"16" листопада 2010 р. м. Київ К-47749/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)
СуддівВесельської Т.Ф.
Мироненка О.В.
Мороз Л.Л.
Чумаченко Т.А.
провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду (далі -УПФ) України в Баштанському районі Миколаївської області про зобов'язання нарахувати щомісячне підвищення до пенсії за касаційною скаргою УПФ України в Баштанському районі Миколаївської області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2009 року,
У жовтні 2008 року ОСОБА_1. у Баштанському районному суді Миколаївської області пред'явив позов до УПФ України в Баштанському районі Миколаївської області про зобов'язання нарахувати щомісячне підвищення до пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона відноситься до категорії громадян з правовим статусом “діти війни” та відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії їй не виплачувалось, просила зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки за 2006-2007 роки в сумі 2733,30 грн.
Постановою Баштанського районного суду Миколаївської області від 17 листопада 2008 року позов ОСОБА_1. задоволено частково.
Визнано бездіяльність УПФ України в Баштанському районі Миколаївської області щодо не проведення нарахування підвищення до пенсії позивача в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” неправомірною.
Зобов'язано УПФ України в Баштанському районі Миколаївської області провести нарахування та виплатити суму підвищення до пенсії позивачу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2009 року апеляційну скаргу УПФ України в Баштанському районі Миколаївської області задоволено частково.
Постанову Баштанського районного суду Миколаївської області від 17 листопада 2008 року скасовано.
Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1. задоволено частково.
Визнано дії УПФ України в Баштанському районі Миколаївської області щодо не проведення виплати ОСОБА_1. з 08 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року підвищення розміру пенсії за віком в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, неправомірними.
Зобов'язати УПФ України в Баштанському районі УІиколаївської області нарахувати ОСОБА_1. доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 08 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1. 1,70 грн. судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі УПФ України в Баштанському районі Миколаївської області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Встановлено, що ОСОБА_1. народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року і відповідно до вимог статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності з 01 січня 2006 року, набула правового статусу особи, передбаченого цим Законом.
Отже, відповідно до положень вказаного Закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Підвищення до пенсії дітям війни у 2006 році могло бути впроваджено лише за наступних умов: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог статті 110 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік”, в редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік” від 19 січня 2006 року. Однак нарахування та виплата пенсії у збільшеному розмірі відповідачем не проводилася, оскільки умови, передбачені вказаним Законом, не настали.
Пунктом 12 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року положення пункту 12 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до вимог статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на всій території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Суд апеляційної інстанції правильно вказав на те, що з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України бездіяльність суб'єкта владних повноважень є протиправною.
За таких обставин, правильним є його висновок про те, що позивач в 2006 році, до 09 липня в 2007 році не мала права на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, оскільки норма відповідного Закону, якою передбачено це право, була зупинена, а мала його лише з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції правильно застосував положення статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України щодо однорічного строку звернення до суду за захистом порушеного права та наслідки пропуску такого строку, передбачені статтею 100 цього Кодексу.
Щодо розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновок апеляційного суду та встановлених обставин справи.
Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Баштанському районі Миколаївської області залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2009 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Баштанському районі Миколаївської області про зобов'язання нарахувати щомісячне підвищення до пенсії -без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 235-242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді Горбатюк С.А.
Весельська Т.Ф.
Мироненко О.В.
Мороз Л.Л.
Чумаченко Т.А.