18 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 367/8835/16-ц
провадження № 14-50цс25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачкиСтупак О. В.,
суддів Булейко О. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Ємця А. А.,
Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В.,
Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С.,
Стрелець Т. Г., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
перевіривши наявність підстав для прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 ,
на рішенняІрпінського міського суду Київської області від 07 грудня 2023 року (суддя Шестопалова Я. В.)
та постановуКиївського апеляційного суду від 02 липня 2024 року (колегія суддів Желепа О. В., Мазурик О. Ф., Немировська О. В.)
за позовомпершого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України
до ОСОБА_3 , правонаступником прав та обов'язків якого є ОСОБА_1 ,
треті особи:Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк «Голосіївський»,
про витребування земельної ділянки,
1. У грудні 2016 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк «Голосіївський», про витребування земельної ділянки.
2. Позов мотивований тим, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 2188/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 » ОСОБА_4 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
3. На підставі цього рішення ОСОБА_4 видано державний акт серії ЯЖ № 922094 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:040:0074, площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
4. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 березня 2009 року № 207 вказану земельну ділянку придбала ОСОБА_5 , про що на державному акті серії ЯЖ № 922094 на право власності на земельну ділянку зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_5 . Вартість земельної ділянки за вказаним договором купівлі-продажу становила 60 063,75 грн.
5. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, правонаступником є її чоловік ОСОБА_3 .
6. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2014 року за позовом прокурора м. Ірпеня визнано недійсними рішення Коцюбинської селищної ради та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 922094.
7. Рішенням суду встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт Коцюбинське, оскільки на момент прийняття рішення Коцюбинською селищною радою про надання у власність земельної ділянки першому власнику, межі смт Коцюбинське у встановленому законом порядку не були визначені та не встановлені, а тому спірне рішення Коцюбинської селищної ради не відповідає вимогам земельного законодавства. Суд встановив факт відсутності на час прийняття селищною радою рішення про надання першому власнику земельної ділянки будь-якої містобудівної чи іншої, передбаченої законом документації, яка б встановлювала межі смт Коцюбинське Київської області. Таким чином, першому власнику земельна ділянка передана у власність неуповноваженим органом.
8. Указом Президента України від 01 травня 2014 року № 446/2014 «Про зміну меж національного природного парку «Голосіївський», його територію розширено на 6462,62 га за рахунок земель Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень «Київзеленбуд».
9. Згідно з пояснювальною запискою та проектними матеріалами до Указу Президента України розширення зазначеного заказника відбулось за рахунок лісових земель Комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство», в тому числі його кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 26, 27, 51 Святошинського лісництва.
10. В той же час, за інформацією управління Держземагенства у м. Ірпені Київської області від 10 грудня 2014 року № 01-04/2215 щодо внесення у картографічні матеріали Національного природного парку «Голосіївський» спірних земельних ділянок, виділених Коцюбинською селищною радою, та акта перевірки Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 19 липня 2016 року № А162/180 спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:040:0074 відповідно до картосхеми, території перспективної для створення Святошинського-Біличанської філії НПП «Голосіївський» попереднього функціонального зонування попадає в 18 квартал.
11. Таким чином, на даний час спірна земельна ділянка розташована на землях природно-заповідного фонду, а саме національного природного парку «Голосіївський».
12. До прийняття Коцюбинською селищною радою вже скасованого рішення про надання у власність першому набувачу спірної земельної ділянки, остання належала до земель державної власності.
13. Спірна земельна ділянка знаходиться на землях Святошинського лісопаркового господарства, тобто відносилась до земель лісогосподарського призначення.
14. Згідно з інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО «Укрдержліспроект» від 08 жовтня 2014 року, спірна територія була лісами ще з часів Радянського Союзу.
15. З урахуванням того, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт Коцюбинське, враховуючи вимоги пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції станом на момент прийняття спірних рішень Коцюбинської селищної ради), остання і після прийняття нового Земельного кодексу України продовжувала перебувати у державній власності, а отже селищна рада не мала права нею розпоряджатись.
16. З огляду на те, що на даний час спірна земельна ділянка відноситься до лісових земель та розташована на території об'єкту природно-заповідного фонду, розпорядником її є Кабінет Міністрів України.
17. Отже спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили. Окрім того, спірна земельна ділянка вкрита лісовою рослинністю, про що набувач зобов'язаний був знати, а отже повинен був передбачати можливу приналежність цієї земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, які відповідно до статті 84 Земельного кодексу України не можуть передаватись у приватну власність, а отже, існують підстави для повернення спірної земельної ділянки дійсному власнику.
18. Прокурор, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив усунути перешкоди у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:040:0074 шляхом її повернення на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_3 .
19. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 07 грудня 2023 року позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_3 , треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк «Голосіївський», про повернення земельної ділянки з чужого незаконного володіння задоволено.
Усунено перешкоди у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:040:0074 шляхом її повернення на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_3 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
20. Рішення суду мотивоване тим, що спірна земельна ділянка розташована на землях природно-заповідного фонду, а саме національного природного парку «Голосіївський», з урахуванням інформації ВО «Укрдержліспроект» була і залишається землями лісогосподарського призначення, розпорядником якої є Кабінет Міністрів України. Спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт Коцюбинське. Враховуючи вимоги пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції станом на момент прийняття спірних рішень Коцюбинської селищної ради), спірна земельні ділянка і після прийняття нового Земельного кодексу України продовжувала перебувати у державній власності, а отже селищна рада не мала права нею розпоряджатись. Враховуючи те, що відповідачем незаконно зайнято земельну ділянку лісогосподарського призначення, яка одночасно розташована на землях природно-заповідного фонду, з порушенням Земельного кодексу України, Лісового кодексу України та Закону України «Про природно-заповідний фонд», то вказані правовідносини необхідно розглядати як не пов'язані з позбавленням володіння порушення права власності держави. З огляду на викладене суд зробив висновок, що необхідно усунути перешкоди у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:040:0074 шляхом її повернення на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_3 .
21. Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 червня 2024 року залучено до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 .
22. Постановою Київського апеляційного суду від 02 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07 грудня 2023 року залишено без змін.
23. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про необхідність усунення перешкод у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:040:0074 шляхом її повернення на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_3 та вказав, що обставина розташування спірної земельної ділянки за межами населеного пункту встановлена судами при розгляді справи № 367/2521/13, тому селищна рада не мала права розпоряджатися нею.
При вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIIІ «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України. Матеріали справи об'єктивно підтверджують, що спірна земельна ділянка на момент її первісного вибуття з власності держави належала до земель лісогосподарського призначення, на підтвердження чого прокурором надані необхідні планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Тож матеріалами справи підтверджується, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та розташована на території об'єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення Національного природного парку «Голосіївський», територія якого є власністю Українського народу. Враховуючи, що Кабінет Міністрів України у межах своїх повноважень у галузі земельних відносин, визначених статтею 13 Земельного кодексу України, не погоджував вилучення земельної ділянки лісового фонду, що відноситься до території об'єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, то прокурор при зверненні до суду правильно визначив орган, уповноважений на захист інтересів держави у спірних правовідносинах
Ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов. У справі, яка переглядається, предметом вирішення суду є негаторний позов про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою. Тому обставина добросовісності останнього власника земельної ділянки та стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод оцінці судом не підлягає.
24. У вересні 2024 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2024 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
25. Касаційна скарга мотивована тим, що суди не спростували факт добросовісного набуття земельної ділянки відповідачем ОСОБА_3 , який отримав спірну земельну ділянку в законний спосіб, тому спадкоємець відповідача ОСОБА_1 є також добросовісним набувачем. Вважає, що відповідач не знав та не повинен був передбачати приналежність цієї земельної ділянки до обмежено оборотоздатних земель лісогосподарського призначення, оскільки він не міг припустити, що орган місцевого самоврядування може діяти всупереч законам України.
Судами не наведено жодного доказу, який підтвердив би право власності позивача (держави) на спірну земельну ділянку, ані на момент прийняття Коцюбинською селищною радою рішення про відведення спірної земельної ділянки у приватну власність у 2008 році, ані на момент звернення в 2014 році держави з позовом про визнання недійсним рішення Коцюбинської селищної ради, ані на момент подання позову про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Суди не врахували, що спірна земельна ділянка була виділена у 2008 році, тому посилання судів на Указ Президента України від 01 травня 2014 року № 446/2014 «Про зміну меж національного природного парку «Голосіївський», яким територію парку розширено на 6462,62 га за рахунок земель Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень «Київзеленбуд», є необґрунтованими.
Суд апеляційної інстанції в обґрунтування свого рішення про визнання спірної земельної ділянки лісом послався на радянський документ від 07 серпня 1956 року № 186, а також ксерокопію інформації Держземагенства у м. Ірпені Київської області та акт перевірки Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 19 липня 2016 року № А162/180, які не були подані суду першої інстанції, без клопотання прокурора про поважність не подання цих доказів.
Апеляційний суд зробив помилковий висновок, що ефективним способом захисту порушених прав позивача є звернення до суду із негаторним позовом, а не віндикаційним.
26. Ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 жовтня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07 грудня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 02 липня 2024 року. Відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу.
27. Ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2025 року на підставі частини третьої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передано цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважала за необхідне відступити від висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, сформульованих у постановах від 26 лютого 2020 року у справі № 911/3315/17, від 29 січня 2019 року у справі № 911/3312/17, від 29 січня 2019 року у справі № 911/3447/17.
28. Мотивуючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій
статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
29. Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).
30. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
31. Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
32. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
33. У постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 367/4128/16-ц (провадження № 61-21333св21) за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1, треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк «Голосіївський», в якій прокурор просив витребувати земельну ділянку, оскільки вона відноситься до земель лісогосподарського призначення та розташована на землях природно-заповідного фонду, а саме Національного природного парку «Голосіївський», вказано, що: «зайняття спірної земельної ділянки з порушенням норм ЗК України треба розглядати як таке, що не пов'язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу, допоки триватиме порушення прав законного володільця земельної ділянки.
[…] вимога прокурора про витребування земельної ділянки на підставі
статті 388 ЦК України не є належним способом захисту права власника.
[…] обрання неналежного способу захисту не перешкоджає прокурору заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки її власникові».
34. Аналогічного висновку дійшла колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 22 червня 2022 року у справі № 367/4140/16-ц, вказавши, що задоволення порушеного права має бути захищено шляхом звернення до суду з позовом про повернення спірної земельної ділянки, а не з позовом про витребування її у власність територіальної громади.
35. Разом з цим у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 911/3315/17 за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінінвест», треті особи: які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерства екології та природних ресурсів України, Національного природного парку «Голосіївський», Комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, про витребування майна з чужого незаконного володіння касаційний суд вважав правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що витребування спірних земельних ділянок із володіння відповідача відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України у зв'язку з порушенням органом місцевого самоврядування вимог Лісового кодексу України та Земельного кодексу України. Спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому існують всі правові підстави для витребування її з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінінвест» на підставі статті 388 ЦК України.
36. Крім того Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 29 січня 2019 року у справі № 911/3312/17 за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінінвест», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерства екології та природних ресурсів України, Національного природного парку «Голосіївський», Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_7, ОСОБА_8, Коцюбинської селищної ради, про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, погодився з судовими рішенням судів попередніх інстанцій, яким витребувано із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінінвест» на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер НОМЕР_1, вартістю 93 711,00 грн.
37. Такого ж висновку щодо обраного прокурором способу захисту порушеного права - витребування земельної ділянки - дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у справі № 911/3447/17 за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінінвест» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерства екології та природних ресурсів України та Національного природного парку «Голосіївський» (постанова від 29 січня 2019 року у справі № 911/3447/17).
38. У вказаних справах господарської юрисдикції (№ 911/3315/17, № 911/3312/17, № 911/3447/17) та цивільної юрисдикції (№ 367/4128/16, № 367/4140/16-ц) однакові підстави позову.
39. Передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що заявлений прокурором негаторний позов про повернення спірної земельної ділянки у контексті зазначених обставин справи спрямований на ефективне відновлення права держави на спірну земельну ділянку.
40. За таких обставин, враховуючи природу спірних правовідносин, задоволення порушеного права має бути захищено шляхом звернення до суду з позовом про повернення спірної земельної ділянки, а не з позовом про витребування її у власність територіальної громади, як вказує Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.
41. Оскільки у практиці Касаційного цивільного та Касаційного господарського судів у складі Верховного Суду за подібної природи спірних правовідносин має місце неоднакове застосування положень ЦК України щодо обраного прокурором способу захисту, то з метою забезпечення єдності судової практики колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне передати цю справу для відступу від висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 911/3315/17, від 29 січня 2019 року у справі № 911/3312/17, від 29 січня 2019 року у справі № 911/3447/17 та вказати, що: «зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення, розташованої на землях природно-заповідного фонду, з порушенням норм ЗК України треба розглядати як таке, що не пов'язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов».
42. Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, викладені в ухвалі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2025 року, такими, що містять підстави для прийняття справи до провадження Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України, оскільки існує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування положень ЦК України та визначення належного способу захисту прав власника на землі природо-заповідного фонду.
43. Констатуючи наявність підстав для прийняття справи до розгляду, Велика Палата Верховного Суду врахувала, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
44. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
45. У частині першій статті 402 ЦПК України передбачено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Такий розгляд відбувається з урахуванням статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
46. Виходячи з наведеного цю справу, яка приймається до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, необхідно розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у порядку письмового провадження).
47. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
Керуючись частиною першою статті 402, частиною третьою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
Прийняти до розгляду справу № 367/8835/16-ц за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів Українидо ОСОБА_3 , правонаступником прав та обов'язків якого є ОСОБА_1 ,треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк «Голосіївський», про витребування земельної ділянки.
Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 10 вересня 2025 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: місто Київ, вулиця Пилипа Орлика, 8.
Ухвала у справі № 367/8835/16-цнабирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачка О. В. Ступак
Судді: О. Л. Булейко К. М. Пільков
І. А. Воробйова С. О. Погрібний
О. А. Губська Н. С. Стефанів
А. А. Ємець Т. Г. Стрелець
Л. Ю. Кишакевич І. В. Ткач
В. В. Король О. С. Ткачук
С. І. Кравченко В. Ю. Уркевич
О. В. Кривенда Є. А. Усенко
С. Ю. Мартєв Н. В. Шевцова