Копія
11 листопада 2010 р. Справа № 2а-7597/10/1870
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Соколова В.М.
за участю секретаря судового засідання - Шаповал Є.А.
представника позивача -ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до управління Держземінспекції Головного управління Держкомзему у Сумській області про визнання протиправним та скасування припису,-
До Сумського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_2, ОСОБА_3 до управління Держземінспекції Головного управління Держкомзему у Сумській області та просять суд:
- визнати протиправним та скасувати припис № 136 від 05.08.2010 року Держземінспекції Головного управління Держкомзему у Сумській області в особі державного інспектора Гриценка Анатолія Івановича, виданий ОСОБА_2;
- визнати протиправним та скасувати припис № 137 від 05.08.2010 року Держземінспекції Головного управління Держкомзему у Сумській області в особі державного інспектора Гриценка Анатолія Івановича, виданий ОСОБА_3.
Свої вимоги позивачі мотивують тим, що, на їх думку, жодних порушень земельного законодавства вони не допускали, оскільки земельна ділянка, що належить їм на праві приватної власності використовується ними за цільовим призначенням «землі житлової та громадської забудови», що передбачено ст. 19 Земельного кодексу України. При цьому, обґрунтовуючи свою вимоги, представник позивача звертав увагу на позицію, викладену в листі № 14-17-7\9942 від 27.12.2006 року Державного комітету України по земельним ресурсам, з якого випливає, що позивачами не було допущено порушень земельного законодавства.
В судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач, неодноразово повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 21, 34) в судове засідання не з'явився, заперечень проти позову не надсилав, при причину неявки суд не повідомив. З огляду на положення ч. 4 ст. 128 КАС України, розгляд справи проводився без участі представника відповідача.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що Управлінням Держземінспекції Головного управління Держкомзему у Сумській області, в особі державного інспектора Гриценка Анатолія Івановича, 02 серпня 2010 року була проведена позапланова перевірка з питання дотримання вимог земельного законодавства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 при використанні земельної ділянки в м. Суми по вул. Харківська, 67 площею 0,10 га, яка належить позивачам на праві спільної власності згідно державних актів серія ЯЗ № 352338 та серії ЯЗ № 352393 від 22.01.2009 р. (а.с. 11-12).
За результатами перевірки складено акт № 238 від 02.08.2010 року (а.с. 9-10), в якому зазначається, що на придбаній земельній ділянці (загальна площа 0,10 га ) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на площі 0,03 га розташовані літні палатки та ведеться комерційна діяльність, що є порушенням вимог ст. 91 Земельного кодексу України, адже вищезазначена земельна ділянка була придбана під будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
05 серпня 2010 року державним інспектором було винесено припис № 136 (а.с.7) та № 137 (а.с. 28) про усунення порушення земельного законодавства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в 15-ти денний термін шляхом припинення використання земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 67 не за цільовим призначенням.
На переконання суду дані приписи не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України з огляду на наступне.
Як було зазначено вище, оскаржувані приписи були винесені внаслідок порушення земельного законодавства, яке, на переконання відповідача, полягало в нецільовому використанні земельної ділянки, що належить позивачам на праві приватної власності.
В той же час, відповідно до ст.. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Як випливає з акту на право власності на земленьку ділянку серії ЯЗ № 352338, виданого ОСОБА_2 (а.с. 11) та акту на право власності на земленьку ділянку серії ЯЗ № 352339 (а.с. 12), виданого ОСОБА_3, земельна ділянка, розташована в м. АДРЕСА_1, належить позивачам на праві спільної власності та має цільове призначення -для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Відповідно до статті 38 Земельного Кодексу України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що земельна ділянка, розташована за адресою м. АДРЕСА_1, що належить позивачам, відноситься до земель житлової та громадської забудови.
При цьому, в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 238 від 02 серпня 2010 року зазначено, що в порушення вимог ст. 91 Земельного кодексу України, земельна ділянка, що належить позивачам використовується не за цільовим призначенням.
Підпунктом «а»ч. 1 ст. 91 Земельного Кодексу України передбачено, що власники земельних ділянок зобов'язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.
В той же час, на переконання суду, такі висновки посадової особи управління Держземінспекції Головного управління Держкомзему у Сумській області є хибним, оскільки використання земельної ділянки у відповідності з основним цільовим призначенням даних земель не виключає можливості використання її одночасно і для інших цілей ніж ті, що прямо визначені в акті на право власності на земельну ділянку. Натомість обов'язковою умовою для віднесення відповідних земельних ділянок до земель житлової та громадської забудови, по-перше, є знаходження їх у межах населених пунктів, по-друге, ці землі, характеризуються специфічним цільовим призначенням - для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. При здійсненні комерційної діяльності за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 67, цільове призначення земельної ділянки не змінилося, адже ділянка і надалі використовується як земля житлової та громадської забудови. Стаття 19 Земельного кодексу України не передбачає окремої категорії для використання в комерційних цілях належної на праві власності земельної ділянки громадянам.
Дана позиція знайшла своє підтвердження, серед іншого, в листі № 14-17-7\9942 від 27.12.2006 року Державного комітету України по земельним ресурсам (а.с. 13), який є вищестоящим органом відповідача.
З викладеного вище можна зробити висновок, що у разі, коли земельна ділянка була надана для розміщення об'єкту чи для використання в межах будь-якої категорії відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України, але через певний проміжок часу там було розташовано інший об'єкт чи вона використовується по іншому, але в межах категорії, що була першочергово закріплена, то використання земельної ділянки не за цільовим призначенням в цьому випадку відсутнє. Земельне законодавство, зокрема Земельний кодекс України, не забороняє громадянам, які мають у власності земельні ділянки, що відносяться до категорії «землі житлової та громадської забудови», частково використовувати їх у комерційних цілях.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані приписи є необґрунтованим та таким, що не відповідають вимогам ч.3 ст.2 КАС України.
Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 17, 71, 94, 161-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до управління Держземінспекції Головного управління Держкомзему у Сумській області про визнання протиправним та скасування приписів -задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати припис № 136 від 05.08.2010 року Головного управління Держкомзему у Сумській області в особі державного інспектора Гриценка Анатолія Івановича, виданий ОСОБА_2 та припис № 137 від 05.08.2010 року Головного управління Держкомзему у Сумській області в особі державного інспектора Гриценка Анатолія Івановича, виданий ОСОБА_3.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) В.М. Соколов
З оригіналом згідно
Суддя В.М. Соколов
Повний текст постанови складено 16.11.2010 року.