Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
23 червня 2025 року № 520/31585/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕКС ТРЕЙДИНГ" (бульв. Гончарівський, буд.4, оф.505, м. Харків, 61012, код ЄДРПОУ34469408) до Державної митної служби України Київської митниці (бульв. Гавела Вацлава, буд.8А,м. Київ,03124, код ЄДРПОУ43997555) про визнання протиправною та скасування рішення, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТЕКС ТРЕЙДИНГ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України Київської митниці, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2024/000131/2 від 15.08.2024р.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що митний орган не надав належної оцінки наданих позивачем документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору, неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом, відмовив у митному оформленні товару та незаконно прийняв оскаржуване рішення, яке підлягає скасуванню.
Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що заперечує проти заявленого позову, вважає його безпідставним, необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню. Зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2024/000131/2 від 15.08.2024р. винесене на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами Митного кодексу України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, тому обставини для його скасування відсутні. При цьому, відповідачем зазначено, що заявлена до митного оформлення вартість заявлених товарів не підтверджується поданими документами, а за результатами аналізу задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями Держмитслужби раніше.
Позивачем надано відповідь на відзив, у якому просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначено, що підтримує наведену у відзиві позицію, якою спростовуються доводи як адміністративного позову так і відповіді на відзив.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
05.10.2020 р. між TOB “АСТЕКС ТРЕЙДИНГ» (далі по тексту “Позивач») та компанією NINGBO LIEBEN SEAN TRADING CO.,LTD (Китай) (далі по тексту “Продавець») укладено контракт № NLAT-AT01 (далі по тексту “Контракт»).
Відповідно до умов вказаного контракту «П. 1.1. Продавець продає, а Покупець купує на умовах і в терміни, викладені нижче інструменти, прибори, устаткування, матеріали (надалі іменується «Товар»), номенклатуру, кількість, ціна та загальна вартість, яких зазначені в Додатках, які є невід'ємною частиною цього Контракту.
П.2.2. Ціни включають маркування, експортну, упаковку, вартість тари та робіт з пакування товару.
П. 3.1., 3.2. Продавець поставляє Товар на умовах FOB Шанхай/Нінгбо, Китай, згідно «Інкотермс-2020», якщо інше не обумовлено в Додатках на поставку конкретної партії товару, які є невід'ємною частиною цього Контракту. Строк поставки Товару зазначається у Додатку до Контракту на відповідну поставку. Допускається дострокова поставка Товару. У разі непоставки або недопоставки товару протягом 20 днів з моменту надходження грошових коштів за нього на рахунок Продавця, він зобов'язується не пізніше, ніж на 30й день з моменту надходження грошових коштів на рахунок Продавця повернути грошові кошти за не відвантажений товар на рахунок Покупця.
П. 4.2.Умови оплати вказуються оплати вказуються в кожному Додатку, який є невід'ємною частиною цього Контракту. Попередня та повна оплата можуть виконуватися частинами.»
Відповідно до умов Додатку №38 до Контракту від 01.03.2024р., за яким здійснювалася поставка товару на загальну суму 36 930,00 дол. США:
« 2. Умови поставки товарів за даним Додатком: FOB Шанхай/Нінгбо, Шеньжень, Китай згідно «Incoterms-2020».
3. Передплата здійснюється в розмірі 30% вартості партії товару, що поставляється за цим Договором. Остаточний розрахунок здійснюється перед відвантаженням. Передплата може здійснюватися частинами. Партія товару визначається за цим Додатком. Датою отримання товару буде дата оформлення вантажної митної декларації. Моментом переходу права власності до Покупця є дата оформлення митної декларації в країні Покупця.»
Керуючись умовами укладеного Контракту, Продавець поставив Покупцю партію Товарів - Автоматичні пристрої для закривання дверей, не містять у своєму складі радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв (за переліком згідно Додатку №38 від 01.03.2024 р.), вартість яких була скорегована на загальну суму: Дотягувач дверей EN3/061 RAL 7016 (Антрацид Сірий)-800шт.; Дотягувач дверей EN3/061 RAL 8019 (Коричневий)-800шт.; Дотягувач дверей EN3/061 RAL 9005 (Чорний) -400шт.; Дотягувач дверей EN3/061 RAL 9006 (Срібний) -1000шт.; Дотягувач дверей EN3/061 RAL 9016 (Білий)-3500шт.; Дотягувач дверей EN4/071 RAL 7016 (Антрацид Сірий)-600шт.; Дотягувач дверей EN4/071 RAL 8019 (Коричневий)-600шт.; Дотягувач дверей EN4/071 RAL 9005 (Чорний)-300шт.; Дотягувач дверей EN4/071 RAL 9016 (Білий)-2000шт; Виробник: ZhaoQing Kingbly Hardware CO., LTD; Торговельна марка: немає даних; Країна виробництва: CN.
Експортер NINGBO LIEBEN SEAN TRADING CO.,LTD. ROOM 24-11,HAIYAN SOUTH ROAD NO.116-7, UNIT 2 OF NO.1 BUILDING, CITY LIGHT SQUARE, YINZHOU DISTRICT,NINGBO CITY, ZHEJIANG PROVINCE (centralized office), China.
Позивач ввіз Товар на підставі нижче вказаних документів: Пакувальний лист (Packing list) б/н (invoice EC1-24-05) від 07.04.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) EC1-24-05 від 07.04.2024; Коносамент (Bill of lading) UTRUST24050883C від 24.05.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) 15064/3 від 02.08.2024; Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) 24C382000065/00005 від 18.06.2024; Платіжний документ, що підтверджує вартість товару 1065 від 04.03.2024; Платіжний документ, що підтверджує вартість товару 1110 від 29.05.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги TG020824016 від 02.08.2024; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару 15064/3 від 06.08.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів NLAT-AT01 від 05.10.2020; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); Додаткова угода №10 від 05.08.2024; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); Додаток №38 від 01.03.2024; Договір про надання послуг митного брокера 01082024 від 01.08.2024; Договір (контракт) про перевезення 04.03.2024/526 ОД-П від 04.03.2024; Договір (контракт) про перевезення 09.06.2021/832ОД від 09.06.2021; Договір (контракт) про перевезення 2439 від 22.07.2024; Договір (контракт) про перевезення; Заявка №15064 від 07.05.2024; Інші некласифіковані документи Лист від перевізника б/н від 13.08.2024; Інші некласифіковані документи Фото товару від 14.08.2024; Копія митної декларації країни відправлення 531620240161115563 від 15.05.2024; Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 24UA100190062725U0 від 14.08.2024.
Під час контролю митної вартості товару за митною декларацією надійшло повідомлення (Повідомлення до МД ІМ 40 ДЕ 24UA100190062725U0), у якому зазначалось: «… встановлено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару не містять всіх відомостей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ...».
Згідно наведених запитів позивачу запропоновано надати достовірні пояснення та додаткові документи за їх наявності, а саме:
1) Інформацію про відсутність обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) умов або застережень щодо продажу оцінюваних товарів або їх, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
2) Договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копія митної декларації відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Представником декларанта надано розгорнуту відповідь Вих. № 1277-02 від 14.08.2024 р., у якій зазначено, «що на даний час інші додаткові документи (окрім вже наданих) надати не представляється можливим. В зв'язку з уникненням простою транспорту, просимо митницю (відділ ВКМВ) прийняти самостійне рішення стосовно підтвердження митної вартості товару за наявними документами до закінчення 10 денного терміну розгляду документів, передбаченого Митним Кодексом України. В разі визначення митної вартості, відмінної від заявленої у МД № 24UA100190062725U0 від 14.08.2024р., декларування проведемо за вимогами ст.55 МКУ. Додаткові документи будуть надані у терміни та у відповідності норм та вимог МКУ.»
Позивачем визначена вартість за 1 методом: 1730689,59грн. з урахуванням транспортних витрат до митного кордону України, з яких було заявлено та сплачено 10 % мита - 173068,96грн. та ПДВ - 380751,71 грн.
Рішенням про коригування митної вартості товарів № UA100000/2024/000131/2 від 15.08.2024р. визначено:
Вартість за 6 (резервним) методом (перерахована митним органом): 2948004,50грн. з урахуванням транспортних витрат до митного кордону України, нараховано 10% мита - 294800,45 грн. та ПДВ - 648560,99 грн.
Підвищення вартості Товару склала: 1217314,91грн. (Товару), 121731,49грн. (10% мита); 267809,28грн. (ПДВ).
Щоб уникнути простій транспорту, а також додаткових незапланованих фінансових затрат, декларантом ТОВ "АСТЕКС ТРЕЙДИНГ" 15.08.2024р. подано митну декларацію № 24UA100190062834U2, у якій зазначено митну вартість згідно рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2024/000131/2 від 15.08.2024р., сплачено митні платежі за скоригованою ціною та випущено Товар у обіг під гарантію у строк до 13.11.2024р.
ТОВ «АСТЕКС ТРЕЙДИНГ» зверталось до Київської митниці з заявою від 17.10.2024 № 17.10-24 (вх. митниці від 17.10.2024 № 34825/13/7.8-1) (далі - Заява), щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів відповідно до ч. 8 ст. 55 Кодексу з метою скасування рішення про коригування митної вартості від 15.08.2024 № UA100000/2024/000131/2.
Проте отримана відповідь від митниці, що враховуючи подані документи митний орган не має підстав у визнані заявленої декларантом митної вартості товару та скасування рішення.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
За змістом частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною 6 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частинами 1-3 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Стаття 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Отже, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта.
Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 05.03.2019 по справі №815/143/17, від 09.04.2019 по справі №825/1575/17.
У постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а Верховний Суд зазначив, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Підставою для прийняття спірного рішень про коригування митної вартості товарів слугувало те, що у поданих позивачем документах виявлено розбіжності та відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів.
Суд зазначає, що текст рішення митниці про коригування митної вартості товару не містять відомостей про подібність товарів за поданою позивачем митною декларацією та про схожість умов поставок з товарами за поданою позивачем митною декларацією.
В оскаржуваному рішенні зазначає лише про те, що джерелом інформації для прийнятих рішень стали певні митні декларації.
Між тим, відсутність доведеного поза розумним сумнівом факту подібності товару та умов імпорту не дозволяє використовувати рівні показники митної вартості товару.
Наведене підтверджується змістом Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 (далі - Правила №598), позаяк у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Проте, текст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не містить відомостей про характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.
При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/176, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
У постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №804/1755/17 міститься висновок, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Верховний Суд, проаналізувавши наведені норми права у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Однак оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Крім того, жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність ввезених товарів в оскаржуваному рішенні також не зазначено та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.
А відтак, висновок митниці про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованих товарів є недоведеним за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим.
Отже, у ході судового розгляду справи суд доходить висновку, що відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об'єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору.
Окрім того, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17.
Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товарів, а також про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 21.08.2018 року у справі № 804/1755/17.
З урахуваннями викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем подано до митниці пакети документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Критерії законності рішення (діяння, тобто волевиявлення як такого) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч. 2 ст. 2 КАС України і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч. 2 ст. 77 КАС України.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд відзначає, що зміст та характер обраних владним суб'єктом юридичних та фактичних мотивів прийняття оскаржених рішень про коригування митної вартості товару, а також обсяг наявних у розпорядженні на момент вчинення управлінського волевиявлення доказів, не дозволяє визнати ці рішення правильними та обґрунтованими.
Статтею 264 МК України визначено, що відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта (ч. 10 ст. 264); митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом (ч. 11 ст. 264); у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (ч. 12 ст. 264).
Частиною 7 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
З огляду на викладене, спірне рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.
При ухваленні рішення суд враховує, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕКС ТРЕЙДИНГ" (бульв. Гончарівський, буд.4, оф.505, м. Харків, 61012, код ЄДРПОУ34469408) до Державної митної служби України Київської митниці (бульв. Гавела Вацлава, буд.8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ43997555) про визнання протиправною та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100000/2024/000131/2 від 15.08.2024р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної митної служби України Київської митниці (бульв. Гавела Вацлава, буд.8А,м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕКС ТРЕЙДИНГ" (бульв. Гончарівський, буд.4, оф.505, м. Харків, 61012, код ЄДРПОУ34469408) сплачений судовий збір в розмірі 5843 (п'ять тисяч вісімсот сорок три) грн. 11 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Суддя Рубан В.В.