кооперативу та асоційованих членів кооперативу і членів їх сімей шляхом сприяння будівництва багатоквартирних житлових будинків, за власні кошти кооперативу, а також для наступної експлуатації та управління цими будинками (п. 2.2. статуту).
Відповідно до п. 3.1. статуту кооператив є юридичною особою, утвореною шляхом добровільного об'єднання громадян та/або юридичних осіб, на основі членства для ведення діяльності з метою будівництва багатоквартирних житлових будинків для його членів, асоційованих членів та членів їх сімей та подальшої експлуатації і управління цими об'єктами на засадах самоврядування для задоволення споживчих потреб членів кооперативу та без мети отримання прибутку.
11.06.2019 Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Ухвалою Львівської міської ради від 19.09.2019 №5441 «Про надання дозволу ОК «Житлово-будівельний кооператив «Преміум Голоско» та ОК «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско» на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. Під Голоском», надано Обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Під Голоско» (ідентифікаційний код 43055477) дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,5500 га на вул. Під Голоском для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків для учасників операції об'єднаних сил (учасників антитерористичної операції) членів Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско», зобов'язано Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско» у встановленому порядку подати міській раді на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Львівська міська рада ухвалою від 20.05.2021 за №828 «Про затвердження обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Під Голоском» затвердила Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельному кооперативу «Під Голоско» (ідентифікаційний код 43055477) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надала земельну ділянку площею 0,5500 га (кадастровий номер 4610137500:05:004:0491) на вул. Під Голоском у власність для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків для учасників Операції об'єднаних сил (учасників антитерористичної операції) - код КВЦПЗ 02.03 - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування.
11.10.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про державну реєстрацію права власності Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско» на означену земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2479910246060, номер відомостей про речове право: 44485961, підстава для державної реєстрації: ухвала Львівської міської ради №828 від 20.05.2021).
Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, що прибули в судове засідання, розглянувши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, відзивами на неї та додатковими поясненнями, з врахуванням актуальної судової практики, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід змінити, а його мотивувальну частину викласти в редакції цієї постанови, з огляду на таке:
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акту індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини того, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2023 у справі № 920/456/19, від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19.
Водночас, колегія суддів зазначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом яких звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалися Верховним Судом та узагальнено викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто, цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)).
Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44)).
Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об'єктивно неможливо буде виконати.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.02.2025 року у справі №922/985/24.
Згідно із частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина 2 статті 52 Земельного кодексу України).
Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Як вбачається з матеріалів справи, Львівською міською радою 20.05.2021 було прийнято ухвалу за №828 «Про затвердження обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Під Голоском», якою затверджено Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельному кооперативу «Під Голоско» (ідентифікаційний код 43055477) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 0,5500 га (кадастровий номер 4610137500:05:004:0491) на вул. Під Голоском у власність для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків для учасників Операції об'єднаних сил (учасників антитерористичної операції) - код КВЦПЗ 02.03 - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування.
11.10.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про державну реєстрацію права власності Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско» на означену земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2479910246060, номер відомостей про речове право: 44485961, підстава для державної реєстрації: ухвала Львівської міської ради №828 від 20.05.2021).
Таким чином, особа, до якої перейшло право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння. Суб'єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем такого нерухомого майна (принцип реєстраційного володіння). Отже, фактичним володільцем земельної ділянки з кадастровим №4610137500:05:004:0491 є ОК «ЖБК «Під Голоско».
А тому, належним та ефективним способом захисту прав та інтересів позивача у даній справі має бути віндикаційний позов. Такий спосіб захисту є найбільш ефективним засобом (способом), про що неодноразово наголошував Верховний Суд.
Однак, у даній справі прокурором не заявлено позовних вимог про витребування спірної земельної ділянки, натомість, прокурор у цій справі заявив позовну вимогу про визнання недійсною ухвали Львівської міської ради за №828 від 20.05.2021 «Про затвердження обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Під Голоском».
Оскільки на момент звернення прокурора з позовом до господарського суду ухвала Львівської міської ради за №828 від 20.05.2021 була реалізована шляхом реєстрації за ОК «ЖБК «Під Голоско» права власності на спірну земельну ділянку, то визнання незаконним і скасування зазначеного рішення саме по собі, без заявлення позовних вимог, спрямованих на відновлення володіння майном, не зможе забезпечити ефективного захисту прав та інтересів держави, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 18.02.2025 у справі № 914/1334/22.
Крім того, колегія суддів бере до уваги останню правову позицію в питанні визначення способу захисту у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21. Так, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, враховуючи мету позову про витребування та підстави для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем) власник, який вважає свої права порушеними, має право пред'явити позов про витребування відповідного майна.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що прокурор звернувся у цій справі із способом захисту, який не призведе до поновлення прав держави, відновлення володіння, користування або розпорядження земельною ділянкою, що є самостійною підставою для відмови у позові.
При цьому, судова колегія вважає, що з огляду на наведені вище обставини, відпала необхідність дослідження судом фактичних обставин справи, оскільки такі висновки мотивувальної частини судового рішення можуть сприйматися як преюдиційні під час розгляду інших справ за участі сторін цього спору (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №906/1336/19 від 08.06.2021).
Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За положеннями статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
За приписами ст. 275 ГПК України до повноважень суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги належить право, зокрема, змінити рішення суду.
У відповідності до норм ст. 277 ГПК України, підставами, зокрема, для зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Таким чином, з врахуванням наведеного, судова колегія не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, позаяк суд першої інстанції дійшов правильних та обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, однак, не врахував, при цьому, обрання позивачем неналежного способу захисту його порушених прав. Відтак, апеляційний суд вважає за необхідне змінити оскаржуване рішення місцевого господарського суду, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Львівської обласної прокуратури відмовити.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 03.02.2025 у справі № 914/912/24 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
3. Судові витрати покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
5. Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
повна постанова складена 24.06.2025
Головуючий суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік