79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"11" червня 2025 р. Справа №914/1398/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів І.Ю. Панова
О.І. Матущака,
секретар судового засідання Залуцький Д.Т.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Представництва «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» б/н від 09.05.2025 (вх. № 01-05/1404/25 від 09.05.2025)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 07.05.2025 (суддя Щигельська О.І.)
у справі № 914/1398/25
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДР», м.Запоріжжя
про забезпечення позову до подання позову
особа, яка може отримати статус відповідача - Акціонерне товариство «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті»
за участю представників:
скаржник: не з'явився;
заявник: не з'явився
До Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДР» про забезпечення позову до подання позову у справі №914/1398/25 (вх.1567) у якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Акціонерного товариства ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ (Турецька республіка місцезнаходження: Турецька Республіка, Чанкая/ Анкара, 612 вулиця, квартал Ількбахар; реєстраційний номер в Торговельній палаті м. Анкара 37/1796, дата реєстрації у палаті 20.08.1991; номер державної реєстрації (ідентифікаційний код): 83588), що діє в Україні через представництво ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ (місцезнаходження: 79037, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, 212, корп.2; ідент. код: 26579227), розміщені на його банківських рахунках, в межах суми 6 256 697,68 грн.
Заява обґрунтована тим, що предметом позову, який буде поданий на протязі 10 днів з моменту подання цієї заяви, є стягнення з Акціонерного товариства «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» на користь ТОВ «ЗДР» 6 256 697 гривень 68 коп. заборгованості, з яких: 3 665 478,00 грн основного боргу, 2 189 021, 34 грн. інфляційного збільшення, 402 198,34 грн штрафних санкцій. Ціна позову становить 6 256 697 гривень 68 коп.
Заявник зазначає, що заборгованість, про стягнення якої буде поданий позов виникла на підставі Договору субпідряду № ЗП-112/1-01/12/20 про виконання робіт на проекті Будівництво автотранспортної магістралі через р. Дніпро в м. Запоріжжі (автомобільна дорога Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м. Кременчук) Маріуполь Під'їзд до о. Хортиця (автотранспортна магістраль через р. Дніпро в м.Запоріжжя) (І черга будівництва).
За Договором субпідряду вже була частково стягнута заборгованість з Акціонерного товариства «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» на користь ТОВ «ЗДР», що підтверджується рішеннями Господарського суду Львівської області від 15.06.2022 у справі № 914/3550/21; від 18.03.2024 у справі № 914/1573/23; від 09.01.2025 р. у справі № 914/1299/24; від 28.01.2025 р. у справі № 914/1989/24; від 28.01.2025 р. у справі № 914/350/25.
За твердженням заявника, у зазначених вище справах вживалися заходи забезпечення позову.
ТзОВ «ЗДР» вважає, що застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки АТ «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» в межах суми заявленої до стягнення безпосередньо пов'язане із предметом позову.
Заявник вважає, що при розгляді заяви слід врахувати, серед іншого, адекватність та співмірність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти АТ «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» у межах майнової вимоги та врахувати, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Заявник звертає увагу суду на те, що АТ «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» свідомо не бажає погашати явну та очевидну заборгованість перед ТзОВ «ЗДР» встановлена у судових рішеннях по інших справах.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.05.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДР» про вжиття заходів забезпечення позову (вх.№1625 від 05.05.2025) задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Акціонерного товариства ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ (Турецька республіка місцезнаходження: Турецька Республіка, Чанкая/ Анкара, 612 вулиця, квартал Ількбахар; реєстраційний номер в Торговельній палаті м. Анкара 37/1796, дата реєстрації у палаті 20.08.1991; номер державної реєстрації (ідентифікаційний код): 83588), що діє в Україні через представництво ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ (місцезнаходження: 79037, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, 212, корп.2; ідент. код: 26579227), розміщені на його банківських рахунках, в межах суми 6 256 697,68 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що предметом позову, який має на меті подати позивач є стягнення з Акціонерного товариства «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» заборгованості у розмірі 6 256 697,68 грн.
Враховуючи можливість відсутності на рахунку відповідача необхідної суми коштів, на час ухвалення рішення, у випадку задоволення позову, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність застосувати захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Акціонерного товариства «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» в межах ціни позову в розмірі 6 256 697,68 грн.
Суд першої інстанції також зазначив, що невжиття цього заходу забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити в разі задоволення позовної вимоги поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Окрім того, суд вказав, що обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Акціонерного товариства «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті», оскільки арештоване майно у вигляді коштів фактично буде перебувати у володінні власника, обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Не погодившись з ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.05.2025 Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 09.05.2025 (вх. № 01-05/1404/25 від 09.05.2025), у якій просить скасувати ухвалу Господарського Суду Львівської області від 07.05.2025 року у справі № 914/1398/25 повністю і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДР» про вжиття заходів забезпечення позову (вх.№1625 від 05.05.2025) - відмовити.
Апелянт вказує, що позивач не довів, а суд дійшов передчасного висновку щодо наявності спору між сторонами через заборгованість у розмірі 6 256 697,68 грн. Відтак залишилось не дослідженим співмірність обраного позивачем виду забезпечення позову з потенційними позовними вимогами.
Скаржник зазначає, що унаслідок неналежного дослідження судом факту наявності спору та співмірності обраного позивачем способу забезпечення позову з потенційними позовними вимогами, було накладено арешт на кошти Представництва у розмірі, що значно перевищує можливі позовні вимоги.
Окрім того, скаржник вказує, що надані розрахунки та докази одночасно ставлять під сумнів справжню мету звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення проявом зловживання процесуальними правами з боку учасника справи.
Також, блокування частини коштів не тільки буде негативним чинником для суспільства та держави, а також може негативно вплинути на соціальне забезпечення працівників у вигляді затримки у виплаті заробітної плати, як наслідок вчинення оптимізаційніх дій Представництва для вивільнення коштів, що рівноцінні заблокованим.
Також апелянт звертає увагу на те, що з відкритих відомостей Єдиного реєстру боржників вбачається, що записів щодо боргів чи виконавчих проваджень Представництва «ОНУР» не знайдено.
В подальшому, через систему «Електронний суд» від скаржника надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги. В додаткових поясненнях апелянт просив розглянути апеляційну скаргу без його участі.
У судове засідання 11.06.2025 сторони явки уповноважених представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомленні про час та дату розгляду справи.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову, зокрема заборонити відповідачу та іншим особами вчиняти певні дії щодо предмету спору. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
За змістом ст. 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання про накладення арешту, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеному у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 зробила висновок про те, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві ефективний захист його порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами ( ч.4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Верховного суду від 11.01.2022 у справі № 640/18852/21).
У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).
За обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).
Предметом позову, який має на меті подати позивач є стягнення з Акціонерного товариства «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» заборгованості у розмірі 6 256 697,68 грн.
Дослідивши та проаналізувавши наведені заявником у заяві про вжиття заходів забезпечення позову доводи, враховуючи обставини цієї справи, приймаючи до уваги усталену практику Верховного Суду щодо критеріїв подібності правовідносин, судова колегія не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, позаяк місцевим господарським судом задоволено заяву позивача та накладено арешт на грошові кошти відповідача в межах ціни позову, що є адекватним, пропорційним та співмірним заходом забезпечення позову.
Водночас, судова колегія зауважує, що накладення арешту на грошові кошти не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, позаяк при застосуванні такого заходу арештовані грошові кошти фактично перебувають у володінні власника (відповідача), а обмежується лише можливість розпорядженнями ними. Разом з тим, арешт коштів є тимчасовим заходом, вжитим лише на період вирішення спору по суті, з метою зупинення можливого вчинення дій під час розгляду справи, спрямованих на ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, актуальних правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.
Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування постановленої ухвали.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
1.Апеляційну скаргу Представництва «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» б/н від 09.05.2025 (вх. № 01-05/1404/25 від 09.05.2025) залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 07.05.2025 у справі № 914/1398/25 залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено 20.06.2025
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя І.Ю. Панова
Суддя О.І. Матущак