Справа № 452/2074/25
Провадження № 1-кс/452/440/2025
Іменем України
19 червня 2025 року м. Самбір
Слідча суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю: прокурора Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 , старшого слідчого СВ Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СВ Самбірського районного відділення поліції ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Самбірської окружної прокуратури Львівської області
ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродження
с. Калинів Самбірського району Львівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , громадянина України, який не є особою з інвалідністю, з середньо-спеціальною освітою, раніше не судимого, у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141290000179 від 18 березня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
До Самбірського міськрайонного суду Львівської області 19 червня 2025 року надійшло клопотання старшого слідчого СВ Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Самбірської окружної прокуратури Львівської області
ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141290000179 від 18 березня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Клопотання слідчого відповідає вимогам ст. 184 КПК України.
Копію клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваний отримав 19 червня 2024 року о 11 год. 00 хв., що підтверджується власноруч складеною ним розпискою, тобто більш ніж за три години до початку розгляду клопотання.
Клопотання слідчого обґрунтоване такими обставинами.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, часу та місця, з метою подальшого збуту, незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину «PVP», яку незаконно зберігав та 2 квітня 2025 року о 13 год. 00 хв. перебуваючи біля входу у під'їзд, житлового будинку АДРЕСА_2 , в якому він проживає, маючи умисел на незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, переслідуючи мету особистого збагачення, з корисливих мотивів, незаконно збув ОСОБА_7 (особа зі зміненими анкетними даними), психотропну речовину «PVP», яку віднесено до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг якої заборонено, маса якої становить 0,5027 грам, за що отримав від останнього грошові кошти в сумі 1000 гривень. Після проведення оперативної закупки, ОСОБА_7 , 2 квітня 2025 року добровільно видав придбану особливо небезпечну психотропну речовину працівникам Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечних психотропних речовин, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 307 КК України.
Крім того, ОСОБА_5 , за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, часу та місця, з метою подальшого збуту, діючи повторно, незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину «PVP», яку незаконно зберігав, та 7 квітня 2025 року о
16 год. 56 хв. перебуваючи біля входу у під'їзд, житлового будинку АДРЕСА_2 , в якому він проживає, маючи умисел на незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, переслідуючи мету особистого збагачення, з корисливих мотивів, повторно, незаконно збув ОСОБА_7 (особа зі зміненими анкетними даними), психотропну речовину «PVP», яку віднесено до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг якої заборонено, маса якої становить 0,6499 грам, за що отримав від останнього грошові кошти в сумі 1000 гривень. Після проведення оперативної закупки, ОСОБА_7 7 квітня 2025 року добровільно видав придбану особливо небезпечну психотропну речовину працівникам Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечних психотропних речовин, вчинених повторно, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 307 КК України.
ОСОБА_5 19 червня 2025 року о 10 год. 17 хв., в порядку ст. 208 КПК України, затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2
ст. 307 КК України, та 19 червня 2025 року повідомлено про підозру у вчинення даного кримінального правопорушення.
Посилаючись на достатність підстав підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, старший слідчий СВ Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області вважає, що відносно підозрюваного необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме останній може:
- переховуватись від органів досудового розслідування або суду, оскільки
ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, за які передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, достовірно розуміючи про неминучість покарання, може залишити місце проживання та переховуватись від правоохоронних органів, тобто наявний ризик передбачений п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України;
- незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, а саме: може чинити на них тиск, так як підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушеннях за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, спонукаючи їх на зміну показів, тобто наявний ризик передбачений п. 3) ч. 1 ст. 177 КПК України;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме затягувати досудове розслідування, ухиляючись від явки в органи досудового розслідування та суду, оскільки може бути відсутній по місцю проживання, тобто наявний ризик передбачений п. 4) ч. 1 ст. 177 КПК України;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжувати кримінальне правопорушення у якому підозрюється, оскільки підозра у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, на даний час є неостаточною, оскільки не проведено допит усіх свідків уданому кримінальному провадженні, яких встановлено, в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій, крім цього, відносно останнього 5 червня 2025 року до Самбірського міськрайонного суду Львівської області скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025142290000068 від 15 квітня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, тобто наявний ризик передбачений п. 5) ч. 1 ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні старший слідчий СВ Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 (який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні) просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав подане клопотання, просив його задовольнити, зазначив, що, на думку сторони обвинувачення, тільки такий запобіжний захід буде достатнім для запобігання вказаних ризиків.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти застосування до нього запобіжного заходу, запропонованого стороною обвинувачення, просив обрати менш суворий запобіжний захід.
Захисник ОСОБА_6 підтримав позицію підозрюваного та просив обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Слідча суддя, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення, наведеного у п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява
№ 42310/04) від 21 квітня 2011 року, де зазначено, що обґрунтована підозра - це існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Факти та інформація, якими сторона обвинувачення обґрунтовує причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, в клопотанні старшого слідчого та доданих матеріалах відображені з достатньою мірою для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.
За змістом ч. 1 ст. 92 КПК України, за загальним правилом, обов'язок доказування у кримінальному провадженні покладається на слідчого, прокурора.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколом огляду грошових коштів від 02.04.2025;
- протоколом огляду покупця від 02.04.2025;
- протоколом огляду місця події від 02.04.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 02.04.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 02.04.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 02.04.2025;
- висновком експерта № СЕ-19/114-25/7971-НЗПРАП від 04.06.2025;
- протоколом огляду грошових коштів від 07.04.2025;
- протоколом огляду покупця від 07.04.2025;
- протоколом огляду місця події від 07.04.202524;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 07.04.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 08.04.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 08.04.2025;
- висновком експерта № СЕ-19/114-25/8289-НЗПРАП від 06.06.2025;
- протоколом обшуку від 19.06.2025;
- матеріалами негласних слідчо-розшукових заходів.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 28 жовтня 1994 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), заява
№ 14310/88, зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Загалом, слідча суддя дійшла висновку, що стороною обвинувачення доведена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, оцінивши вагомість наявних доказів; такі докази в своїй сукупності можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, є причетною до скоєння кримінального правопорушення.
Щодо наявності ризиків, на які вказує старший слідчий, слідча суддя зазначає наступне.
Відповідно до статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідча суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Оцінюючи існування ризиків з боку ОСОБА_5 переховуватись від органів досудового розслідування або суду, та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії» (W. v. Switzerland), заява № 14379/88, від 26 січня 1993 року, п. 33. Суд з цього приводу вказав, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою При цьому треба враховувати характер обвинувачуваного, його моральні якості, його кошти, зв'язки з державою, у якій його переслідували за законом, і його міжнародні контакти.
Як встановлено судом, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, санкція якої передбачає покарання від шести до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, тобто у вчиненні тяжкого злочину. Підозрюваний офіційно не працевлаштований, не має офіційного джерела доходів; є військовозобов'язаним, проте за повідомленням командира військовї частини НОМЕР_1 18.03.2024 року самовільно залишив місце розташування підрозділу у м. Мирноград Донецької області.
Отже, слідча суддя вважає, що слідчим доведені зазначені ризики.
Оцінюючи існування ризику з боку ОСОБА_5 вчинити інше кримінальне правопорушення, слід зазначити таке.
Європейський суд з прав людини вже неодноразово висловлював у своїй практиці позицію, згідно з якою «висновки про наявність небезпеки вчинення нових правопорушень мають бути підкріплені конкретними фактами» (п. 134 рішення Суду у справі «Александр Макаров проти Росії» (Aleksandr Makarov v. Russia), заява 15217/07, від 12 березня 2009 року), а «посилання на минуле особи» не може бути достатнім для обґрунтування існування ризику скоєння особою нових злочинів (п. 44 рішення Суду у справі «Мюллер проти Франції» (Muller v. France), заява № 21802/93, від 17 березня 1997 року).
Як встановлено в судовому засіданні 05 червня 2025 року до Самбірського міськрайонного суду Львівської області скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025142290000068 від 15 квітня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, відносно ОСОБА_5 .
За таких обставин слідча суддя вважає, що слідчим доведений зазначений ризик.
Можливість впливу з боку ОСОБА_5 на свідків є лише припущенням слідчого, жодних доказів таких намагань з його боку слідчій судді не надано. Отже, слідча суддя вважає, що слідчим не доведений зазначений ризик.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
Оцінюючи в сукупності особу підозрюваного, обставини вчинення кримінального правопорушення, необхідність забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти спробам вчинити інші кримінальні правопорушення, а також доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, слідча суддя вважає за необхідне застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою (із можливістю внесення застави).
Слідча суддя вважає, що саме такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, позбавить його можливості переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення. Запобігти ризикам, які зазначені в клопотанні слідчого, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів не можливо, оскільки будь-які більш м'які види запобіжного заходу не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігти вказаним ризикам.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідча суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, після внесення якої він повинен бути звільнений з під варти.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Позиція Європейського суду з прав людини стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та визначення її розміру, цілковито відображується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Отже, положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан підозрюваного; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу підозрюваного; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «професійне середовище» підозрюваного; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідча суддя одночасно визначає заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Нормами ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня 2023 року -
3028 гривень.
Отже, в грошовому вираженні визначена слідчою суддею сума застави становить 242240 гривень, адже така застава здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, та не є завідомо непомірною для підозрюваного із урахуванням викладеного вище. А також слідча суддя вважає, що при такому визначеному розмірі застави, перспектива її втрати буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, слід покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 9, 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 376 КПК України, слідча суддя,
Клопотання старшого слідчого СВ Самбірського районного відділення поліції ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12025141290000179 від 18 березня 2025 року, - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)».
Встановити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу - шістдесят днів, який обчислюється з моменту затримання підозрюваного - з 19 червня 2025 року; дія ухвали слідчої судді про застосування запобіжного заходу закінчується 17 серпня 2025 року.
Ухвала слідчої судді підлягає негайному виконанню Самбірським РВП ГУ НП у Львівській області.
Визначити для підозрюваного заставу у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в грошовому вираженні - 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Роз'яснити підозрюваному, що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)».
Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти, внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за першою вимогою;
- не залишати територію Самбірського району Львівської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд про зміну свого місця проживання.
Роз'яснити підозрюваному та заставодавцю, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному негайно.
На ухвалу слідчої судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст цієї ухвали слідчої судді виготовлено в нарадчій кімнаті, проголошено, надано для ознайомлення учасникам кримінального провадження 24 червня 2025 року о
9 год. 00 хв.
Слідча суддя