05 червня 2025 року
м. Київ
справа № 400/5839/24
провадження № 11-232апп25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачки Усенко Є. А.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Єленіної Ж. М., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.,
перевірила наявність підстав для прийняття до свого розгляду справи № 400/5839/24 за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), треті особи: Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція», про визнання неправомірною та скасування постанови, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2024,
1. У червні 2024 року Комунальне підприємство «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (далі - КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство», Підприємство, позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Відділ примусового виконання рішень, відповідач), треті особи: Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція», у якому просило визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Сазонова Д. К. від 21.05.2024 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про арешт коштів боржника (Підприємства).
2. Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 26.06.2024, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2024, відмовив у відкритті провадження у справі за позовною заявою КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що у провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа № 915/754/21 про визнання КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» банкрутом, а ухвалою цього ж суду від 03.11.2023 щодо боржника (Підприємства) введено процедуру санації.
Суд першої інстанції врахував висновок судової палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.04.2023 у справі № 910/21981/16, відповідно до якого повноваження господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, поширюються і на правовідносини з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) у виконавчому провадженні щодо боржника. Такий контроль має здійснюватися з моменту відкриття виконавчого провадження і до його завершення (до закриття провадження у справі про банкрутство боржника). Також суд керувався висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 27.04.2022 у справі № 27/104б, що підвідомчість справ за скаргою боржника на дії державного виконавця, вчинені після 21.10.2019, слід визначати із застосуванням статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, яким розгляд таких справ віднесено до юрисдикції господарського суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.
Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками.
3. КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) касаційну скаргу на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2024, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач доводить, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою той факт, що оскільки чинним законодавством не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, то відповідно до частини першої статті 287 КАС такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постановах від 14.03.2018 у справі № 660/612/16-ц, від 12.09.2018 у справі № 906/530/17, від 17.10.2018 у справі № 927/395/13 та у справі № 5028/16/2/2012, від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17, від 13.02.2019 у справі № 808/2265/16 та від 10.04.2019 у справі № 908/2520/16.
КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» зазначає, що зверталося до Господарського суду Миколаївської області зі скаргою на постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Сазонова Д. К. від 21.05.2024 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про арешт коштів. Однак, Господарський суд Миколаївської області ухвалою від 10.06.2024 провадження у справі № 915/754/21 (915/1190/23) щодо розгляду скарги КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» закрив, виснувавши, що скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
4. Касаційний адміністративний суд ухвалою від 28.11.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство», а ухвалою від 21.05.2025 передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, пославшись (як на підставу для передачі справи) на частину шосту статті 346 КАС.
Згідно із частиною шостою статті 346 КАС справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо:
1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;
2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;
3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 346 цього Кодексу (частина четверта статті 347 КАС).
Щодо застосування норм частини шостої статті 346 КАС, то Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що у разі виникнення у справі питання, чи порушено судом правила предметної юрисдикції, справа може бути передана на її (Великої Палати) розгляд за умови, коли є сукупність трьох чинників (випадків), указаних у пунктах 1-3.
5. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд в ухвалі від 21.05.2025 обґрунтував підстави для цього такими аргументами:
- позивач у порядку судового контролю за виконанням судових рішень у господарській справі № 915/754/21 (915/1190/23) звернувся до Господарського суду Миколаївської області зі скаргою на постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Сазонова Д. К. від 21.05.2024 про арешт коштів боржника (КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство») у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_1 (з виконання наказів Господарського суду Миколаївської області, виданих у справі про банкрутство КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» № 915/754/21, та виконавчого листа Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/4953/20 про стягнення податкового боргу);
- Господарський суд Миколаївської області ухвалою від 10.06.2024 закрив провадження у справі щодо розгляду зазначеної скарги КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство», вказавши, що відповідно до частини першої статті 287 КАС та правової позиції Великої Палати Верховного Суду (постанови від 14.03.2018 у справі № 660/612/16-ц, від 12.09.2018 у справі № 906/530/17, від 17.10.2018 у справі № 927/395/13 та у справі № 5028/16/2/2012, від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17, від 13.02.2019 у справі № 808/2265/16 та від 10.04.2019 у справі № 908/2520/16) спори щодо правомірності рішень, дій (бездіяльності) державного виконавця (інших посадових осіб Державної виконавчої служби, приватного виконавця) щодо виконання зведеного провадження, в якому об'єднані виконавчі документи, видані судами різних юрисдикцій, відносяться до юрисдикції адміністративних судів і підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства;
- суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Підприємства, виходили з того, що позов КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки, з урахуванням постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.04.2022 у справі № 27/104б, підвідомчість розгляду скарги боржника на дії державного виконавця, вчинені після 21.10.2019, слід визначати із застосуванням положень статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства як закону, яким розгляд таких спорів віднесено до юрисдикції господарського суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство;
- ураховуючи, що позивач оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, вказуючи на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про розгляд спірних правовідносин судами господарської юрисдикції, та відсутність висновку Великої Палати Верховного Суду про предметну юрисдикцію спору у подібних правовідносинах, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ключове процесуальне питання в цій справі, як вказав Касаційний адміністративний суд в ухвалі від 21.05.2025, полягає у визначенні належної предметної юрисдикції спору щодо оскарження рішення державного виконавця, прийнятого в межах зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами різних юрисдикцій, стосовно боржника, який перебуває у процедурі банкрутства.
6. Перевіривши матеріали справи та наведені доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для прийняття цієї справи до свого розгляду.
Так, Велика Палата Верховного Суду 31.08.2023 ухвалила постанову у справі № 640/26320/20, в якій предметом судового розгляду був позов Приватного акціонерного товариства (ПрАТ) «Компанія «Райз» до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національний банк України про скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 06.10.2020 про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4, які об'єднані у зведене виконавче провадження.
У згаданій справі в судовому процесі було встановлено, що державний виконавець 22.01.2018 об'єднав виконавчі провадження щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого Святошинським районним судом міста Києва, та наказів Господарського суду міста Києва у зведене виконавче провадження № НОМЕР_2. Пізніше, 10.12.2019 та 16.01.2020, до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2 було приєднано виконавчі провадження № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 з виконання наказів Господарського суду міста Києва. Крім того, Господарський суд міста Києва ухвалою від 26.02.2020 відкрив провадження в справі № 910/628/20 про банкрутство ПрАТ «Компанія «Райз» у зв'язку з наявною та непогашеною заборгованістю; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном товариства.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31.08.2023 вказала, що за частиною першою статті 287 КАС учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Натомість, відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК), з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Велика Палата Верховного Суду [так само, як і в постановах від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20)] виснувала, що нормами статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства законодавець підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Визначення юрисдикційності всіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.
Застосувавши частини першу - третю статті 3, частину шосту статті 12, пункт 8 частини першої статті 20 ГПК, статтю 7 Кодексу України з процедур банкрутства, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31.08.2023 виснувала, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства (21.10.2019) повинен відбуватися господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вже зробила висновок про предметну юрисдикцію спору у правовідносинах, подібних тим, спір щодо прав і обов'язків сторін в яких просить вирішити позивач у цій справі (справі № 400/5839/24). Тому передбачена частиною шостою статті 346 КАС підстава передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутня.
Відповідно до частини шостої статті 347 КАС якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
Справу за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), треті особи: Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція», про визнання неправомірною та скасування постанови повернути до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачка Є. А. Усенко
Судді: О. О. Банасько М. В. Мазур
О. Л. Булейко С. Ю. Мартєв
І. А. Воробйова С. О. Погрібний
Ж. М. Єленіна Т. Г. Стрелець
А. А. Ємець О. В. Ступак
Л. Ю. Кишакевич І. В. Ткач
В. В. Король В. Ю. Уркевич
О. В. Кривенда Н. В. Шевцова