23 червня 2025 р. Справа № 520/7062/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено по справі № 520/7062/25
за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр освіти «Оптіма» , Освітнього омбудсмена України (Служби освітнього омбудсмена) , Міністерства освіти і науки України , Відділу освіти Харківської районної державної адміністрації , Комунального закладу «Солоницівський ліцей №3» Солоницівської селищної ради третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр освіти «Оптіма»
про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр освіти «Оптіма» (далі - ТОВ «Оптіма, перший відповідач), Освітнього омбудсмена України (Служби освітнього омбудсмена) (далі - омбудсмен, другий відповідач), Міністерства освіти і науки України (далі - МОН України, третій відповідач), Відділу освіти Харківської районної державної адміністрації (далі - Відділ освіти Харківської РДА, четвертий відповідач), Комунального закладу «Солоницівський ліцей № 3» Солоницівської селищної ради (далі - Солоницівський ліцей № 3, п'ятий відповідач), третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр освіти «Оптіма» (далі - ТОВ «Центр освіти «Оптіма», третя особа), в якій просив суд:
- визнати протиправною відмову Комунального закладу «Солоницівський ліцей № 3» Солоницівської селищної ради, який здійснює публічно-владні управлінські функції на виконання делегованих державою повноважень щодо забезпечення права на здобуття загальної середньої освіти, - стосовно переведення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ТОВ «Центру освіти «Оптіма»;
- визнати протиправною бездіяльність Комунального закладу «Солоницівський ліцей №3» Солоницівської селищної ради, який здійснює публічно-владні управлінські функції на виконання делегованих державою повноважень щодо забезпечення права на здобуття загальної середньої освіти, яка полягає у не переведенні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ТОВ «Центру освіти «Оптіма»;
- зобов'язати Комунальний заклад «Солоницівський ліцей №3» Солоницівської селищної ради, який здійснює публічно-владні управлінські функції на виконання делегованих державою повноважень щодо забезпечення права на здобуття загальної середньої освіти, упродовж одного робочого дня з дня отримання судового рішення:
- погодити заяву про переведення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ТОВ «Центр освіти «Оптіма»;
- видати наказ про відрахування учня Солоницівського ліцею № 3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для переведення його до іншого закладу освіти - ТОВ «Центр освіти «Оптіма»;
- видати наручно або надіслати поштою цінною кореспонденцією з описом вкладення батьку ОСОБА_1 наказ про відрахування учня і особову справу учня Солоницівського ліцею № 3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для його подальшого зарахування до іншого закладу освіти - ТОВ «Центр освіти «Оптіма».
- визнати протиправною (незаконною) бездіяльність Комунального закладу «Солоницівський ліцей № 3» Солоницівської селищної ради, Відділу освіти Харківської районної державної адміністрації, Міністерства освіти та науки України, Освітнього омбудсмена України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, що полягала у тривалому незабезпеченні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 права на освіту.
- стягнути солідарно з Комунального закладу «Солоницівський ліцей №3» Солоницівської селищної ради, Відділу освіти Харківської районної державної адміністрації, Міністерства освіти та науки України, Освітнього омбудсмена України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на захист інтересів якого діє його батько ОСОБА_1 , - завдану моральну шкоду у розмірі 200000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначив про протиправність відмови Солоницівського ліцею № 3 у виданні наказу про відрахування сина ОСОБА_2 , учня Солоницівського ліцею № 3 для подальшого переведення його до іншого закладу освіти - ТОВ «Центру освіти «Оптіма», як такої, що порушує інтереси дитини, оскільки позбавляє сина конституційного права на здобуття освіти.
Зауважив, що наслідком такої протиправної відмови було неодноразове звернення до Освітнього омбудсмена України, Міністерства освіти і науки України та Відділу освіти Харківської районної державної адміністрації з відповідними скаргами, однак протягом тривалого періоду з початку жовтня 2024 року до цього часу ОСОБА_1 не отримав жодної реакції на свої звернення в інтересах малолітнього сина.
Посилаючись на Рішення Конституційного Суду України вiд 04.03.2004 № 5-рп/2004, за яким доступність освіти як конституційної гарантії реалізації права на освіту на принципах рівності, визначених статтею 24 Конституції України (254к/96-ВР), слід розуміти, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості для реалізації цього права, а відтак бездіяльність Відділу освіти Харківської районної державної адміністрації, Міністерства освіти та науки України, Освітнього омбудсмена України та Уповноваженого Верховної Ради України щодо не розгляду скарг позивача на неприйняття рішення Солоницівським ліцеєм № 3 про переведення його сина до іншого закладу освіти, що позбавляє ОСОБА_3 його основоположного конституційного права на освіту протягом 2023-2024 навчального року та 2024-2025 навчального року, підлягає визнанню протиправною.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 по справі № 520/7062/25 позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр освіти «Оптіма», Освітнього омбудсмена України (Служби освітнього омбудсмена), Міністерства освіти і науки України, Відділу освіти Харківської районної державної адміністрації, Комунального заклад «Солоницівський ліцей №3» Солоницівської селищної ради, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр освіти «Оптіма» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.
Позивач, на погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року у справі № 520/7062/25 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції в частині позовних вимог, які підлягають розгляду Харківським окружним адміністративним судом.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про помилковість висновків суду першої інстанції щодо непідсудності цього спору адміністративному суду, оскільки спір між ОСОБА_1 та закладами освіти є публічно-правовим спором, з огляду на те, що однією із його сторін є суб'єкт, який здійснює публічно-владні управлінські функції (в т.ч. делеговані повноваження), а саме - заклад освіти в особі його керівника та відповідно спірні правовідносини виникли та існують в сфері публічно-правових відносин, де реалізуються публічні інтереси держави через Комунальний заклад «Солоницівський ліцей № 3» Солоницівської селищної ради під час здійснення освітнього процесу.
Оскільки заклад освіти в особі його керівника не виконав у цій сфері свої прямі функціональні обов'язки, що становлять зміст його владних управлінських повноважень в сфері публічно-правових відносин, які делеговані державою в сфері освітньої діяльності, вважав, що ця справа вочевидь та безумовно є такою, що підсудна адміністративному суду, а тому адміністративний позов мав бути прийнятий до розгляду Харківським окружним адміністративним судом. Разом з цим, судом незаконно обмежено позивача у доступі до правосуддя та не забезпечено своєчасного та ефективного судового захисту його порушених прав.
Крім того, зазначив, що внаслідок порушення приписів статті 172 КАС України суд помилково вважав, що ОСОБА_1 об'єднано в одне провадження кілька вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства. Водночас, зауважив, що навіть якщо суд першої інстанції, вважав, що позовні вимоги, які звернуті до Комунального закладу «Солоницівський ліцей № 3», не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, мав застосувати приписи частини 6 статті 172 КАС України, роз'єднати позовні вимоги та відкрити провадження в частині визнання протиправною (незаконною) бездіяльності Відділу освіти Харківської районної державної адміністрації, Міністерства освіти та науки України, Освітнього омбудсмена України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, що полягала у тривалому незабезпеченні ОСОБА_2 права на освіту, стягнення із вказаних відповідачів моральної шкоди, що сприяло би виконанню завдання адміністративного судочинства.
Відповідачі та третя особа правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Повертаючи позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправною відмови Комунального закладу «Солоницівський ліцей № 3» Солоницівської селищної ради, який здійснює публічно-владні управлінські функції на виконання делегованих державою повноважень щодо забезпечення права на здобуття загальної середньої освіти стосовно переведення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ТОВ «Центру освіти «Оптіма», визнання протиправною бездіяльності Комунального закладу «Солоницівський ліцей № 3» Солоницівської селищної ради, який здійснює публічно-владні управлінські функції на виконання делегованих державою повноважень щодо забезпечення права на здобуття загальної середньої освіти, яка полягає у не переведенні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ТОВ «Центру освіти «Оптіма», зобов'язання Комунального закладу «Солоницівський ліцей № 3» Солоницівської селищної ради, який здійснює публічно-владні управлінські функції на виконання делегованих державою повноважень щодо забезпечення права на здобуття загальної середньої освіти, упродовж одного робочого дня з дня отримання судового рішення: погодити заяву про переведення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ТОВ «Центр освіти «Оптіма» та видати наказ про відрахування учня Солоницівського ліцею № 3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для переведення його до іншого закладу освіти - ТОВ «Центр освіти «Оптіма», видати наручно або надіслати поштою цінною кореспонденцією з описом вкладення батьку ОСОБА_1 наказ про відрахування учня і особову справу учня Солоницівського ліцею № 3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для його подальшого зарахування до іншого закладу освіти - ТОВ «Центр освіти «Оптіма», визнання протиправною (незаконною) бездіяльності Комунального закладу «Солоницівський ліцей №3» Солоницівської селищної ради, що полягала у тривалому незабезпеченні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 права на освіту, суд першої інстанції на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України дійшов висновку, що спір в даній частині підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки Комунальний заклад «Солоницівський ліцей № 3» Солоницівської селищної ради у спірних правовідносинах не є органом управління освітою та не належить до суб'єктів владних повноважень, які виконують відповідні владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта цих відносин - його учня, який не є посадовою чи службовою особою суб'єкта владних повноважень.
Повертаючи позовну заяву в частині вимог про визнання протиправною (незаконною) бездіяльності Відділу освіти Харківської районної державної адміністрації, Міністерства освіти та науки України, Освітнього омбудсмена України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, що полягала у тривалому незабезпеченні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 права на освіту, суд першої інстанції зазначив про порушення позивачем правил об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною 3 статті 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
За приписами частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, установленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням установленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням вимог частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (пункт 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункт 5).
Колегією суддів встановлено, що підставою для звернення позивача до суду із вказаним позовом слугувала, зокрема, незгода позивача з відмовою Солоницівського ліцею № 3 у виданні наказу про відрахування сина ОСОБА_2 , учня Солоницівського ліцею № 3 для подальшого переведення його до іншого закладу освіти - ТОВ «Центру освіти «Оптіма».
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII (далі - Закон № 2145-VIII) заклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність
Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 (далі - Закон № 463-IX) гімназія та ліцей функціонують як окремі юридичні особи.
За рішенням засновника ліцей може також забезпечувати здобуття базової середньої освіти та, як виняток, здобуття початкової освіти.
За змістом положень частини другої статті 81 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридичні особи залежно від порядку їх створення поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.
Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Указана стаття ЦК України містить вказівку на одну зі складових порядку створення юридичних осіб публічного права. Так, частиною третьою статті 81 ЦК України передбачено порядок створення виключно юридичних осіб приватного права, у той час, як порядок створення юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.
Однією з ознак юридичної особи публічного права є реалізація публічних інтересів держави чи територіальної громади.
Пунктом 16 частини першої статті 1 Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» (далі - Закон № 2145-VIII) визначено, що освітній процес - система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей.
Освітній процес у широкому значенні включає різні елементи: форму здобуття освіти, рівні освіти, форми організації освітнього процесу та види навчальних занять, отримання кваліфікації, учасники освітнього процесу: здобувачі вищої освіти, науково-педагогічні працівники, академічна мобільність тощо.
З аналізу правової природи юридичної особи публічного права, з урахуванням особливостей, передбачених законами № 463-ІХ, № 2145-VIII, можна зробити висновок про те, що юридична особа публічного права може бути суб'єктом як публічно-правових, так і приватноправових правовідносин.
Юридичні особи публічного права поряд з іншими юридичними та фізичними особами можуть брати участь у цивільних правовідносинах. Виступаючи як суб'єкт цивільних правовідносин, юридична особа публічного права користується такими ж правами і несе такі ж обов'язки, як і інші суб'єкти цивільного права.
Згідно з положеннями статті 24 Закону № 2145-VIII система управління закладами освіти визначається законом та установчими документами.
Управління закладом освіти в межах повноважень, визначених законами та установчими документами цього закладу, здійснюють: засновник (засновники); керівник закладу освіти; колегіальний орган управління закладу освіти; колегіальний орган громадського самоврядування; інші органи, передбачені спеціальними законами та/або установчими документами закладу освіти.
До органів управління у сфері освіти належать: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки; центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти; постійно діючий колегіальний орган у сфері забезпечення якості вищої освіти; державні органи, яким підпорядковані заклади освіти; Верховна Рада Автономної Республіки Крим; Рада міністрів Автономної Республіки Крим; органи місцевого самоврядування (стаття 62 Закону № 2145-VIII).
Надаючи оцінку твердженням позивача про наявність у Солоницівського ліцею № 3 статусу суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України та здійснення у спірних правовідносинах публічно-владних управлінських функцій на виконання делегованих повноважень, колегія суддів виходить з наступного.
Так, ключовим у розумінні поняття делегування повноважень може (має) бути визначено як наділення (передавання) своїм повноваженням (уповноваження) одним суб'єктом владних повноважень іншого суб'єкта або юридичну особу (приміром, публічного права), яка бере на себе відповідальність за їх виконання. Суб'єкт владних повноважень може делегувати повноваження лише в межах своєї компетенції (не можна передати більше повноважень, ніж має сам суб'єкт, так само не можна передати повноваження, яких він не має). У таких відносинах один орган, маючи власну компетенцію, що визначена нормативними актами, передає іншому, що має відповідно правоздатність на одержання і реалізацію цих повноважень, надає повноваження на певний час зі збереженням права їх повернути до власного виконання.
Справою адміністративної юрисдикції в розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, за наведеною нормою суб'єктами владних повноважень можуть бути не лише органи, їхні посадові чи службові особи, а й юридичні чи фізичні особи, якщо їм делеговано певні владні управлінські повноваження.
Колегія суддів зазначає, що необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб'єктом саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин.
Під владними управлінськими функціями, що здійснюються на основі законодавства, зокрема, на виконання делегованих повноважень, слід розуміти будь-які владні повноваження в рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що не належать до законодавчих повноважень чи повноважень здійснювати правосуддя.
Заклад освіти хоча і реалізує публічні інтереси держави під час здійснення освітнього процесу, однак не є суб'єктом владних повноважень у розумінні положень КАС України, не є органом управління освітою та не здійснює функцій суб'єкта владних повноважень у сфері управлінської діяльності, а його керівник не є посадовою чи службовою особою суб'єкта владних повноважень.
Належність Солоницівського ліцею № 3 до юридичних осіб публічного права вказує лише на порядок створення цієї юридичної особи.
За загальним правилом, передбаченим у пункті 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають з приватноправових правовідносин.
Ураховуючи те, що спірні правовідносини пов'язані, зокрема, із захистом соціальних прав сина позивача на здобуття освіти, колегія суддів вважає, що цей спір в частині вимог до Солоницівського ліцею № 3 не є публічно-правовим, оскільки Солоницівський ліцей № 3 та його керівник у спірних правовідносинах не належать до суб'єктів владних повноважень, які виконують відповідні владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта цих відносин, а відтак не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, та підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №420/3453/19 та постанові Верховного Суду від 02.11.2020 по справі № 420/2976/19.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги щодо зазначених обставин є необґрунтованими, як такі, що зводяться лише до суб'єктивної переоцінки позивачем встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи та його власного бачення застосування норм чинного законодавства України.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправною (незаконною) бездіяльності Відділу освіти Харківської районної державної адміністрації, Міністерства освіти та науки України, Освітнього омбудсмена України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, що полягала у тривалому незабезпеченні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 права на освіту, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Право позивача заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою, передбачено також частиною 1 статті 21 КАС України.
Зі змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що об'єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов'язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.
Разом з цим, пунктом 4 статті 172 КАС України встановлено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
У апеляційній скарзі позивач вказує, що суд першої інстанції порушив права позивача на судовий захист, оскільки не скористався процесуальним правом, передбаченим частиною шостою статті 172 КАС України.
Так, за частиною шостою статті 172 КАС України суд вправі за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог у самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Отже, визначальною умовою для роз'єднання позовних вимог є та обставина, що таке роз'єднання сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Зазначений припис спрямований на те, щоб суб'єкт правовідносин міг з дотриманням принципів адміністративного судочинства і конкретних обставин скористатися правом на судовий захист.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що суд вправі з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог у самостійне провадження для забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, тобто, зокрема, для своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Проте таке роз'єднання можливе лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз'єднав позовні вимоги.
Указаному кореспондує припис абзацу другого частини шостої статті 172 КАС України, згідно з яким розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Аналогічне тлумачення частини шостої статті 172 КАС України міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року у справі № 9901/285/21.
Разом з цим, з аналізу вказаної правової норми висновується, що суд вправі роз'єднати позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, що свідчить про можливість вирішення питання щодо роз'єднання позовних вимог після відкриття провадження у справі.
Отже, позивач, звернувшись до окружного адміністративного суду, з позовними вимогами, частина з яких підсудна місцевому загальному суду в порядку цивільного судочинства, порушив правила підсудності.
За такого правового врегулювання, у випадку, що склався, позивач об'єднав у позовній заяві вимоги, частина з яких підсудна місцевому загальному суду у порядку цивільного судочинства, що свідчить про відсутність підстав для відкриття окружним адміністративним судом провадження у цій справі, та, як наслідок вирішення питання щодо роз'єднання позовних вимог.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 29 грудня 2021 року по справі № 752/20709/21.
З урахуванням вищевикладеного, вказані в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм процесуального права.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 по справі № 520/7062/25 - без змін.
Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.242, 243, 250, 308, 311, 312, 315, 317, 320 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 по справі № 520/7062/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді О.А. Спаскін Я.М. Макаренко