Справа № 161/2546/25 Провадження №33/802/263/25 Головуючий у 1 інстанції:Гринь О. М.
Доповідач: Гапончук В. В.
23 червня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
судді - Гапончука В.В.,
за участю
захисника Касянчука І.О. - Джуса Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 березня 2025 рокупро притягнення ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.121 КпАП України,
Постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.03.2025року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КпАП України, та застосовано до нього адміністративне стягнення в межах санкції ч.4 ст.121 КпАП України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) місяці.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 31.01.2025 року о 08:55 годині в місті Луцьк по проспекту Відродження, 13 керував транспортним засобом марки Mercedes - Benz д.н.з. НОМЕР_1 , що не пройшов обов'язковий технічний контроль та вчинив дане правопорушення повторно протягом року. Постановою серії ЕНА 2840923 від 15.08.2024 року ОСОБА_1 був притягнений до відповідальності за ч.3 ст.121 КпАП України.
Такі дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковано, як порушення п.31.3 б ПДР України, відповідальність за що в даному випадку передбачена ч.4 ст.121 КпАП України (а.с.17).
Не погоджуючись з таким судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати та прийняту нову постанову, якою закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Зазначає, що при вирішенні даної справи місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права, не з'ясував всіх обставин та не дослідив усіх доказів, які мають вагоме значення для правильного її вирішення.
Вважає, що докази, на які посилається місцевий суд в оскаржуваній постанові, не є достатніми та не підтверджують його винуватість у даному правопорушенні.
Окрім того, судом було проігноровано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням апелянта на стаціонарному лікуванні, розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення у його та захисника відсутності, чим було позбавлено ОСОБА_1 права на захист (а.с.20-23).
В судове засідання апелянт, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду, не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, захисник не заперечував щодо продовження судового розгляду за відсутності його довірителя, а тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст.268 КпАП України.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та матеріалів справи про адміністративне правопорушення, заслухавши думку захисника ОСОБА_1 - Джуса Т.В., який вимоги апеляційної скарги підтримав та просив їх задовольнити, приходжу до наступного висновку.
Згідно до ч.1 ст.268 КпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як убачається з матеріалів справи 17.03.2025 року судове засідання було проведено за відсутності ОСОБА_1 та його захисника. Однак 17.03.2025 року на адресу місцевого суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням останнього на лікуванні у КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради, що підтверджується відповідною довідкою.
За таких обставин місцевий суд допустив порушення приписів ч.1 ст.268 КпАП України та як наслідок порушення права на захист ОСОБА_1 , а отже доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.
Тому, враховуючи допущені судом першої інстанції порушення вимог ч.1 ст.268 КпАП України, доходжу висновку про необхідність скасування постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.03.2025 року та прийняття нової постанови, як це передбачено п.3 ч.8 ст.294 КпАП України, з метою відновлення порушеного права ОСОБА_1 на захист.
Відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КпАП України завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КпАП України, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, у відповідності до ст.252 КпАП України, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.31.3 «б» ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
Частиною 3 ст.121 КпАП України встановлена адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.
Відповідальність за ч.4 ст.121 КпАП України настає у разі повторного протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою-третьою ст.121 КпАП України.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КпАП України, підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 234724 від 31.01.2025 року (а.с.1);
- довідкою інспектора відділу адміністративної практики УПП у Волинській області від 01.02.2025 року про повторність вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КпАП України (15.08.2024 року вчинив та був притягнутий до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ч.3 ст.121 КпАП України, постанова серії ЕНА № 2840923) (а.с.2);
- постановою серії ЕНА № 2840923 від 15.08.2025 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КпАП України (а.с.3);
- рапортом (а.с.4);
- копією постанови серії ЕНА № 3972903 від 31.01.2025 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України (а.с.5).
Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи.
Зазначені вище докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КпАП України, є такими, що доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки у відповідності до ст.ст.251, 252 КпАП України, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом та не викликають сумніву у апеляційного суду.
Беручи до уваги вище наведене апеляційний суд прийшов до висновку, що доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі в цій частині, не спростовують наведених вище висновків суду.
Водночас, відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
За ч.2 ст.38 КпАП України адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення
З протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , вбачається, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.121 КпАП України, було вчинене 31.01.2025 року.
Оскільки за наслідками апеляційного розгляду оскаржувана постанова судді скасовується з прийняттям нової відповідно до п.3 ч.8 ст.294 КпАП України, а також враховуючи ту обставину, що на час розгляду справи Волинським апеляційним судом - 23.06.2025 року, закінчились строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ч.2 ст.38 КпАП України, то провадження в даній справі підлягає закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КпАП України.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України,
Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.121 КпАП України скасувати та прийняти нову постанову.
Провадження в даній справі закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КпАП України - у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.2 ст.38 КпАП України.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.