Справа № 457/872/25
провадження №3/457/385/25
20 червня 2025 року м. Трускавець
Суддя Трускавецького міського суду Василюк Т.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли від ВП № 2 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
28.05.2025 року о 19 год. 40 хв. у м. Трускавець по вул. Воробкевича, 19 водій ОСОБА_1 керував електросамокатом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, зміна забарвлення обличчя, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор 1598. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Правопорушник у судовому засіданні заперечив свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, пояснив, що він не вживав того дня спиртних напоїв. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці чи у медичному закладі відмовився, бо перелякався, коли його зупинили працівники поліції. Крім цього, транспортним засобом він не керував, оскільки просо катався на самокаті, а не на авто.
Незважаючи на заперечення вини правопорушником, вина ОСОБА_1 підтверджується сукупністю доказів які містяться в матеріалах справи:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 344537 від 28.05.2025 року,відповідно до якого 28.05.2025 року о 19 год. 40 хв. у м. Трускавець по вул. Воробкевича, 19 водій ОСОБА_1 керував електросамокатом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, зміна забарвлення обличчя, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор 1598.При складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , у графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» заперечень чи зауважень з діями працівників поліції не зазначав, не оспорював жодних процесуальних документів, зокрема не звертався зі скаргами на неправомірні дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
- відеозаписами фіксації правопорушення;
- рапортом старшого інспектора СРПП ВП № 2 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції Панаса В.І. від 28.05.2024 року відповідно до якого встановлено, що 28.05.2025 року він спільно з ОСОБА_2 заступили на добове чергування у складі СРПП з охорони громадського порядку та забезпечення безпеки дорожнього руху по Трускавецькій ОТГ на службовому автомобілі «Reno Logan» державний номерний знак НОМЕР_1 , під позивним ОСОБА_3 . Під час патрулювання вказаної території, проїжджаючи по вул. Воробкевича, 19, вони помітили два електросамокати, особи, які керували ними, маневрували по проїзній частині дороги. Один з водіїв пред'явив через застосунок «Дія» паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_1 . Після перевірки документів та спілкування з даною особою виявлено в останнього ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: з ротової порожнини було чутно запах алкоголю та змінено забарвлення обличчя. Тому він запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, на що він відмовився; роз'яснено наслідки відмови, права водія. Складено адмінпротокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 28.05.2025 року, відповідно до якого у водія було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, зміна кольору обличчя;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.05.2025 року.
Процесуальна форма та зміст протоколу серії ЕПР1 № 344537 від 28.05.2025 року відповідають вимогам ст. 256 КУпАП.
З приводу наявності ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у ОСОБА_1 суддя зазначає наступне.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 344537 від 28.05.2025 року складений саме за відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку, що зафіксовано на відеоносії.
Відповідно, суб'єктом цього адміністративного правопорушення є особа, яка керувала транспортним засобом.
Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 28.05.2025 року відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, відеозаписом.
Тому суддя вважає, що невиконання такого обов'язку з боку водія ОСОБА_1 є грубим порушенням Правил дорожнього руху.
Самі підстави для такої вимоги передбачені Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, встановлення їх наявності є виключною компетенцією працівника поліції за його суб'єктивним сприйняттям наявних факторів.
З приводу складеного протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 344537 від 28.05.2025 року суддя зазначає, що процедура проведення огляду на визначення в особи стану алкогольного сп'яніння повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів, які регламентують це питання.
А тому, оскільки 28.05.2025 року у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, зміна кольору обличчя, працівник поліції запропонував пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан сп'яніння, однак ОСОБА_1 відмовився від такої процедури, що зафіксовано у відповідному направленні та на відеозаписі.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 344537 від 28.05.2025 року у провину ОСОБА_1 ставиться порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху, а саме: водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від якого він відмовився.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти у встановленому законом порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння, а тому суд вважає, що не виконання такого обов'язку з боку водія є грубим порушенням Правил дорожнього руху України. Самі підстави для такої вимоги передбачені Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, встановлення їх наявності є виключною компетенцією працівника поліції за його суб'єктивним сприйняттям наявних факторів.
Так, відповідно до змісту ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі Інструкції), якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Суд критично оцінює правопорушника про те, що ОСОБА_1 не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на те, що він керував електросамокатом, а не авто, з огляду на таке.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху визначено, що транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Однак, при цьому, норма ст.130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.
Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:
- легкий персональний електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;
- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Такі зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Підпунктом б) частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Отже, фактично зміна полягає у тому, що електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами.
Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується, що працівники поліції вказали ОСОБА_1 , що він керуючи електросамокатом, маневрував на дорозі, чим створював аварійну небезпеку для водіїв та пішоходів. В ході спілкування із ОСОБА_1 працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп'яніння, тому запропонували пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, або проїхати в медичний заклад, однак ОСОБА_1 відмовився від огляду, тому поліцейський після роз'яснення прав ОСОБА_1 перейшов до складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказаний відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, оскільки ним зафіксовані реальні дані, які не носять суб'єктивного характеру та дозволяють відновити послідовність подій, що дійсно відбувались, не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду вказаної справи.
Інші доводи правопорушника є формальними та не спростовують фактичних обставин вчиненого правопорушення та самої відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, тому суд розцінює їх як позицію захисту особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з метою уникнення від відповідальності.
За таких обставин, суддя приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вказаному правопорушенні знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення та дослідженими у судовому засіданні відеоматеріалами фіксації правопорушення.
Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що стверджується зібраними матеріалами доказами у справі, в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, вбачається з відеозапису долученого до матеріалів справи. Сам факт відмови від проходження огляду тягне за собою відповідальність за цією статтею. При цьому не має значення чи перебував водій у стані сп'яніння.
З огляду на викладене суддя приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 ПДР знайшла своє підтвердження, а його неправомірні дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився.
Вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, є одним з найнебезпечніших і найважчих правопорушень з адміністративних правопорушень на транспорті, оскільки транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки і керування ним в стані сп'яніння є небезпечним як для самої особи водія, так і для інших учасників дорожнього руху та становить велику суспільну небезпеку.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішен ня ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»).
Виходячи з наведеного, враховуючи характер вчиненого правопорушення, значний суспільний резонанс справ зазначеної категорії, беручи до уваги, що умисні протиправні дії правопорушника безпосередньо створюють загрозу для інших учасників дорожнього руху та оточуючих, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку скоєних адміністративних правопорушень,вчинення правопорушення під час дії воєнного стану, враховуючи особу правопорушника, вважаю за необхідне у відношенні ОСОБА_1 застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, визнавши його таким, що забезпечить мету адміністративного стягнення у вигляді належної міри відповідальності за вчинення правопорушення, з метою виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, тому відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП необхідно стягнути з правопорушника на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 130, 283-287 КУпАП, суддя,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що в разі несплати штрафу впродовж 15 днів з дня вручення копії постанови, у ході примусового виконання постанови суду відповідно до ч. 2 ст.308 КУпАП штраф буде стягуватися у подвійному розмірі.
У випадку несплати штрафу у п'ятнадцятиденний термін, відповідно до вимог ст.ст. 307, 308 КУпАП, з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду впродовж 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя: Т. В. Василюк