Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
02 грудня 2010 р. № 2-а- 7206/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Заічко О.В.
за участю секретаря судового засідання - Басовій Н.М.
за участю сторін:
позивача - ОСОБА_1,
представників відповідачів - Ламанової Т.В., Бабіна С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
Олександровича
до Державної Податкової інспекції у Київському районі міста Харкова
про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними, -
Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 17.12.09р. № 0006101702/0 та № 0006111702/0, від 12.01.10р. № 0006101702/1 та № 0006111702/1, від 23.03.2010р. № 0006101702/2 та № 0006111702/2, від 30.04.2010р. № 0006101702/3 та № 0006111702/3 про визначення сум податкових зобов'язань відповідно з податку на додану вартість у розмірі 2874 грн. та з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1990,40 грн.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити, вважає винесені податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 17.12.09р. № 0006101702/0 та № 0006111702/0 (від 12.01.10 № 3006101702/1 та № 0006111702/1) такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства України.
Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки позивачем порушено пп. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" та ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян".
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що СПДФО ОСОБА_4 зареєстрований виконавчим комітетом Київської районної ради м. Харкова 22.11.01р., про що видане свідоцтво про державну реєстрацію № 04058841Ф0060435. На податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова позивач перебуває з 29.11.01р. за № 2251, є платником податку на додану вартість (свідоцтво платника ПДВ № 81503993 від 12.12.01р.). Підприємницьку діяльність ОСОБА_4 здійснював за загальною системою оподаткування. Види діяльності згідно з реєстраційними документами є : інформаційні послуги, торгово - закупівельна діяльність.
Фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова згідно із Законом України «Про державну податкову службу в Україні» була проведена виїзна планова перевірка СПДФО ОСОБА_1 з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фінансово - господарської діяльності за період з 01.01.07 по 30.06.09р.
За результатами даної перевірки був складений акт № 8059/17-218/24662801179 від 14.12.09р.
Зазначеною документальною перевіркою встановлені порушення:
- заниження чистого доходу на суму 13762,41 грн., чим порушено статтю 13 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.92р.;
- заниження податку на додану вартість у сумі 6125,00 грн., в результаті чого зменшено від'ємне значення рядка 26 декларації про податку на додану вартість на суму 3584,00 грн., чим порушені вимоги пп. 7.4.1. п.7.4.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97р., а саме: ФОП ОСОБА_1 було та донараховано ПДВ в сумі 2016,00 грн.
У зв'язку з непогодженням з актом перевірки, СПДФО ОСОБА_1 надав до ДПІ у Київського районі м. Харкова заперечення від 15.12.09р. з проханням переглянути та перевірити результати акту документальної перевірки № 8059/17-218/246280179 від 14.12.09р., до якого він додав первинні документи, які не були надані у ході проведення планової документальної перевірки у період з 24.11.2009р. по 09.12.2009р. та відсутність яких призвела до завищення СПДФО ОСОБА_1 валових витрат, що відображено у п.2.2.2 акту перевірки.
З урахуванням додатково наданих первинних документів: товарного чеку № 181 від 24.04.07р. від ФО-П ОСОБА_5 (код НОМЕР_1) на суму 493,08 грн. без ПДВ за кабель- вітая пара та товарний чек від 22.12.08р. від ФО-П ОСОБА_6 (код НОМЕР_2) на суму 66,67 грн. без ПДВ за заправку картриджа. За результатами розгляду заперечення ДПІ встановлено, що в порушення ст.13 ДКМУ № 13-92 від 26.12.1992 року "Про прибутковий податок з громадян " із змінами та доповненнями, встановлено завищення у 2 кварталі 2007 року валових витрат на суму 5447,29 грн. без ПДВ, всього за 2007 рік завищення валових витрат на суму 28082,86 грн. без ПДВ , встановлено завищення у 4 кварталі 2008 року валових витрат на суму 4215,49 грн. без ПДВ, всього за 2008 рік завищення валових витрат на суму 10513,86 грн. без ПДВ.
На підставі акту перевірки від 14.12.09р. № 8059/17-218/24662801179 були прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.12.09р. № 0006101702/0 та № 0006111702/0, якими позивачу нараховані суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 2874 грн. (з яких 1916,00 грн. - донарахованого податку та штрафна (фінансова) санкція у розмірі 958 грн.) та з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1990,40 грн.
Скориставшись своїм правом на апеляційне узгодження спірних податкових повідомлень-рішень, позивач оскаржив їх до ДПІ у Київському районі м. Харкова. За результатами розгляду скарга позивача була залишена без задоволення, спірні податкові повідомлення-рішення - без змін, та винесені податкові повідомлення-рішення від 12.01.10р. № 0006101702/1 та № 0006111702/1 про визначення сум податкових зобов'язань відповідно з податку на додану вартість у розмірі 2874 грн. та з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1990,40 грн., які оскаржив до ДПА в Харківській області. Повторна скарга позивача була залишена без задоволення, а рішення ДПІ у Київському р-ні про результати розгляду первинної скарги - без змін.
23.03.2010 р. ДПІ у Київському районі м. Харкова за результатами розгляду скарги позивача ОСОБА_7 податковою адміністрацією в Харківській області було винесено податкові повідомлення-рішення № 0006101702/2 та № 0006111702/2 про визначення сум податкових зобов'язань відповідно з податку на додану вартість у розмірі 2874 грн. та з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1990,40 грн., які оскаржені до ДПА України. За результатами розгляду скарги позивача вказані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.
30.04.2010 року відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0006101702/3 та № 0006111702/3 про визначення сум податкових зобов'язань відповідно з податку на додану вартість у розмірі 2874 грн. та з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1990,40 грн.
Судом встановлено, що за період з 01.01.07р. по 30.06.09р. СПДФО ОСОБА_1 задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 9108,00 грн.
Податковий кредит перевіряємого періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів вартість яких відноситься до складу валових витрат.
Перевіркою відображених у декларації показників за період з 01.01.07р. по 30.06.09р. у загальній сумі 9108 грн. встановлено, що суб'єкт підприємництва здійснював операції придбання обладнання та комплектуючих, кабелів, послуг мобільного зв"язку, послуг зв"язку (інтернет), мобільних телефонів, телефону, цифрового фотоапарату, доступу до локальної сеті, аксесуарів для ноутбука, комп'ютеру з монітором, паперу, банківських послуг, стільця, транспортних послуг, інформаційних послуг, ремонту обладнання та інше.
Перевіркою встановлено завищення задекларованих суб'єктом підприємництва показників у декларації всього у сумі 6125,00 грн.
На підставі вищевикладеного встановлено, що СПДФО ОСОБА_1 внаслідок безпідставного включення суми податку на додану вартість по придбанню товарів, вартість яких не відноситься до складу валових витрат, а саме по придбанню обладнання та комплектуючих, послуг мобільного зв"язку, мобільних телефонів, телефону, цифрового фотоапарату, аксесуарів для ноутбука, стільця, ремонту обладнання, завищено податковий кредит на суму - 5825,00 грн., чим порушено вимоги п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4, п. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями,
Всього за результатами проведення перевірки, з врахуванням заперечень та наданих платником документів, СПДФО ОСОБА_1 зменшено від'ємне значення р.26 декларації по податку на додану вартість на суму ПДВ - 3384,00 грн. та донараховано податку на додану вартість у сумі 1916,00 грн.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", із змінами та доповненнями, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (підпункт 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР).
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до статті 13 розділу IV "Особливості оподаткування доходів від ля підприємницькою діяльності та інших доходів" Декрету Кабінету Міністрів ни від 26.12.92 № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", із змінами та доповненнями, та до Додатку 7 "Про склад валових витрат виробництва (обігу), що маються з валового доходу платників податку - фізичних осіб" до Інструкції «Про прибутковий податок з громадян» (затвердженої наказом ГДПІ України від 21.04.93 № 12 зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 09.06.93 за № 64) оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
Будь-які суми витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності до моменту одержання доходу від результату такої діяльності є його власним ризиком відповідно до статті 1 Закону України "Про підприємництво". Тобто, виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає (додаток № 7 до Інструкції).
Склад валових витрат наведено у п.5.2 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням певних обмежень.
Фізична особа - підприємець не є платником податку на прибуток. Крім того, підприємець не має обов'язку вести бухгалтерський облік. Склад витрат підприємця формується згідно з переліком статті 5 зазначеного Закону.
Поняття "основні засоби" визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27.04.00р. № 92 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.05.00р. за № 288/4509. Відповідно до пункту 1 Положення основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України від 28.12.94 N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", із змінами та доповненнями, передбачено, що під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Листом ДПА України від 3 березня 2006 року № 1205/О/17-0415 "Щодо нарахування амортизації фізичними особами" повідомила, що ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб - платників податку законодавством не передбачено. Тобто нараховувати амортизацію фізичні особи не мають законодавчих підстав.
Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Розрахунок податку з доходів, отриманих від здійснення підприємницької діяльності проводиться на підставі п.1 ст.7, п. З ст.22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. № 889 із змінами та доповненнями за ставкою 15% . Відповідно розрахунку податок з доходів фізичних осіб за 2007 рік донарахований за актом перевірки складає: 9276,76 * 15% = 1391,51 грн., відповідно розрахунку податок з доходів фізичних осіб за 1,2 квартали 2009 року донарахований за актом перевірки складає: 3992,57 * 15% = 598,89 грн.
Суд, беручи до уваги фактичні обставини у справі та з урахуванням норм права, які необхідно застосувати до спірних правовідносин, вважає твердження позивача щодо його права на включення до складу витрат сум витрат, зазначених у позовній заяві - помилковими, з огляду на те, що платником податків не враховано вимоги статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" та Інструкції «Про прибутковий податок з громадян», а саме, що до складу витрат приймаються лише документально підтверджені витрати, безпосередньо пов'язані з одержаним доходом, а також виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових затрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.
Суд також не може вважати підставою для скасування спірних податкових повідомлень-рішень посилання позивача на пп.4.4.1 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, із змінами та доповненнями, оскільки ДПІ у Київському районі м. Харкова при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень були дотримані вимоги норм чинного законодавства України.
Натомість доказів правомірності, законності та обґрунтованості позивачем своєї позиції суду не надано.
Як встановлено приписами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, відповідна сторона дотримала вимоги закону про захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її дії є правомірними.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що висновки позивача щодо порушення відповідачем при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень вимогчинного законодавства - не відповідають дійним обставинам справи та не можуть бути підставою для задоволення позову.
За таких обставин, виходячи з приписів ст. ст.19, 67 Конституції України та ч. 1 ст. 9, ч. 2 ст. 70 КАС України, суд приходить до висновку, що прийняті ОСОБА_7 податковою інспекцією у Київському районі міста Харкова спірні податкові повідомлення - рішення від 17.12.09р. № 0006101702/0 та № 0006111702/0, від 12.01.10р. № 0006101702/1 та № 0006111702/1, від 23.03.2010р. № 0006101702/2 та № 0006111702/2, від 30.04.2010р. № 0006101702/3 та № 0006111702/3 про визначення сум податкових зобов'язань відповідно з податку на додану вартість у розмірі 2874 грн. та з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1990,40 грн., є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 71, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 07 грудня 2010 року.
Суддя Заічко О.В.