20 червня 2025 року м. ПолтаваСправа №440/13998/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (надалі - відповідач, ГУПФ України в Закарпатській області), у якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ України в Закарпатській області від 26.04.2024 №163750013672;
зобов'язати ГУПФ України в Закарпатській області обчислити та виплачувати ОСОБА_1 з 06.12.2023 пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3273-ХІІ "Про державну службу" та пункту 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" з урахуванням заробітної плати згідно з довідками Полтавської митниці Державної митної служби України від 30.11.2023 №65 та №66, довідки Дніпровської митниці Державної митної служби України від 15.11.2023 №7.5-22/53.
Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що спірним рішенням безпідставно відмовлено в обчисленні ОСОБА_1 пенсії за віком державного службовця з урахуванням заробітної плати згідно з довідками Полтавської митниці Державної митної служби України від 30.11.2023 №65 та №66, довідки Дніпровської митниці Державної митної служби України від 15.11.2023 №7.5-22/53, чим порушено право позивача на належне пенсійне забезпечення.
2. Позиція відповідачів.
Відповідачі позов не визнали.
У наданому до суду відзиві на позов представник ГУПФ України в Закарпатській області просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 96-98/. Свою позицію мотивував посиланням на відсутність підстав для обчислення пенсії позивача з урахуванням заробітної плати згідно з довідками Полтавської митниці Державної митної служби України від 30.11.2023 №65 та №66, довідкою Дніпровської митниці Державної митної служби України від 15.11.2023 №7.5-22/53.
Представник ГУПФ України в Полтавській області у відзиві на позов наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що рішення ГУПФ України в Закарпатській області від 26.04.2024 №163750013672 вважає правомірним та обґрунтованим.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, розгляд справи розпочато спочатку.
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Обставини справи
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджено копією паспорта серії НОМЕР_1 /а.с. 55/, та має право на пенсійне забезпечення згідно з чинним законодавством.
06.12.2023 позивач звернувся до ГУПФ України в Полтавській області із заявою №6057 про призначення / перерахунок пенсії, у якій просив перевести його з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію державного службовця.
Рішенням ГУПФ України в Закарпатській області від 12.12.2023 №163750013672 відмовлено у переведенні ОСОБА_1 на пенсію державного службовця. Вказане рішення мотивоване тим, що розглянувши документи, додані до заяви, з'ясовано, що з 19.07.1994 по 07.07.2023 ОСОБА_1 працював в органах митної служби і йому присвоювалися різні персональні та спеціальні звання. Стаж державної служби станом на 01.05.2016 відсутній. Оскільки періоди роботи посадових осіб в органах державної митної служби на посадах, в період перебування яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, тому прийнято рішення відмовити у переведені на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 у справі №440/826/24, що набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФ України в Закарпатській області від 12.12.2023 №163750013672. Зобов'язано ГУПФ України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.12.2023 про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", та прийняти рішення по суті заяви від 06.12.2023 з урахуванням стажу роботи у митних органах як роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, та правової оцінки, наданої судом по даній справі /а.с. 33-40/.
На виконання рішення суду ГУПФ України в Закарпатській області зарахувало до стажу державної служби ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 період роботи в митних органах тривалістю 21 рік 09 місяців 15 днів.
Однак, рішенням від 26.04.2024 №163750013672 позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням довідок про заробітну плату від 30.11.2023 №65 та №66, від 15.11.2023 №7.5-22/53 /а.с. 74/.
При цьому пенсійний орган зазначив, що розмір пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" без урахування згаданих довідок про заробітну плату зменшиться з 11141,99 грн до 2093,00 грн, а тому переведення на пенсію державного службовця є недоцільним.
Не погодившись з таким рішенням пенсійного органу, позивач оскаржив його до суду.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Питання пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 було урегульовано Законом України від 16.12.1993 №3723-ХІІ “Про державну службу» (надалі - Закон №3723-ХІІ).
Так, відповідно до частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
01.05.2016 набув чинності Закон України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" (надалі - Закон №889-VIII), статтею 90 якого визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Водночас законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України /пункт 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ/.
Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
14.09.2016 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" (надалі - Постанова №622), якою затвердив Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (надалі - Порядок).
Пунктом 2 Постанови №622 визначено, що з 1 жовтня 2017 р. пенсії, призначені після набрання чинності Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (крім пенсій осіб з інвалідністю I і II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII “Про державну службу», у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу», а також на посадах та на умовах, передбачених Законами України “Про прокуратуру», “Про судоустрій і статус суддів», виплачуються в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Після звільнення з роботи виплата пенсії, призначеної відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII “Про державну службу», поновлюється.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII “Про державну службу» (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу»:
мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;
займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
У силу пункту 3-1 Порядку державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу» займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу», мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.
За приписами пункту 4 Порядку (у редакції, чинній станом на 06.12.2023) пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Згідно з пунктом 5 Порядку форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за №180/30048, затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII “Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII “Про державну службу».
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Спір у справі, що розглядається, стосується наявності у позивача права на призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-XII з урахуванням довідок про заробітну плату державного службовця.
Суд враховує, що питання наявності у позивача права на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII було предметом судового розгляду у справі №440/826/24.
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 у справі №440/826/24 ГУПФ України в Закарпатській області у рішенні від 26.04.2024 №163750013672 обчислило стаж державної служби ОСОБА_1 та зазначило, що станом на 01.05.2016 такий стаж становив 21 рік 09 місяців 15 днів.
З урахуванням наведеного, позивач має право на призначення пенсії за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII з урахуванням пунктів 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.
Водночас у рішенні від 26.04.2024 №163750013672 пенсійний орган відмовив ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком державного службовця з урахуванням довідок про заробітну плату від 30.11.2023 №65 та №66, від 15.11.2023 №7.5-22/53, мотивуючи свою відмову тим, що суд у справі №440/826/24 не розглядав питання врахування зазначених довідок для обчислення позивачу пенсії.
Тож предметом спору у справі, що розглядається, є правомірність рішення ГУПФ України в Закарпатській області від 26.04.2024 №163750013672 в частині відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII з урахуванням пунктів 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII та обчислення пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату від 30.11.2023 №65 та №66, від 15.11.2023 №7.5-22/53.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку рішенню ГУПФ України в Закарпатській області від 26.04.2024 №163750013672 у вищеописаній частині, суд виходить з таких міркувань.
Зі змісту розрахунку стажу ОСОБА_1 суд встановив, що з урахуванням судового рішення у справі №440/826/24 стаж державної служби станом на 01.05.2016 становив 21 рік 09 місяців 15 днів /а.с. 86-95/.
Тож станом на 01.05.2016 стаж роботи ОСОБА_1 на посадах, віднесених до посад державної служби становив понад 20 років.
Крім того, на дату набрання чинності Законом №889-VIII позивач перебував на посаді начальника управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Полтавської митниці ДФС, що за висновком суду у справі №440/826/24 відповідно до Закону №3723-XII прирівняна до посад державної служби.
Матеріали справи не містять доказів призначення позивачу пенсії державного службовця до 01.05.2016.
07.07.2023 припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію відповідно до пункту 7 частини першої статті 83 Закону №889-VIII /а.с. 95 - зі звороту/.
Із заявою про призначення (переведення) пенсії за віком відповідно до Закону №3723-XII позивач вперше звернувся 06.12.2023.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем дотримані умови, передбачені пунктом 3-1 Порядку, за яких у нього виникає право на обчислення пенсії відповідно до приписів пункту 4 Порядку.
У силу вищенаведених приписів пункту 4 Порядку пенсія призначається в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Постановою №3-1 затверджені форми:
- довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);
- довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);
- довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Суд враховує, що позивач разом із заявою від 06.12.2023 надавав пенсійному органу довідки:
- від 30.11.2023 вих.№65 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), виданої Полтавською митницею Держмитслужби /а.с. 109/;
- від 30.11.2023 вих.№66 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), виданої Полтавською митницею Держмитслужби /а.с. 24-32, 79-83/;
- від 15.11.2023 вих.№7.5-22/53 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), виданої Дніпровською митницею Держмитслужби /а.с. 77/.
Суд зауважує, що вищезазначені довідки складені за формою, затвердженою Постановою №3-1.
Довідка Полтавської митниці Держмитслужби від 30.11.2023 вих.№65 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) мстить відомості про розмір посадового окладу, надбавки за спеціальне звання та надбавки за вислугу років за посадою начальника адміністративно-господарського відділу (посада, яку позивач обіймав на дату звільнення з державної служби) станом на 01.11.2023, тоді як в матеріалах справи відсутні відомості про зміну розмірів посадового окладу, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років за відповідною посадою станом на грудень 2023 року.
Довідка Полтавської митниці Держмитслужби від 30.11.2023 вих.№66 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) містить відомості про додаткові складові заробітної плати за період з 01.01.2018 по 31.12.2022.
У довідці Дніпровської митниці Держмитслужби від 15.11.2023 вих.№7.5-22/53 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) зазначені відомості про додаткові складові заробітної плати за період з 10.01.2020 по 07.09.2021, оскільки в цей період Полтавська митниця перебувала у підпорядкуванні Дніпровської митниці, що підтверджено записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 /а.с. 94-95/.
Вищезгадані довідки відповідають формі, затвердженій Постановою №3-1, та вимогам, визначеним пунктом 4 Порядку (у редакції станом на 06.12.2023).
Доводи представника ГУПФ України в Закарпатській області про внесення змін до Порядку постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823 суд визнає безпідставними, оскільки такі зміни набули чинності з 20.07.2024, тоді як звернення позивача із заявою про призначення пенсії відбулось 06.12.2023, а спірне рішення ухвалено 26.04.2024.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII з урахуванням пунктів 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII та обчислення пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату від 30.11.2023 №65 та №66, від 15.11.2023 №7.5-22/53.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Крім того, як визначено у частині першій статті 2 КАС України, метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Зі змісту пункту 49 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Єфименко проти України" можливо дійти висновку про те, що не розглядається у якості ефективного засіб захисту, який: "є залежним від розсуду відповідних органів влади і не є безпосередньо доступним для того, кого він стосується".
Верховний Суд у постанові від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 зауважив, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За наведених обставин, для належного захисту прав позивача, рішення ГУПФ України в Закарпатській області від 26.04.2024 №163750013672 належить визнати протиправним та скасувати в частині відмови у призначенні позивачу пенсії за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII з урахуванням пунктів 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII та обчислення пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату від 30.11.2023 №65 та №66, від 15.11.2023 №7.5-22/53, зобов'язавши відповідача призначити ОСОБА_1 з 06.12.2023 пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII з урахуванням пунктів 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII та провести її обчислення з урахуванням заробітної плати на підставі довідок Полтавської митниці Держмитслужби від 30.11.2023 №65 та №66, Дніпровської митниці Держмитслужби від 15.11.2023 №7.5-22/53.
Обраний у конкретному випадку спосіб захисту порушеного права позивача відповідає завданням адміністративного судочинства та гарантує ефективне відновлення порушених прав позивача.
До того ж, доцільність обрання такого способу захисту порушеного права у спірних відносинах підтверджена висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 27.01.2023 у справі №340/4184/21.
Рішення ГУПФ України в Закарпатській області від 26.04.2024 №163750013672 в частині обчислення стажу державної служби позивач не оскаржував, а тому у відповідній частині таке рішення належить залишити чинним.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ГУПФ України в Закарпатській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію з 06.12.2023 суд враховує таке.
У спірних відносинах компетентним органом за принципом екстериторіальності для розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.12.2023 визначено ГУПФ України в Закарпатській області.
Водночас позивач, як одержувач пенсії, перебуває на обліку в ГУПФ України в Полтавській області.
У силу абзаців першого, третього пункту 4.10 Порядку №22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття органом, що призначає пенсію, рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії, а у разі призначення пенсії за віком автоматично - не пізніше одного місяця з дня надходження повідомлення про обраний особою спосіб виплати пенсії.
Отож особою, відповідальною за виплату позивачу пенсії після її призначення (обчислення, перерахунку) з 06.12.2023 на виконання рішення суду у цій справі, буде ГУПФ України в Полтавській області, на обліку в якому позивач перебуває як пенсіонер.
А тому, з метою гарантування позивачу найбільш ефективного способу захисту порушеного права та задля унеможливлення ухилення ГУПФ України в Полтавській області від обов'язку з виплати позивачу пенсії після її призначення та перерахунку з 06.12.2023, суд визнав за необхідне зобов'язати ГУПФ України в Полтавській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком державного службовця з 06.12.2023 з урахуванням фактично сплачених сум.
Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 62, 63/.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
А відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Оскільки передумовою для виникнення цього спору є протиправне рішення ГУПФ України в Закарпатській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії та спір носив немайновий характер, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 26.04.2024 №163750013672 в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII з урахуванням пунктів 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII та обчислення пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату від 30.11.2023 №65 та №66, від 15.11.2023 №7.5-22/53.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 з 06.12.2023 пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII з урахуванням пунктів 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII та провести її обчислення з урахуванням заробітної плати на підставі довідок Полтавської митниці Держмитслужби від 30.11.2023 №65 та №66, Дніпровської митниці Держмитслужби від 15.11.2023 №7.5-22/53.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком державного службовця з 06.12.2023 з урахуванням фактично сплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідачі:
1) Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 20453063; пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000);
2) Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 13967927; вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Олександр КУКОБА