23 червня 2025 рокуСправа № 160/12150/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Букіна Л.Є., переглянувши у місті Дніпрі матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом надання до суду:
- квитанції про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн;
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду та наданням підтверджуючих це доказів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 року продовжено позивачеві процесуальний строк для виконання вимог ухвали суду від 05.05.2025 року, на 10 днів з моменту отримання копії цієї ухвали, шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших поважних причин пропуску строку звернення до суду та наданням підтверджуючих це доказів;
- виправленої позовної заяви з уточненням змісту заявлених позовних вимог, або складу відповідачів до яких ці вимоги звернуті.
На адресу суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в якій позивач зазначає, що був ознайомлений з наказом 15.04.2025 року шляхом отримання листа відповідача від 04.04.2025 року № 3564\41\19\01-2025, до якого й був доданий цей наказ, а тому строк звернення до суду спливає 30.04.2025 року.
Таким чином, на думку позивача, строк звернення до суду із цим позовом, повинен обчислюватися з моменту фактичного отримання спірного наказу, тобто з 15.04.2025 року.
З цього приводу суд зазначає, що питання щодо застосування строків, установлених Дисциплінарним статутом НП у правовідносинах, що виникли у зв'язку з притягненням поліцейського до дисциплінарної відповідальності, вже досліджувалося Верховним Судом. Так, у справі №120/7567/22 Суд сформував висновок, що у випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут НП України.
Крім того, із змісту положень частин першої, другої статті 30 Дисциплінарного статуту НП України вбачається, що законодавцем запроваджено новий алгоритм ознайомлення поліцейського з наказом про застосування до нього дисциплінарного стягнення, у разі відсутності його на службі. Зокрема, за допомогою поштового зв'язку (у разі можливості) на адресу місця проживання, зазначену в його особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.
І лише у разі виконання указаних приписів, поліцейський вважається таким, що ознайомлений з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, після спливу чотирьох календарних днів з дня його відправлення поштовим зв'язком або після спливу двох календарних днів - у разі відправлення з використанням електронної комунікації.
Наведене означає, що єдиними та допустимими доказами належного повідомлення поліцейського про наказ щодо застосування до нього дисциплінарного стягнення є документи, які підтверджують, що у разі якщо така інформація надсилалася йому засобами поштового зв'язку, то відповідач повинен направити її на адресу його місця проживання, зазначену в його особовій справі. Направлення на будь-які інші адреси, що не указані в особовій справі поліцейського не відповідає установленому законодавцем порядку. Обставини, що обумовлюють можливість відступу від цього правила повинні бути доведені відповідачем задля належного виконання ним обов'язку, передбаченого указаною нормою.
Підсумовуючи викладене, можна дійти висновку, що лише за умови дотримання органом поліції такої процедури, поліцейський вважається ознайомленим з наказом про застосування до нього дисциплінарного стягнення у строки, установлені частиною другою статті 30 Дисциплінарного статуту НП України, незалежно від того, чи такі повідомлення він фактично отримував.
Це означає, що за такого нормативного регулювання, повернення поштового відправлення з відміткою про «Закінчення терміну зберігання» або відсутність інформації у відповідному месенджері про те, що особа ознайомлена з текстом повідомлень, жодним чином не зупиняють строки, установлені указаною нормою, так як у таких випадках визначальним є саме дотримання органом поліції приписів частини першої статті 30 Дисциплінарного статуту НП України. Тому, за таких обставин, поліцейський вважається обізнаним з таким наказом незалежно від того, чи отримував/читав він відповідне повідомлення.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 25 січня 2025 року у справі № 260/4067/23.
Ураховуючи те, що предметом оскарження у цій справі є наказ № 136 від 05.03.2025 року «Про застосування до працівників УПП в Дніпропетровській області дисциплінарних стягнень» щодо звільнення, у тому числі позивача зі служби в поліції, прийнятий у період дії нової процедури, тому у цій справі необхідно визначити дату початку перебігу строку, виходячи із приписів статті 30 Дисциплінарного статуту НП
Управлінням патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції долучено до матеріалів справи лист від 11.03.2025 за вих. № 2604/41/19/01-2025 про направлення відповідачем цього листа разом із додатком поштовим відправлення на адресу місця проживання позивача, зазначену в його особовій справі
Відтак, згідно положень ст. 30 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, позивач вважається таким, що ознайомлений з наказом ДПП від 05.03.2025 № 136 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, який є предметом судового розгляду у цій справі, з 16.03.2025 та протягом 15 днів мав звернутися до суду із цим позовом, тобто до 31.03.2025 року.
Суд враховує надану позивачем виписку про період тимчасової недієздатності за період з 30.03.2025 року по 07.04.2025 року.
Водночас, позивач звернувся до суду із позовом - 28.04.2025 року зі значним пропуском строку звернення до суду.
Так, позивач наполягає на тому, що про оскаржуваний ним накази стало відомо від з листа від 04.04.2025 року № 3564\41\19\01-2025, який був вручений представнику позивача 15.04.2025 року разом із самим наказом, після отримання ним відповіді на запит адвоката.
У контексті наведеного слід зазначити, що звернення позивача до адвоката за наданням правової допомоги не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатися чи дізнався про порушення своїх прав щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, а може свідчити про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на звернення до суду і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку на звернення до суду.
Суд зазначає, що позивач чи його представник міг звернутися до суду із цим позовом вчасно та отримавши відповідні докази вже після подання позовної заяви, позивач вправі змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог тощо.
Наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб'єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з вказаним позовом у встановлені строки.
В спірному випадку, маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності, позивач чи його представник, не міг не усвідомлювати, що зволікання зі зверненням до суду із позовною заявою, невчинення ним дій щодо оскарження спірного наказу, призведе до порушення строків, встановлених Дисциплінарним статутом та наслідків, визначених КАС України.
Стосовно посилання позивача на введення воєнного стану у період порушення прав позивача та у період звернення до суду, суд зазначає, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Обставина введення на території України воєнного стану могла унеможливити дотримання такого строку позивачем за умови надання ним до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку.
Проте таких доказів позивачем надано не було.
Жодних інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, позивачем не наведено, існування будь-яких перепон у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів не зазначено та судом не встановлено.
Крім того, позивачем також не виконано вимоги ухвали суду в частині надання виправленої позовної заяви з уточненням змісту заявлених позовних вимог, або складу відповідачів до яких ці вимоги звернуті
Пунктом 1 ч. 4 ст. 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ураховуючи, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 26.05.2025 року, а також не зазначено поважні причини пропуску строку звернення до суду, подана позовна заява і додані до неї документи підлягають поверненню останньому.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 - повернути заявнику.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачеві, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачеві, що згідно частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Л.Є. Букіна