Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
09 грудня 2010 р. № 2-а- 12977/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Зінченко А.В.,
При секретарі -Нікітіної О.В.
за участі сторін :
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача -Мірошниченко Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання відмови у відкритті виконавчого провадження незаконною, скасування постанови та зобов'язання відкрити виконавче провадження, -
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому після уточнення позовних вимог просив суд визнати відмову у відкритті виконавчого провадження незаконною, скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов'язати відповідача відкрити виконавче провадження.
Свій позов обґрунтував тим, що 14.03.2008 року Фрунзенським районним судом м. Харкова визнано дії працівників Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області протиправними і стягнуто моральну шкоду з Державного бюджету України у розмірі 3000,0 грн., постанова набрала законної сили 10.02.2009 р., судом був виданий виконавчий лист.
Позивач звернувся до Начальника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою про відкриття виконавчого провадження від 11.11.2009 р., а 14.02.2010 р. він отримав постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, у якій повідомляється, що Законом України «Про виконавче провадження»встановлені окремі строки здійснення та окремий порядок виконання виконавчого провадження для рішень майнового (стягнення моральної шкоди) та немайнового (зобов'язання) характеру. Позивач вважає зазначену постанову незаконною та необґрунтованою, такою що протирічить діючому законодавству, у зв'язку з чим просить суд визнати відмову у відкритті виконавчого провадження незаконною, скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов'язати відкрити виконавче провадження.
В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі, пославшись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, надала до суду письмові заперечення, в яких зазначено, що постанова була винесена згідно усіх вимог закону, а тому підстав для задоволення позовних вимог не має.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що 14.03.2008 року Фрунзенським районним судом м. Харкова визнано дії працівників Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області протиправними і постановлено виплатити ОСОБА_1 моральну шкоду з Державного бюджету України у розмірі 3000,0 грн., і постанова набрала законної сили 08.12.2008 р.
10 лютого 2009 року Фрунзенським районним судом м. Харкова був виданий виконавчий лист по справі №2-а-53/08 і в якому був встановлений строк для виконання до 08.12.2011 року.
ОСОБА_1 звернувся до Начальника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою про відкриття виконавчого провадження від 11.11.2009 р.
Державний виконавець Єжов Максим Валерійович 17.12.2009 року виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження №16462696 керуючись п.7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».
Державний виконавець у постанові зазначив, що до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої надійшла заява стягувача з проханням відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа №2-а-53/08 про виплату з Державного бюджету України 3000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди. Однак Законом України «Про виконавче провадження»встановлені окремі строки здійснення та окремий порядок виконання виконавчого провадження для рішень майнового (стягнення моральної шкоди) та немайнового (зобов'язання) характеру.
Суд зазначає, що ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»зазначено, що виконавче провадження -це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Також, стаття З Закону України «Про виконавче провадження»містить виконавчі документи за рішеннями, що підлягають виконанню державною виконавчою службою. Примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Згідно з п. 1.1 ”Інструкції про проведення виконавчих дій” затвердженої наказом Мінюсту України від 15.12.1999 року № 74/5 Примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених Законом України „Про виконавче провадження”. Відповідно до Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій щодо трудових спорів, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу; рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу; рішення Європейського Суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини".
Згідно п.7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
В своїх письмових запереченнях відповідач вказав, що державним виконавцем було винесено оскаржувану постанову, так як виконавчий лист, який надійшов на виконання не відповідав вимогам Закону, бо не містив заходів примусового характеру.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»у виконавчому документі повинні бути зазначені:
1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;
2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;
3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання чинності рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.
Згідно з п. 3.6.1. ”Інструкції про проведення виконавчих дій” затвердженої наказом Мінюсту України від 15.12.1999 року № 74/5 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам статті 19 Закону та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
А згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що оскаржувана постанова державного виконавця не містить жодних законних підстав, які виключають здійснення виконавчого провадження.
Тобто постанова Відповідача винесена всупереч вимогам діючого законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги позивача про визнання відмови у відкритті виконавчого провадження незаконною, то суд зауважує, що відмова у відкритті виконавчого провадження відповідача була реалізована у формі рішення - постанові державного виконавця Єжова Максима Валерійовича від 17.12.2009 року про відмову у відкритті виконавчого провадження №16462696.
Таким чином рішення суду про скасування даної постанови одночасно включає в себе і визнання відмови у відкритті виконавчого провадження незаконною.
Також позивач в своєму позові прохав суд зобов'язати відповідача відкрити виконавче провадження. Але суд не може підміняти органи державної влади та приймати замість них будь-які рішення.
А тому суд вважає за необхідне зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України лише розглянути питання щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Фрунзенського районного суду міста Харкова по справі №2а-53/08 від 10.02.2009 року.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача є лише частково законними та обґрунтованими і такими, що підлягають лише частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 69-71, 160-163, 167, 181 КАС України, суд ,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання відмови у відкритті виконавчого провадження незаконною, скасування постанови та зобов'язання відкрити виконавче провадження -задовольнити частково.
Скасувати постанову державного виконавця Єжова Максима Валерійовича від 17.12.2009 року про відмову у відкритті виконавчого провадження №16462696.
Зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглянути питання щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Фрунзенського районного суду міста Харкова по справі №2а-53/08 від 10.02.2009 року.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова в повному обсязі виготовлена 14 грудня 2010 року.
Суддя А.В. Зінченко