23 червня 2025 рокуСправа №160/14236/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач через систему «Електронний суд» звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною відмову відповідача в задоволенні її запиту на інформацію від 09.05.2025 р. щодо Меморандуму про співпрацю щодо реалізації проєкту «Поліцейський офіцер громади» між Виконавчим комітетом Криворізької міської ради та Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області;
- зобов'язати відповідача надати їй публічну інформацію, що міститься в тексті Меморандуму про співпрацю щодо реалізації проєкту «Поліцейський офіцер громади» укладеному між Виконавчим комітетом Криворізької міської ради та Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області шляхом наданні копії документу на паперовому та електронному носієві.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 09.05.2025 року позивач звернулася до відповідача із запитом на інформацію. Відповідачем листом від 15.05.2025 року №П-119-13/20-01-05 відмовлено у задоволенні запиту на підставі п.2 ч.1 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Позивач вважає, що відповідачем не зазначено у листі від 15.05.2025 року якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини. Відтак, відмова відповідача в задоволенні запиту на інформацію від 09.05.2025 року є протиправною та такою, що унеможливлює реалізацію позивача права на доступ до публічної інформації. Вказане й стало підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 року прийнято позову заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 КАС України.
Ухвалою суду від 30.05.2025 року відмовлено у задоволенні заяви - ОСОБА_2 про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача у цій справі.
На виконання ухвали суду, 05.06.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що запитуваний в інформаційному запиті меморандум про співпрацю між виконавчим комітетом Криворізької міської ради та Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області щодо забезпечення громадського порядку з метою запобігання заворушенням та кримінальним правопорушенням на території міста Кривого Рогу на підставі діючого законодавства України віднесений до інформації з обмеженим доступом, а тому не підлягає наданню на отриманий інформаційний запит. Так у відповіді на інформаційний запит розпорядником інформації зазначено, що інформація, яка запитується, стосується забезпечення громадського порядку у місті та не може бути надана з метою запобігання заворушенням та кримінальним правопорушенням на території міста Кривого Рогу, оскільки такі заворушення переважають суспільний інтерес у її отриманні. На підставі вищевикладеного, відділом взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи апарату міської ради і виконкому виконавчого комітету Криворізької міської ради, яким було розглянуто за дорученням отриманий інформаційний запит, виконано вимогу Закону України «Про доступ до публічної інформації» у повному обсязі. В зв'язку з чим, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
До суду 09.06.2025 року від позивача надійшла відповідь, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що доводи відповідача у відзиві є такими, що не відповідають дійсності. Так, обмеження доступу до конкретної інформації допускається за умови застосування її розпорядником у сукупності вимог п.1-3 ч.2 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з наведених вище трьох підстав означає, що відмова в доступі до публічної інформації є необґрунтованою. Враховуючи, що запитувана інформація текст меморандуму співпраці між органом державної влади та органом місцевого самоврядування - Меморандуму про співпрацю щодо реалізації проєкту «Поліцейський офіцер громади» необґрунтовано обмежена у доступі, а відповідачем, як розпорядником публічної інформації при наданні відповіді на запит не застосовано «трискладовий тест». Відмова відповідача у наданні позивачу такої інформації є невмотивована. Зі змісту відповіді відповідача неможливо встановити й оцінити реальну шкоду від надання запитуваної інформації. Також не можна встановити, що відповідач оцінив баланс між суспільним інтересом в отриманні запитуваної інформації й інтересами громадського порядку.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача викладену у позові та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Виконавчого комітету Криворізької міської ради із запитом на інформацію від 09.05.2025 року, в якому просила надати копію Меморандуму про співпрацю щодо реалізації проєкту «Поліцейський офіцер громади» між Виконавчим комітетом Криворізької міської ради та Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області.
Листом Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 15.05.2025 року №П-119-ІЗ/20-01-05 повідомлено, що стаття 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначає, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Відповідно до статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Згідно із частини 1 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. Проте на підставі пункту 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону. Відтак, згідно із частиною 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Звертаємо увагу, що запитуваний в інформаційному запиті меморандум про співпрацю між виконавчим комітетом Криворізької міської ради та Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області щодо забезпечення громадського порядку з метою запобігання заворушенням та кримінальним правопорушенням на території міста Кривого Рогу на підставі діючого законодавства України віднесений до інформації з обмеженим доступом, а тому не підлягає наданню на отриманий інформаційний запит. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наголошуємо, що відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес регулює Закон України “Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI). Відповідно до статті 1 якого публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом: надання інформації за запитами на інформацію (пункт перший частини першої статті 3, пункт другий частини першої статті 5 Закону № 2939-VI).
Згідно із частиною 5 статті 6 Закону № 2939-VI, не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов'язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (крім випадків, передбачених частиною другою статті 23 Закону України "Про основи національного спротиву").
Частина перша статті 6 Закону № 2939-VІ визначає види публічної інформації з обмеженим доступом, а саме: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Статтею 7 Закону №2939-VI визначено, що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.
Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (частина перша статті 20 Закону № 2939-VI).
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (ч.4 ст.20 Закону № 2939-VI).
Відповідно до статті 12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Статтею 13 Закону № 2939-VI встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.14 цього ж Закону розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Приписами ст.22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема, у випадку якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови позивачу у наданні запитуваної інформації слугувало те, що інформація яка запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом.
Згідно із положеннями ст.4 Закону № 2939-VI одним із принципів забезпечення доступу до публічної інформації є принцип прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень, вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом (п.1, 2 частини першої цієї статті).
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності вимог, визначених пунктами 1-3 частини другої статті 6 Закону № 2939-VI.
Так, обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Забезпечення доступу до публічної інформації здійснюється двома способами: систематичного та оперативного оприлюднення інформації, і надання інформації за запитами на інформацію. Спосіб забезпечення доступу до публічної інформації залежить, у тому числі, від виду (характеру, суті) такої інформації. За положеннями Закону України "Про доступ до публічної інформації" кожна особа має право скористатися своїм правом на подання інформаційного запиту, якому кореспондує обов'язок розпорядника інформації надати на нього відповідь.
У відмові розпорядник інформації зобов'язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, встановлених шляхом застосування трискладового тесту, передбаченого ч.2 ст.6 Закону № 2939-VI.
У відмові у доступі до публічної інформації повинно бути зазначено:
- якому з перелічених у пункті 1 частини другої статті 6 Закону № 2939-VI інтересів відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам);
- у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв'язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації (п.2 ч.2 ст.6 Закону № 2939-VI);
- чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (п.3 ч.2 ст. 6 Закону № 2939-VI).
При цьому, відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових, передбачених ч.2 ст.6 Закону № 2939-VI, означає, що відмова у доступі до публічної інформації є немотивованою.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права в подібних відносинах викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі №9901/510/18, від 30.01.2020 року у справі №806/1959/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі №9901/249/19.
Згідно із ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 6 Закону № 2939-VI визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої статі 6 Закону.
Ці вимоги є "трискладовим тестом", який повинна пройти публічна інформація для визначення її відкритою чи обмеженою. Доступ до інформації може бути обмежено за умови додержання сукупності всіх трьох підстав.
Таким чином, передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації є застосовування до такої інформації "трискладового тесту".
Суд звертає увагу на те, що положення ч.2 ст.6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що у ст.1 цього Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженою лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі "трискладового тесту".
Отже, тягар доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.
Разом з тим, зі змісту приписів ст.1 Закону № 2939-VI слідує, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що:
була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством,
або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Отже, незалежно від того, чи інформація була створена розпорядником, його допоміжним органом чи навіть іншим суб'єктом, вона є публічною і повинна надаватись на запит, якщо на момент отримання запиту знаходилась у володінні розпорядника інформації.
Так, обмеження доступу до конкретної інформації допускається у разі, якщо розпорядником віднесено її до службової та надання останньої може завдати шкоди правам та інтересам інших осіб.
Суд зауважує, що відповідач при наданні відповіді викладеної у листі від 15.05.2025 року №П-119-ІЗ/20-01-05 на запит позивача про надання інформації від 09.05.2025 року відмовляючи останній у наданні копії Меморандуму про співпрацю щодо реалізації проєкту «Поліцейський офіцер громади» між Виконавчим комітетом Криворізької міської ради та Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області не дотримався трискладового тесту та не навів у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу, яким є причинно-наслідковий зв'язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди, чому ця шкода є істотною, яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації та чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Суд зазначає, що Законом України "Про доступ до публічної інформації" при визначенні сфери його дії охоплено не поняття "документ", а поняття "інформація" в широкому сенсі. При цьому інформація може міститися в різних джерелах. Може бути обмежено право на отримання за запитами при дотриманні вимог Закону інформації з обмеженим доступом (конфіденційної, таємної, службової інформації).
Наявність в документі інформації з обмеженим доступом не є підставою для відмови у його наданні або його оприлюдненні. Зокрема, частиною 7 статті 6 Закону передбачено, що обмеженню підлягає інформація, а не документ.
Суд зауважує, що якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
У такому випадку копія документа повинна надаватись у звичайному порядку, при цьому інформація, доступ до якої обмежено, вилучається шляхом ретушування або іншим способом на вибір розпорядника інформації.
На підставі зазначеного, суд вважає, що для відновлення порушених прав слід визнати протиправною відмову відповідача, викладену у листі від 15.05.2025 року №П-119-ІЗ/20-01-05 у наданні позивачу повної, всебічної та достовірної інформації на її запит від 09.05.2025 року та зобов'язання відповідача повторно розглянути запит позивача на інформацію в порядку, встановленому Законом України "Про доступ до публічної інформації", та з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог позивачу слід відмовити.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України “Про судовий збір» з відповідача судові витрати, відповідно до ст.139 КАС України, не стягуються.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 263 КАС України, суд,
Позовну заяву - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Виконавчого комітету Криворізької міської ради, викладену у листі від 15.05.2025 року №П-119-ІЗ/20-01-05 у наданні ОСОБА_1 повної, всебічної та достовірної інформації на її запит від 09.05.2025 року.
Зобов'язати Виконавчий комітет Криворізької міської ради повторно розглянути запит від 09.05.2025 року ОСОБА_1 на інформацію в порядку, встановленому Законом України "Про доступ до публічної інформації", та з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.
Судовий збір не стягується.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма