Житомирський апеляційний суд
Справа №296/5901/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/425/25
Категорія ст.183 КПК України Доповідач ОСОБА_2
18 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря: ОСОБА_5 ,
захисника: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7 ,
прокурора: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 30 травня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого та застосовано підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 26 липня 2025 року, без визначення розміру застави,
ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні, кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 114-1КК України.
30 травня 2025 року ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира було задоволено клопотання слідчого та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 до 26.07.2025 року (включно) без визначення розміру застави.
Слідчий суддя вважав наявними підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваному ОСОБА_7 , оскільки з урахуванням обставин кримінального провадження, застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.1,2,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні двох епізодів за ч.1 ст.114-1 КК України, а саме перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, слідчий суддя, застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, вважав за можливе не визначати розмір застави.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою застосувати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 21.00 до 6.00 та визначити розмір застави.
Вважає ухвалу незаконною.
Зазначає, що існування ризику переховування не підтверджується ймовірністю для підозрюваного бути засудженим на тривалий строк, а посилання прокурора на вік підозрюваного, як особи, що не підлягає мобілізації, не підтверджують ризику переховування підозрюваним.
Звертає увагу на відсутність ризику впливу на свідків, адже більшість свідків сторони обвинувачення, не дають викривальних показань щодо підозрюваного, а лише повідомляють загальні відомості.
Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, на думку захисника, теж є не доведеними.
Зазначає, що судом не враховано, що підозрюваний раніше не судимий, водночас не є підозрюваним у іншому кримінальному провадженні, що вказує на відсутність ризику повторення підозрюваним ймовірної протиправної поведінки.
Крім того, слідча суддя не взяла до уваги, що станом на день вирішення клопотання підозрюваному виповнилось 20 років, він має батьків за кордоном, які йому допомагають, а також, в країні має двох бабусь пенсійного віку, що свідчить про міцність його соціальних зв'язків. Водночас, підозрюваний скаржився на проблеми зі здоров'ям, а саме, має захворювання серця.
На думку захисника, саме домашній арешт підозрюваного у визначений період доби є єдиним ефективним запобіжним заходом, здатним забезпечити ненастання встановлених слідчою суддею ризиків
Заслухавши доповідача, пояснення захисника, підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення прокурора на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим заходом і він може бути застосованим тоді, коли жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбачених у ст. 177 КПК України.
Згідно з вимогами ч.2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження у провадженні слідчого відділу УСБУ в Житомирській області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за ч. 1 ст.114-1 КК України, у кримінальному провадженні №12025060480000537 від 28.05.2025.
28.05.2025 о 16 год. 33 хв. у даному кримінальному провадженні на підставі ст. 208 КПК України затримано громадянина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Беричева Житомирської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
29.05.2025 о 10 год. 34 хв. ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України.
Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Крім того, з практики Європейського Суду з прав людини випливає, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
Докази долучені до клопотання свідчать, що ОСОБА_7 може бути причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України.
Слідчий суддя також достатньо обґрунтував свої висновки про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити , сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, впливати на свідків, перешкоджати іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи специфіку та обставини вчиненого кримінального правопорушення, стадію досудового розслідування.
ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1КК України, який відповідно до ст. 12 КК України віднесений до категорії тяжкого злочину, вчинений в умовах воєнного стану, вчинений за попередньою змовою групою осіб, пов'язаного у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, що полягало в знищенні шляхом підпалу транспортних засобів, які використовуються для виконання завдань ЗСУ на замовлення ворога та свідчить про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Також, апеляційний суд приймає до уваги те, що ОСОБА_7 має молодий вік - 20 років, не одружений, утриманців не має, ніде не працює та не навчається.
Крім того, колегія суддів враховує, що на даній стадії досудового розслідування органом досудового розслідування не встановлено та не допитано усіх свідків, яким відомі ті чи інші обставини щодо вчиненого злочину. Також ОСОБА_7 перевіряється на причетність до вчинення інших кримінальних правопорушень, зокрема підпалів 25.05.2025 релейних шаф.
За таких обставин, апеляційний суд вважає обґрунтованими та законними висновки слідчого судді про наявність достатніх підстав, згідно вимог ст. 194 КПК України для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів, зокрема про застосування домашнього арешту, як зазначено в апеляційній скарзі захисника.
Колегія суддів зважає і на те, що при розгляді питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати і серйозність звинувачення та ризик втечі підозрюваного. Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Також, колегія суддів зважає і на те, що на даний час в Україні введено воєнний стан, що також є відповідним ризиком, який з врахуванням даних про особу обвинуваченого, характером злочину у якому він обвинувачується додатково свідчить про правильність висновків суду.
Доводи сторони захисту про те, що до підозрюваного ОСОБА_7 може бути застосований більш м'який запобіжний захід, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено достатніх стримуючих факторів від порушень з боку підозрюваного своїх зобов'язань в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Доводи захисника, що підозрюваний раніше не судимий, має молодий вік, має бабусь пенсійного віку, батьків закордоном, які йому допомагають, не є переконливим аргументом для можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки це не стримало його від протиправної поведінки, відповідно до підозри.
Таким чином, вирішуючи клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 та неможливості на даний час у застосуванні менш суворого запобіжного заходу.
Враховуючи наслідки злочину, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про неможливість на даний час у застосуванні застави, оскільки підозрюваний ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні двох епізодів за ч.1 ст.114-1 КК України, а саме перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
Інші доводи апеляційної скарги, також не спростовують правильність висновків слідчого судді.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 30 травня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого та застосовано підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 26 липня 2025 року, без визначення розміру застави- без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: