Єдиний унікальний номер судової справи 201/6294/25
Номер провадження 1-кп/201/958/2025
04 червня 2025 року м. Дніпро
вул. Юрія Горовця, буд. 13
Соборний районний суд міста Дніпра у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілої - ОСОБА_4 ,
обвинуваченої - ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпрі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 13 квітня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042130000499 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харків, Харківської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, -
встановив:
В провадженні Соборного районного суду міста Дніпра знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 13 квітня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042130000499 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурором ОСОБА_3 подане клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого в межах вказаного кримінального провадження.
В обґрунтування доводів клопотання прокурор ОСОБА_3 посилався на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від трьох до десяти років, а тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання її винною, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду.
Тим більше, обвинувачена ОСОБА_5 є уродженкою м. Харкова, де постійно проживає з малолітньою донькою ОСОБА_7 , 2021 року народження.
При цьому, обвинувачена в порядку ст. 89 КК України вважається не судимою, офіційно не працевлаштована і не має постійного джерела доходу, інших родичів, окрім малолітньої дитини, не має, що є тими обставинами, що вказують на відсутність міцних соціальних зв'язків.
Крім того, обвинувачена ОСОБА_5 обізнана про анкетні дані потерпілої і свідків у даному кримінальному провадженні, а тому з метою змусити вказаних осіб змінити покази, може здійснити спроби незаконно вплинути на них.
На думку прокурора, обвинувачена ОСОБА_5 є особою схильною до вчинення злочинів, оскільки, хоча в порядку ст. 89 КК України і є несудимою, проте двічі притягалася до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України та за ч. 1 ст. 185 КК України, тобто належних висновків для себе не зробила і знову підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.
Таким чином, на переконання прокурора, застосування інших більш м'яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_5 є недоцільним та не зможе забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків, а тому просив клопотання задовольнити і продовжити строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченої на 60 днів.
Разом з цим, прокурор ОСОБА_3 вважав за необхідне визначити обвинуваченій ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане ним клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і просив його задовольнити з викладених у ньому підстав. До клопотання надав належним чином завірену копію ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2025 року про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 242 240 гривень.
Потерпіла ОСОБА_4 підтримала позицію прокурора.
Обвинувачена ОСОБА_5 зазначила, що вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнала повністю, виявила бажання компенсувати заподіяні внаслідок підпалу збитків потерпілій. Просила застосувати інший більш м'який запобіжний захід, щоб бути поруч з дитиною, в той же час вважала за недоцільне визначати розмір застави, оскільки краще вона буде відшкодовувати збитки.
До того ж, вказала, що до затримання офіційно не працювала і не мала постійного джерела доходу, розлучена з 2023 року, її донька проживає із батьком, має у власності квартиру у м. Харкові, де і проживала.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 посилалася на те, що її підзахисна свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнала у повному обсязі, співпрацювала зі слідством та сприяла розкриттю кримінального правопорушення, готова відшкодовувати заподіяні потерпілій збитки. В той же час, спиралася на необґрунтованість заявлених прокурором ризиків, які не підтверджені належними доказами, і є лише припущеннями сторони обвинувачення. Просила врахувати, що у її підзахисної є постійне місце проживання у м. Харкові, в квартирі, що належить їй на праві власності, остання має неповнолітню доньку, а також раніше була працевлаштована, втім, з приходом війни втратила цю роботу, та змінити запобіжний захід з тримання під вартою на нічний домашній арешт.
Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши доводи прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та заперечення сторони захисту, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України розгляд клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали здійснюється за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Окрім того, статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зав'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до вимог ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Так, під час розгляду клопотання встановлено, що відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2025 року до ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 11 червня 2025 року, з можливістю внесення застави у розмірі 242 240 гривень, який в подальшому був продовжений.
Оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження продовження існування наведених у клопотанні ризиків, суд вважає, що прокурором доведена наявність достатніх підстав вважати, що такі ризики, як можливі спроби обвинуваченої переховуватись від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення існують і не зменшилися на час розгляду клопотання, оскільки ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від трьох до десяти років, а тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання її винною, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду.
Тим більше, обвинувачена ОСОБА_5 є уродженкою м. Харкова, де постійно проживала до затримання, розлучена і має малолітню доньку - ОСОБА_8 , 2021 року народження, яка зі слів обвинуваченої проживає із батьком, інших родичів не має, офіційно не працевлаштована і не має постійного джерела доходу, що є тими обставинами, що вказують на відсутність достатніх соціальних зв'язків.
До того ж, обвинувачена ОСОБА_5 , хоча в порядку ст. 89 КК України і є несудимою, проте двічі притягалася до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України та за ч. 1 ст. 185 КК України, що, у свою чергу, може свідчити про схильність обвинуваченої до протиправної поведінки.
А отже, наведені дані про особу обвинуваченої в сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб ОСОБА_5 переховуватись від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення, ступінь яких є досить високою.
Відтак, суд погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність існування цих ризиків доведеними у повній мірі.
Отже, з урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченою інкримінованого злочину, тяжкості покарання, що загрожує останній, у разі визнання її винуватою, суд приходить до переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків, що виправдовує продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд не знаходить підстав для скасування або зміни застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому зважаючи на те, що строк дії попередньої ухвали про тримання під вартою закінчується 11 червня 2025 року вважає за доцільне продовжити тримання останньої під вартою строком на 60 днів до 02 серпня 2025 року включно.
Поряд із цим, суд не може врахувати посилання прокурора у клопотанні на наявність передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику можливих спроб обвинуваченої ОСОБА_5 впливати на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженню, з підстав відсутності достатнього обґрунтування на підтвердження існування цього ризику.
В той же час, посилання сторони захисту на визнання обвинуваченою своєї провини у вчиненні інкримінованого злочину та її бажання відшкодовувати заподіяні потерпілій збитки, які станом на час розгляду клопотання так і лишилися наміром, наявність малолітньої доньки та постійного місця проживання у квартирі, що належить ОСОБА_5 на праві власності, у своїй сукупності не можуть бути визнані такими, що слугуватимуть підставою для зміни запобіжного заходу.
Тим більше, вказані обставини мали місце і на час вчинення злочину, який інкримінується обвинуваченій ОСОБА_9 , втім, не стали відповідним стримуючим фактором у протиправній поведінці останньої.
Так, розмір застави, згідно вимог ч. 4 ст. 182 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання сховатися.
Вимогами п. 3 ч. 2 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.
Отже, продовжуючи обвинуваченій строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи тяжкість, характер та обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, суд вважає, що розмір застави, визначений у попередньому судовому рішенні у розмірі 242 240, 00 гривень, належним чином забезпечить виконання обвинуваченою покладених на неї обов'язків.
Вирішуючи питання про можливість призначення судового розгляду за наданим суду обвинувальним актом, суд виходить з наступного.
Так, у підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 зазначив, що справа підсудна Соборному районному суду міста Дніпра, підстави для повернення обвинувального акту прокурору та закриття кримінального провадження відсутні, а тому просив призначити судовий розгляд на підставі наданого суду обвинувального акту у відкритому судовому засіданні за участю сторін кримінального провадження.
Потерпіла ОСОБА_4 підтримала правову позицію прокурора.
Захисник ОСОБА_6 та обвинувачена ОСОБА_5 вважали за можливе призначити судовий розгляд за наданим суду обвинувальним актом.
Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 КПК України якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду.
Судом встановлено, що відповідно до вимог ст. 32 КПК України зазначене кримінальне провадження підсудне Соборному районному суду міста Дніпра.
Обвинувальний акт складено з дотриманням положень ст. 291 КПК України.
Підстав для закриття кримінального провадження на цей час не вбачається.
Таким чином, під час підготовчого судового засідання не були встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України.
А тому, вислухавши думки учасників судового провадження, у відповідності до п. 5 ч. 3 ст. 314 КПК України суд приходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі зазначеного обвинувального акту, судовий розгляд здійснювати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за участю учасників кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 31, 32, 176-178, 183, 194, 196, 314-315, 369-372 КПК України, -
постановив:
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 02 серпня 2025 року включно.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання ОСОБА_5 під вартою, є 02 серпня 2025 року включно.
Встановити, що у разі внесення обвинуваченою ОСОБА_5 , або іншою фізичною чи юридичною особою на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, ОСОБА_5 , підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави та звільнення обвинуваченої ОСОБА_5 з-під варти, зобов'язати її прибувати за кожною вимогою до суду у якого перебуває кримінальне провадження, а також покласти на останню обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_5 , що у разі не з'явлення її за викликом до суду без поважних причин чи не повідомлення нею про причини своєї неявки, або порушення нею обов'язків, покладених на неї, застава звертається у дохід держави.
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 13 квітня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042130000499 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Судовий розгляд призначити у відкритому судовому засіданні в приміщенні Соборного районного суду міста Дніпра 11 червня 2025 року о 12 годині 00 хвилин.
В судове засідання викликати учасників кримінального провадження.
Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала суду в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 17 годині 30 хвилин 06 червня 2025 року.
Суддя: ОСОБА_1