Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
10 грудня 2010 р. № 2-а- 14608/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чалого І,С.,
при секретарі судового засідання Елоян Ж.Г.,
за участю представників сторін:
позивача - Арікової Ю.А..,
відповідача - ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова - Павленко О.М.,
відповідача - ДПА в Харківській області - Удовіченко К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" до 1. Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова; 2. Державної податкової адміністрації у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень
< Текст >
Позивач -ТОВ «Фірма «Восток», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (далі -ДПІ) та Державної податкової адміністрації України у Харківській області (далі -ДПА), в якому просив суд скасувати: податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0003032305/0 від 28.07.2010; рішення ДПІ № 19813/10/25-007 від 27.08.2010; податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0003032305/1 від 01.09.2010; рішення ДПА № 4001/10/25-103 від 27.10.2010; податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0003032305/2 від 04.11.2010 та стягнути з Державного бюджету України судові витрати.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що укладені між ним та ТОВ «КУА Траст Центр»та ТОВ «Компанія «Трансфер-Фінанс»договори купівлі-продажу цінних паперів є дійсними, обіг акцій, що були предметом купівлі-продажу, зупинений не був, відомості про емітентів цінних паперів містилися у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а тому витрати та доходи від операцій з цінними паперами вірно відображені позивачем у податковому обліку. Всупереч діючому законодавству відповідачами договори купівлі-продажу цінних паперів вважаються нікчемними, а загальна перевірка податкових зобов'язань за 4-й кв. 2007 року відповідачем не проводилася.
Також позивач послався на те, що наступною плановою перевіркою було підтверджено відсутність порушень податкового законодавства при здійсненні операцій з цінними паперами.
Позивач надав суду доповнення до позову, у якому послався не невірність зробленого у акті перевірки висновку ДПІ про порушення встановленого Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»порядку відчуження акцій емітента, якого визнано банкрутом.
Представник позивача у судовому засіданні вимоги позову підтримав і просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова - в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на цілком законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача - Державної податкової адміністрації України у Харківській області - в судовому засіданні проти позову заперечував, вважав, що відповідачі діяли на цілком законних підставах, обґрунтовано і законно, а тому прийняті податкові повідомлення-рішення є цілком законними, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку:
Щодо позовних вимог про скасування рішення Державної податкової адміністрації в Харківській області про результати розгляду повторної скарги від 27.10.2010 року №4001/10/25-103 суд зазначає наступне:
Статтями 10 Закону України "Про систему оподаткування" та ст.14 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачене право платників податків та зборів на оскарження рішень, дій та бездіяльності державних податкових органів та їх посадових осіб.
Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації, від 11.12.1996, № 29 "Про затвердження Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями" у разі коли орган державної податкової служби надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до органу державної податкової служби вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до органу державної податкової служби вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього (п.5.1).
За розглядом скарги (заяви) платника податків або посадової особи платника податків чи громадянина приймається рішення, яке оформляється відповідно до вимог законодавства про мови. Зміст рішення складається зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.
Рішення оформляється на бланку органу державної податкової служби, який розглядав скаргу (заяву).
З системного аналізу викладених вище положень нормативно-правових актів випливає, що рішення за результатами розгляду повторної скарги не є власне рішенням податкового органу, а є службовим документом, в якому мають бути наведені результати дослідження матеріалів скарги (заяви) та докази, на яких ґрунтуються висновки органу державної податкової служби, який розглядав скаргу (заяву), а також посилання на конкретні статті та пункти законів України та інших нормативно-правових актів, якими обґрунтовано відповідь на скаргу (заяву). Тобто рішення за результатами розгляду скарги є носієм доказової інформації.
А отже, спір, з цього приводу не містить ознак публічно-правового спору і не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність закрити провадження по справі в частині позовних вимог про скасування рішення Державної податкової адміністрації в Харківській області про результати розгляду повторної скарги від 27.10.2010 року №4001/10/25-103 .
Щодо позовних вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 28 липня 2010 року №0003032305/0, від 01 вересня 2010 року №0003032305/1, від 04 листопада 2010 року № 0003032305/2 суд зазначає наступне:
Як встановлено судом, у період з 22.06.2010 по 12.07.2010 року ДПА була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Фірма «Восток»з питань дотримання вимог податкового законодавства та правових відносин при проведенні фінансово-господарських операцій з придбання та відчуження акцій, емітованих ВАТ «Картон»(код ЄДРПОУ 32688244) та ВАТ «Буд-Холдинг»(код ЄДРПОУ 30848816). Перевірка була проведена за період з 01.07.2007 по 30.06.2008 р.
За наслідками перевірки ДПА 15.07.2010 року був складений акт № 14/35-021/14364800.
На підставі акту перевірки 28.07.2010 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003032305/0, яким позивачу було донараховано 327063,75 грн., з них податок на прибуток підприємств у сумі 218042,50 грн. та фінансові санкції у сумі 109021,25 грн.
Позивач із зазначеним рішенням не погодився, та 10.08.2010 року подав до ДПІ скаргу № 53 від 10.08.2010р. (вх. № ДПІ № 30003/10 від 10.08.2010 р.).
Рішенням ДПІ № 19813/10/25-007 від 27.08.2010 року скарга платника податку була залишена без задоволення, а також ДПІ винесла податкове повідомлення-рішення № 0003032305/1 від 01.09.2010 року на суму 327063,75 грн.
Позивач із рішеннями ДПІ № 19813/10/25-007 від 27.08.2010 року та податковим повідомленням-рішенням № 0003032305/1 від 01.09.2010 року також не погодився і 03.09.2010 року подав повторну скаргу № 56 до ДПА (вх. ДПА від 03.09.2010р. № 3757/10).
Рішенням ДПА № 4001/10/25-103 від 27.10.2010р. повторна скарга була залишена без задоволення, а ДПІ винесла податкове повідомлення-рішення № 0003032305/2 від 04.11.2010 на суму 327063,75 грн.
Як встановлено судом, та не заперечується сторонами, 10.09.2007 року між позивачем та ТОВ «КУА Траст Центр»був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № 07-Б-430Ю/Д-1Ю. Згідно цього договору покупець (позивач) оплачує, а продавець - ТОВ «КУА Траст Центр»передає у власність покупця акції прості іменні ВАТ «Завод «Будмеханіка»(ЄДРПОУ 32918188) номінальною вартістю 0,25 грн. у кількості 52 400 шт., всього на суму 13 100,00грн. Загальна сума договору склала 13 100,00грн.
01.10.2007 року сторони уклали додаткову угоду до договору купівлі-продажу цінних паперів, додавши до предмету договору акції прості іменні ВАТ «Картон»(ЄДРПОУ 32688244) номінальною вартістю 0,25 грн. у кількості 1 200 000 шт., всього на суму 300 000,00 грн. Загальна сума договору склала 313 100,00 грн.
15.10.2007 року сторони уклали ще одну додаткову угоду до договору купівлі-продажу цінних паперів, збільшивши предмет договору акціями простими іменними ЗАТ «Укргазпром»(ЄДРПОУ 32048609) номінальною вартістю 0,25 грн. у кількості 63 320 шт., всього на суму 15 830,00 грн. та акціями простими іменними ВАТ «ВК «Буд-Холдинг»(ЄДРПОУ 30848816) номінальною вартістю 0,25 грн. у кількості 1 067 547 шт., всього на суму 266 887,00 грн. Загальна сума договору склала 901100,00 грн.
Як встановлено судом, та не заперечується сторонами, на виконання умов договору купівлі-продажу позивач перерахував ТОВ «КУА Траст Центр»грошові кошти: 13 100,00 грн. -11.09.2007 р., 300 000,00 грн. -01.10.2007 р., 500 000,00 грн. -16.10.2007 р., 88 000,00 грн. -17.10.2007 р. Таким чином, позивачем перерахував на користь ТОВ «КУА Траст Центр»901100,00 грн., тобто повністю виконав свої грошові зобов'язання за договором.
Також судом встановлено, що акції ВАТ «ВК «Буд-Холдинг»(ЄДРПОУ 30848816) у кількості 1 067 547 шт., та акції ВАТ «Картон»(ЄДРПОУ 32688244) у кількості 1 200 000 шт. були зараховані на рахунок позивача у цінних паперах і станом на 12.11.2007 року знаходилися на рахунку позивача у цінних паперах, що підтверджується виписками на рахунку у цінних паперах.
12.11.2007 року ТОВ «Фірма «Восток»уклало договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-2225Ю з ТОВ «Компанія «Трансфер-Фінанс», якому позивач продав акції прості іменні ВАТ «Картон»(ЄДРПОУ 32688244) номінальною вартістю 0,25 грн. у кількості 2 000 000 шт., всього на суму 524 400,00 грн., та акції прості іменні ВАТ «ВК «Буд-Холдинг»(ЄДРПОУ 30848816) номінальною вартістю 0,25 грн. у кількості 1 060 000 шт., всього на суму 275 600,00 грн. Загальна сума договору склала 800 000,00грн.
Згідно виписок зберігача цінних паперів -ПрАТ «ІК «Восток-Інвест»(ліцензія серії АВ № 189551, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 426507 від 18.10.2010 та серії А01 № 426508) акції ВАТ «Картон»у кількості 2000000 шт. та акції ВАТ «ВК «Буд-Холдинг»у кількості 1 060 000 шт. списані з рахунку у цінних паперах ТОВ «Фірма «Восток»13.11.2007 року.
У податковому обліку доходи від продажу акцій ВАТ «Картон»та ВАТ «ВК «Буд-Холдинг»були відображені ТОВ «Фірма «Восток»у додатку К3 до рядка 01.4 Декларації з податку на прибуток підприємства за 4-й кв. 2007 р. у сумі 800 000,00грн.
Згідно п. 4 ст. 5 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів.
Таким чином ТОВ «КУА Траст Центр»отримало грошові кошти за цінні папери, а до позивача перейшло право власності на цінні папери.
Витрати, понесені у зв'язку з придбанням акцій ВАТ «ВК «Буд-Холдинг»та акцій ВАТ «Картон»на загальну суму 872 170,00 грн., були відображені платником податків у декларації за 4-й кв. 2007 року.
Згідно до п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно п.п. 1 та 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правові наслідки договору купівлі продажу передбачені ст. 655 ЦК України, згідно якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Тобто чинним законодавством не встановлена така підстава нікчемності правочину, як ненастання правових наслідків, що обумовлені ним.
Доказів того, що договір купівлі-продажу акцій між позивачем та ТОВ «КУА Траст Центр»був визнаний недійсним у судовому порядку з підстав того, що обумовлені договором правові наслідки не настали, відповідачами суду не надано.
Відповідно до абз. 1 пп. 7.6.1 та пп. 7.6.3, 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.
Під терміном «витрати»слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.
До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.
Під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно були відображені у складі витрат 872 170,00 грн., сплачені продавцю цінних паперів -ТОВ «КУА Траст Центр»як компенсація їх вартості, та 800 000,00грн. від продажу ТОВ «Компанія «Трансфер-Фінанс»цінних паперів - у складі доходів за 4-й кв. 2007 р.
Також судом встановлено, що, постановою господарського суду АР Крим від 30.05.2005 року по справі № 2-26/8625-2005 визнано боржника ВАТ «ВК «Буд-Холдинг»банкрутом.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 06.02.2006 року по справі № 2-26/1990-2006 (2-26/8625-2005) банкрута -юридичну особу -ВАТ «Виробнича компанія «Буд-Холдинг»(м. Сімферополь, вул. Київська, 125-А, ЗКПО 30848816) ліквідовано шляхом виключення з ЄДР.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.10.2008 року (справа № 2-а-8068/08) визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації ТОВ «Картон», визнано недійсними установчі документи ТОВ «Картон», визнані недійсними свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Картон»з моменту його видачі, визнано недійсним запису про державну перереєстрацію ВАТ «Картон», визнано недійсними установчі (статутні) документи ВАТ «Картон»з моменту їх реєстрації; визнано недійсним свідоцтво про державну перереєстрацію ВАТ «Картон»з моменту його видачі, визнано недійсною реєстрацію випуску акцій з моменту внесення інформації про неї до загального реєстру випуску цінних паперів, визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ВАТ «Картон»з моменту його видачі, припинено державну реєстрацію ВАТ «Картон».
Згідно довідки з ЄДР від 15.11.2010 року державна реєстрація юридичної особи ВАТ «Виробнича компанія «Буд-Холдинг»(ЄДРПОУ 30848816) у зв'язку з визнанням її банкрутом припинена 17.12.2007 року.
Згідно довідки від 09.11.2010 року у ЄДР 20.03.2007 року був здійснений запис про внесення судового рішення про припинення юридичної особи -Товариства з обмеженою відповідальністю «Картон»(реєстраційний номер в ЄДР 32688244), що не пов'язано з її банкрутством. Відомості про державну реєстрацію припинення ВАТ «Картон»(реєстраційний номер в ЄДР 32688244) у довідці відсутні.
04 лютого 2008 року в інформаційному бюлетені ДКЦПФР «Відомості державної комісії з цінних паперів та фондового ринку»було опубліковане розпорядження ДКЦПФР № 1-Кр-С від 23.01.2008 року про скасування реєстрації випуску акцій ВАТ «Виробнича компанія «Буд-Холдинг».
11.03.2009 року в інформаційному бюлетені ДКЦПФР «Відомості державної комісії з цінних паперів та фондового ринку»№ 45 було опубліковано розпорядження ДКЦПФР № 03-3 від 03.03.2009 року, згідно якого було зупинено обіг акцій ВАТ «Картон»(ЄДРПОУ 32688244).
Згідно з п. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до п. 7 ст. 59 Господарського кодексу України скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.
Пунктом 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Таким чином, факт визнання недійсними установчих документів емітентів акцій не віднесено законом до підстав, за якими договори купівлі-продажу акцій таких емітентів є нікчемними.
Пунктом 2 ст. 177 ЦК України передбачено, що цінні папери можуть бути об'єктами цивільних прав.
Згідно ст. 178 ЦК України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
Види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі.
Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.
Згідно ст.4 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» обмеження обігу та/або реалізації прав за цінними паперами може бути встановлено тільки у випадках і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», акція є одним з видів цінних паперів. Акція посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства.
Відповідно до п.10 ст.6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»реєстрацію випуску акцій здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку. Обіг акцій дозволяється після реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення акцій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
Відповідно до п.1 р. І Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій (затверджений рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.12.1998 р. № 222) зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій здійснюються уповноваженими особами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або її територіальних органів (далі - реєструвальний орган) відповідно до цього Порядку.
Відповідно до п. п. 1.5, 1.6 р. ІІ Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, починаючи з дати опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу, забороняється здійснення цивільно-правових договорів з акціями, обіг яких зупинено.
Дата опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу є датою закриття реєстру (при документарній формі випуску акцій) або датою, на яку складається зведений обліковий реєстр і здійснюється операція обмеження в обігу акцій (при бездокументарній формі випуску акцій).
Згідно п. 3.5 р. ІІ Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій на підставі розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій реєструвальним органом уносяться відповідні зміни до загального реєстру випуску цінних паперів, а також здійснюється анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій.
Таким чином, обмеження щодо здійснення цивільно-правових договорів з акціями чинне законодавство пов'язує з наявністю офіційного опублікування інформації про зупинення обігу акцій.
Пунктом 1 рішення ДКЦПФР від 1 вересня 2006 року № 797 «Про заснування інформаційного бюлетеня «Відомості Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку»був заснований друкований інформаційний бюлетень ДКЦПФР за назвою: «Відомості Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку», якому було надано статус державного офіційного друкованого видання ДКЦПФР.
Таким чином, до часу публікації державним офіційним друкованим виданням ДКЦПФР розпоряджень ДКЦПФР про зупинення обігу акцій ВАТ «Картон»та скасування реєстрації випуску акцій ВАТ «Виробнича компанія «Буд-Холдинг»акції вказаних емітентів були в обігу.
Таким чином, дії ТОВ «Фірма «Восток»щодо укладання та виконання договорів купівлі-продажу акцій ВАТ «Картон»та ВАТ «ВК «Буд-Холдинг»з ТОВ «КУА Траст Центр»та ТОВ «Компанія «Трансфер-Фінанс»є правомірними, оскільки були здійснені до зупинення обігу та скасування реєстрації випуску акцій.
Згідно п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі вищенаведеного суд вважає, що договори купівлі-продажу акцій не є такими, що порушують публічний порядок (нікчемним), оскільки, по-перше, вони укладені та виконані сторонами у відповідності до встановленого чинним законодавством порядку, який регулює обіг цінних паперів, по-друге, відповідачами не наведено доказів, що правочини були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Крім того, висновок відповідачів про обмеження або припинення прав акціонерів або втрату акціями їх статусу у зв'язку з визнанням емітента банкрутом або його ліквідацією - не узгоджується з іншими приписами чинного законодавства.
Так, відповідно до ст. 113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.
Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.
Відповідно до пп. 1 п. 1 ст. 195 ЦК України в Україні в цивільному обороті можуть бути пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна при ліквідації емітента.
Відповідно до пп. 3 п. 1 ст. 25 Закону України «Про акціонерні товариства»кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику -акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право на отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості.
Відповідно п. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується:
- за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;
- за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно п. 3 ст. 110 ЦК України якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.
Відповідно до п. 4 ст. 111 ЦК України «Порядок ліквідації юридичної особи»майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.
Стаття 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлює черговість направлення одержаних від продажу майна банкрута коштів на погашення вимог кредиторів. Погашення вимог учасників товариства здійснюється в останню -шосту чергу.
Таким чином, чинним законодавством не передбачено, що при визнанні товариства банкрутом та у разі прийняття рішення про ліквідацію акціонерного товариства акція втрачає свій статус документа, що підтверджує права акціонера.
Відповідно до приписів п. 1 ст. 317, п.п. 1, 2 та 6 ст. 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Держава не втручається у здійснення власником права власності.
Згідно ст.ст. 320, 321 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто приписів відносно того, що власник акції позбавляється права продати належні йому акції з моменту прийняття судового рішення про визнання емітента банкрутом або про його ліквідацію -чинне законодавство не містить. Навпаки, у разі прийняття рішення про ліквідацію товариства у власників акцій виникає частка певних прав, які можуть бути здійснені лише у процедурі ліквідації, наприклад, отримання частини майна товариства або вартості цієї частини.
Суд відхиляє наведені відповідачами у якості нікчемності укладених позивачем договорів купівлі-продажу цінних паперів постанову господарського суду АР Крим від 30.05.2005 року по справі № 2-26/8625-2005 про визнання ВАТ «ВК «Буд-Холдинг»банкрутом та ухвалу господарського суду АР Крим від 06.02.2006 року по справі № 2-26/1990-2006 (2-26/8625-2005) про ліквідацію ВАТ «ВК «Буд-Холдинг»ВАТ «ВК «Буд-Холдинг»ще з огляду на таке.
Відповідно до п.1 ст.6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»акція -іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування.
Таким чином, акціонер є власником акції.
Відповідно до приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(п. 1, п. 2 ст. 23, п. 1 ст. 26, п. 1 ст. 30, п.1 ст. 31) укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому розділом ІІІ цього Закону; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому розділом ІІІ цього Закону.
З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.
Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.
Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у черговості, встановленій цією статтею. Вимоги акціонерів задовольняються в останню (шосту) чергу.
Таким чином, по-перше, емітент не є власником емітованих ним акцій. По-друге, висновок відповідача про те, що корпоративні права акціонера обмежені вимогами кредиторів, а через це не можуть бути реалізовані, і це є підставою нікчемності правочину - не ґрунтуються на приписах Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та інших нормативно-правових актів.
Доказів того, що договори купівлі-продажу акцій між позивачем та ТОВ «КУА Траст Центр»та ТОВ «Компанія «Трансфер-Фінанс»був визнаний недійсним у судовому порядку з підстав того, що суперечать чинному законодавству, відповідачами суду не надано.
Також суд приймає до уваги акт за №9552/2305/14364800 від 22.09.2010 року планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року. Перевірка, наслідки якої були відображені у цьому акті, проводилася ДПІ з 30.08.2010 по 17.09.2010 року.
Як вже було встановлено судом вище, у період з 22.06.2010 по 12.07.2010 року ДПА була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Фірма «Восток». Невиїзна перевірка була проведена за період з 01.07.2007 по 30.06.2008 р. За наслідками перевірки ДПА 15.07.2010 року був складений акт № 14/35-021/14364800.
Тобто планова перевірка, результати якої були відображені у акті від 22.09.2010 р., також охопила той самий період, а саме: з 01.07.2007 по 30.06.2008 р., що був охоплений і невиїзною перевіркою.
Крім того, планова перевірка ДПІ була проведена після невиїзної перевірки ДПА. У акті планової перевірки зазначено, що при перевірці правильності віднесення до складу витрат та доходів, пов'язаних з придбанням та продажем акцій, облігацій та векселів у додатку К/3 декларації з податку на прибуток підприємств порушень не встановлено (стор. 8).
Визначення витрат від придбання акцій наведено у додатку № 6.2 до акту планової перевірки: 4 квартал 2007 року та зменшення витрат у 1 кварталі 2008 року.
Також у акті планової перевірки у п. 3.1.4 (стор.22) зазначено, що перевіркою не встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.07.2007 по 30.06.2010 року.
Тобто наступна перевірка органу державної податкової служби не підтвердила виявлені попередньою перевіркою порушення податкового законодавства.
Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»від 10 серпня 2005 року № 327 за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, який підтверджує проведення даної перевірки суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлення порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання (п. 1.3).
Пунктом 1.7 зазначеного Порядку визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Особливість актів податкових органів полягає в тому, що вони складаються з двох документів, оскільки припис, який породжує правовідносини, міститься в рішенні (податковому повідомленні) податкового органу, а фактичні підстави для прийняття цього рішення -в акті перевірки дотримання податкового законодавства. Сам по собі акт перевірки фіксує певні обставини порушення платником податку податкового законодавства.
Крім того, згідно підп. «б»п. 4.2.2 ст. 4 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Таким чином, чинне законодавство покладає на відповідачів обов'язок визначити суму податкового зобов'язання.
Цей обов'язок відповідачів підтверджується також й іншими нормами діючого законодавства, зокрема статтею 2, підпунктами 1-3 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Відповідно до ст. 2 зазначеного закону одним із завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).
Відповідно до пп. 1-3 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції:
1) здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів);
2) забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;
3) контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.
Згідно п. 3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:
суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;
суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно п.п. 4.1, 4.3 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Скоригований валовий доход - валовий доход, визначений згідно з пунктом 4.1 цієї статті без врахування доходів, зазначених у пункті 4.2 цієї статті.
Відповідно до п. 11.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.
Таким чином, відповідно до приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»податкові зобов'язання підприємства формуються за наслідками податкових періодів, найменшим з яких є календарний квартал.
Проаналізувавши наведені вище норми чинного законодавства, суд доходить до висновку, що на підставі даних за результатами перевірки діяльності підприємства по взаємовідносинах з іншими підприємствами можна зробити висновок лише щодо порушень чинного податкового законодавства у рамках перевірених угод з контрагентами. За наслідками перевірки взаємовідносин з контрагентами неможливо зробити висновок про правомірність формування податкових зобов'язань підприємства за той чи інший період.
Як вбачається з акту перевірки від 15.07.2010 року та встановлено судом, перевірка правильності визначення валового доходу загалом за 4-й квартал 2007 року ДПА не проводилася. Відповідач не вивчав структуру валових доходів суб'єкта господарювання, що впливають на формування оподатковуваного прибутку у 4-му кварталі 2007 року, що є обов'язком відповідача згідно чинного законодавства.
Таким чином, ДПА порушено встановлений Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»порядок визначення податкового зобов'язання за 4-й квартал 2007 року. Всупереч вимогам податкового законодавства відповідач на підставі перевірки окремих господарських угод зробив висновок щодо неправомірності визначення податкових зобов'язань у цілому за 4-й кв. 2007 року.
Суд дійшов до висновку, що відповідачі ні документально, ні нормативно не довели правомірність прийнятих ними спірних рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС судові витрати підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, -
Провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" до 1. Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова; 2. Державної податкової адміністрації у Харківській області в частині скасування рішення Державної податкової адміністрації в Харківській області про результати розгляду повторної скарги від 27.10.2010 року №4001/10/25-103 - закрити.
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" до 1. Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова; 2. Державної податкової адміністрації у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 липня 2010 року №0003032305/0, від 01 вересня 2010 року №0003032305/1, від 04 листопада 2010 року № 0003032305/2.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" судовий збір < Текст > 1,70 < Текст >
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 14.12.2010 року
Суддя І.С.Чалий