Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
09 грудня 2010 р. № 2-а- 12031/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Зінченко А. В.,
при секретарі -Нікітіної О.В.
за участю представників сторін:
позивача -Філатова П.А.
Харківської митниці -Шульга В.Т., Купіна С.П.
представник ГУДК не прибув
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНС»до Харківської митниці та Головного управління Державного казначейства у Харківської області, з участю прокуратури Київського району міста Харкова, про скасування картки відмови та рішення, стягнення коштів, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТНС», звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківської митниці та Головного управління Державного казначейства у Харківській області, у якому просить суд визнати дії Харківської митниці з відмови позивачу в митному оформленні поліетилентерефталату у первинній формі та з визначення митної вартості поліетилентерефталату у первинній формі; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №800000017/0/00460 від 26.05.2010 року; скасувати рішення Харківської митниці про визначення митної вартості товарів №800000006/2010/001968/1 від 25.05.2010 року; стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТНС»суму надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 2650,29 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТНС»суму надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 53535,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.05.2010 року Харківською митницею було винесено рішення про визначення митної вартості товарів № 800000006/2010/001968/1, на підставі яких шляхом видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 800000017/0/00460 відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "ТНС" в митному оформленні товарів (поліетилентерефталат у первинній формі). Вказаним рішенням відповідач збільшив митну вартість товару позивача.
У зв'язку з необхідністю терміново отримати можливість вільного розпорядження товаром позивач був змушений здійснити митне оформлення за ціною, визначеною першим відповідачем, та з цієї суми оплатити ввізне мито та податок на додану вартість.
Вважає дії першого відповідача з визначення митної вартості товарів позивача незаконними, вказані рішення та картку такими, що підлягають скасуванню, надмірно сплачені суми ввізного мита та податку на додану вартість такими, що підлягають стягненню з Державного бюджету України.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, поклавшись на обставини викладені в позовній заяві.
Представники Харківської митниці в судовому засіданні проти позову заперечували та надали письмові заперечення на позов, при цьому вказавши, що Харківська митниця зобов'язана здійснювати контроль за повнотою нарахування митних платежів та правильністю визначення бази оподаткування на підставі Закону України 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетними та державними цільовими фондами». На підтвердження позиції вказав, що згідно з ч. 1 ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. При цьому контроль правильності визначення митної вартості товарів проводиться митним органом, що здійснює митне оформлення. У відповідача виникли сумніви, щодо заявленої декларантом вартості товару. Також позивачем не були надані на вимогу відповідача додаткові документи, які перелічені в п.п.7-11 «Порядку декларування і товарів, що переміщуються через митний кордон України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766. У зв'язку з відсутністю додаткових документів та інформації про вартість зазначених товарів, відповідач прийняв рішення про неприйняття методу визначення.
Представник ГУДКУ в Харківській області в судове засідання не прибув, про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно, а тому суд приходить до висновку про розгляд справи без його участі.
Прокурор в судове засідання не прибув, про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно, а тому суд приходить до висновку про розгляд справи без його участі.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Суд зазначає, що підпунктом 2.1.1 пункту 2.1. статті 2 Закону України від 21.12.2000р. №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами" визначено, що митні органи є контролюючими органами, стосовно ввізного та вивізного мита, акцизного збору, податку на додану вартість, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.
Отже, Харківська митниця зобов'язана здійснювати контроль за повнотою нарахування митних платежів та правильністю визначення бази митного оподаткування, зокрема, митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Cудом встановлено, що 25 травня 2010 року по ВМД № 800000017/2010/472723 ТОВ «ТНС»було заявлено до митного оформлення товар «Поліетилентерефталат у первинній формі марки АRYА РЕТ АР 0080. Призначений для виробництва пляшок. Виробник: JBF INDUSTRIES LIMITED, Країна виробництва: Індія»по контракту від 15.03.10 № 03/10-1.
При здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості суспензійного ПВХ з рівнем митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, згідно підпункту 2 пункту 2 Порядку Постанови КМУ № 339 від 09.04.08 у Харківської виникли сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товару, так як заявлена позивачем митна вартість товару по ВМД становила 1,365 дол. США/кг. А по попереднім фактам митного оформлення ідентичного товару митницями України рівень митної вартості на «Поліетилентерефталат у первинній формі марки АRYА РЕТ АР 0080. Призначений для виробництва пляшок. Виробник: JBF INDUSTRIES LIMITED Країна виробництва: Індія» в найближчий до митного оформлення час коливався на рівні 1,45-1,50 дол. США/кг.
Вищезазначений факт став причиною направлення запитів щодо визначення митної вартості товару № 433/4л від 25.05.10 з підрозділу митного оформлення до відділу контролю митної вартості та витребування додаткових документів відповідно до пункту 11 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 №1766.
Матеріалами справи підтверджується, що Харківською митницею 25.05.10 року була здійснена процедура консультації з декларантом, в ході якої була доведена інформація про рівень цін на ідентичні товари, що оформлювалися по митній системі в максимально наближений час. Також було запропоновано у відповідності до пункту 11 ПКМУ №1766 від 20.12.06 з метою перевірки виконання вимог статті 265 Митного кодексу України надати додаткові документи для підтвердження заявленої вартості, а саме: прайс-листи фірми виробника;калькуляція виробника товару; висновок спеціалізованої експертної організації; інформацію біржових організацій про вартість товару а/або сировини (біржові котирування з сайту «PLATTS»або «ІСІS».
Статтею 265 Митного кодексу України встановлено, що за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.
В зв'язку з тим, що заявлений декларантом рівень митної вартості значно менший рівня на ідентичні товари, що оформлювалися по митній системі в максимально наближений час, а також враховуючи, що декларантом письмово було заявлено, що інших документів він надати немає можливості митним органом було прийняте рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди).
Був застосований 2-й метод - за ціною договору щодо ідентичних товарів. Для розрахунку взято мінімальну вартість на ідентичний товар, який ввозився найближчим часом і на тих самих умовах, яка склала 1,45 дол. США/кг.
Суд зазначає, що згідно підпункту 2 пункту 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою КМ України № 339 від 09.04.08 контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю та митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до ст. 41 Митного кодексу України шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено або з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на виробництво. При здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості співполімер пропілену у первинній формі з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, інформація про які міститься в Центральній базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ, в підрозділі митного оформлення Харківської митниці виникли сумніви щодо достовірності заявленої декларантом митної вартості товару.
Керуючись вимогами ст.ст. 266, 268, 269, 271, 272 Митного кодексу України, відділом контролю митної вартості Харківської митниці було прийняте рішення про визначення митної вартості за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 273 МК України. У відповідності з вимогами статті 266 МК України „якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першої цієї статі методів."
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.
Статтею 70 Митного кодексу України встановлено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.
Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України.
За статтею 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.
Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.
Тобто, особи, які переміщують товари через митний кордон України зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.
Документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органу, в розумінні митного кодексу України, при: 1) перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України; 2) декларуванні товарів і транспортних засобів; 3) повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; 4) здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього кодексу.
Відповідно до ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, яким визначено, що визначення митної вартості - сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень МК України та інших нормативно -правових актів.
Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При митному оформленні товару у митного органу виник сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару відповідно даних цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України.
Згідно даних цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи ціна вказаного товару вища ніж задекларована позивачем. Враховуючи наведене у митного органу були обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.
Суд зазначає, що на даний час в ЄАІС ДМСУ розділ "Цінова інформація" є розділом з регламентованим доступом (регламентована інформація та сервіси, доступ до яких дозволено для користувачів, яким надано відповідні права. При цьому порядок реєстрації користувачів, надання прав доступу та правила аутентифікації в ЄАІС Держмитслужби регулюються Наказами Держмитслужби від 20.08.2002 року № 452 ДСК та № 453 ДСК) та складається з програмно-інформаційних комплексів:
- ПІК "Цінова інформація при визначенні митної вартості" введеного в постійну експлуатацію наказом Державної митної служби України від 29.08.2000 року №476 "Про впровадження до дослідної експлуатації І черги програмно-інформаційного комплексу "Інформаційно-пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України".
- ПІК "Рівні митної вартості митних оформлень у порівнянні з довідковими цінами на товари", введеного в постійну експлуатацію наказом Державної митної служби України від 07.11.2008 №1260 "Про введення в експлуатацію програмно-інформаційного комплексу "Рівні митної вартості митних оформлень у порівнянні з довідковими цінами на товари" на виконання наказу Державної митної служби України від 1 9.05.2008 року №520 "Про забезпечення контролю".
До цієї системи заноситься офіційна повна інформація про всі митні оформлення на території України. Факти митного оформлення подібних товарів свідчили про заниження позивачем митної вартості на товар.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті.
Згідно ч.2 ст.265 МК України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Відповідно до ст. 88 Митного Кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур. При цьому, в рамках положень п.11 Порядку №1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Згідно п.13 Порядку, декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.
Декларантом на вимогу митниці не було надано додаткових документів та письмово було заявлено, що інших документів він надати не має можливості.
А п.4 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою КМУ від 09.06.1997 року № 574, встановлено, що митний орган не приймає ВМД для оформлення, якщо вона подається без повного пакету документів, в тому числі, ненадання додаткових документів.
Згідно Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням ВМД затвердженого наказом ДМСУ № 314 від 20.04.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 року за №439/10719 та Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України затвердженого наказом ДМСУ № 1227 від 12.12.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 року за № 1562/11842, за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадовій особі митного органу надано право відмовити в прийнятті ВМД, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України з оформленням Картки відмови, зазначивши в неї вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, та митного оформлення.
Оскільки, митним органом неможливо здійснити завершення митного оформлення за наданими позивачем ВМД, на підставі п. 11 Порядку, митницею було відмовлено у митному оформленні і запропоновано позивачу скоригувати митну вартість згідно рішення про визначення митної вартості, що в подальшому позивачем було зроблено.
Якщо декларантом не надані в установлений законодавством термін вищезазначені додаткові документи або якщо він відмовився від їх надання, то митний орган відповідно до статті 265 МК України, п. 14 Порядку №1766, визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми, зважаючи на наявні у відповідача повноваження витребування додаткових документів для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, суд приходить до висновку, що у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявлення митної вартості товару порівняно з даними цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України.
При цьому слід зауважити, що відповідач, відповідно до наведених законодавчих, норм, надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак, позивач відмовився використати надані митницею можливості щодо підтвердження заявленої митної вартості чи узгодження з митницею митної вартості спірного товару, не надав обґрунтувань та підстав щодо неможливості надання додаткових документів. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.
У зв'язку з безмотивним ненаданням позивачем додаткових документів, відмовою надання будь-яких додаткових документів, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем. А тому застосування митницею другого методу було цілком обгрунтованим.
Суд зазначає, що приймаючи рішення про проведення митної оцінки і відмови в митному оформлені, Харківська митниця діяла в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства.
Оскільки відповідачем правомірно відмовлено в митному оформлені товару та прийняті рішення про визначення митної вартості, відсутні підстави для повернення сплачених позивачем згідно такого рішення сум.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНС»до Харківської митниці та Головного управління Державного казначейства у Харківської області, з участю прокуратури Київського району міста Харкова, про скасування картки відмови та рішення, стягнення коштів -відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова в повному обсязі виготовлена 14 грудня 2010 року.
Суддя А.В. Зінченко