Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
23 червня 2025 року № 520/32027/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" (вул. Автогенна, буд.7,м. Харків, 61009, код ЄДРПОУ00214534) до Харківської митниці (вул. Короленка, буд.16-Б, м. Харків, 61005, код ЄДРПОУ44017626) про визнання протиправним та скасування рішення, -
Позивач, Приватне акціонерне товариство "Завод Південкабель", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000587/2 від 04.10.2024, картку відмови у митному оформленні випуску №UA807200/2024/000706;
- стягнути з відповідача па користь ПАТ "Завод Південкабель" сплачену суму судового збору 6036,00 грн. та витрати, пов'язані з підготовкою справи до розгляду, які полягають у письмовому перекладі на українську мову документів, які додані до позовної заяви в якості доказів у сумі 4570,00 грн. згідно з вимогами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуване рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів та картка відмови у митному оформленні випуску є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому вказав, що заперечує проти заявленого позову, вважає його безпідставним, необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню. Зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000587/2 від 04.10.2024р. винесене на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами Митного кодексу України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, тому обставини для його скасування відсутні. При цьому, відповідачем зазначено, що заявлена до митного оформлення вартість заявлених товарів не підтверджується поданими документами, а за результатами аналізу задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями Держмитслужби раніше.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
14.05.2020 між фірмою «VIPLAST SERVICE OU» Тартуське шосе 83-305, 10115, Таллінн, Естонія та ПАТ "Завод Південкабель", укладено контракт № 14/05/2020 від 14.05.2020, згідно з яким Продавець («VIPLAST SERVICE OU») продає, а Покупець (ПАТ "Завод Південкабель") купує товари згідно зі специфікаціями на кожну відвантажену партію товару.
Згідно з контрактом № 14/05/2020 від 14.05.2020 ціна товару розуміється на умовах FCA Марду та погоджується сторонами у специфікації, яка оформляється па кожну окрему партію товару і включає вартість тари, пакування.
Загальна сума Контракту орієнтовно складає 10000000,00 долл. США (десять мільйонів). Валюта платежу - долар США.
В подальшому Сторони уклали Додаткові угоди № 4 від 17.05.2023 та № 5 від 15.11.2023, якими змінені реквізити Продавця.
Відповідно до вимог Контракту № 14/05/2020 від 14.05.2020 Сторони в Специфікації № 210 від 30.09.2024 погодили кількість товару, його ціну, загальну вартість поставки, умови поставки, країну походження та відвантаження товару, інші обов'язкові реквізити.
Коносамент № ВКА013127, дата видачі 16.05.2024 засвідчив укладення договору перевезення вантажу морським судном у порт розвантаження, прийняття вантажу для перевезення, а також надав право ПАТ "Завод Південкабель" одержати вантаж у місті поставки.
Комерційний рахунок-фактура № 24188 від 01.10.2024 по Контракту № 14/05/2020 від 14.05.2020 засвідчив відвантаження товару, умови поставки FCA Мааrdu, обов'язок Покупця 100% оплати протягом 40 календарних днів від дати інвойсу на відвантажену партію Товару.
Покупцем укладений Договір-доручення № 10 від 01.10.2018 на транспортно - експедиторські послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Покупцем отримані та подані до митного органу: Сертифікат походження товару, Міжнародна товарно-транспортна накладна № ЕХР-12144-АКL від 27.09.2024, Сертифікат аналізу від 15.05.2024, пакувальний лист № 24188 від 01.10.2024, міжнародна автотранспортна накладна № 24188 від 01.10.2024, міжнародна транспортна накладна № ЕХР-12144-АКL від 27.09.2024, сертифікат про походження товару № ЕЕ 414236 від 01.10.2024, Рахунок № 320 від 01.10.2024 до Договору на транспортно-експедиційні послуги № 10 від 01.10.2018, Довідка про транспортно-експедиторські витрати № 320, Комерційна пропозиція від 30.09.2024, довідка з оцінками спот-цін на полімери в Америці та Азії, що містить інформацію біржових організацій про вартість товару станом на 18 вересня 2024 року, Інформаційний лист з технічною інформацією про поліетилен низької щільності № 13/03-04 від 13.03.2024, копія митної декларації № 24ЕЕ1210N35939JO.
Під час декларування вказаного товару за митною декларацією № 24UА807200014738U0 від 04.10.2024 позивачем відповідно до ст.ст. 57, 58 Митного кодексу України самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту.
За результатами розгляду поданих документів митний орган відмовив ПАТ "Завод Південкабель" у митному оформленні (випуску) товарів за заявленою декларантом митною вартістю, у зв'язку з чим оформив картку відмови у митному оформленні випуску № UA807200/2024/000706 з причин винесення рішення про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2024/000587/2 від 04.10.2024, яким за другорядним (резервним) методом скориговано митну вартість товарів.
В оскаржуваному рішенні, яке прийнято відповідачем 04.10.2024 про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2024/000587/2, зазначено, про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, зокрема:
- наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству;
- відсутня заявка, передбачена умовами договору № б/н від 21.02.2024;
- відсутні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, що суперечить вимогам Наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" та умовам договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 26.07.2012 № 26/07;
- рахунки на транспортні витрати надано від особи, яка не перевозила товар ТОВ “ЛЕК-7»;
- відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару;
- відсутня експортна митна декларація країни походження графа 34 МД (в митній декларації країни відправлення, міститься інформація щодо контрагентів, вагові характеристики, умови поставки товару, товаросупровідні документи а також вартість товару.
- в МД зазначена транзитна декларація № 24 EE1210N0035939JO типу Т1:
-№ інвойса (2024090251) не співпадає з поданим до MO (24188) у CMR №ЕХР- 12144-AKL від 27.09.2024;
- в зв'язку зі складним логістичним маршрутом Корея - Хельсінки - Естонія - Україна відсутні транспортні документи на весь маршрут руху товару, відсутні розвантажувально-навантажувальні документи та складські витрати.
Додатково було надано в якості підтвердження митної вартості МД №24UA807200014484U5, в якій зазначена вартість товару на рівні 2,65, але в поданій декларації вказана вартість 2,50 того ж самого артикулу CLNB-8141S та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв'язку з накладанням декларантом витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст.53 МКУ, та відмовою декларанта надати додаткові документи, щодо митної вартості 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4)не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: - щодо ідентичних або подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрат понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; - прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.
Джерелом інформації для даного рішення з врахуванням спрацювання ризику АСУР є наявна в митному органі цінова інформація, що наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін МД № UA807200/2024/014484 від 30.09.2024 (тов.1), код товару згідно з УКТ ЗЕД3901109000, країні походження KR (Корея), виробник Hanwa Solutions Corporation, умови поставки FCA, вага нетто 20000 кг.
Відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000706.
Не погоджуючись із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За змістом частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною 6 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частинами 1-3 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Стаття 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Отже, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта.
Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 05.03.2019 по справі №815/143/17, від 09.04.2019 по справі №825/1575/17.
У постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а Верховний Суд зазначив, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару контролюючий орган вказав: невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:
наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству;
відсутня заявка, передбачена умовами договору № б/н від 21.02.2024;
відсутні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, що суперечить вимогам Наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" та умовам договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 26.07.2012 № 26/07;
рахунки на транспортні витрати надано від особи, яка не перевозила товар ТОВ “ЛЕК-7»;
відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару;
відсутня експортна митна декларація країни походження графа 34 МД (в митній декларації країни відправлення, міститься інформація щодо контрагентів, вагові характеристики, умови поставки товару, товаросупровідні документи а також вартість товару.
В МД зазначена транзитна декларація № 24 EE1210N0035939JO типу Т1:
№ інвойса (2024090251) не співпадає з поданим до MO (24188) у CMR №ЕХР- 12144-AKL від 27.09.2024;
в зв'язку зі складним логістичним маршрутом Корея - Хельсінки - Естонія - Україна відсутні транспортні документи на весь маршрут руху товару, відсутні розвантажувально-навантажувальні документи та складські витрати.
Також, в оскаржуваному рішенні контролюючий орган зазначив, що джерелом інформації для даного рішення по товару є наявна у митного органу цінова інформація на ідентичний товар, зокрема, того ж самого виробника, що наявні в ЄАІС та АСМО Інспектор: № UA807200/2024/014484 від 30.09.2024.
Так, щодо порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України та Автоматизованій системі митного оформлення “Інспектор», та наявністю у митного органу інформації, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше, суд зазначає, що інформація в автоматизованій системі митного оформлення та спрацювання ризиків є рекомендацією, обов'язковою до виконання, посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного контролю та митного оформлення документи.
Таким чином, у Харківської митниці Держмитслужби виникли підстави для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 МК України перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені МК України.
Згідно з вимогами п.2 ч .2 ст. 52 МК України декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України має право упевнюватися в достовірності або точності будь - якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати у декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
З матеріалів справи вбачається, що позивач надав розширений пакет документів для підтвердження правильності та достовірності визначення ним митної вартості задекларованих товарів.
Судом встановлено, що при прийнятті митницею рішень про коригування митної вартості товару за основу було взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься в ціновій базі Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України та Автоматизованій системі митного оформлення “Інспектор».
Застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України та Автоматизованої системи митного оформлення “Інспектор» суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 р. у справі № 520/10381/2020.
Що стосується посилання відповідача на те, що наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству, а саме, у митних органів наявна цінова інформація на ідентичний товар, зокрема, того ж самого виробника, суд зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №810/3295/17.
При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Щодо відсутності прайс-листів та каталогів від виробника товару, суд зазначає, що такі документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України, як каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції, складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації .
Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №810/3667/15.
Крім того, Верховним Судом зроблено наступний висновок у постанові від 08.12.2022 по справі №420/2792/19: "Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. При цьому, прайс-лист є документом довільної форми й чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд; наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, лише сама по собі не може свідчити про заниження митної вартості товарів".
Щодо відсутності заявки, передбаченої умовами договору №б/н від 21.02.2024, слід зазначити, що згідно з пунктом 2.2. Договору на транспортні послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 21 лютого 2024 року перевезення вантажів виконуються на підставі разових заявок, що пред'являються Експедитором заздалегідь до зазначеного дня завантаження. Заявка має: наступні дані: адреси завантаження і розвантаження, контактні телефони відповідальних осіб при завантаження і розвантаження, дата подачі автомобіля на завантаження, найменування вантажу (його вага, обсяг), умови транспортування, загальна вартість перевезення.
Заявка на транспортне обслуговування має попередній характер, передує виконанню послуг Перевізником та підтверджується рахунком № 320 від 01.10.2024, який підписаний головним бухгалтером ТОВ «ЛЕК-7». При цьому, відповідач вказану заявку на транспортне обслуговування не витребовував у позивача при первісному митному оформленні товару, проте послався на її відсутність в обґрунтуванні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару № UA807000/2024/000587/2 від 04.10.2024.
Відповідно до Договору-доручення на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №10 від 01.10.2018 Замовник (ПАТ "Завод Південкабель") доручає, а Експедитор (ТОВ “ЛЕК-7'') бере на себе зобов'язання навантаження та експедування автомобілів Перевізника. Експедитор укладає від свого імені договір перевезення з Перевізником, який отримав у встановленому порядку ліцензію по наданню послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом загального користування та має ліцензійну картку на автомобільний засіб.
Яким саме чином Експедитор виконує власні зобов'язання за договором, чи залучає третіх, осіб для його виконання, які документи надає для митного оформлення товару, не стосується Замовника. Обов'язок Експедитора за Договором-дорученням № 10 від 01.10.2018 вчасно та якісно надати транспортно-експедиційні послу мі та доставити товар у визначене місце. Зобов'язання Замовника прийняти доставлений товар шляхом підписання Акту виконаних робіт та оплатити виставлені рахунки за транспортно-експедиційні послуги.
Як надання рахунків на транспортні витрати від особи, яка безпосередньо не здійснювала перевезення товару впливає на визначення митної вартості товарів відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не зазначається та не обґрунтовується. Проте це не порушує вимог Митного кодексу України та Договору-доручення № 10 від 01.10.2018.
Стосовно посилання відповідача на наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" та відсутність банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку, суд зазначає, що під час розгляду справи судом не було встановлено, що ці платіжні документи запитувались Харківською митницею Державної митної служби України.
Також, суд зазначає, що згідно норм діючого законодавства та Правил заповнення декларації митної вартості встановлено обов'язок зазначення витрат на транспортування, а не подання в обов'язковому порядку транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Щодо відсутності транспортних документів на весь маршрут руху товару, розвантажу вально-навантажувальних та складських витрат слід зауважити, що запит такої інформації не передбачений частинами 2,3,4 статті 53 Митного кодексу України.
Сторонами Контракту № 14/05/2020 від 14.05.2020 погоджена ціна за товар, що включає в себе вартість доставки товару морем до порту Гельсінкі, Фінляндія. Запит у продавця документів, які підтверджують вартість морського фрахту, розвантажувальних робіт не відноситься до прав покупця за Контрактом № 14/05/2020 від 14.05.2020.
З цього привод покупцем до митного органу наданий коносамент №ВКА0В127.
В коносаменті № ВКА013І27 міститься посилання, що морський фрахт оплачений заздалегідь. За умовами контракту № 14/05/2020 від 14.05.2020 ціна товару розуміється на умовах FCA Марду, Естонія. Тобто виграти на транспортування товару до міста Марду, Естонія включені у вартість товару.
Умови поставок FCA (англ. Free- вільний перевізник) - відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, якого найняв покупець. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. Умови цієї поставки застосовуються до перевезень всіх видів транспорту: залізничний, повітряний, автомобільний, морський або водний внутрішній. Також зони діють, якщо використовується змішаний тип доставки.
За умовами поставки FCA продавець зобов'язується доставити другій стороні вантаж, який вже пройшов митне очищення, доставивши його в зазначене ним місце. Від обраного місця залежить і розподіл між сторонами ризиків і витрат, оскільки саме в цей момент вони переходять від продавця до покупця.
Згідно з умовами поставок FCA, продавець повинен доставити вантаж покупцеві разом з супровідними документами, допомогти йому отримати необхідні ліцензії та надати товар обраним самостійно або зазначеним покупцем способом в призначене місце. Крім того, він несе відповідальність за все, поки товар не буде доставлений та зобов'язаний оплатити всі витрати до поставки, в тому числі і експортні. Усі документи, маркування та упаковка товару теж покладаються на плечі продавця. Натомість покупець зобов'язується оплатити товар за прийняти поставку. Він оплачує витрати на імпорт вантажу, витрати після його поставки, а також в разі невиконання своїх зобов'язань перевізником.
Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Таким чином, позивач згідно вимог ч.2 ст.53 Митною кодексу України мав падати документи, які підтверджують витрати по транспортуванню вантажу з міста Марду, Естонія до міста Харків, Україна, що було зроблено позивачем в повному обсязі надавши до митного органу Договір-доручення № 10 від 01.10.2018 на транспортно-експедиторські послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом, Рахунок № 320 від 01.10.2024 та Довідку про транспортно-експедиторські послуги № 320 від 01.10.2024.
Щодо митної декларації країни відправлення, суд зазначає, що митна декларація країни відправлення надається до митного органу за наявності у декларанта ( ч.З ст.53 Митного кодексу України).
Митна декларація країни відправлення не є первинним документом підтвердження митної вартості та декларант не несе відповідальності як за її заповнення так і за її надсилання позивачу контрагентом.
Отже, суд не приймає вказані доводи відповідача до уваги.
Щодо ненадання декларантом усіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст. 53 МКУ, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У спірному випадку суд не вбачає ознак недостовірності задекларованої вартості.
Також, як встановлено судом з матеріалів справи, то декларантом надано до контролюючого органу необхідні документи, а відповідачем, у свою чергу, не наведено обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів та подальшого прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до правової позиції Верховного суду (постанова від 02.07.2020 у справі №803/916/17) контроль правильності обчислення декларантом митної вартості здійснюють митні органи у визначений законом спосіб у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей "Декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ніш митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. За таких обставин, Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена."
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення вбачається, що таке рішення не містять відомостей про характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, оскаржуване рішення є необґрунтованим та прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
З огляду на викладене, рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000587/2 від 04.10.2024 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000706, прийняті Харківською митницею, є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Щодо клопотання про стягнення з відповідача па користь ПАТ "Завод Південкабель" сплачені витрати, пов'язані з підготовкою справи до розгляду, які полягають у письмовому перекладі на українську мову документів, які додані до позовної заяви в якості доказів у сумі 4570,00 грн. згідно з вимогами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає.
Відповідно до п.5 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з ст. 138 КАС України розмір витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Особа, яка не є учасником судового процесу, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням доказу на вимогу суду, вчиненням інших процесуальних дій.
У випадках, коли сума витрат особи, яка не є учасником судового процесу, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь такої особи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.
Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що позивач скористався послугами перекладача щодо здійснення офіційного перекладу письмових доказів з англійської на українську мову та навпаки, з російської на українську мову. На підтвердження наданих послуг та здійсненої оплати позивачем долучено до позовної заяви копії: рахунку на оплату № П-1778/24 від 23.10.2024 та платіжної інструкції № 6368 від 28.10.2024.
Суд вважає, що позивач чи його контрагент згідно правил міжнародного ділового звичаю не позбавлені права складати відповідні документи будь-якою мовою, якщо сторони дійдуть відповідного погодження із вказаного приводу. Однак, використовуючи такі первинні документи у взаємовідносинах із юридичними чи фізичними особами, органами державної влади в Україні, позивач повинен забезпечити відповідність зазначених документів вимогам законодавства України.
Статтею 15 КАС України встановлено, що судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Таким чином, позивач, використовуючи у публічних відносинах з органами державної влади первинні бухгалтерські та фінансові документи, на підтвердження обставин та фактів, які він декларує, несе обов'язок забезпечення доведення змісту таких документів державною мовою.
Крім того, суд зауважує, що доказів того, що вказаний переклад здійснений позивачем саме в рамках підготовки до розгляду даної справи матеріали справи не місять.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів того, що вказані витрати відносяться до витрат, пов'язаних із розглядом справи. Отже, витрати позивача, понесені на оплату послуг перекладача, не підлягають стягненню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" (вул. Автогенна, буд.7,м. Харків, 61009, код ЄДРПОУ00214534) до Харківської митниці (вул. Короленка, буд.16-Б, м. Харків, 61005, код ЄДРПОУ44017626) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000587/2 від 04.10.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000706, прийняті Харківською митницею.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (вул. Короленка, буд.16-Б, м. Харків, 61005, код ЄДРПОУ44017626) на користь Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" (вул. Автогенна, буд.7,м. Харків, 61009, код ЄДРПОУ00214534) витрати по сплаті судового збору в розмірі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Суддя Рубан В.В.