23 червня 2025 року
м. Київ
справа №640/1857/20
адміністративне провадження №К/990/15748/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,
перевірив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року
у справі №640/1857/20
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора
про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
23 січня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Генерального прокурора (далі - відповідач-1), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-2, Офіс), в якому, з урахуванням заяви від 05 червня 2020 року про зміну предмета позову, просив:
- визнати протиправним та скасувати акт індивідуальної дії - рішення №13 від 06 грудня 2019 року Другої кадрової комісії Генеральної прокуратури України про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 , - прокурором відділу процесуального керівництва і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України;
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора №2094ц від 21 грудня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України;
- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Офісу Генерального прокурора, пов'язаній зі здійсненням процесуального керівництва у кримінальних провадженнях підслідних органам Державної фіскальної служби України чи іншій рівнозначній посаді з 24 грудня 2019 року;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано акт індивідуальної дії - рішення №13 від 06 грудня 2019 року Другої кадрової комісії Генеральної прокуратури України про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 ;
Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора №2094ц від 21 грудня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України;
Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Офісу Генерального прокурора, пов'язаній зі здійсненням процесуального керівництва у кримінальних провадженнях підслідних органам Державної фіскальної служби України чи іншій рівнозначній посаді з 24 грудня 2019 року;
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Не погоджуючись із рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року, Офіс Генерального прокурора подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування рішення №13 Другої кадрової комісії від 06 грудня 2019 року залишити без розгляду, а в іншій частині позову - відмовити повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року по справі №640/1857/10 - змінено та викладено його резолютивну частину у наступній редакції. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення №13 від 06 грудня 2019 року Другої кадрової комісії Генеральної прокуратури України про неуспішне проходження атестації прокурором відділу процесуального керівництва і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України, ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора №2094ц від 21 грудня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України.
Поновлено ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді прокурора відділу процесуального керівництва і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України з 26 грудня 2019 року.
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15; код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1534093 (один мільйон п'ятсот тридцять чотири тисячі дев'яносто три) гривні 97 копійок з урахуванням податків і зборів.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі №640/1857/20.
Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2025 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху в зв'язку зі сплатою судового збору в неповному обсязі. Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
На адресу Верховного Суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, до якого додано квитанцію, що підтверджує сплату судового збору. Отже, скаржником вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху виконано та усунуто зазначені в ній недоліки.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Підставою для оскарження судових рішень у справі № 640/1857/20 вказує пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, з огляду на неврахування судами першої та апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо підстав прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації, викладені у постановах від 10 листопада 2022 року у справі № 280/7188/20 (прийняття прокурором рішень стосовно учасників протестних акцій під час революції гідності), а також у постановах від 29 вересня 2022 року у справі № 640/19492/20 та від 11 травня 2023 року у справі № 400/2231/21 (ненадання прокурором повної та вичерпної відповіді на запитання членів комісії щодо змісту та актуальних проблем застосування кримінального та кримінального процесуального законодавства).
При цьому вказує, що судами неправильно застосовано норм матеріального, яке полягає у неправильному тлумаченні судами пунктів 9, 11, 12, 13, 15, 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ, який набрав чинності 25 вересня 2019 року (далі - Закон № 113-ІХ) та положень Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221 (далі - Порядок №221) (пункту 8 розділу І, пунктів 11, 12, 15, 16 розділу IV Порядку № 221), а також положень пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом №233 Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року (далі - Порядок №233), оскільки, на переконання скаржника, за наявності конкретних обставин справи (прийняття ОСОБА_1 рішень стосовно учасників протестних акцій під час революції гідності, та ненадання повної та вичерпної відповіді на запитання членів комісії щодо змісту та актуальних проблем застосування кримінального та кримінального процесуального законодавства), у кадрової комісії були підстави приймати рішення про неуспішне проходження прокурора атестації.
Крім того, вказує, що судом апеляційної інстанції також не враховані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 грудня 2020 року у справі №361/822/17 від 12 листопада 2024 року у справі № 520/21921/21, від 13 березня 2018 року у справі № 916/1764/17, від 22 січня 2020 року у справі №210/2289/17, від 30 січня 2020 року у справі №817/831/18, від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц, та Великої Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, щодо неможливості одночасної зміни предмету і підстав позову, а також у постановах справі від 24 вересня 2019 року по справі № 420/6389/18, від 16 жовтня 2020 року у справі № 640/18439/19, від 18 березня 2021 року у справі № 200/11827/19-а, щодо визначення строку звернення до суду.
При цьому, вказує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норм процесуального права, що полягає в незастосуванні судами статті 47 КАС України, відповідно до якої одночасна зміна предмета та підстав позову не допускається та статей 123, 240 КАС України, відповідно до яких, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, своєю ухвалою залишає позов без розгляду.
Обґрунтування скаржника наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а також посилання на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 330, 334, 340 КАС України,
1. Відкрити касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі №640/1857/20.
2. Встановити десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття касаційного провадження для подання учасниками справи до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі, доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи та заперечень щодо поданих заяв та клопотань.
3. Витребувати з Київського окружного адміністративного суду справу №640/1857/20.
4. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко
Н.М. Мартинюк ,
Судді Верховного Суду