23 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/3127/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 01.07.2024 №1048/03-20-24-06 про анулювання реєстрації платника єдиного податку, зобов'язання відповідача поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку другої групи з 30.06.2023 шляхом включення його до реєстру платників єдиного податку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 06.12.2021 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем та перебував на 2 групі спрощеної системи оподаткування.
ГУ ДПС у Волинській області 28.06.2024 було складено акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування №17571/03-20-24-06, в якому було встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 умов перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме - не сплачено протягом двох послідовних кварталів податкові зобов'язання по єдиному податку абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2. статті 298 Податкового кодексу України (далі ПК України), абзацу 3 пункту 299.10. статті 299 ПК України 4134,46 грн.
На підставі вказаного акту 01.07.2024 відповідачем прийнято рішення №1048/03-20-24-06 про анулювання реєстрації платника єдиного податку.
В обґрунтування прийнятого рішення відповідачем зазначено, що у позивача наявний податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів відповідно до абзацу третього пункту 299.10 статті 299 ПК України. Платник єдиного податку був виключений із Реєстру - 30.06.2024
Позивач з прийнятим рішенням не погоджується та зазначає, що відповідно до підпункту 9.1 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, але не пізніше ніж до 1 серпня 2023 року фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої та другої групи мають право не сплачувати єдиний податок. При цьому такими особами декларація платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця не заповнюється за період, в якому відповідно до абзацу першого цього підпункту єдиний податок не сплачувався.
Виходячи з норм податкового законодавства, пов'язаних з введенням в Україні воєнного стану, нарахований ГУ ДПС у Волинській області єдиний податок за січень, лютий, березень 2023 року підлягав скасуванню (анулюванню), оскільки з податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2023 рік, яка була подана 27.02.2024, видно, що фізична особа - підприємець вирішив скористатися своїм правом не сплачувати єдиний податок за І квартал, ІІ квартал та липень 2023 року.
Враховуючи підпункт 9.1. пункту 9, підпункту 9-1.4.5. пункту 9-1 пункту 12 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, нараховані контролюючим органом суми авансових внесків з єдиного податку, суми штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) підлягають скасуванню (анулюванню) за відповідні періоди з 1 квітня 2022 року по 31 липня 2023 року, оскільки податкові зобов'язання із сплати єдиного податку нараховуються таким платникам єдиного податку за періоди, за які був фактично сплачений єдиний податок, що відображені в декларації платника єдиного податку.
Таким чином, вважає, що в його діях відсутнє порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування, відтак рішення №1048/03-20-24-06 про анулювання реєстрації платника єдиного податку від 01.07.2024 є незаконним та підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.32).
У відзиві на позовну заяву (а.с.35-37) відповідач позовних вимог не визнав та в обґрунтування такої позиції вказав, що ГУ ДПС у Волинській області проведено перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 щодо порушення платником єдиного податку умов перебування на спрощеній системі оподаткування.
За результатами проведеної перевірки було складено акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування від 28.06.2024 №17571/03-20-24-06, яким встановлено порушення умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме не сплачено протягом двох послідовних кварталів податкові зобов'язання по єдиному податку.
Вказує, що станом на 01.06.2024 в інтегрованій картці платника податків ФОП ОСОБА_1 обліковувалася заборгованість в сумі 4134,36 грн протягом двох послідовних кварталів по коду платежу 18050400 єдиний податок з доходів фізичних осіб.
На підставі вказаного акту та встановлених порушень, відповідачем прийнято рішення №1048/03-20-24-06 від 01.07.2024 про анулювання реєстрації платника єдиного податку, який зобов'язаний перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Враховуючи вищезазначене, представник відповідача вважає, що ГУ ДПС у Волинській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Просить в задоволенні позову відмовити.
У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги з підстав, що є аналогічними доводам позовної заяви (а.с.45-46).
Також учасники справи не зверталися із клопотаннями про розгляд справи в судовому засіданні, оформленими відповідно до вимог статті 167 КАС України. Суд звертає увагу, що за змістом статті 162 КАС України у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, оскільки заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Тому заявлене у відзиві на позовну заяву клопотання про розгляд справи з викликом сторін не підлягало вирішенню судом по суті.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 06.12.2021. До реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.03.2025 внесено запис про припинення підприємницької діяльності. Основним видом економічної діяльності було: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (а.с.31).
ГУ ДПС у Волинській області проведено камеральну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, за результатами якої складено акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування від 28.06.2024 №17571/03-20-24-06 (далі - акт перевірки) (а.с.15).
Вказаним актом перевірки встановлено порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме не сплачено протягом двох послідовних кварталів податкові зобов'язання по єдиному податку, чим порушено абзац 8, підпункту 298.2.3, пункту 298.2 статті 298, абзац 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України на суму 4 134,46 грн.
На підставі вказаного акту перевірки, ГУ ДПС у Волинській області 01.07.2024 прийнято рішення №1048/03-20-24-06 про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення із реєстру платників єдиного податку з 30.06.2024, у зв'язку з наявністю податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів відповідно до абзацу третього пункту 299.10 статті 299 ПК України (а.с.16).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).
Згідно з підпунктами 291.2, 291.3 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Застосування спрощеної системи оподаткування фактично є одним із видів пільгового оподаткування господарської діяльності. Податковим кодексом України встановлено коло осіб, на яких розповсюджується вказана норма.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Положеннями пункту 299.1, пункту 299.2 статті 299 ПК України передбачено, що реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
Відповідно до підпункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:
1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;
2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;
3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;
4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;
5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;
6) набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті - в останній день календарного кварталу, в якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті;
7) втрати платником єдиного податку третьої групи статусу електронного резидента (е-резидента);
8) наявність щодо платника податку та/або його засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України «Про санкції»:
- щодо платників першої і другої груп - в останній день місяця, у якому прийнято таке рішення;
- щодо платників третьої і четвертої груп - в останній день кварталу, у якому прийнято таке рішення.
На виконання вимог пункту 8 підпункту 298.2.3. пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та у строки: у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Відповідно до підпункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
З огляду на аналіз наведених вище норм, суд приходить до переконання, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, установлених законом.
При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлення за результатами останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, бути платником єдиного податку.
Суд зазначає, що контролюючий орган тільки під час проведення документальної перевірки позивача, встановивши обставини, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), повинен прийняти рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 320/1040/19 та від 11.01.2024 у справі № 810/3210/17.
Судом встановлено, що рішення ГУ ДПС у Волинській області про анулювання реєстрації платника єдиного податку від 01.07.2024 №1048/03-20-24-06 прийнято на підставі проведеної камеральної перевірки позивача.
У постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 виходила з того, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Таким чином, головним критерієм, покладеним в основу визнання правових актів органу державної влади незаконними з процесуальних підстав, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2023 у справі № 560/4420/18.
Згідно із пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Згідно із пунктом 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Об'єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.
Тобто, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пункту 75 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником податків вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.
Перевірка будь-яких відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюються.
Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складання розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування тощо).
Отже, перевірка дотримання платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування не належить до предмета камеральної перевірки.
Крім цього, що Верховний Суд при розгляді аналогічних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26.02.2019 у справі №805/1396/17-а, від 05.02.2019 у справі №805/206/17-а, від 24.01.2019 у справі №813/1346/18, від 05.06.2018 у справі №813/4266/17). Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
Однак, матеріали справи не містять доказів проведення документальної перевірки позивача, а відповідачем була проведена камеральна перевірка правомірності перебування позивача на спрощеній системі оподаткування та за її результатами складено акт перевірки правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування.
Відтак, зважаючи на те, що оскаржуване рішення було прийнято не на підставі висновків документальної перевірки, як того вимагає чинне законодавства, суд приходить до висновку про порушення відповідачем процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку, що в свою чергу, свідчить про протиправність прийняття оскаржуваного рішення та є самостійною підставою для скасування такого.
До того ж суд зауважує, що відповідно до пунктів 86.2, 86.7 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.
Таким чином, нормами ПК України передбачено право платника податків у разі незгоди з висновками камеральної перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, подати протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта, до контролюючого органу, який проводив таку перевірку, свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності, які є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
У разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень контролюючий орган зобов'язаний повідомити платника податків про дату, час та місце/спосіб розгляду матеріалів перевірки, у тому числі в режимі відеоконференції. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Інформація (повідомлення) про розгляд контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, матеріалів перевірки в режимі відеоконференції надсилається платнику податків в електронному вигляді в електронний кабінет.
Платник податків має право брати участь у розгляді матеріалів перевірки особисто або через свого представника, у тому числі в режимі відеоконференції, про що зазначає у поданих запереченнях. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податків має право надавати письмові (крім випадків розгляду матеріалів перевірки у режимі відеоконференції) та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду.
Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Як видно з листа ГУ ДПС у Волинській області від 06.03.2025, акт камеральної перевірки був надісланий листом з рекомендованим повідомленням про вручення та повернутий з відміткою за терміном зберігання 25.07.2024 (а.с.26).
Натомість рішення про анулювання платника податку датоване прийняте відповідачем 01.07.2024, тобто раніше, аніж в платника виникло право на подання заперечення на акт перевірки, що визначене відповідно до абзацу 1 пункту 86.7 статті 86 ПК України (протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки)).
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства та встановивши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідачем в порушення вимог пункту 86.7 статті 86 ПК України, не вжито належних заходів, спрямованих на надання можливостей надати заперечення на акт перевірки.
Також суд враховує, що в силу вимог підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
За правилами пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, з наведеного видно, що оскільки абзац 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України пов'язує втрату особою статусу платника єдиного податку із наявністю податкового боргу, а пункт 59.1 статті 59 ПК України передбачає, що наявність податкового боргу фіксується податковою вимогою і надіслання останньої є обов'язковим, то відповідач повинен був надіслати позивачу податкову вимогу, чого у даному випадку не вчинив. Жодних доказів зворотного відповідачем суду не надано і матеріали справи не містять.
Враховуючи вищезазначене, суд констатує, що рішення ГУ ДПС у Волинській області про анулювання реєстрації платника податку від 01.07.2024 №1048/03-20-24-06 не відповідає критеріям правомірності, визначеним частини другої статті 2 КАС України, позаяк його прийнято на підставі перевірки, яка проведена не у спосіб, визначений ПК України, без урахування права позивача на участь в процесі прийняття рішення (позбавлено можливості на надання пояснень, заперечень), з порушенням процедури (порядку) його прийняття, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.
Водночас доцільно наголосити, що предметом розгляду у даній справі є рішення ГУ ДПС у Волинській області про анулювання реєстрації платника єдиного податку від 01.07.2024 №1048/03-20-24-06, а тому суд досліджує питання щодо наявності підстав для винесення такого рішення, однак не вправі надавати правову оцінку щодо правомірності здійснення нарахувань податкових зобов'язань зі сплати єдиного податку.
Щодо позовних вимог про зобов'язання податкового органу поновити реєстрацію позивача платником єдиного податку, то суд зазначає таке.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно пункту 19-3.1 статті 19-3 ПК України до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, реєстрів, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначених законом.
Відповідно до пункту 299.1 статті 299 ПК України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Підпунктом 299.13 статті 299 ПК України передбачено, що з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку, у тому числі і дату виключення особи з реєстру платників єдиного податку.
Таким чином, у випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб'єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру. Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає собою перехід платника податків на загальну систему оподаткування.
Суд зазначає, що платник податку, починаючи з дати анулювання реєстрації платником єдиного податку, та у разі, якщо за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації такого платника, до дати прийняття такого рішення втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, тому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих), для такого платника, юридичних наслідків.
При цьому, нормами ПК України не передбачена можливість звернення платника податків до контролюючого органу із заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру за наслідками скасування у судовому порядку як протиправного рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку.
Тому, з урахуванням наведених вище обставин, суд зазначає про те, що оскільки рішення ГУ ДПС у Волинській області від 01.07.2024 №1048/03-20-24-06 про анулювання реєстрації платника єдиного податку групи є протиправним, тому з метою ефективного відновлення порушеного права позивача необхідно зобов'язати відповідача поновити ФОП ОСОБА_1 , як платника єдиного податку групи, починаючи з 30.06.2024 та включити до реєстру платників єдиного податку.
Разом із тим суд зазначає, що оскаржуваним рішенням позивача, як платника єдиного податку, виключено з відповідного реєстру 30.06.2024, а тому підстав для задоволення позовних вимог в частині включення ФОП ОСОБА_1 до реєстру платників єдиного податку з 30.06.2023 немає.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Підсумовуючи вище викладене та з огляду на те, що в ході розгляду даної справи підтверджено протиправність рішення податку від 01.07.2024 №1048/03-20-24-06 про анулювання реєстрації платника єдиного податку, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, позовні вимоги належить задовольнити частково у спосіб прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення від 01.07.2024 №1048/03-20-24-06 про анулювання реєстрації платника єдиного податку та зобов'язання відповідача поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 , як платника єдиного податку другої групи з 30.06.2024, шляхом включення до реєстру платників єдиного податку.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області судовий збір в сумі 1937,92 грн, сплачений платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 24.03.2025 №166.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 12000,00 грн, суд враховує наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вказаних правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано такі документи: договір про надання правничої допомоги від 28.02.2025 №28/02/25, укладений між позивачем та Адвокатським бюро «Дзюрило Анастасії», додаткову угоду від 28.02.2025 №1 до Договору №28/02/25 про надання правничої допомоги від 28.02.2025, калькуляцію вартості надання послуг професійної правничої допомоги №61 від 26.03.2025 по Додатковій угоді від 28.02.2025 №1 до Договору №28/02/25 про надання правничої допомоги від 28.02.2025, акт про надання послуг професійної правничої допомоги від 26.03.2025 №61, рахунок-фактуру від 28.02.2025 №0034 та платіжну інструкцію від 23.06.2025 на суму 12000,00 грн.
Відповідно до додаткової угоди від 28.02.2025 №1 до Договору №28/02/25 про надання правничої допомоги від 28.02.2025, калькуляції вартості надання послуг професійної правничої допомоги №61 від 26.03.202, акту про надання послуг професійної правничої допомоги від 26.03.2025 №61, адвокатом було надано позивачу такі послуги: надання правничої допомоги щодо представництва інтересів Клієнта щодо оскарження рішення ГУ ДПС у Волинській області про анулювання реєстрації платника єдиного податку Фізичної особи - підприємця з реєстру платника єдиного податку в Волинському окружному адміністративному суді, в тому числі аналіз судової практики та чинного законодавства, збір доказів, підготовка позовної заяви, процесуальних заяв, клопотань та заперечень. Розмір гонорару становить 12000,00 грн.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини 28.11.2002 у справі Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідач заперечив щодо стягнення витрат на правничу допомогу у зв'язку з їх неспівмірністю із категорією справи і предметом позову.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що такі послуги як аналіз судової практики та чинного законодавства, збір доказів охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.
Суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження), значення справи для сторін, час, який об'єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на подане заперечення представника відповідачів та часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ДПС у Волинській області необхідно стягнути 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.
З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в загальному розмірі 5937,92 грн. (з них: судовий збір в сумі 1937,92 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.).
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 01.07.2024 №1048/03-20-24-06 про анулювання реєстрації платника єдиного податку.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Волинській області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку другої групи з 30.06.2024, шляхом включення до реєстру платників єдиного податку.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 5937,92 грн (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять сім грн 92 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44106679)
Суддя О. О. Андрусенко