20 червня 2025 рокуСправа №160/947/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у вигляді листа №54539-37426/Б-01/8-0400/24 від 04.10.2024 року про відмову у переведенні на пенсію по втраті годувальника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до заяви від 21.05.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та перевести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на пенсію по втраті годувальника померлого чоловіка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , відповідно до заяв від 21.05.2024 та від 23.08.2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Після смерті чоловіка позивач звернулася до відповідача із заявою 23.08.2024 року про перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Однак, листом від 04.10.2024 року №54539-37426/Б-01/8-0400/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило в переведенні на інший вид пенсії у зв'язку з тим, що позивач, як заявник, не проживала за однією адресою з померлим годувальником.
Вважаючи, відмову необґрунтованою та протиправною, оскільки до заяви додано всі необхідні документи, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 17 січня 2025 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
04 квітня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що відповідно до статті 30 Закону № 2262 право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні. Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402 (далі - Порядок), для призначення пенсії в разі втрати годувальника подаються такі документи: - заява про перехід на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262; - копія свідоцтва про шлюб; - копія свідоцтва про смерть чоловіка; - копія паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків дружини померлого годувальника; - копія трудової книжки позивача; - довідка уповноважених органів з місця проживання про перебування членів сім'ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника; - довідка або інший документ, що підтверджує відкриття рахунку у банківській установі. За документ, що засвідчує факт перебування на утриманні померлого годувальника непрацездатних членів сім'ї приймаються довідки житлово експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації), довідки органів місцевого самоврядування, або довідки про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), видані згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». У разі неможливості отримати довідку про спільне проживання з чоловіком за однією адресою, факт перебування на утриманні підтверджується в судовому порядку. 21.05.2024 року позивач надала заяву про призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХII (далі - Закон № 2262). В матеріалах, які наданих позивачем для призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262, зазначено місце реєстрації її та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 . Разом з цим, в пенсійній справі померлого чоловіка зазначений адрес проживання: АДРЕСА_2 . 22.07.2024 додатково позивачем надано акт ОК “ЖБК № 40 “Праця» від 20.07.2024, який не є документом, що підтверджує факт спільного проживання за однією адресою або перебування на утриманні. Враховуючи зазначене, повернутися до вирішення питання призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262 можливо буде після надання документів, обумовлених Порядком.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 18.11.2022 року позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 29.04.2024 року.
21 травня 2025 року позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила призначити їй пенсію у разі втрати годувальника, у зв'язку зі смертю чоловіка.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 28.06.2024 №0400-010311/8-135476 повідомило позивача про необхідність надання: 1) відомостей про проживання (разом з годувальником за однією адресою), або інші документи видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт; 2) рішення суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім'ї на утриманні померлого годувальника. Враховуючи викладене, питання призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» буде розглянуто після надання необхідних документів.
23 серпня 2024 року позивач знову звернулася до відповідача із заявою, до якої було долучено Акт ОК ЖБК-40 «Праця» від 20.07.2024 року на підтвердження спільного проживання.
Відповідач листом від 04.10.2024 року №54539-37426/Б-01/8-0400/24 відмовив у переведенні позивача з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника, оскільки у заявника та померлого годувальника різне місце реєстрації та зазначив, що акт ОК «ЖБК №40 «Праця» від 20.07.2024 року не є документом, що підтверджує факт спільного проживання.
Вважаючи відмову протиправною, позивач звернулась до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII).
Відповідно до статті 6 Закону №2262-XII сім'ї померлих пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом мають право на пенсію в разі втрати годувальника на загальних підставах із членами сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Згідно з частинами 1, 2 та 4 статті 30 Закону №2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю (підпункт "б").
Згідно частини 1 статті 40 Закону №2262-XI пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім'ї померлого вважається непрацездатним (стаття 30), а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", - довічно.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-XII регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі - Порядок №3-1).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 3-1 заяви про призначення пенсії у разі втрати годувальника подаються членами сім'ї померлого годувальника, якому на момент смерті не було призначено пенсію, до органів, що призначають пенсії, через уповноважені структурні підрозділи міністерств та інших органів. У такому самому порядку подаються заяви про призначення пенсії у разі втрати годувальника членами сім'ї померлого годувальника, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, а також у разі відсутності в органах, що призначають пенсії, пенсійної справи померлого годувальника.
Якщо померлому годувальнику вже було призначено пенсію, заява про призначення пенсії у разі втрати годувальника подається до органу, що призначає пенсії.
Згідно з абзацу 1 пункту 6 Порядку №3-1 днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення.
Відповідно до Порядку №3-1 для призначення пенсії в разі втрати годувальника подаються такі документи:
1) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу);
2) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення);
3) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи);
4) свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу;
5) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником;
6) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;
7) документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
8) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;
9) документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;
10) відомості про місце проживання;
11) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;
12) експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника).
Згідно з 2.11. вказаного Порядку, за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.
Матеріали справи свідчать, що згідно з паспортними даними позивача, вона зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . В свою чергу, адреса реєстрації померлого годувальника (чоловіка позивача) АДРЕСА_2 .
Водночас, на підтвердження факту проживання разом з годувальником за однією адресою, а отже й перебування на його утриманні, позивач надав до територіального органу ПФУ Акт ОК ЖБК-40 «Праця» від 20.07.2024 року, у якому зазначено, що в квартирі АДРЕСА_3 з 03 листопада 2021 року постійно проживає та зареєстрована ОСОБА_1 , разом з нею з листопада 2021 року постійно проживав ОСОБА_2 .
Суд зауважує, що вказаний документ відноситься до визначених у п. 2.11 Порядку №22-1 інших документів, що підтверджують факт проживання разом з годувальником за однією адресою. При цьому, п. 2.11 Порядку №22-1 не містить імперативної норми щодо видання документу із зазначенням відомостей про місце проживання разом з годувальником за однією адресою лише органом місцевого самоврядування, а вжите у такому пункті слово "зокрема" означає виділення документів органів місцевого самоврядування з поміж інших документів, тобто, "в тому числі", "серед іншого".
Крім того, чинне законодавство в даному випадку не обмежує особу підтвердити факт перебування на утриманні якимось певним документом, надаючи їй право самостійно обирати яким саме документом підтвердити цей факт.
Отже, наданими позивачем документами підтверджено факт її перебування на утриманні померлого чоловіка. Будь-яких інших зауважень до поданих документів у пенсійного органу не виникло.
Враховуючи вказане, оскільки позивач є дружиною померлого годувальника, перебувала на його утриманні та отримує пенсію за віком, відтак має право на переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Зазначене дає підстави констатувати, що право позивача на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника порушено, а відмова відповідача, викладена у листі від 04.10.2024 року №54539-37426/Б-01/8-0400/24 не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, з метою належного захисту порушеного права позивача, суд вважає за можливе зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до вимог Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з моменту звернення - 21.05.2024 року.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З огляду на те, що відповідачем в ході розгляду справи не було доведено правомірність своїх дій та прийняття відповідних рішень, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до вимог часини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у вигляді листа №54539-37426/Б-01/8-0400/24 від 04.10.2024 року про відмову у переведенні на пенсію по втраті годувальника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника - ОСОБА_2 відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, починаючи з 21.05.2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева