23 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/5033/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №907080134064 від 24.04.2025 щодо відмови в переведенні на інший вид пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу»; зобов'язання призначити з 16.04.2025 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, здійснивши перерахунок і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Камінь-Каширською районною військовою адміністрацією Волинської області від 03.04.2025 за №20 та №21.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 15.06.2010 позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV). Вказує, що 16.04.2025 звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», однак 24.04.2025 ГУ ПФУ в Харківській області, яке за принципом екстериторіальності розглянуло заяву позивача, рішенням №907080134064 відмовило у переході з одного виду пенсії на інший. У зазначеному рішенні відповідач вказав, що Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ втратив чинність, окрім статті 37 Закону №3723-ХІІ, що застосовується для призначення державним службовцям. Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIlI не містить норм, якими передбачено проведення перерахунку пенсій державним службовцям, у тому числі в зв'язку з підвищенням заробітної плати державним службовцям. Враховуючи ви ще ви кладене, прийнято рішення про відмову мені в переході на інший вид пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» в зв'язку з відсутністю підстав.
Позивачка не погоджується із таким рішенням й вважає, що оскільки на момент звернення із заявою не перебуває на державній службі, досягла необхідного пенсійного віку та має необхідний страховий стаж, у тому числі 20 років на посадах державної служби до 01.05.2016, то відповідно до Закону №889-VІІІ та за приписами статті 37 Закону №3723-ХІІ має право на призначення зазначеної пенсії в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі згідно з довідками Камінь-Каширською районною військовою адміністрацією Волинської області від 03.04.2025 за №20 та №21.
З наведених підстав ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.26).
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнали та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.04.2025 було встановлено, що позивач вже отримувала пенсію за віком згідно із Законом України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон №3723-ХІІ) з 15.06.2010 по 30.11.2018 та з 01.12.2018 вона була переведена на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV. Вважає, що оскільки позивач скористалася правом на призначення пенсії державного службовця, то їй не може бути проведений перерахунок пенсії на підставі поданих довідок та призначення пенсії згідно з пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, так як ці положення стосуються осіб, які реалізують право на призначення пенсії державного службовця з 01.05.2016 вперше.
Відповідач вважає, що рішення №907080134064 від 24.04.2025 є законним й підстави для скасування цього рішення відсутні.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.
Позивачка ОСОБА_1 з 15.06.2010 по 30.11.2018 отримувала пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ, а з 01.12.2018 її переведено на пенсію за віком згідно із Законом №1058-ІV, що не є спірним.
16.04.2025 позивачка звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перехід на пенсію за іншим законом, додавши до заяви довідки Камінь-Каширської районної військової адміністрації Волинської області від 03.04.2025 за №20 та №21.
Вказана заява ОСОБА_1 була розглянута ГУ ПФУ в Харківській області, рішенням якого від 24.04.2025 №907080134064 позивачці відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ втратив чинність, окрім статті 37 Закону №3723-ХІІ, що застосовується для призначення державним службовцям. Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIlI не містить норм, якими передбачено проведення перерахунку пенсій державним службовцям, у тому числі в зв'язку з підвищенням заробітної плати державним службовцям.
Не погодившись з рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ).
01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців.
Відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з пунктом 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон№ 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Так згідно з пунктом 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» згаданого Закону державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За приписами пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону країни «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (№1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (№1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у зразковому рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 500/5183/17.
З матеріалів справи судом встановлено, що 16.04.2025 ОСОБА_1 звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, до якої було додано довідки, видані Камінь-Каширською районною військовою адміністрацією Волинської області, а саме від 03.04.2025 №20 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) (а. с. 8) та від 03.04.2025 №21 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби (а. с. 9).
Відтак, за своєю суттю спірні правовідносини у цій справі стосуються переведення позивачки з одного виду пенсії відповідно до Закону №1058-IV на інший вид пенсії відповідно до Закону №3723-XII.
Так, відповідно до абзацу 2 пункту 4-7 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV, особи, пенсію яким переведено на пенсію на умовах цього Закону, у будь-який час можуть звернутися до органів Пенсійного фонду для переведення на пенсію/щомісячне довічне грошове утримання за нормами, зокрема, Закону України «Про державну службу», із встановленням розміру пенсії, отримуваного до такого переведення, з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла така заява.
Крім того, згідно пункту 13 розділу XV Прикінцеві положення №1058-IV у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсій, призначених відповідно до зазначених законів, не переглядається. Пенсії, призначені відповідно до зазначених законів, індексуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже те, що особа раніше отримувала пенсію відповідно до Закону №3723-XII, не позбавляє її права перейти з пенсії за віком, яку вона отримує за Законом №1058-IV, на пенсію за віком в рамках дії Закону №889-VIII. Проте, виплата такої пенсії поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Відтак, за обставин цієї справи, оскільки позивачка з 15.06.2010 отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», з якої 01.12.2018 її було переведено на пенсію за Законом №1058-IV, то повернення на отримання пенсії за Законом України «Про державну службу» можливо лише шляхом переведення на підставі пункту 4-7 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, а не шляхом повторного призначення.
Суд акцентує увагу на тому, що призначення пенсії за тим чи іншим законом можливо лише один раз, а тому в цьому випадку мова йде не про призначення пенсії вперше, а про переведення з одного виду пенсії на інший. Водночас, за бажанням позивачки їй може бути поновлена виплата пенсії державного службовця, проте в розмірі, який встановлено до переведення на пенсію за віком відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач оскаржуваним рішенням у такому переведенні відмовив з тих підстав, що призначена на підставі Закону №3723-ХІІ пенсія перерахунку на підставі оновлених довідок не підлягає.
Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 зазначив, що маючи право на отримання пенсії згідно статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, проте за відсутності підстав для перерахунку такої пенсії у зв'язку із підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям, вирішальним у цій справі є саме розмір пенсії, на який матиме право позивачка в разі її переведення на пенсію згідно Закону України «Про державну службу», у порівнянні із отримуваним нею розміром пенсії за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
А відтак, оскільки після переведення позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу», розмір пенсії позивача зменшиться, суд погоджується з твердженням ГУ ПФУ в Харківській області в оскаржуваному рішенні про відсутність підстав для такого переведення.
Зважаючи на те, що позивачу вже було призначено пенсію за віком за нормами Закону України «Про державну службу», то відсутні підстави вважати, що в цьому випадку йдеться про призначення такого виду пенсії за вказаним Законом вперше.
Верховний Суд у постанові від 19.03.2025 у справі №300/936/23 за подібних обставин вказав, що враховуючи пряму дію закону в часі, до правовідносин щодо перерахунку пенсій застосовується законодавство, чинне на час, коли здійснюється перерахунок, а не те, яке діяло на час призначення пенсії. Оскільки законодавством не передбачено підстав та умов перерахунку пенсій, призначених відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, тому у відповідача не було правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивачки, на яку вона просила її перевести у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючих державних службовців, а відтак не було підстав і для переведення на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ через зменшення розміру отримуваної пенсії.
Таким чином, за наявності права на отримання пенсії згідно зі статтею 37 Закону №3723-XII, проте за відсутності підстав для перерахунку такої пенсії у зв'язку із підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям, вирішальним є саме розмір пенсії, на який матиме право позивач в разі її переведення на таку пенсію у порівнянні із отримуваним нею розміром пенсії за Законом №1058-IV.
При цьому Верховний Суд у постанові від 19.03.2025 у справі №300/936/23 вказав, що Рішенням Конституційного Суду України від 23.12.2022 №3-р/2022 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), підпункт 1 пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону №3723-ХІІ зі змінами.
Конституційний Суд Україні звернув увагу на обов'язок Верховної Ради України внормувати перерахунок розмірів пенсій осіб, яким надано право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону №3723-ХІІ зі змінами, з урахуванням приписів Конституції України та цього Рішення.
Таким чином, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.12.2022 №3-р/2022, правове регулювання перерахунку пенсії у майбутньому зазнає змін. Однак до врегулювання Верховною Радою України питання перерахунку пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону №3723-ХІІ, підстав для такого перерахунку немає.
Аналогічні правові висновки щодо застосування зазначених норм права були викладені у постанові Верховного Суду від 28.02.2023 у справі №520/6418/21.
Суд також звертає увагу на те, що позивачка просить здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» починаючи з 16.04.2025, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Камінь-Каширською районною військовою адміністрацією Волинської області від 03.04.2025 за №20 та №21
Тобто фактично позивачка просить здійснити перерахунок пенсії державного службовця, надаючи нові довідки щодо заробітної плати.
Однак, позивачка помилково не враховує, що проведення перерахунку пенсії державного службовця не передбачено законодавством. Підстави для перерахунку пенсій державних службовців у зв'язку із підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців відсутні, оскільки законодавство не регламентує ні права особи на перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати, ні порядок і умови здійснення такого перерахунку.
Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №712/10182/17, від 03.11.2021 у справі №373/2149/16-а, від 19.03.2025 у справі №300/936/23.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, згідно вимог статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, Харківська область, місто Харків, площа Свободи, 5, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Лозовський