20 червня 2025 року Справа № 280/11106/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В. розглянувши в письмовому проваджені адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження
за позовом - ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МОТОТЕХІМПОРТ"
до - Тернопільської митниці
про визнання протиправними та скасування рішення щодо визначення (корегування) митної вартості товару, -
29 листопада 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МОТОТЕХІМПОРТ" (далі по тексту - позивач) до Тернопільської митниці (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару № UA403070/2024/000279/2 від 30.10.2024;
- визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару № UA403070/2024/000280/2 від 30.10.2024;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» судові витрати по даній справі.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що позивачем під час митного оформлення товару, відповідачу надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору. Відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості товару, за якими ним не доведено наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскаржуваних рішень. Факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Отже при застосуванні другорядного (резервного) методу митницею використана інформація щодо раніше визнаної митної вартості щодо ідентичних товарів, однак, окрім визначення джерела інформації, яке взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган не навів пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. З такими діями відповідача позивач не погоджується, тому змушений звернутись до суду з позовною заявою про захист своїх прав.
Справі за цією позовною заявою присвоєно № 280/11106/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Сацькому Р.В.
Ухвалою суду від 05.12.2024 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Відповідачем 18.12.2024 через систему "Електронний суд" подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне. Під час здійснення митного контролю митницею було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої виявлено, що в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності. У зв'язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою. Надані додатково декларантом документи, не усунули наявні розбіжності та не підтвердили заявленої митної вартості товару. У зв'язку з викладеним та відповідно до вимог Митного кодексу України вартість товару була визначена митницею самостійно. З таких підстав відповідач вважає, що прийняті рішення про коригування митної вартості товару прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, є законними, обґрунтованими та не підлягають скасуванню. Вважає, що підстави для скасування рішень відсутні, так як, жодного нормативно-правового акту відповідачем не порушено. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідачем 18.12.2024 через систему "Електронний суд" подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 19.12.2024 відмовлено у задоволені клопотання про перехід до розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Станом на час розгляду справи відповіді на відзив та заперечення до суду не надійшло. Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частиною 4 статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МОТОТЕХІМПОРТ" зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Позивач перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області, що підтверджується копією витягу єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань що міститься в матеріалах справи.
21.02.2023 ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (м. Дніпро) (Покупець) уклало з компанією FUJIAN BOSS ELECTRICAL MACHINERY CO. LTD., CHINA (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт № BOSS-1-2023M на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємною частиною даного контракту.
В подальшому компанією Продавцем відповідно до умов даного зовнішньоекономічного Контракту, Специфікації №3 від 15.08.23р., рахунків-фактур від 09.08.2024 за № BS-L-0032-2024МТ-1, № BS-L-0032-2024МТ-2, Коносаменту № SZ240802086 від 23.08.2024, автонакладних CMR № UA-28-10-1, № UA-28-10-2 від 28.10.2024 було здійснено поставку ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» товарів (електрогенератори).
Зазначена товарна партія поставлялась на умовах FOB згідно міжнародних торговельних правил «ІНКОТЕРМС 2010».
З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів їх було задекларовано товариством до митного поста Тернопільської митниці за електронною митною декларацією (ЕМД), а саме:
за ЕМД № 24UA403070008594U5 від 30.10.2024 у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товари:
Товар № 1 «Електрогенераторні установки виробництва торговельної марки "Vitals", що складаються з електрогенератора у поєднанні з поршневим двигуном внутрішнього згоряння з запалюванням від стиснення (дизелем), потужністю не більш як 75 кВА: електрогенератори дизельні модульного типу серії "Vitals Professional", трифазні, змінного струму (220/380В / 50Гц), номінальною потужністю 25,0 - 63,0кВА, що являють собою модульну конструкцію, що складається з силової установки (промислового дизеля), генератора зміного струму, блока силових електричних схем, систем автоматичного керування та автоматики ATS та інших допоміжних систем, змонтованих на жорсткий просторовій рамі із захисним кожухом, з стандартним комплектом приладдя для налагоджування та обслуговування: - мод.ЕЖІ 20-3RS.90B - 5шт.; - мод.ЕЖІ 40-3RS.100B - 6 шт.; - мод.ЕЖІ 50 - 3RS.130B - 9 шт. Галузь застосування - в якості резервного джерела електроживлення в побуті, комунальному господарстві.»;
Товар № 2 «Електрогенераторні установки виробництва торговельної марки "Vitals", що складаються з електрогенератора у поєднанні з поршневим двигуном внутрішнього згоряння з запалюванням від стиснення (дизелем), потужністю не більш як 375 кВА: електрогенератори дизельні модульного типу серії "Vitals Professional", трифазні, змінного струму (2207380В / 50Гц), номінальною потужністю 88,0 кВА, що являють собою модульну конструкцію, що складається з силової установки (промислового дизеля), генератора зміного струму, блока силових електричних схем, систем автоматичного керування та автоматики ATS та інших допоміжних систем, змонтованих на жорсткий просторовій рамі із захисним кожухом, з стандартним комплектом приладдя для налагоджування та обслуговування, мод.ЕЖІ 70-3RS.170B - 2шт. Галузь застосування - в якості резервного джерела електроживлення в побуті, комунальному господарстві.».
До митної декларації № 24UA403070008594U5 від 30.10.2024, як вбачається із інформації, що міститься в гр. 44 МД, позивачем до митного оформлення були подані наступні документи: пакувальний лист № б/н від 09.08.2024; рахунок-фактура (інвойс) № BS-L-0032-2024MT-2 від 09.08.2024; коносамент № SZ240802086 від 23.08.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) № UA-2810-1 від 28.10.2024; декларація про походження товару (Declaration of origin) № BS-L-0032-2024MT-2 від 09.08.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару № 958 від 14.08.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 24-PBT-5258 від 28.10.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару - Заявка № 2910-1Б від 09.08.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Спец-я № 3 від 20.03.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № BOSS-1-2023Mвід 21.02.2023;договір (контракт) про перевезення № 28122022 від 28.12.2022; документація, яка має супроводжувати продукцію при наданні її на ринку відповідно до вимог щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України, встановлених технічними регламентами (Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчовоїпродукції») - Лист-роз'яснення № 0925/01 від 25.09.2024.
- за ЕМД 24UA403070008612U8 від 30.10.2024 у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товари:
Товар № 1: «Електрогенера торні, установки виробництва торговельної марки "Vitals", що складаються з електрогенератора у поєднанні з поршневим двигуном внутрішнього згоряння з запалюванням від стиснення (дизелем), потужністю не більш як 75 кВА: електрогенератори дизельні модульного типу серії "Vitals Professional", трифазні, змінного струму (220/400В / 50Гц), номінальною потужністю 20,0 - 50,0кВА, що являють собою модульну конструкцію, що складається з силової установки (промислового дизеля), генератора зміного струму, блока силових електричних схем, систем автоматичного керування та автоматики ATS та інших допоміжних систем, змонтованих на жорсткий просторовій рамі із захисним кожухом, з стандартним комплектом приладдя для налагоджування та обслуговування: - мод.ЕМІ 16-3RS.90B - 4шт.; - мод.ЕМІ 30-3RS.100B -9шт.; - мод.ЕМІ 40 3RS. 100B - 3шт. Галузь застосування - в якості резервного джерела електроживлення в побуті, комунальному господарстві.»;
Товар № 2: «Електрогенераторні установки виробництва торговельної марки "Vitals", що складаються з електрогенератора у поєднанні з поршневим двигуном внутрішнього згоряння з запалюванням від стиснення (дизелем), потужністю не більш як 375 кВА: електрогенератори дизельні модульного типу серії "Vitals Professional", трифазні, змінного струму (220/380В / 50Гц), номінальною потужністю 125,0 кВА, що являють собою модульну конструкцію, що складається з силової установки (промислового дизеля), генератора зміного струму, блока силових електричних схем, систем автоматичного керування та автоматики ATS та інших допоміжних систем, змонтованих на жорсткий просторовій рамі із захисним кожухом, з стандартним комплектом приладдя для налагоджування та обслуговування, мод.ЕМЇ 100-3RS.170B - 4шт. Галузь застосування - в якості резервного джерела електроживлення в побуті, комунальному господарстві.».
До митної декларації 24UA403070008612U8 від 30.10.2024, як вбачається із інформації, що міститься в гр. 44 МД, позивачем до митного оформлення подані наступні документи: пакувальний лист № б/н від 09.08.2024; рахунок-фактура (інвойс) № BS-L-0032-2024MT-1 від 09.08.2024; коносамент № SZ240802086 від 23.08.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) № UA-2810-2 від 28.10.2024; декларація про походження товару (Declaration of origin) № BS-L-0032-2024MT-2 від 09.08.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару № 958 від 14.08.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 24-PBT-5258 від 28.10.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару - Заявка № 2910-1Б від 09.08.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Спец-я № 3 від 20.03.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № BOSS-1-2023M від 21.02.2023; договір (контракт) про перевезення № 28122022 від 28.12.2022; документація, яка має супроводжувати продукцію при наданні її на ринку відповідно до вимог щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України, встановлених технічними регламентами (Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчовоїпродукції») - Лист-роз'яснення№ 0925/01 від 25.09.2024.
Митна вартість зазначеного товару підприємством була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України.
При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган дійшов висновку, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості та наявними розбіжностями, які є обов'язковими при її обчисленні, а саме фактурну вартість.
Враховуючи викладене, згідно вимог частини 2 статті 53 МК України позивачу повідомлено про необхідність протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме:
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
- транспортні(перевізні) документи;
- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Листами № 001-30/10, № 002-30/10 від 30.10.2024 ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» додатково надало митниці банківську платіжну інструкцію № 958 з відміткою банку, виписку з особистого банківського рахунку за серпень 2024, прайс-лист виробника від 03.04.24; комерційну пропозицію виробника від 11.03.24, а також повідомило митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв'язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.
30.10.2024 відповідачем прийняті Рішення про коригування митної вартості товару № UA403070/2024/000279/2, № UA403070/2024/000280/2 відповідно до яких, загальна митна вартість задекларованих Товарів № 1 та № 2 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Скориставшись правом передбаченим п.2 ч.3 ст.52 МК України, позивач задекларув зазначені партії товарів, а митниця 30.10.2023 випустила товар у вільний обіг : за ЕМД № 24UA403070008601U4 від 08.05.2024; за ЕМД № 24UA403070008613U7 від 08.05.2024.
Різниця митних платежів (ПДВ, ввізне мито) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею за ЕМД № 24UA403070008601U4, склала 650 292,73 грн.
Різниця митних платежів (ПДВ, ввізне мито) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею за ЕМД № 24UA403070008613U7, склала 576 022,22 грн.
Загальна різниця митних платежів (ПДВ, ввізне мито) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 1 226 314,95 грн. Розрахунок різниці в митних платежах зазначено в графах 47 «Нарахування платежів» та 47 "В" “Подробиці розрахунків» зазначених вище ЕМД.
Вважаючи, що прийняте відповідачем Рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню, позивач звернувся із цим позовом суду.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходить з того, що відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією в межах і відповідно до законів України.
Зокрема, статтею 8 Конституції України в Україні встановлено, що в країні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Крім цього, правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі регулюються законами України та підзаконними нормативними актами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі МК України) та іншими законами України.
Згідно з частиною 1 статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з частиною 1 статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частиною 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.
Суд вказує на те, що відповідно до приписів статті 53 Митного кодексу України, митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений частиною 2 даної статті.
При цьому, підставою для витребування додаткових документів не є наявність недоліків (описок, помилок, тощо), як таких, а наявність саме недоліків, які впливають на правильність визначення митної вартості товару.
Статтями 57, 58 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд проаналізувавши вищевказані норми приходить до висновку про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Також, наведені приписи, зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічне тлумачення зазначених правових норм висловлене Верховним Судом в постановах по справах: № 21-127а15 від 31.03.2015, № 815/4477/15 від 21 січня 2020 року, № 813/1350/14 від 14 січня 2020 року, № 160/8775/18 від 18 грудня 2019 року, № 804/2957/17 від 12 грудня 2019 року, № 814/2602/15 від 14 листопада 2019 року та інших.
Так, митним органом в якості розбіжності зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Суд вивчивши та проаналізувавши письмові докази, що містяться в матеріалах справи зазначає наступне.
Щодо тверджень митниці про ненадання товариством інших платіжних та/ або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, суд зазначає, що вони є помилковими , з огляду на те, що Позивачем, для підтвердження митної вартості товару в спірному випадку декларування, разом з ЕМД та листом до митниці додатково були надані платіжні документи, такі як: банківська платіжна інструкція № 958 від 14.08.2024; рахунки-фактури від 09.08.2024 за № BS- L-0032-2024MT-1, № BS-L-0032-2024MT-2., пакувальний лист до нього від 09.08.24, виписка з банківського рахунку декларанта за серпень 2024р. В свою чергу, в якості інших платіжних та/або бухгалтерських документів надана виписка з особистого банківського рахунку декларанта.
Щодо твердження митниці щодо ненадання товариством транспортних (перевізних) документів, суд зазначає, що таке твердження також є помилковим, з огляду на те, що до митного оформлення Позивачем були надані транспортні (перевізні) документи, а саме: договір ТЕО № 28122022 від 28.12.2022; заявку на перевезення № 2910-1В від 09.08.24; коносамент № SZ240802086 від 23.08.24; автомобільні накладні CMR №№ UA-2810-1, UA2810-2 від 28.10.2024, рахунок від 28.10.2024 № 24-РВТ-5258.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що Позивачем на підтвердження вартості транспортування, митниці надані всі наявні у товариства документи, передбачені ч.2,3 ст.53 МКУ, які не мають розбіжностей і в своїй сукупності підтверджують транспортні витрати як складову митної вартості.
Щодо твердження Відповідача про ненадання Позивачем, якщо здійснювалося страхування, страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, суд зазначає, що таке твердження є помилковим, оскільки у самому твердженні митницею зазначено та пунктом 8 частини 2 статті 53 МК України чітко визначено, що такі документи подаються у випадку, якщо страхування здійснювалось. Таким чином вимога Відповідача про їх надання не відповідає сталій правовій нормі.
Крім цього, суд зазначає, що відповідно до базису поставки FOB відповідно до Інкотермс-2010, жодна із сторін зовнішньоекономічної операції не мають зобов'язань з обов'язкового страхування. У декларанта відсутні будь-які страхові документи, а також документи що містять вартість страхування, оскільки страхування товару отримувачем не здійснювалось. Декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо Відповідачем стверджується, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то ним повинно бути належним чином доведений даний факт, з посиланням на норму права.
Відповідно до Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року (Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2) якщо, за твердженням декларанта, страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.
Суд зауважує, що у своєму запиті Відповідач не зазначив ніяких доводів щодо того що при перевезенні зазначеної партії товару здійснювалось страхування товару. В даних випадках страхування не здійснювалось, тому зазначені митницею документи товариством на підтвердження визначеної митної вартості товару не подавались, а вимога митниці про їх надання протирічить вказаній судом вище, правовій нормі.
Щодо тверджень відповідача відносно ненадання висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, суд зазначає, що такі твердження є необґрунтованими, оскільки згідно з частиною 3 ст. 53 МКУ надання додаткових документів на вимогу митниці не є безумовним обов'язком декларанта. Умовою виконання вимоги митниці є наявність додаткових документів у підприємства. У декларанта відсутні визначені митницею документи. Крім того, відповідно до ч.2 ст.53 МКУ визначені документи не відносяться до документів, які повинні надаватись, для підтвердження митної вартості товарів, тому такі вимоги є протиправними.
Отже, зазначені відповідачем підстави для коригування митної вартості, визначеної декларантом товариства, є необґрунтованими.
В оскаржуваних рішеннях Відповідач в якості підстави для коригування митної вартості зазначив про відсутність жодних документів, які засвідчують договірні відносини Перевізника з третіми особами (перевізниками ««LLC «VINNYTSIA AGRO TRANS» та ««LLC ALLIANCE LOGISTICS LTD» , що є помилковим, з огляду на те, що міжнародне перевезення задекларованих товарів Позивачем здійснювалось відповідно до укладеного договору транспортно-експедиторського обслуговування №28122022 від 28.12.2022 між ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ», як Замовником та компанією «P&B Terminal SIA», як Експедитором.
Так, відповідно до пункту 1.1 Договору, предметом цього договору є надання Експедитором Клієнту послуг з транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів Клієнта, в тому , числі з організації перевезень різними видами транспорту, перевалки в портах і надання інших узгоджених Сторонами послуг.
Відповідно до п.2.1.2 договору ТЕО Експедитор має право укладати від свого імені або від імені Клієнта та за рахунок Кліента договори з портами, перевізниками та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та інші послуги, пов'язані з ' виконанням даного договору, в т.ч. перепакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження і розвантаження контейнерів, відбір проб і зразків, зважування, фумігацію, дезактивацію, визначення ; кількості і якості, сертифікацію, страхування вантажів контейнерів.
Отже, Експедитор користуючись умовами договору ТЕО залучив третю особу для перевезення вантажу автомобільним транспортом, для виконання умов цього договору.
Тому, суд приходить до висновку, що єдині договірні відносини щодо перевезення вантажу наземним транспортом , які мається у ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» це відносини між ТОВ “МОТОТЕХІМПОРТ» та “ «P&B Terminal SIA»". Ніяких договірних стосунків з ««LLC «VINNYTSIA AGRO TRANS» та ««LLC ALLIANCE LOGISTICS LTD» декларант не мав, а тому у декларанта відсутні будь які документи з зазначеними перевізниками.
Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», при заповненні графи 20 декларації митної вартості: для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до частини 2 статті 53 МКУ, подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Таким чином, митне законодавство України прямо зазначає що документи, які підтверджують транспортні витрати повинні надаватись від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиторських послуг.
Як вже раніше, зазначалось судом, Позивачем, для підтвердження транспортних витрат Відповідачу були надані договір ТЕО № 28122022 від 28.12.2022; заявку на перевезення № 2910-1В від 09.08.24; коносамент № SZ240802086 від 23.08.24; автомобільні накладні CMR №№ UA-2810-1, UA2810-2 від 28.10.2024, рахунок від 28.10.2024 № 24-РВТ-5258.
Суд зауважує, що відповідно до значення рахунку № 24-РВТ-5258 Заявки на перевезення № 2910-1Б перевезення спірної товарної партії в даному випадку, має ознаки мультимодального перевезення, тобто перевезення вантажу різними видами транспорту за одним договором. В зазначених документах вказана інформація та витрати окремо за кожним етапом міжнародного перевезення - окремо витрати за перевезення морським транспортом, автомобільним транспортом за межами України та витрати за перевезення по території України, а також винагорода Експедитора. Надані документи не містять розбіжностей і підтверджують числові значення транспортних витрат як однієї з складових митної вартості.
З приводу залучення Експедитором, для виконання послуг з ТЕО інших осіб Верховний суд в постанові від 13.08.2020 по справі № 804/4963/16 висловив наступну правову позицію: «Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за умовами договору передбачено право експедитора укладати договори з іншими перевізниками з метою виконання умов договору експедирування та здійснює оформлення перевізних документів, як - то товарно-транспортні накладні та коносаменти.
Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що вказана обставина спростовує висновки митного органу щодо відсутності документального підтвердження наявності договірних відносин з безпосереднім перевізником товару за коносаментом № GCL/MER/ODS/160091 від 05.03.2016, а саме "GLC International Transportation Logistics Container Services Co.Ltd", адже позивач не зобов'язаний мати безпосередні господарські відносини з вказаною компанією - перевізником, адже всі обов'язки щодо належного, своєчасного перевезення вантажу та оформлення необхідних транспортних документів покладено на ТОВ "Фосдайк Груп».
Стосовно викладених у рішеннях доводів відповідача відносно того, що Платіжна інструкція в іноземній валюті від 14.08.2024 № 958 не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов'язкових реквізитів, а саме підпис(и) [власноручний(і)/ електронний (і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком (п.1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216) суд, вважає такі твердження помилковими з огляду на таке.
Як зазначено позивачем у позовній заяві, та у відповідності з чинними нормами законодавства України на теперішній, всі стосунки між підприємствами та банківськими установами в Україні здійснюються за допомогою системи "Клієнт-Банк", яка представляє собою програмно-технічний комплекс, який дозволяє підприємству керувати своїм рахунком з комп'ютерів, встановлених в офіс підприємства.
Основною функцією системи є надання можливості підприємству здійснювати платежі з свого поточного рахунку в банку, не відвідуючи банк, з офісу підприємства використовуючи в тому числі електронний підпис керівника, отриманий у встановленому порядку.
Саме таким способом, за допомогою системи "Клієнт-Банк" здійснене перерахування валютних коштів за зазначеними банківськими платіжними інструкціями, що і обумовлює відсутність на наданих інструкціях реквізитів (підписів, печаток) уповноважених працівників підприємства та банку.
Зазначені інструкції надані в банк відповідно до "Положення про порядок виконання надавачем платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах", затвердженого постановою Правління НБУ 28 липня 2008 року № 216 (у редакціїпостанови ПравлінняНаціонального банку України25.08.2022 № 189) та має всі реквізити, передбачені пунктом 14 частини 2 "Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах Постанови № 216.
Банківська установа за цими інструкціями здійснила відповідне перерахування валютних коштів нерезиденту, що вже підтверджує відповідність вищезазначеної платіжної інструкції вимогам вищезазначеного нормативного акту.
З урахуванням Постанови № 216 надавач платіжних послуг має право відмовитися від виконання платіжної інструкції платника в іноземній валюті або банківських металах та повернути її платнику, якщо операція, яку проводить платник, не відповідає вимогам валютного законодавства України та законодавства України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Надавач платіжних послуг платника повертає платіжні інструкції платника в іноземній валюті або банківських металах без виконання із зазначенням причини їх повернення."
Так, надана позивачем до відповідача виписка з особистого банківського рахунку підприємства за серпень 2024р. додатково підтверджує легітимність зазначеної інструкції.
Щодо твердження відповідача про те, що коносамент від 23.08.2024 № SZ240802086 жодним чином не завірений, відсутні будь-які підписи, штампи, печатки, слід зазначити, що воно є помилковим, оскільки митницею не враховано, що на даний час в міжнародній практиці морських перевезень все частіше використовується електронний документообіг первинних документів, в тому числі коносаментів, суд вважає, доводи позивача переконливими, та приймаються як такі, що спростовують помилкове твердження.
В міжнародній практиці морських перевезень на даний момент використовується цифрові версії паперових коносаментів та телекс-релізи коносаментів, які по своїй суті є електронною версією паперового коносаменту, яка зберігається в електронному вигляді та може бути передана в будь-яке місце моментально. Саме телекс-реліз коносаменту і був виданий перевізником декларанту. Дійсність та правочинність наданого коносаменту підтверджена самим перевізником фактом здійснення міжнародного комбінованого перевезення контейнера з товаром та фактом надходження товару в зону митного контролю для оформлення. Достовірність наданого коносамента підтверджується іншими наданими митниці документами, в яких зазначено номер коносаменту та вся інша необхідна для митного оформлення інформація.
Телекс-реліз жодним чином не впливає на вартість товару, адже не містить вартісних показників, тому доводи митниці щодо неможливості перевірки відомостей, що підтверджують вартість товару, через те, що телекс-реліз коносаменту не містить будь-яких підписів, штампів, печаток є безпідставні. Позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару надано пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого у частині 2 ст. 53 МК України та передбачений «Правилами заповнення декларації митної вартості», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення». Надані документи не мають розбіжностей у числових значеннях і у своїй сукупності підтверджують транспортні витрати , як одну з складових митної вартості.
Крім того, суд критично відноситься до зауважень відповідача, щодо прайс-листа та комерційної пропозиції, а саме: «Прайс-лист № б/н від 03.03.2024 та комерційна пропозиція від 11.03.2024 №б/н містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB FUZHOU, що обмежує конкурентність.» Вважає такі зауваження контролюючого органу не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), оскільки вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.
Суд зазначає, що надані Позивачем прайс-лист та комерційна пропозиція у повній мірі містять усі необхідні відомості для ідентифікації цих товарів та знайшли своє підтвердження у первинних документах.
Прайс-лист та комерційна пропозиція не можуть вважатися первинними документами і є лише способом для продавця запропонувати свій товар, до якого чинне законодавство не встановлює вимог щодо форми та змісту. Наявність чи відсутність у прайс-листі та комерційній пропозиції певних відомостей не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Відповідно до положення пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, яким закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом. Із наведеної норми випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.
Суд зазначає, що чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми комерційної пропозиції та прайс-листа. Згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Враховуючи те, що комерційна пропозиція містить посилання на особу, якій надається пропозиція, та вказівку на найменування товару, кількість, умови поставки, ціну одиниці товару, а інформація, що міститься в комерційній пропозиції та прайс -листі відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення, не виникає ніяких сумнівів що надані документи, передбачені ч.3 ст.53 МКУ, стосуються саме задекларованого товару і містять інформацію щодо ціни товару, яка пропонується для придбання.
Верховний Суд неодноразово висловлював свою правову позицію щодо надання митниці прайс-листів та комерційних пропозицій зазначаючи у постановах : від 07.08.2018 по справі № 804/14558/15, від 21.08.2018 по справ № 804/1755/17, від від 13.09.2019 по справі № 820/859/17, від 06.02.2020 по справі № 520/10709/18, від 23.10.2020 по справі № 810/690/17 наступне : «Посилання контролюючого органу на те, що наданий прайс-лист не можна вважати ні прайс-листом, ні комерційною пропозицією, оскільки виданий особі, що жодним чином не фігурує ні в одному документі та відповідно до загальноприйнятої практики не містить відомостей, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки дата його складання, або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, суди також обґрунтовано не взяли до уваги з огляду на те, що по - перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по - друге, прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по - третє, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару. Посилання відповідача на те, що прайс-лист не містить інформації щодо періоду дії цін, на думку Суду, є необґрунтованими, враховуючи наступне.
Як вже зазначалось судом, надані прайс-лист та комерційна пропозиція у повній мірі містять усі необхідні відомості для ідентифікації цих товарів та знайшли своє підтвердження у первинних документах.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про те що відомості, зазначені у прайс-листі знайшли своє підтвердження у первинних документах - специфікації, інвойсах та банківських платіжних документах, які позивачем були надані першочергово. Таким чином, зауваження відповідача відносно прайс-листа та комерційної пропозиції не є підставою для витребування додаткових документів або неврахування їх, як документів, підтверджуючих вартість товару, та суперечать позиції Верховного суду.
Жодна із зазначених вище підстав, що вказана відповідачем у прийнятих рішеннях для коригування митної вартості задекларованих товарів, не була належним чином визначена відповідачем як чинник розбіжностей при визначенні переліку документів, що вимагалися від позивача відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 53 МК України. Таким чином, відповідач під час митного оформлення не надав обґрунтування для вимоги від декларанта додаткових документів.
Верховним Судом в постановах від 29.01.2019 по справі № 804/441/18, від 18.12.2018 по справі № 821/289/18 зроблено наступний правовий висновок щодо положень частини 2 ст.53 МКУ: “Частиною другою статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митному органу права направляти декларанту вимоги про надання додаткових документів. Факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.»
З огляду на викладене вище суд вважає, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскаржуваних рішень.
Решта доводів та заперечень відповідача висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява № 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
З наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позову у повному обсязі, з мотивів та обґрунтування наведених судом вище.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Частиною 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 18 394,72 грн.
Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 2, 86, 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МОТОТЕХІМПОРТ" до Тернопільської митниці про визнання протиправною та скасування рішення щодо визначення (корегування) митної вартості товару - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару № UA403070/2024/000279/2 від 30.10.2024.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару № UA403070/2024/000280/2 від 30.10.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МОТОТЕХІМПОРТ" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 18 394,72 грн (вісімнадцять тисяч триста дев'яносто чотири гривні 72 коп.)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 20 червня 2025 року.
Суддя Р.В. Сацький